2 листопада Держкіно відсторонило Олену Гончарук від виконання обов'язків в.о. генеральної директорки "Довженко-Центру" і призначило натомість Юлію Каждан. За інформацією з відкритих джерел, пані Юлія раніше займалася бухгалтерським обліком і заснувала Кінологічний центр. А з останніх журналістських розслідувань "Слідство.Інфо" відомо, що вона ще й гіпнотизерка.
Про досвід роботи новопризначеної директорки у кіносфері відомостей немає. Ця ситуація викликала суспільне обурення, оскільки Держкіно не реагує на заклики професійної української та світової кіноспільнот не знищувати "Довженко-Центр", але процес цей відбувається.
Чи законно на посаду виконувачки обов'язків керівника "Довженко-Центру" призначати людину з непрофільним досвідом та загалом у такий спосіб звільняти попередню керівницю? Запитаємо про це у юристки Наді Денисюк.
Читайте також: "Мінкульт знав про те, що "Довженко-Центр" має бути розділений": Олена Гончарук про реакцію міністра Ткаченка"
Восени 2021 року Уряд вирішив вивести Держкіно із підпорядкування Мінкульту. Разом із ним від Мінкульту від'єднали і "Довженко-Центр". Відтак Олену Гончарук, яка виграла конкурс на керівницю "Довженко-Центру", не затвердили, вона ніби зависла у повітрі. Тож чи мали її повноцінно призначити на цю посаду з огладу на те, що вона перемогла у конкурсі?
Дійсно, пані Олена перемогла у конкурсі і це її право, яке кореспондувало обов'язки міністра культури, на той момент пана Ткаченка, підписати з нею контракт. Проте контракт досі не підписаний, строк підписання контракту вже закінчився і на той момент пан Ткаченко пояснював це тим, що за заявою одного з учасників конкурсу – пана Душутіна – він не може підписати.
Він просив комісію перепровести конкурс. Комісія, відповідно, не мала таких повноважень, тому конкурс не перепровели і досі контракт не підписаний. Тому склалася в якійсь мірі патова ситуація безпрецедентна, коли міністр не виконав свій обов'язок, не призначив керівника, передавши "Довженко-Центр" у підпорядкування Держкіно. Голова Держкіно теж не перепризначила пані Олену керівником і не вклала з нею контракту.
Тобто, зараз уже немає можливості юридично підписати з нею контракт?
Немає єдиного вирішення, у законі немає відповіді. Тому цілком імовірно, що можливо ініціювати судовий процес і зобов'язати вже пані голову Держкіно підписати відповідний контракт.
Чи є взагалі в українському законодавстві чіткий поділ і конкретика, яка керівна посада, якого досвіду й освіти потребує відповідно і хто визначає такі вимоги?
До таких керівників державних підприємств відсутні конкретні вимоги у законі або в якихось положеннях тощо. Є певний порядок про проведення державного конкурсу. Держкіно подало на затвердження відповідний порядок на початку жовтня, проте його досі не затверджено. Досі вони не можуть провести повноцінний конкурс на нібито вакантну посаду керівника "Довженка-Центру", тому що немає нормативного акту, який регулював би порядок такого призначення, оскільки немає поки затвердженого конкурсу.
Якщо говорити про новопризначену пані Юлію, як довго вона може перебувати на посаді виконувачки обов'язків, зважаючи на те, що не підписано чимало документів?
Питання виконання обов'язків визначається постановами ЦК СССР 1965 року. В Україні діє Кодекс законів про працю, який передбачає лише відсторонення від посади. Тобто чинне законодавство не передбачає якийсь порядок або процедуру відсторонення покладання тимчасового виконання обов'язків або виконання обов'язків. І якраз таки ця постанова ЦК СССР говорить про те, що якщо особа протягом двох місяців перебуває на посаді "в.о.", з нею має укластися трудовий договір на тій посаді, на якій вона перебуває "в.о.".
"Це не ваше робоче місце": як команда "Довженко-Центру" не пустила Юлію Каждан до будівлі
Якщо говорити про ситуацію з Держкіно, яке призначає на керівну посаду "Довженко-Центру" людину з юридичним досвідом і кінологічним, чи це є порушенням закону, чи знову ж таки повертаємося до того, що не затверджені норми?
Повертаємося до того, що не затверджені норми і чітких вимог до попереднього досвіду саме на посаду в "Довженко-Центр" наразі немає.
Тобто завідувати організацією, яка займається, наприклад, кіно, архівами і всім іншим може, скажімо, машиніст, бухгалтер, ведучий, журналіст і будь-хто?
Розумію, до чого ви ведете. І далі по ідеї мала б бути логічна відповідь: "так, може", але ж – ні. Тому що керівником відповідного підприємства може бути особа, яка пройшла конкурс. І саме в процесі конкурсного відбору встановлюються відповідні кваліфікаційні вимоги, що в свій час зробили в МКІП, де були вимоги по попередній діяльності – діяльність повинна бути схожа, у відповідній сфері.
