З 16 травня триває евакуація військових з "Азовсталі" у Маріуполі. Генштаб ЗСУ заявив, що вони виконали наказ, понад 80 днів стримували наступ РФ, у Маріуполі військові зупинили близько 20 тисяч російських військових та не дали оточити війська України на Донбасі. Суспільне публікує портрети декількох захисників — "азовців", прикордонників, морпіхів, які всі ці тижні билися за Маріуполь.
Денис Прокопенко, позивний "Редіс", командир полку "Азов"
Бійцю 30 років, він підполковник Національної гвардії, вільно володіє німецькою та англійською мовами. В юності був затятим вболівальником київського "Динамо". Тоді ж, ще до "Азову", вигадав собі позивний "Редіс" — з наголосом на першому складі, розповідають в Українському ветеранському фонді. "Він – викладач англійської. Дуже спокійна людина. Постійно займався будь-яким видом спорту — футбол, бокс, лижним спортом, рафтингом, скелелазінням, альпінізмом. Ми планували у цьому році брати участь у змаганнях з плавання на відкритій воді по Дніпру, але почалась війна", — каже Катерина, дружина Дениса.
Прокопенко в "Азові" з 2014 року, брав участь в АТО/ООС. Полком керує з вересня 2017 року. "Пішов добровольцем у 2014 році на війну за покликом серця і усього досягнув сам. За рахунок книжок, дисципліни. І це не дивно, бо у нього є коріння воїна. Його прадід брав участь у зимовій війні на стороні Фінляндії, воював проти Радянського Союзу, проти комуністів. Це дуже символічно насправді. Я чекаю, коли він повернеться і ми знову будемо кататися на лижах і ходити у походи", — говорить дружина.
Катерина Прокопенко 6 травня створила петицію на ім’я ООН та Генерального секретаря організації Антоніу Гутерреша, де прохала посприяти вивезенню цивільних і військових з "Азовсталі". Пізніше вона просила зробити це Папу Римського.
19 березня 2022-го Денису Прокопенко присвоїли звання Героя України.
Читайте також: "Все нормально, нас гатять. Кохана, тримайся": історія дружини оборонця "Азовсталі"
Дмитро Козацький, позивний "Орест", голова пресслужби "Азова"
Дмитро народився на Житомирщині, йому 26 років. Дуже прагнув вступити до "Азову", розповідала його мати Ірина Юрченко на пресконференції, яку проводили рідні захисників Маріуполя: "Він сильний, міцний духом, відчайдушний, любив природу, фотографію”.
Український ветеранський фонд назвав Дмитра очима "Азовсталі". Орест зробив багато знімків військових на заводі, які перебупліковували світові ЗМІ. "Коли він знімав останні фото поранених, написав мені: мамо, це найстрашніші фото, які робив житті. Я хочу, щоб це були останні фото мого болю. Я хочу робити лише гарні, щасливі, світлі фотографії", — каже Ірина Юрченко.
"Сподіваюся, наше військово-політичне керівництво країни допоможе мені і всім захисникам ще зустрітись зі своїми батьками", – писав боєць 29 квітня.
А ще Дмитро чудово співає.
Сергій Волинський, позивний "Волина", командир 36 бригади морської піхоти
Сергію 30 років, має звання майора. Він з Полтави. Служив у Керчі під час окупації Криму в 2014 році. Разом з військовою частиною вийшов з півострову і продовжив службу в АТО/ООС. З початку повномасштабного вторгнення його бригада зайняла оборону Маріуполя. Командиром "Волина" став у квітні. Тоді ж разом з частиною морських піхотинців в оточеному армією РФ місті прорвався на "Азовсталь" до полку "Азов".
20 квітня "Волина" звернувся із заявою до світових лідерів деблокувати Маріуполь. Він писав листа Папі Римському з проханням вивезти цивільних та звертався до Ілона Маска. "Здається, ніби я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу, де ми — військові — боремося за життя, використовуємо кожен шанс для порятунку, а весь світ просто спостерігає цікавий сюжет!..", — писав він у Facebook.
Читайте також: "Плюсик – це значить, що він живий": історія Сергія Волинського з Полтави, заблокованого у Маріуполі
На початку травня Сергію Волинському присвоїли Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. До цього він вже мав відзнаку "За участь в антитерористичній операції", медаль "За військову службу Україні" та орден "За мужність" ІІІ ступеню.
