Володіє на 70 % - так свої знання з української мови оцінює хмельницький студент з Індії Аджей Рават. Українську він вивчав на курсах і самостійно. Чи легко йому далася наука, у міжнародний День рідної мови дізнавалася команда Суспільного.
Він читає Шевченка, спілкується українською і закоханий в українку. Аджей Рават приїхав до Хмельницького з Індії на навчання три роки тому. Мову, розповів, вивчав на курсах і самостійно. Опановувати її почав в аеропорту, коли спілкувався з тамтешніми співробітниками.
"Вони навчили мене таких слів, як дякую, будь ласка. Два слова - дякую, будь ласка", - пригадує Аджей.
За його словами, нині українською він володіє на 70 %. Якщо чогось не знає, то звертається по допомогу до місцевих.
"Люди завжди допомагають мені. Завжди кажуть: "От, чекай, зараз скажу, як правильно". Я ніколи не боявся, що я чогось не знаю. Я знаю, краще вже знаю. Коли я був в магазині, ресторані, метро чи в потязі, на вокзалі чи автовокзалі, де б я не був, завжди люди допомагали мені", - розповідає чоловік.
Українську мову, каже Аджей, вдосконалює щодня під час спілкування. Своє майбутнє він бачить в Україні: тут здобуває професію менеджера і мріє ділитися своїми знаннями з іншими.
"Я хочу навчати людей, як професор. Зараз я навчаюся в магістратурі, далі буде аспірантура. Я хочу в аспірантуру, я хочу навчати людей в університеті або в школі", - ділиться планами Аджей.
Аджей Рават – один з 35 іноземних студентів Хмельницького національного університету, які продовжують очно здобувати тут освіту, розповідає декан факультету міжнародних відносин і права Віталій Третько: "До повномасштабного вторгнення Росії, початку війни, ми мали контингент іноземних студентів близько 100 чоловік. Вони навчалися на трьох англомовних програмах. Це – міжнародні відносини, менеджмент і комп’ютерна інженерія, підготовчі курси в них були. З початком війни ми вимушені були відправити їх в безпечні місця, в Європу".
Аджей каже, що йому подобається жити в Хмельницькому: "Мені тут краще. Так, тут триває війна, і я п’ять місяців жив у Європі, але там мені зовсім не подобалося, не знаю, чому. Можливо, причина в тому, що я не знаю німецьку мову, іспанську не знаю, французьку не знаю. Тут мені було краще, тому я і приїхав назад до Хмельницького".
У Хмельницькому Аджей зустрів кохану Юлію, яка також допомагає йому у вивченні української мови.
Авторка: Ярослава Антошевська.
Читайте також
- Незалізна медикиня Залізної бригади. Інтерв'ю з Тетяною Гайдамашко
- Як на Хмельниччині облаштувались лікарі-переселенці
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
