У Ростові-на-Дону почався "суд" над 22 азовцями, що захищали Маріуполь. Серед засуджених — вісім жінок і 14 чоловіків. Їх "звинувачують" у тому, що вони начебто є "представниками терористичної організації". Загрожує їм від 15 років до довічного ув’язнення. Навіщо росіянам цей псевдотрибунал саме зараз і чи можна його відвернути — про це Українському Радіо розповіла Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.
Чому судилище розпочали саме зараз
Це реакція на наш контрнаступ. Росія живе віртуальною реальністю і перш за все шукає медійних приводів для своєї зазомбованої аудиторії. З точки зору міжнародного права, рішення "суду" не гратиме ніякої ролі. Коли Україна остаточно переможе, ми звільнимо наших полонених і це рішення російського "суду" навіть не зіпсує людям резюме, навпаки ― вони будуть жертвами несправедливого судилища, такий є міжнародний статус. Так, як це було з Олегом Сенцовим, якого так само звинувачували в "тероризмі".
Росія все ще намагається імітувати, що в них є якась судова система, котра працює за якимись правилами. Але ми розуміємо, що у РФ не існує хоча б трохи справедливої судової системи. З 2014 року вони використовують звинувачення у тероризмі, екстремізмі та шпигунстві проти людей, яких "заарештували" або в Криму, або на території Донбасу.
Юридично в цьому "суді" немає жодного сенсу. Але вони хочуть мати "побєдоносний" привід говорити по телебаченню, що зловили хунту, фашистів, карателів, заради чого і проводили їхню спеціальну операцію. Зараз їм потрібен яскравий епізод для заспокоєння власної зомбоаудиторії.
Якою має бути реакція міжнародної юридичної спільноти
Військовослужбовці з "Азову" є комбатантами, тобто людьми, які брали участь у бойових діях з офіційної української сторони. Причому постійно нагадують про жінок, але вони були здебільшого швачками, тобто тією частиною армії, яка не виконує бойові задачі. Женевські конвенції 1949 року, зокрема стаття 43 додаткового протоколу, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, зазначає, що військовослужбовців не можна звинувачувати у тому, що вони беруть участь у бойових діях. "Азов" отримали офіційний наказ і брали участь у бойових діях офіційно, але їх звинувачують у причетності до "терористичної організації" та діях, що спрямовані на захоплення влади. Тобто фактично їх звинувачують у тому, в чому звинувачувати заборонено ― в участі у бойових діях.
Комбатанти можуть підлягати відповідальності лише коли вони вчиняють воєнні злочини, як це роблять росіяни. Треба чітко розуміти, що коли ти виконуєш офіційний наказ в армії, тебе не можуть за це судити. Отже, російська сторона вчиняє воєнний злочин, який полягає у позбавленні військовополоненого права на справедливий суд.
Як ми можемо відвернути це судилище
Їм обов’язково мають надавати адвоката, який може подивитися, в якому вони стані. Опубліковані журналістські матеріали можуть бути доказами у Міжнародному кримінальному суді. Військовополонених ― тисячі, а родичі не мають жодної інформації про них. Це теж порушення принципів утримання військовополонених.
Витрачати сили на те, щоб їх не "судили", не варто. Цей декор хоча б дає змогу побачити наших полонених, а надалі судилище засудять у рамках усього злочину агресії. А от як людей вивезти хоча б у третю країну, де над ними не будуть знущатися, це важливе і важке питання. Тут повинен безпосередньо працювати Міжнародний Комітет Червоного Хреста, добиватися доступу до полонених, можливості хоча б передавати листи, дивитися, в яких умовах вони перебувають.
Новий різновид воєнних злочинів Росії
Є ще одна категорія ― новий різновид воєнних злочинів, які робить РФ: викрадення та утримання у тюрмах цивільних українців. Фактично це заручники, захоплені Росією. Цих людей мають звільнити без будь-яких умов. Маємо список близько 160 кейсів, там дуже багато кримських татар ― понад 70%. Це люди, яких РФ відправила в російські тюрми або з Криму, або з Донбасу. І робили вони це через Ростов-на-Дону.
У 2015 році Росія спеціально поміняла Кримінальний кодекс, і тільки два суди можуть чинити такі судилища ― військовий суд Південного округу в Ростові-на-Дону і Московський суд. Усіх наших незаконно утримуваних за політичними мотивами громадян судять тільки там. Але при цьому немає ані консульського захисту, ані адвокатського представлення, ані можливості зустрітися з родичами. Стратегії повернення полонених можуть бути різні, але вони точно мають бути міжнародні.