"Де б не були, але серце рвалося додому". До прифронтового села на Миколаївщині повертаються жителі

Жителі прифронтового села Лупареве, що на Миколаївщині, повертаються додому. Станом на 27 жовтня в населеному пункті налічується 318 людей, хоча після початку російського вторгнення в селі залишалося тільки 36 жителів.

У прифронтовому селі побували кореспонденти Суспільного.

Староста сіл Лупареве та Лимани Наталія Панашій розповідає, що попри повторні обстріли, населення повертається.

"В останній тиждень тут було "жаркувато". Але люди вертаються у свої домівки. По селу Лупареве вже 318 жителів, а було 36, а до півтори тисячі ще трошки. Радує, що вже є кому приглянути за тваринками, за собаками, за котами", — говорить Наталія Панашій.

Вулиці Лупаревого після обстрілів. Фото: Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв

У Лупаревому, зі слів місцевих жителів, бувають перебої з електро- та водопостачанням. Гуманітарну допомогу надають волонтери, місцева та обласна влада.

"Як би ми не жили, де б не були, але серце рвалось додому, до батьківської хати, до батьківської землі. Оці літають, всяка нечисть по небі, то звичайно, страшнувато. Молимось, надіємось на Бога", — розповідає місцева жителька Тетяна.

Розбитий будинок у селі Лупареве. Фото: Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв

Людям допомагають з будівельними матеріалами, аби хоч тимчасово полагодити пошкоджені обстрілами будинки.

Пошкоджений будинок в селі Лупареве, жителі забили розбиті вікна. Фото: Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв

Жителька села Раїса каже, що вдома краще, ніж всюди.

"Я кричала: "Тільки додому!". Там добре, в Одесі, спокійний район. А тут звичайно бомблять, одразу страшнувато було і зараз страшно. Я ж війну і в дитинстві пережила, ми теж були евакуйовані під Польщу. Я завжди казала: "Найстрашніше – це війна", — говорить Раїса.

Один із сільських будинків після обстрілів Лупаревого. Фото: Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв

Пані Валентина в село повертався двічі, остаточно вирішила залишитися вдома на початку вересня.

"Я за літо двічі поверталась. Перший раз повернулась — п'ять днів побула, три ночі не спала, бо бомбили, а два дні було нормально, але я поїхала. Тоді ще вирішила приїхати, бо додому тягнуло. Приїхала, побула два тижні й знов, як бомблять, я тікала. Повернулась на початку вересня, але вже наче ніде не буду їхати", — розповідає Валентина.

Читайте також

Херсонські волонтери допомагають миколаївцям продуктами та водою

У Миколаєві волонтери роздали гуманітарну допомогу переселенцям з Херсонщини

У Миколаєві сталася одна пожежа

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.