28 травня 2023-го відбудеться другий тур виборів президента Туреччини. Перший пройшов 14 травня. Тоді жоден з кандидатів не набрав мінімальних 50%, необхідних для перемоги. За чинного президента Реджепа Таїпа Ердогана виборці віддали 49,5% голосів, його головний суперник Кемаль Киличдароглу здобув 44,8%. Третє місце — за Сінаном Оганом — 5,17% голосів, який закликав своїх виборців голосувати у другому турі за Ердогана.
Вибори 14 травня називають історичними: вперше за 20 років у Туреччині зʼявилася сильна й обʼєднана опозиція, спроможна кинути виклик владі правлячої Партії справедливості та розвитку (АКР) й Ердогану. Що ці вибори змінять для Туреччини, які питання найбільше турбували турків напередодні виборів, та наскільки може змінитися вектор зовнішньої політики за нової влади і які наслідки це означатиме для України — розповідає Суспільне.
Стамбул
Гучна музика закликає людей на площу Еміненю у середмісті Стамбула. Напередодні першого туру виборів, який відбувся 14 травня, кандидати тут щодня збирали мітинги — агітаційні автівки й намети влади та опозиції розташовані поруч. Стамбул — найбільший мегаполіс Туреччини, 16-мільйонне місто, за яке чи не найзапекліше змагаються кандидати — потопає в передвиборчій агітації.
Про вибори говорять усі та усюди. Продавець пахлави на Єгипетському ринку, який приїхав із Сирії та отримав турецьке громадянство, каже, що голосуватиме за Ердогана: "Щодо опозиції — вони ніколи не правили країною і ми не певні, чи буде їхня влада чимось добрим". Інший продавець, Александр, що наполегливо кличе нас куштувати чаї у свою крамничку, зізнається, що його бізнес переживає певні труднощі через те, що "є непрості відносини з іншими країнами". Ердогану останніми роками його правління закидають, що він віддаляє Туреччину від Заходу. Опозиція ж обіцяє виправити це і повернутися до нормалізації відносин з ЄС та партнерами по НАТО. Але це — не головне питання, яке турбує турків на цих виборах.
"Якщо ви звернете увагу на недавню історію Туреччини, побачите, що кожного разу, коли там відбувалися величезні економічні кризи, за це мусив поплатитися чинний уряд. Турецька економіка вже деякий час перебуває в жахливому становищі, це відчувають майже всі. У нас висока інфляція, орендна плата за житло злетіла до небес, бідність зросла. За цих обставин політологи повинні були б з великою впевненістю сказати, що влада програє. Але країна настільки поляризована, особливо через політику Ердогана, що навіть коли електорат АКР зазнає величезних економічних втрат, він все одно лишається емоційно прив'язаним і до правлячої партії, і до президента Ердогана", — розповідає Барчин Інанк, журналістка-фрілансерка.
Інанк каже, що не підтримує політику Ердогана, яка багато у чому базується на "заграванні" з релігійною тематикою, та говорить, що чинний президент "грає на емоціях консервативних мас і хоче запровадити більш консервативний спосіб життя". В цьому, пояснює журналістка, його підтримують жінки, що сповідують суворий іслам, носять хустки або хіджаби. На думку Інанк, річ у тім, що цих жінок партія Ердогану робить видимими: "вони бачать, що їх цінують, зокрема особливо шанують материнство". Цю частину електорату бентежить, що в разі, якщо до влади прийде опозиція, яка пропагує більш світський погляд на державу, вони зазнають дискримінації — дарма, що Киличдароглу переконував, що це не так.
"У нас є шоу — воно колись в Україні теж було — "Останній герой", де люди їдуть виживати на острів. В Туреччині воно йде роками. Років п’ять тому жінки там були в купальниках, бо це логічно — острів. Зараз вони вже в довших шортах, тобто відчутна зміна. Нещодавно був великий скандал: прикрили відомий серіал тому, що там говорили про секс. Там показували достатньо релігійну сім’ю і хтось когось зрадив — мовляв, не може бути такого в серіалі", — розповідає Олена Коразон, українка, що мешкає у Стамбулі 12 років, заміжня за турком і має турецьке громадянство.
