В Ірані тривають масштабні протести. Жінки виходять на вулиці, спалюють хіджаби. Причиною протестів стала смерть 16 вересня в одній із лікарень Тегерана 22-річної Махси Аміні. Перед цим її затримала поліція через неналежне носіння хіджаба. Таране Махдабі — уродженка Тегерану, яка працювала в одному з банків Ірану, та врешті виїхала з країни, розповіла Суспільному про те, як проходять протести в Ірані, про "поліцію моралі" та про права жінок у сімейному житті.
Про протести
Багато речей все більше тиснули на іранців. Санкції, тягар яких впав на простих людей, а не урядовців. Збитий український літак, на борту якого були й іранці. Нам ніхто так і не дав відповіді, чому так сталося. І останньою краплею стало вбивство дівчини, яка неправильно носила хіджаб. Люди сказали: "Усе, з нас годі". Жінки сказали: "Досить. Наступного разу на її місці може бути моя дочка". У цій країні ти можеш втратити життя ні за що.
Іранські жінки проявляють велику хоробрість. Вони виходять на вулиці без хіджабів. Викладають світлини з непокритим волоссям у соціальні мережі. Як для Ірану — це великі кроки. Люди намагаються швидко поширювати новини у соцмережах, щоб світ дізнався, що відбувається всередині Ірану, і допоміг нам.
Як іранська поліція реагує на протести
Заарештовує протестувальників і везе до спеціальної в'язниці. У Тегерані це "Евін". Нещодавно там спалахнула пожежа. У ній загинуло багато протестувальників. Також я пам'ятаю, що одного дня під час протестів поліцейський застрелив 7-річного хлопчика, тому що він комусь показав, де сидить снайпер, який цілиться у мітингувальників.
Читайте також: Проти хіджабу. Чому спалахнули протести в Ірані й чи зможуть іранки вибороти собі права
Хто така "поліція моралі"
Це спеціальні люди, які можуть підійти до тебе і дати пораду, як правильно носити хіджаб. Але на практиці вони грубо затримують і відвозять до відділку, щоб залякати. Мене теж затримували. Я гуляла з друзями у торговельному центрі. І тоді ще не було "поліції моралі", а були басіджиІранська напіввійськова організація, яка виконує функцію народної міліції.. Вони не носили форми і працювали під прикриттям. Але мали право робити все, що завгодно. Басіджи забрали нас у відділок, тому що мої штани були трошки коротшими, ніж потрібно, і було видно частину ноги. Вони казали, що у мене не буде хорошої роботи. Що вони напишуть про мене звіт і жодна державна компанія не матиме права мене найняти: "Ми можемо зруйнувати твоє життя". Вони грають з твоїми емоціями, хочуть надавити і викликати страх.
Ти пам’ятаєш перший раз, коли тобі сказали, що ти маєш носити хіджаб?
Мій батько не змушував мене носити хіджаб, але це зробило суспільство. Мені це не сподобалося, тому що тобі 9 років, а тебе вже вважають дорослою і ти маєш прикривати волосся, тіло і ноги. Основа цієї "моральності" щодо носіння хіджаба для мене не виглядає релігійною нормою. Це спосіб контролювати людей у базових речах.
Сім років тому люди виливали кислоту на дівчат, які неправильно носили хіджаб. Це був страшний час для іранських жінок. Тоді нам здавалося, що кожен чоловік, який проходить повз, може облити твоє обличчя кислотою. Це настільки дрібна річ, про яку ти навіть не задумуєшся, коли гуляєш по вулиці. Частина твого волосся може вилізти з-під хіджаба. Через це мене кілька разів обзивали дівчиною легкої поведінки. За що? Тому що я неправильно ношу хіджаб?
Читайте також: Економічний крах, вибіркова амністія та зневага до прав жінок: як рік влади "Талібану" змінив Афганістан
Які права іранські жінки мають у сімейному житті? Чи можуть вони подати на розлучення? Чи отримують у разі смерті чоловіка спадок?