Святослав Паламар, позивний "Калина", заступник командиру полку "Азов"
39 років, має звання капітана. Народився на Львівщині. Навчався у Львівському торговельно-економічному університеті. Щоб служити у Збройних силах України, брав відпустку у вузі. Після навчання працював комерційним директором одного з підприємств.
Позивний собі обрав під час Революції Гідності — як один із символів України. З серпня 2014 року воював на Донбасі. В "Азові" тренував підрозділ. Як заступник командира відповідав за добір новобранців до лав полку.
Я — галичанин, прийшов в Азов у 2014-му році і почав свій шлях із простого кулеметника, а зараз заступник командира нашого підрозділу, — розповідав Святослав Паламар.
20 квітня капітан Паламар заявив, що українські військові готові евакуюватись з Маріуполя за підтримки третьої сторони. Також він наголосив, що військові вийдуть зі стрілецькою зброєю. 5 квітня він знову записав звернення до світової спільноти — з проханням евакуювати цивільних з "Азовсталі", а також звернувся до президента України Володимира Зеленського із закликом подбати про військових.
Указом президента України від 17 квітня 2022 року Святослав Паламар нагороджений Орденом Данила Галицького. Вдома на бійця чекають дружина та син.
Богдан Кротевич, начальник штабу полку "Азов", позивний "Тавр"
Навесні 2014 року Росія вже забрала в нього рідний дім — Богдан родом з Сімферополя. За словами сестри, навчався в Академії водного транспорту, та коли Росія захопила Крим, він вийшовши на континентальну частину, одразу пішов на фронт. В 2016-му ріці став командиром взводу в "Азові", зараз — начштабу полку, має звання майора.
"...У перервах між боями піхота вивчає посібники з використання "Стінгерів", NLAW та трофейних ПТРК "Корнет"; розвідка та снайпери — універсальні бійці, які повинні вміти все. Це і є наш полк" – розповідає Богдан.
Хасан, військовий медик
Зараз він — фельдшер полку "Азов", рятує поранених на "Азовсталі" під постійними обстрілами та бомбардуваннями. До російського вторгнення працював лікарем швидкої допомоги, розповідає Український ветеранський фонд.
Хлопець — кримський татарин, мусульманин, та навіть на "Азовсталі" щодня здійснював намаз.
"Люди помирають на руках просто через брак антибіотиків у 2022 році. Нас постійно обстрілюють з повітря, моря та землі. Благаю вас провести процедуру виведення всіх людей, у тому числі військових, з території "Азовсталі...", — на початку травня просив Хасан.
Це фото він опублікував для своєї мами: "Я побачив стільки болю, але не зламаюсь ніколи".
Арсеній Федосюк, позивний "Процес", офіцер полку "Азов"
Арсеній вчився на історика в Києво-Могилянській академії, коли почалась Революція Гідності. Був учасником Майдану і отримав поранення від "беркутовців", каже його дружина Юлія Федосюк. Після він відправився на Донбас. Брав участь у боях за Іловайськ, звільняв Маріуполь у 2014-му — 8 років чи не безперервно перебував на передовій.
"Ми познайомились в інтернеті і спілкувались, коли у нього були відпустки, вихідні. Іноді він міг приїхати у Київ, чи я зайти на базу у Маріуполі. Він любить спорт, читати, філософію та історію", — згадує його дружина.
Читайте також: Вона допомогла дістати з-під завалів 66 жінок, дітей, літніх людей. Історія парамедикині Тайри, яка потрапила у полон РФ
У Маріуполі боєць від початку облоги. Наразі він поранений. "Уламок снаряду влучив у ногу, і його не змогли витягнути, бо немає для цього умов. Тому він просто приймав антибіотики, щоб цей уламок прижився і не було сепсису. Тож рана зажила з уламком всередині", — розповіла жінка.
11 травня Юлія Федосюк разом з дружиною командира "Азову" Катериною Прокопенко зустрілися з Папою Римським. Жінки просили понтифіка у співпраці з православною церквою ініціювати процедуру екстракції для військових з "Азовсталі".
Ілля Самойленко, офіцер управління розвідки, боєць полку "Азов"
Ілля доєднався до "азовців" сім років тому, тоді йому бв 21 рік. Доти був інструктором зі стрільби, розповідає про нього Український ветеранський фонд. Боєць каже, що його прихід у військо та на війну — логічне продовження вже здобутого досвіду.