Цього разу Олена голосувала вперше. Напередодні першого туру розповідала: "Думаю, що тут будуть голосувати всі — у своєму оточенні я не чула, щоб хтось сказав, що в цей день поїде на дачу або ще щось таке. Але чи щось зміниться? Думаю, ні. Тому що останні роки теж не змінювалося. Але так, останні два роки просто жахлива економічна ситуація". Особливо, говорить жінка, зростання цін відчувається на купівлі базових продуктів та освіті дітей. За день, на запитання про враження після голосування Олена відповіла: не вірить, що щось зміниться й Ердоган піде.
Головний козир Ердогана — здобутки "епохи" його правління, зокрема технічні. На передвиборчих плакатах, поруч з сяючою лампочкою — символом його партії, АКР — зображення першого турецького електромобіля, першого авіаносця, першої атомної електростанції, яку в Туреччині будував "Росатом". Барчин Інанк каже: великих змін у відносинах Росії й Туреччини й в разі зміни влади чекати не варто. Хіба що зовнішня політика Киличдароглу стане більш передбачуваною. "Зараз вона базується на щоденних емоціях Ердогана. Все залежить лише від його слова. З опозицією принаймні це стане більш передбачуваним, менш емоційним", — каже Інанк.
Багадир Ер — турецький режисер та кінопродюсер, чоловік української режисерки Марини Ер Горбач. Каже, не очікує суттєвих змін як у зовнішній, так і у внутрішній політиці Туреччини в разі зміни влади, бо кандидати на президентство є представниками "однієї системи". А втім, каже Ер, обставини можуть скластися так, що Туреччині доведеться відмовитися від посередницької позиції між Росією та Україною у війні. Нині її активно підтримує Ердоган і обіцяє підтримувати й Киличдароглу.
"Війна приносить критичні зміни, і Туреччина має адаптуватися. Можливо, наступить момент, коли не можна буде більше сказати: ми посередині й не підтримуємо жодну зі сторін. Сподіваюся, ці рішення будуть на користь України. За останній рік ми побачили сміливих та працьовитих українців, які люблять свою країну. Це близьке туркам, бо вони теж такі. Вони симпатизують українцям", — каже Ер.
З чоловіком ми говоримо у кавʼярні просто неба на березі Босфору. Від води дме холодний травневий вітер, на столику вистигає міцний турецький чай. Це символічне місце, щоб говорити про українсько-турецькі відносини: Туреччина контролює Босфор відповідно до Конвенції Монтре з 1936 року. Це означає, що Анкара має право перекривати протоки для військових суден у випадку воєнної загрози. Міноборони Туреччини не раз заявляло, що саме завдяки цьому Чорне море не стало основною територією протистояння у нинішній війні Росії проти України. А ще Босфорська протока є ключовим логістичним шляхом для експорту українського зерна відповідно до зернової угоди, укладеної влітку минулого року між Україною та Росією за посередництва Туреччини та ООН. Однак Росія угоду періодично саботує. Тими днями у Стамбулі сторони намагалися поновити співпрацю, але так нічого й не вийшло.
Кахраманмараш
Розбитий настінний годинник показує 04:07. Його стрілка завмерла у такому положенні від ранку 6 лютого, каже Сердар Ерайман. Він підіймає його з купи уламків, в які перетворилися меблі та міжкімнатні перекриття офісу. Лишилася хіба потрощена мапа світу на одній зі стін та робочий стіл, за яким колись сидів Сердар. "Ада" — "острів" у перекладі з турецької. Чверть століття тому таку назву отримала інженерна компанія чоловіка. А потім таке ж імʼя він дав і доньці — на знак того, якою цінною для нього є як його родина, так і робота.
Сердар зізнається, що уникає цього місця, а коли проїжджає повз, навіть не підіймає очі на кутове приміщення на другому поверсі дванадцятиповерхівки у середмісті Кахраманмараша. Каже, боляче дивитися на те, що залишилося від компанії. Як і сотні будівель у цьому місті, офіс Сердара зруйнувала серія землетрусів, що у лютому забрала життя понад 50 тисяч турків, а тисячі людей лишила без даху. За три місяці завали розібрали, але значна частина аварійних будівель лишилася стояти. Люди, яким нема куди повертатися, досі живуть у наметових містечках.
Сердар каже: впевнений, що з-під завалів дістали не всіх, частина мешканців Кахраманмараша лишається безвісти зниклими. У будівлі, де був його офіс, теж жили люди, ніхто не загинув, однак споруда при нових поштовхах може остаточно впасти.