В Ірані дівчата можуть виходити заміж з 13 років. Звичайно, на це впливає місто, у якому ти живеш, і фінансовий стан. Сучасне покоління одружується значно пізніше, у 30. У жінок є право попросити чоловіка про розлучення. Але якщо він не погоджується, потрібно йти до суду. Натомість чоловік може просто сказати: "Я більше не хочу цю жінку. Вона мені не подобається". І цього достатньо для розлучення.
Якщо чоловік помирає, частина його майна переходить матері і батькові, частина ділиться між дітьми. При цьому дочка отримує менше, ніж син. І маленька частина грошей дістається дружині. За винятком, якщо чоловік вкаже у заповіті, що передає їй усе майно.
Що для тебе стало вирішальним моментом, щоб виїхати з Ірану?
Мені не хотіли давати підвищення після 10 років робити в компанії. Іноді просили відвідувати спеціальний департамент, який слідкує за носінням хіджаба й іншими речима в офісі. Я отримала багато зауважень, що не так ношу хіджаб на роботі. Я завжди добре працювала. Мій керівник це визнавав. І тут мене не хочуть підвищувати через хіджаб. Я відчула, що не можу більше цього терпіти. Покинула країну, сім’ю, друзів. І зараз люди, які не можуть виїхати, але і не можуть це терпіти, радше помруть у боротьбі за свободу і права. За те, щоб жити нормально, як інші.
Що дає іранським жінкам хоробрість виходити на протести і не боятися поліції?
Вони борються за базові потреби. Жінки не можуть мати жодних розваг. Якщо ти трішки порозважаєшся, до тебе прийде поліція. Якщо ти вийдеш на вулицю у чому хочеш, тебе заарештують. У них немає базового рівня життя. Коли хтось забирає від тебе все, тобі нічого втрачати.
Читайте також: "Я втік серед ночі" – журналіст з Афганістану про життя під владою талібів і еміграцію
***
Едуард Юрченко, кандидат філософських наук, релігієзнавець.
"В історії Ірану була ситуація, коли намагалися навпаки заборонити хіджаб при першому шаху з династії Паглаві. Він проводив модернізацію європейського зразка. І тоді навпаки була ситуація, що віруючі мусульманки не могли виходити з будинку, тому що поліція змушувала їх знімати хіджаб.
Там є так звана кампанія по боротьбі з "неправильним" хіджабом. Іранські жінки, зокрема молоді, формально виконують вимогу до одягу, але трошки від неї відхиляються. Наприклад, випускають трошки волосся з-під хусточки. Або повністю закривають тіло, але носять облягаючий одяг.
Іран — багатонаціональна країна. Загибла дівчина (Махса Аміні, — ред.) була з Іранського Курдистану. Там ніколи не було таких жорстких обмежень для жінок. Там місцева культура інша. Вони мусульмани, але специфічні. Вони раніше були напів'язичниками, а зараз дуже секуляризовані і фактично ніколи не жили по шаріату. Тому там це сприймається як тиск з боку центральної влади. І це призвело до того, що там були жорсткі виступи, тому що там все змішалося: протест проти національного гноблення, проти хіджаба, незадоволеність рівнем життя.
В Ірані ці правила носять надмірний характер, особливо на тлі того, що у них, наприклад, у вишах 60% тих, хто навчається, — дівчата. У них студентки мають доступ до цілком адекватної вищої освіти. Жінки займаються бізнесом. Жінки є в парламенті та уряді. Але при цьому до них можуть на вулиці почати приставати поліцейські, тому що волосся вибилося з-під хусточки.
Жінки їздять в різних з чоловіками вагонах метро, сегрегація в місцях відпочинку. Чоловіки і жінки не можуть танцювати разом. Через це там часто бувають скандали. Скажімо, з'являються відео з якоїсь приватної вечірки відомих людей в Ірані, де чоловіки з жінками разом танцювали. Це скандал, тому що це порушення.
По стилю життя іранці завжди були найбільш європеїзованими мусульманами. От вони і турки, мабуть. Тому такі моменти їм важко сприйняти".
Авторка: Вікторія Череп'юк, Суспільне
Читайте також
"Доведеться сховати свої дипломи". Чого чекають та бояться жінки в Афганістані
"Шахеди" з маркуванням "Герань-2". Що відомо про іранські дрони, які з'явилися на озброєнні Росії