Гурт "Один в каное" вирушає в тур Україною. З 9 квітня по 17 травня пройдуть концерти в 15 містах України. У Києві планують два концерти – один із них спеціально для тих слухачів, хто мав квитки на скасований виступ "Один в каное" через повномасштабне вторгнення. Квитки, куплені на концерти, що не сталися, діють і в інших містах. Половину зароблених у турі коштів гурт передасть на потреби сил оборони. Із гітаристом гурту Устимом Похмурським обговорюємо творчі трансформації за рік великої війни.
Перший тур Україною після вторгнення
Це перший тур гурту Україною за період вторгнення. Як ви на нього наважилися?
Ніяк, просто вирішили його провести. Цей тур був відкладений унаслідок повномасштабного вторгнення – ми мали в нього їхати рік-два тому, і зараз вирішили провести його там, де можливо.
На два концерти в Києві квитки розлетілися дуже швидко. У Львові практично все розпродано. В Одесі також місць не залишилося. Чи досліджуєте ви свою географію – в яких частинах України розкуповують швидше?
Наразі важко сказати. Усюди квитки продаються, всюди люди хочуть прийти на концерт. Наразі я знаю, що в Кропивницькому є досить багато вільних місць. Минулий раз, коли ми там були, місто ще називалось Кіровоград. Тому в Кропивницькому будемо, вважай, вперше.
У плані концертів немає Дніпра, Харкова, Миколаєва, Запоріжжя, і певно, що з очевидних причин. Ви сказали, що проводите концерти там, де можете. Чи будуть ці міста першими в наступному вашому турі?
У наступному турі вони точно будуть. Якими саме, то залежить від логістики. Ми відштовхувалися від того, де найнебезпечніше для слухачів, і не організовували концерти у тих містах, куди можуть дістати з ракетних комплексів "С-300". Там, де є буквально пару хвилин до "прильоту" і ніхто не встигне сховатися, навіть якщо поруч є укриття. Недоцільно збирати таке скупчення людей і наражати їх зайвий раз на небезпеку.
Про нові пісні
Пишуть, що зазвичай ваші концерти виглядають схожими між собою. Чи відрізнятимуться концерти цього туру від попередніх? І ви казали, що планували цей тур раніше. Як він відрізнятиметься від запланованого туру до повномасштабного вторгнення?
Ми не організовували ще таких концертів, як шоу, для нас це в першу чергу музика. Вона кожного разу грається інакше, але в основі ті самі пісні. Тому якщо хтось чекає вау-ефекту, то це не до нас. До нас – послухати музику, перейнятися нею.
Чи будуть представлені нові пісні?
З того часу в нас з'явилася одна нова пісня і ми будемо її грати.
Це якраз та пісня, яка вийшла в лютому, "Один в полі воїн"? Там ідеться: "Коли нас буде двоє і будемо діяти як один, то ми увійдемо в історію". То виходить, що вона про єдність? Чи саме це закладалося при написанні пісні?
Автор пісні помер, тому залишимо це на розсуд слухача.
Читайте також: Сцену "зумерам": як сформувалася нова незалежна музична сцена під час повномасштабної війни
"У мене немає дому"
Стосовно переосмислення старого матеріалу. Пісня "У мене немає дому", як написала одна з користувачок, стала "гімном цієї клятої війни". Як ви ставитеся до нового життя вашої пісні?
Це не зовсім нове життя, а скоріше новий виток. Вона й так була сумна, бо написана про події 2014 року, а зараз розвивається їх черговий етап. Вона стала ще більш драматичнішою. Сумно, що так.
Влітку 2022 року ви з гуртом дали більше 20 благодійних концертів Європою і здійснили північноамериканський тур 13 містами. Чи підбивали підсумок, скільки вдалося там зібрати? І загалом, які ви зробили висновки, чи маєте враження від цього туру?
Якщо не помиляюся, на початку літа ми поїхали Європою і зіграли близько 30-50 концертів. Після повернулися на тиждень і знову поїхали в запланований раніше тур США і Канадою, який довелося перенести через вторгнення. Його ми вирішили переформатувати в благодійний, збирали донати.
Рік тому ваш гурт росіяни внесли в список тих, кому заборонено в'їзд в Росію на 50 років. Як ви тоді до цього поставилися?
Байдуже. Ми були в Росії за рік до Майдану, подавали заявку на, як було вказано, міжнародний конкурс. Потім виявилося, що фінал його проходитиме у Москві. Ми цей конкурс від України виграли і поїхали туди. Не скажу, що це захоплива подорож, але подивилися, як в Росії все виглядає. Повернулися назад і більше ніколи не їздили. І слава Богу.
Про війну та патріотизм
Ви з гуртом живете і працюєте у Львові. За вашими спостереженнями, як змінилося місто, люди за весь цей рік повномасштабного вторгнення?
Спочатку було дуже багато людей, які їхали машинами на переселення, і Львів був транзитним містом, надовго ніхто не затримувався. У місті зробили багато притулків, де можна було пожити тиждень, два, місяць і рухатися далі. Хто за кордон, хто в інші міста. Зараз уже такого руху нема, заспокоїлося.
З'явилося більше різноманітних людей. Якщо раніше можна було казати, що це типові львів'яни, то зараз багато представників інших міст. Це помітно, коли люди не львівські, і мені здається, це добре. Розумію, що вони приїхали не від хорошого життя, але те, що в нас зараз таке різнобарв'я, розрухає устрій нашого трошки консервативного міста.
Читайте також: "Ми не були готові, що так багато людей зрозуміють новий альбом, що він сподобається" – Один в Каное
Багато українських артистів стикаються із критикою через експлуатування теми України і патріотизму. Яке ваше ставлення до нових музичних явищ, що утворилися за рік повномасштабної війни?
Думаю, це продиктовано самими умовами. Якщо це соціально-побутові пісні, то люди співають за попитом. Тому воно потім все мине. Закінчиться війна, а вона обов'язково закінчиться, і люди почнуть писати про щось інше. Те, що зараз є багато пісень, які, як ви кажете, експлуатують цю тематику, – це теж пройде. Його треба прийняти, нічого з тим не зробиш.
Кілька років тому в "Українській правді" писали про ваш гурт. І що своєю творчістю "Один в каное" намагається заповнити культурну пустку, яка є в українській музиці, що це ваша найбільша амбіція. На вашу думку, чи заповнена зараз ця пустка?
Якщо коротко, то пісень багато. Але метафори і самі сенси залишилися старими. Якщо 200 там чи 150 років тому існувало "червона калина", "козаки", "дівчата", "вишиванки", то воно таким і залишилося. Складається враження, ніби музиканти відкрили книжку з історії та починають її переспівувати, не звертаючи уваги на те, що відбувається зараз.
Мені особисто бракує побутових сенсів сьогодення. Чомусь виконавці не хочуть чи не можуть створити метафори з того, що відбувається зараз.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