Держкіно, поки вже рік перебуває у віданні його "Довженко-Центр", не провело відповідний порядок затвердження конкурсу. Не затвердило порядок і не встановило вимоги до таких осіб, які мають обіймати посади відповідних державних установ.
Ми маємо багато складних схем, невирішених питань. А чи реально в українському законодавстві притягнути до відповідальності вищих посадових осіб, міністрів, керівницю Держкіно, якщо вони не виконують свої зобов'язання?
Так, у нас складається ситуація, що будь-яка бездіяльність зі сторони вищих керівників може припинятися лише за допомогою судових процесів, які тривають по кілька років. По-іншому людина ефективно захистити свої права не може.
На мою думку, є два варіанти. Перший – це суд, щоб визнати відповідну бездіяльність або визнати незаконними, протиправними дії. Та дисциплінарне впровадження у відношенні відповідного керівника з боку вищого керівництва. Проте, знову ж таки, для такого дисциплінарного провадження потрібна певна воля, і провадити його об'єктивно та неупереджено.
На вашу думку, як зараз би мав діяти "Довженко-Центр", які кроки були б реально ефективні?
Є там, мабуть, якийсь політично-емоційний момент, а є юридичний. Якщо говорити про юридичний, то відповідно до наказу про реорганізацію "Довженко-Центр" подав позов у суд і наразі буде розглядатися в господарському суді міста Києва. Щодо безпосереднього керівника — ми представляємо інтереси Олени Гончарук і так само плануємо оскаржувати відповідні незаконні дії щодо її відсторонення.
Ви говорили про те, що ці судові позови і вирішення можуть тривати декілька років. Чи буде це ефективне рішення, коли в 2022 році буде закрите це питання? Чи буде воно тягнутися? Є якась регламентація часу?
Так, у судах є регламентація часу. Враховуючи, що це господарський суд і господарський процес, є реальні можливості розглянути справу в строки, тобто грубо кажучи, десь плюс-мінус пів року на дві інстанції, на першу та на апеляцію. Дуже сильно залежить від поведінки сторони, зокрема, відповідачів: наскільки вони зможуть чи не зможуть затягувати відповідний процес і будуть добросовісно виконувати свої права і обов'язки як сторони процесу.
Затягування — юридично в них така можливість є ? І наскільки це може розтягти цей процес, з пів року до якого терміну?
Термін, мабуть, необмежений,. Але з моєї практики це може тягнутися близько двох років у господарській інстанції. Зазвичай суди там вирішуються від пів року до півтора. Вони мають юридичне право затягувати — це ми називаємо в народі затягувати, а в нас це може називатися "відкладення через неявку", відкладення з певних неясних причин, неможливість прибути, хтось захворів, треба якісь докази надати або витребувати докази, або ще щось.
Тобто закон дозволяє такі процеси і процедури. Цей відбуватися може пів року, два роки як максимум. За весь цей час "Довженко-Центр" зможе нормально функціонувати, тому що ми розуміємо, що для українців і для України це важлива інституція, оскільки це неймовірно великі архіви, де зберігається культурна спадщина України, і зокрема за ними теж треба правильно доглядати. Бо за цими судовими процесами може статися так, що ми втратимо цю культурну цінність.
Ваше питання абсолютно логічне і воно випливає з першого питання, чи мають до керівника відповідного центру ставитися певні кваліфікаційні вимоги щодо досвіду і взагалі можливості керування таким центром. Дуже важливо, щоб будь-який керівник, який буде на місці керівника "Довженка-Центру", виконував безпосередньо свою функцію: дійсно зберіг той фонд і ті цінності, які зараз є у фонді. Тому що це наша спадщина. Культурна й історична спадщина, яку ми повинні берегти. У випадку, якщо новий керівник буде вчиняти дії або навпаки бездіяльність, направлені на завдання шкоди, ми будемо вживати всіх юридичних заходів, для того щоб зберегти "Довженко-Центр" і весь його фонд і цінності, які там знаходяться.
Наостанок тільки один момент: суспільство за цим всім спостерігає, але ми знаємо, що українці — це така дієва нація, яка за потреби може зробити будь-що, навіть за один вечір і за одну годину. Чи суспільство може повпливати, наприклад, на президента України,чи додатковими петиціями, чи вимогами в соціальних мережах, на які він теж реагує, для того, щоб пришвидшився цей процес? Є у суспільства якийсь важіль впливу на це, чи тільки спостерігати?
У суспільства завжди є важіль впливу. Держава — це і є суспільство. Будь-які акції, будь-яка публічна підтримка, звернення до всіх органів, підтримка в судових засіданнях — це дуже важливо. Бо це питання: якщо ми опустимо руки в одній інституції, їх ніщо не зупине на тому, щоб зруйнувати інші інституції.
Тому у межах дозволених норм здійснюйте своє волевиявлення, виявляйте свою суспільну думку, просимо всіх підтримувати і продовжувати підтримувати "Довженко-Центр". Тому що суспільна думка в таких справах дуже сильно важить, оскільки в нас немає якихось процедур – ми говоримо про цінність Центру, про цінність колекції і необхідність їх зберегти. І саме суспільство підкреслює цю цінність.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