"Вона складається з двох будинків. Кожна мала бути по 10 поверхів. Але вони вирішили, що хочуть, щоб одна була 12-поверховою, а інша — восьми. Як їм вдалося змінити правила? Ймовірно, це незаконно. Але таку історію ви можете почути ледь не всюди, особливо в центрі міста. Тому що знайти місце під офіси тут непросто: цей район доволі дорогий. А люди хочуть ефективніше використати земельну ділянку, розширятися", — розповідає Сердар.
Я запитую Сердара, чи вважає він, що влада могла запобігти масштабним наслідкам землетрусу. Він ствердно киває: "Так, ймовірно, вони могли не забудовувати цю територію або перевіряти стійкість будівель до землетрусу. Про це говорили без кінця: землетрус буде. Якщо ви підете на центральну вулицю міста — там усім будинкам понад 50 років. Так, вони могли попередити — наприклад, не дозволити жити у тих будинках, бо вони надто старі". Чоловік зауважує, що землетрус навчив людей обачніше обирати ділянку для забудови: "Наш будинок біля гори й ця частина міста спокійно пережила поштовхи".
Сердар востаннє був у своєму офісі одразу ж після землетрусу — забирав обладнання, яке вціліло. Цього разу, прийшовши в нього з нами, забрав кілька книг та колаж, який для нього створила донька. На ньому вирізки з фотокарток — спільні подорожі Сердара та його родини. Тепер, каже, вони недоступні, бо витрачати гроші на задоволення неактуально. Чоловік планує відкрити офіс у новому приміщенні. Каже, почуватиметься незручно, якщо вкладатиме у мандрівки у той час, як інші ледь зводять кінці з кінцями. Після землетрусу він привозить їжу літнім людям, що живуть у наметовому містечку.
За словами Сердара, після землетрусів населення Кахраманмараша скоротилося вдвічі. Сотні людей загинули, тисячі виїхали у безпечніші регіони, однак значна частина місцевих потім усе ж таки повернулася. У перші місяці після землетрусів сюди приїздили кандидати як від опозиції, так і від правлячої партії, обіцяючи відновлення Кахраманмараша та інших знищених землетрусом регіонів. Зокрема Кемаль Киличдароглу обіцяв, що у постраждалих регіонах побудують приблизно 650 тисяч нових домівок для тих, хто їх втратив. Влада обіцяла усе відбудувати за рік.
"На вибір деяких людей вплинув землетрус, але не на більшість, бо він стався лише за три місяці до виборів. Я знаю тих, хто живе у справді поганих умовах, кажу їм: "Ви не отримуєте допомоги, але єдина ваша можливість для волевиявлення як громадянина — це вибори". Але можливо, вони й не скористаються цим правом. Насправді нашому місту надійшло багато допомоги від партії, яка все ще керує. Небагато людей змінили своє ставлення до неї — може, хіба 10%", — каже Сердар.
Він уникає відповідей на питання про свої політичні погляди, але неодноразово наголошує, що Туреччина "заслуговує на справжню демократію". У розмові я розумію, що для Сердара та багатьох мешканців Кахраманмараша, землетрус — це насамперед історія про особисті втрати, а не про політику. Чоловік показує мені світлину у телефоні: дві щасливі родини позують на фоні панорами міста, одна з них — Сердара: "Ось ця дівчинка росла з моєю донькою. Знаєте, що сталося з їх родиною? Їх знайшли під завалами у ліжках — з поз було зрозуміло, що вони навіть не прокинулися, коли стався землетрус. За 10 секунд після перших поштовхів будівля обвалилася".
Анкара
"Анкара — це столиця і символ турецької республіки, яку тут заснували після великої війни за незалежність. У місті розташовані урядові офіси, головні офіси партій, тут є й Аниткабір, де похований Ататюрк — засновник нової Турецької республіки. Політичним партіям важливо виграти більше місць в Анкарі, бо від міста є 15 представників у парламенті. У 2019 році на виборах мера тут переміг кандидат від опозиції — вперше за 25 років правління Ердогана та його соратників в Анкарі. Тож тодішнє голосування засвідчило, що країна готова до змін", — розповідає Серкан Демірташ, очільник редакції Hürriet Daily News в Анкарі.