У грудні 2017 року Самойленка поранило: росіяни почали обстріл, коли боєць мінував територію. "Це сталося у вівторок. Наша рота не любить вівторки. Всі наші поранення траплялися у цей день. У мене в руках був запал від боєприпасу, і він від вибухової хвилі здетонував. Мені — все відразу в обличчя, в руку, в ногу...", — цитує розповідь офіцера ветеранський фонд.
Замість лівої руки в Іллі – титаново-сталевий протез, а замість правого ока – штучне. Перед тим, як прийти в "Азов", чоловік перервав навчання на історика в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Завершити його планує після перемоги.
Катерина, позивний "Пташка", парамедик
21-річна дівчина вчилась у Тернопільському мистецькому фаховому коледжі. Випустилась з відділення співу у 2020 році. У коледжі її впізнали, коли на початку травня захисник Маріуполя виклав у соцмережі відео, на якому дівчина зі зброєю, у підземеллі "Азовсталі", співає патріотичну пісню.
"Катя брала активну участь у концертах. Крім того, чудова поетеса. Її вірші друкували у місцевій пресі, в поетичних збірках. Прекрасна акторка, надзвичайно творча особистість. Ми разом з нею грали у виставі Лілі Костишин і Богдана Мельничука "Розлучені теж сміються" Тернопільського народного драматичного театру-студії "Сузір'я", — каже культорганізатор коледжу Богдан Маюк. Після закінчення коледжу Катя захопилась мотоциклами, стала байкеркою. І потім пішла в "Азов".
"Світлий воїн без страху, наша смілива "Пташка зі сталі", як ми її називаємо", — говорить Богдан Маюк.
Денис Шлега, командир 12 бригади Національної гвардії України
Полковник Шлега родом з Дніпропетровщини, професійний військовий. Закінчив Харківський національний інститут Національної гвардії. Брав участь в АТО/ООС. Служив в різних частинах, зокрема очолював 4-й полк Національної гвардії України, що базується у Павлограді. Рік тому очолив Маріупольську 12 бригаду Нацгвардії.
Денис — один з офіцерів, який включається в прямі ефіри, розповідає про ситуацію в Маріуполі та зокрема "Азовсталі".
25 березня президент нагородив його орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Валерія Карпиленко, позивний "Нава", військова полку "Азов" та Андрій, прикордонник, позивний "Борода"
Пара познайомилась, коли Валерія працювала в пресслужбі Донецького прикордонного загону. В облозі на "Азовсталі" вирішили одружитись. Датою обрали 5 травня, бо це день народження полку "Азов".
7 травня Андрій загинув. Декілька днів потому "азовець" Дмитро Козацький записав розповідь його дівчини.
"В останню нашу розмову я йому казала, щоб він обов’язково вижив. І він мені казав, щоб я обов’язково вибралася звідси. Ми одне одному обіцяли. Я — обіцяла вибратися, він мені — обіцяв вижити. І от зараз принаймні душа його вибралася — з цього пекельного місця, де дуже мучаться наші поранені захисники. А я все ще тут. Зараз дуже багато історій, коли тут гинуть чоловіки або дівчата — військовослужбовці, які є родинами. А потім через кілька днів гине хтось інший. Ніби йдуть одне за одним. І сказати чесно: дуже хочеться до нього, але я йому обіцяла, обіцяла… Я йому обіцяла вибратися…"
Прикордонники на "Азовсталі"
На цьому відео — хлопці з Донецького прикордонного загону. центрі — полковник Валерій Падитель. Загін очолив в лютому 2021 року.
Він родом з Хмельниччини. Навчався в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Служив у Херсонському, Львівському, Мостиському, Чопському, Харківському, Сумському та Донецькому прикордонних загонах, а також в Північному та Східному регіональних управліннях Державної прикордонної служби України.
9 травня Падитель записав відеозвернення: прикордонники на "Азовсталі" разом із побратимами продовжують стояти на захисті країни. "Ми знаходимось в дуже складних умовах, надлюдських, але продовжуємо боронити свій край. Наш обов’язок — захистити державу, відновити її цілісність, зробити все, щоб людьми, які стоять на обороні міста ми потім пишались".
Разом з бійцями на "Азовсталі" — чотирилапа прикордонниця Соня. У мирний час Соня виявляла заборонені предмети на держкордоні та на лінії розмежування. Тепер, у блокаді, собака попереджає про наближення повітряної небезпеки.
Читайте також
OTOY про зниклого безвісти брата на "Азовсталі", вступ до Руху Опору та пісні під час війни
"Готуються до останнього бою, бо не вірять у дипломатію". Що розповіли дружини бійців "Азовсталі"
