"Розвиток ерготерапії — це реальність", — Олег Базильчук, завкафедри Хмельницького національного університету

"Розвиток ерготерапії — це реальність", — Олег Базильчук, завкафедри Хмельницького національного університету

"Розвиток ерготерапії — це реальність", — Олег Базильчук, завкафедри Хмельницького національного університету
. Фото: Суспільне Хмельницький

Ще зовсім недавно про ерготерапію в Україні можна було почути не так часто. Яка ситуація зараз, як готують фахівців з ерготерапії та що поки не дає можливості повноцінно інтегруватися у світову спільноту ерготерапевтів українським фахівцям. Про це в інтерв'ю Суспільному розповів завідувач кафедри фізичної терапії і ерготерапії Хмельницького національного університету Олег Базильчук.

Що таке ерготерапія? Коли про неї почали говорити в Україні і, головне, займатися цим?

У світі і в Європі поняття ерготерапія (Occupational Therapy, заннятєва терапія) з’явилося на початку ХХ століття. Точкою відліку, початку розвитку ерготерапії в Україні можна вважати 2018 рік, коли за наказом Міністерства охорони здоров’я було внесено зміни у кваліфікаційну характеристику фахівців і було введено нову професію - егротерапевт. Паралельно Міністерство освіти і науки України впровадило у освітній процес новий стандарт освіти за спеціальністю "Фізична терапія і ерготерапія" у галузі знань "Охорона здоров’я".

А коли почали готувати фахівців?

Власне, з впровадженням нового стандарту. Хмельницький національний університет на кафедрі фізичної терапії, яка була у складі факультету здоров’я, психології, фізичної культури та спорту, розпочали освітній процес, підготовку бакалаврів.

Напевно, не було тоді ще якогось досвіду в Україні. Допомагали ваші закордонні партнери у підготовці освітньої програми чи ви самостійно цим займалися?

Ми маємо в Україні партнерів з Придніпровської академії фізичної культури і спорту та Дрогобицького педагогічного університету. Це три заклади, які беруть участь у міжнародному проєкті, що фінансується Європейським союзом за програмою ERASMUS+ рівня KA2 (розвиток потенціалу вищої школи). Також є два закордонні партнери, заклади освіти: це бельґійський VIVES і португальський Porto. Ці партнери допомогли нам створити дану освітню програму, допомогли її адаптувати під наші умови, реалії. З 2018 навчального року у нас відкритий вступ на освітню програму «Ерготерапія».

Ця освітня програма узгоджена з європейськими партнерами, але не акредитована. У чому справа, чому не акредитована?

Як я вже зазначив, у 2018 році Міністерством освіти і науки введений стандарт освіти за спеціальністю «Фізична терапія і ерготерапія», куди увійшли спільно і фізична терапія, і ерготерапія. Виходячи з того, що є певні бюрократичні моменти – є стандарт, визнаний в Україні, і ми не можемо категорично від нього відходити та готувати окремо ерготерапевта. Тут виникають певні бюрократичні питання, і європейська сторона не до кінця розуміє це наше становище. Поки що ми перебуваємо на етапі доопрацювання даної освітньої програми для того, аби європейська сторона і Всесвітня федерація ерготерапії визнала нашу освітню програму і європейське агентство акредитувало її.

Якщо так станеться, що це дасть Україні?

Це дасть Україні добре підготовлених фахівців за різними освітніми програмами. Тому що фізичний терапевт повинен мати свою освітню програму, ерготерапевт свою, терапевт мови та мовлення – теж свою освітню програму. Тільки так вони можуть бути якісно підготовленими.

Ми в лабораторії ерготерапії, де майже весь простір зайнятий обладнанням. Що це таке і для чого воно? Чи таке ж обладнання є у реабілітаційних закладах, куди згодом підуть працювати ваші випускники?

Це обладнання було придбано за кошти Європейського союзу. Частина обладнання до нас прибуло з Бельгії і Португалії, а частину закуповували в Україні. До речі, в Україні вже з’являються постачальники подібного обладнання. Вартість обладнання, придбаного для лабораторії – близько двох мільновів гривень. Все воно сертифіковане і призначене для того, аби студенти максимально якісно набували професійних компетентностей, і прийшовши на перше робоче місце, швидко адаптувалися і якісно виконували свої професійні обов’язки. Тут є у нас функціональна зона, де студенти практикуються. Є зона для навчання, для проведення лекцій. Вона обладнана усім необхідним мультимедійним обладнанням. Є діагностичне обладнання, сучасні унікальні системи тестування, яких мало є в Україні. Цей простір максимально адаптований до побуту людини.

Подібне обладнання уже з’являється у наших державних і приватних закладах охорони здоров’я. Перебуваючи на практиці, наші студенти також спостерігають таку тенденцію. Це не може не тішити і нас, і їх – є на чому практикуватися. Одначе гірше, що є з ким – зараз дуже багато поранених захисників. Але місія ерготерапевтів – максимально допомогти усім, хто цього потребує, соціалізувати і повернути до життя.

А які це заклади у Хмельницькому, де з’являється таке обладнання?

У наших студентів більше 1000 годин практики згідно з нашим навчальним планом, і це відбувається у таких комунальних закладах, як Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни, обласна і міська лікарні, міська дитяча лікарня і поліклініки міста.

Тут є крісло, такий пристрій, який дозволяє людям з обмеженими можливостями підійматися східцями. Скільки коштує цей візок?

Це електричний сходинковий підйомник, він коштував близько 130 тисяч гривень на момент придбання.

А решта обладнання – у яких межах його вартість?

Будь-яке сучасне обладнання коштує дорого. У тих умовах, які ми переживаємо, Україна через грантові програми спільно з провідними європейськими країнами, Ізраїлем, США отримує допомогу. У ті заклади, які беруть участь у лікувальному і відновному процесі, особливо це стосується наших військових, прибуває обладнання і вже є в наявності.

Чи є вся ця діяльність в освіті і впровадженню методик ерготерапії частиною процесу інтеграції у світ, у Європу?

Коли країна змінює своє ставлення до людей з особливими фізичними потребами, у цьому є, в першу чергу, гуманістична складова. Коли ми бачимо довкола реальні зміни у процесі пристосування простору до потреб цих людей, придбання сучасного обладнання, навчання студентів – це реальність в Україні. Я думаю, все це буде набирати обертів, і не може не тішити нас, як фахівців даної сфери.

Спілкувалася Алла Самойленко.

Читайте також

  • "Чоткий паца" з Рівного, який воює на фронті, одружився. Він розповів, як знайшов обраницю
  • Що робити, коли родич у полоні? Родичі полонених з Хмельниччини можуть отримати консультацію у Вінниці
  • На Хмельниччині відкрили оновлену філію кінологічного центру поліції
  • Перші службові собаки розплідника поліції Хмельниччини вирушили на службу

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.

На початок