Анкара завішана передвиборчою агітацією: прапорці на перехрестях, плакати з обличчями кандидатів, купа обвішаних прапорами партій автівок, що курсують містом. З них лине гучна музика та вигуки. Кульмінацією передвиборчої боротьби місто стало саме для опозиції — ввечері 12 травня тут, на площі Килизай, вона провела останній передвиборчий мітинг перед першим туром голосування.
"Для Ердогана важливим політичним стартом стало його обрання на посаду мера Стамбула. І саме тому він для нього такий важливий. Ердоган роками використовував гасло: якщо хочете перемогти в Туреччині, треба завоювати Стамбул. Киличдароглу — бюрократ, більшу частину життя провів в Анкарі, яке відоме якраз як місто бюрократів. Тож він презентує себе радше як державного службовця. Ердоган же представляє радше звичайне населення — у нього був бізнес в Стамбулі, він там колись балотувався до муніципалітету", — пояснює Демірташ.
***
14 травня. Від ранку в одній зі шкіл у столичному районі Чанкая — черга на голосування. Багато людей літнього віку, людей з інвалідністю, хтось взяв із собою малюків — голосувати йшли цілими родинами. З десятої години всередині школи вишиковуються журналісти: невдовзі має приїхати голосувати Кемаль Киличдароглу.
Підʼїзд його автівки натовп на подвірʼї школи зустрічає оплесками й схвальними вигуками. Киличдароглу приїхав з дружиною та опозиційним мером Анкари Мансуром Явашем. У школі так щільно набилися його шанувальники, що складається враження, натовп спершу "заносить" високих гостей до приміщення для голосування, а потім так само супроводжує Килидчароглу до виходу. Хтось поруч зі мною зауважує, що він зовні справді схожий на Махатму Ґанді — ідеолога національно-визвольного руху в Індії. Коли Киличдароглу відʼїжджає, натовп ще довго аплодує та вигукує його імʼя.
"Ці вибори важливі для Туреччини, тому що це боротьба між ісламістами, які хочуть втягнути Туреччину назад у Середні віки, та іншою партією, що прагне повернення до демократичних норм та принципів, які турки втратили за останні 20 років. Туреччина потрапила під владу групи хуліганів, які марнують ресурси, не беручи до уваги думку суспільства. Тож це боротьба між силами зла та добра, силами пекла та раю. Якщо сили зла переможуть знов, Туреччина зануриться у темряву", — каже Сулейман Торгут, який прийшов голосувати на виборах.
"Якщо сили опозиції переможуть, це буде світанок демократії та свободи, а в Туреччині запанує верховенство права. Завтра буде наш день перемоги!", — вигукує Севгіль, яка не приховує, що голосувала за опозицію, і закликає нас завтра приходити святкувати перемогу на площу Кизилай.
Однак перші масові акції починаються ще того ж дня. Близько 18:30 ЦВК знімає заборону на публікацію попередніх результатів виборів і починається спостереження за тим, як змінюються шанси кандидатів. То вони йдуть відсоток у відсоток, то перевага суттєво на боці Ердогана, то його випереджає Киличдароглу. На тлі цієї напруги турки починають виходити на підтримку своїх фаворитів — стрімко зростає натовп біля штаб-квартир партій АКР та СНР в Анкарі.
Близько півночі ми потрапляємо на зібрання на підтримку Ердогана. Більшість учасників — чоловіки. Жінки — майже виключно у хустках та хіджабах, багато хто — з маленькими дітьми. Люди загорнуті у прапори із зображенням Ердогана або символіки його партії, танцюють у колі. Ближче до будівлі партії танцювати не виходить — натовп з понад п’яти тисяч людей наскільки тісний, що важко вдихнути. В усіх у руках турецькі прапори. В перервах між співом натовп вигукує "Аллаху Акбар!" За години півтори до захоплених шанувальників виходить сам президент.
У штабі СНР тим часом ентузіазм згасає: акція, яка спершу теж була масовою, згодом розійшлася. У будівлі штабу — лише журналісти, на екранах — підрахунок голосів. Киличдароглу виступив з заявою, звинувативши владу у блокуванні підрахунку останніх голосів, сотні його прихильників біля будівлі партії продовжували скандувати: "adalet!", тобто "справедливість". Водій таксі, що мчить нас нічними вулицями Анкари, на телефоні дорогою дивиться мітинг владної сили, який триває до глибокої ночі. Показує на екран і повторює: "Ердоган! Ердоган!" Чи переможе він у другому турі — інтрига, яка лишається Туреччині до другого туру.
