За понад дев’ять років війни в Україні зареєстрували близько 102 тисяч безвісти зниклих. З 2014-го частину розшукали й повернули, хтось нині перебуває в полоні. На початок травня 2023-го, за даними МВС, зниклими безвісти вважаються 23 760 людей. Дані про них внесли до новоствореного Єдиного реєстру зниклих безвісти, проте, не всі рідні зниклих можуть отримати з нього інформацію. Суспільне розповідає дві історії пошуку зниклих безвісти. Перша трапилася під час повномасштабного вторгнення, друга тягнеться ще з початку війни.
"О 8:30 він набрав. Дуже поспішав. Це була наша остання розмова"
Майже рік, як Олена востаннє розмовляла зі своїм цивільним чоловіком Романом. В перші дні повномасштабного вторгнення він відвіз родину на захід України, а потім пішов до військкомату.
"Йому кажуть. Ти — інвалід, ти куди? Нащо тобі це? Він: я не зможу дивитися дружині в очі, якщо не піду туди, де її син, зять, — розповідає Олена. — Син в мене в Лисичанську був, зять в Авдіївці. Романа взяли водієм-санітаром. Йому було важко, я розуміла. Просила комісуватися: ти не зможеш рити бліндажі, тобі не дозволить здоров'я! Але в нього свій погляд на це все був. Хто як не я?".
8 червня 2022-го у Романа був черговий бойовий вихід. "Зранку о 8:30 він набрав. Дуже поспішав. Це була наша остання розмова. Поговорив з дітьми. Попередив, що не виходитиме на зв'язок і все", — згадує Олена.
Після побратими Романа розповіли, що йому та ще двом хлопцям дали завдання забрати поранених із вказаного місця. Далі почався обстріл, після якого чоловіки вже не повернулися.
Через деякий час родичі одного з двох хлопців, що були на завданні з Романом, впізнали свого сина на відео, яке поширювалося в російських пабліках. Проте все, що Олені вдалося за цей час дізнатися про Романа — що він вважається безвісти зниклим. Про цей їй повідомили минулого року, у червні, на прохідній штабу 30-ї окремої механізованої бригади. Розповісти більше, якщо і є якісь новини, каже жінка, не могли, бо офіційно вона не була членом родини Романа. Попри те, що чоловік в усіх документах зазначав про дозвіл надавати їй інформацію про нього, установи їй в цьому відмовляли.
"Куди я тільки не зверталася. Але, розумієте, я повинна бути офіційною родичкою. Відтак я надала документи адвокату для встановлення нас подружжям. Справа розглядалася в суді 11 місяців. І от вже два тижні (з 15 травня 2023 — ред), як рішення увійшло в дію", — жінка розповідає про те, що суд таки визнав її та Романа офіційно цивільним подружжям.
З жовтня 2022-го безвісти зниклим вважається також і зять Олени — Денис, що служить у штурмових військах. Вдома його чекає дружина та двоє діток.
***
Анастасія Голішевська, яка координує роботу київського та обласного штабу Офісу з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин каже, нової інформації про Романа в них немає. Втім, завдяки свідченням Олени, зокрема щодо розповідей побратимів, Офіс уповноваженого може спробувати домовитися з російською стороною, аби на території, де військовий виконував завдання, припинили вогонь на час пошуків.
Як пояснював раніше Олег Котенко — Уповноважений з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин, окупований периметр, могли б перевірити росіяни. Таким чином стало б зрозуміло, чи є там тіла українських захисників. Якщо так, після цього можна було б розпочати процес повернення.
Якщо ж тіла Романа там не буде, Офіс уповноваженого продовжуватиме пошуки використовуючи інші інструменти, говорить Анастасія — вимагаючи від РФ інформації щодо полонених та ідентифікації тіл, знайдених в інших місцях, зокрема завдяки ДНК тестам. У випадку Романа зразки здав його рідний брат.
Також Голішевська додає, важливо звертатися до їхнього Офісу, оскільки тут рідні можуть отримати не лише інформацію щодо родича, але і юридичну консультацію, як діяти, а також духовну та моральну підтримку. Крім того, наголошує: слід не забувати й про родини, які шукають рідних з 2014-го року.
"Вони часто приходять. Ми знайомимо родини між собою. Адже ті, хто шукає давно, має значно більший досвід. І вони між собою радяться, як діяти далі", — пояснює Голішевська.
"З ним зник зв'язок, коли вони виходили з Іловайська"
Олена Сугак шукає сина Руслана з 2014-го року. З початком російського вторгнення він долучився до сил територіальної оборони Кривого Рогу. Пізніше його 40-й батальйон "Кривбас" направили до Слов’янська. Згодом почався Іловайський котел.
"З ним зник зв'язок, коли вони виходили з Іловайська. На той час йому було 29. І були маленькі дітки. Тепер вони дорослі", — говорить Олена.
2 вересня 2014 росіяни оприлюднили відео, на якому Олена впізнала сина. Спершу, каже, пролистувала, не хотілося вірити, що то він. А пригледівшись, побачила Руслана: "Всі стояли на колінах, а він спирався на кулаки. Видно було, що йому погано".
Згодом від волонтерів, що бачили Руслана, жінка почала отримувати інформацію про те, де знаходиться її син та про його стан. Каже, він завжди просив одне: "Передайте рідним, що я живий". Але з кінця 2017-го цей канал зв’язку перервався. За ці роки інформації про сина більше не було.
"У Настуні була зіронька, на яку вона ввечері молилася. Просила, аби тато повернувся. Згодом ми вирішили цю проблему своєрідно. Я кажу: "Знаєш, щоб тато знав, як ти ростеш, я куплю тобі гарний альбом. Красіву гарну ручку. І ти будеш писати кожного дня, що в тебе відбулося. Коли приїде тато, ти прочитаєш йому за кожен день". Відтоді онучка почала вести щоденники".
Син Руслана — Денис, збирав камінці та інші речі, обіцяючи все це віддати тому "дядечку", який поверне додому татуся, розповідає жінка.
Вже дев’ять років Олена Сугак звертається за допомогою в пошуках до різних організацій, крім того, сама є учасницею організації "Берегиня". Також вона координує у Кривому Розі роботу Офісу уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Каже, вірить, одного дня син таки повернеться додому.
***
За словами Олега Котенка з 24 лютого 2022 року Україна не повернула ще жодного полоненого, який потрапив у полон в період з 2014-го до повномасштабного вторгнення.
"Раніше були бананові республіки — самопроголошені "ЛНР" та "ДНР". І якісь речі щодо обміну, часто вирішувалися на Мінських переговорах. Після того, як Росія "визнала" ці території своєю частиною, переговори перейшли на новий рівень. Там все дуже заплутано, як тільки мова заходить про полонених до повномасштабного — питання відразу закривається", — каже Котенко.
Втім уповноважений додає, з причин, які поки не може розголошувати, впевнений, найближчим часом, вдасться знайти та повернути всіх зниклих безвісти через воєнні дії до 24 лютого 2022-го. За словами Котенка на сьогодні їх близько 60-ти.
