У новій регулярній рубриці не сувора, але прискіплива кінокритикиня та ведуча Віра Сивачук коротко, легко і ду-у-уже суб'єктивно розповідає про вподобані фільми у шоу "Віра в кіно" на Радіо Промінь.
Думаєте, тільки ми шукаємо дивні захоплення, аби відігнати лихі думки? Ні, і люди кіно на карантині розважаються, як можуть: Тайка Вайтіті погрожує зав'язати з кіновиробництвом, щоб шити маски, режисер екшну "Шазам" зняв хорор-короткометражку, а творець "Вартових Галактики" написав, із яким персонажем Marvel хотів би провести карантин.
Ну, а я розважаюсь банально – дивлюсь те, що давно хотіла побачити, і те, що мені рекомендували. У цьому списку була трагікомедія "Готель Люкс" режисера Леандера Хаусмана 2011 року.
Читайте також: "Віра в кіно. Рецензія на фільм Романа Бондарчука "Вулкан""
Сюжет
Чоловічий силует на червоній зірці, яка височіє в центрі Москви. Це не руфер Мустанг, а німецький комік Ганс Цайсіг, який намагається втекти зі сталінського готелю "Люкс". Надворі серпень 1939 року. А почалося все трохи раніше.
У берлінському кабаре збирає аншлаги комедійний дует "Цайсіг і Маєр", які пародіюють Гітлера і Сталіна. Зал регоче, в залі сидить таємнича жінка Фріда, а в режисерській кабінці потрібна людина стежить, аби жарти не зайшли надто далеко. Зрештою шоу закривають. Маєр, який так добре вдавав Гітлера, вступає до підпілля, а Цайсіг змушений тікати в Голівуд через Москву. За порадою друзів у Союзі він зупиняється у VIP-готелі для комуністів, бо навіть гадки не має, який треш там відбувається.
Чому треба дивитися
Дивилися "Кролика Джоджо" чи "Смерть Сталіна"? Ну от, і "Готель Люкс" з тієї ж опери. Знову сатира на тоталітарну епоху, знову трагікомедія з історичними персонажами. І перше враження таке ж неоднозначне, бо й смішне, й страшне.
Тільки Леандер Хаусман одним фільмом потролив двох диктаторів: Гітлера і Сталіна. Як саме, спитаєте? Гітлера – більше заочно, а від грізного Сталіна, яким лякали наших батьків, лишились тільки вуса і люлька. Але й вона фальшива.
А за ними – набір комплексів, маній та страхів, через які тероризують всю країну. І так, партійні чистки – ніби не тема для жартів. Але сценаристи "Готелю" пройшлися й по них. По привидові троцькістів-зінов'ївців, який блукає моторошними коридорами готелю "Люкс". А ще – по партійних з'їздах, культі особи – у цій дивній країні, в яку потрапив Ганс, святкують як не іменини Сталіна, то річницю смерті Леніна.
І вишенька на торті – альтернативна історія Пакту Рібентропа-Молотова. Усе, ні слова більше, щоб не спойлерити. Мабуть, ви спитаєте про сюжет. Чесно, чекала більшого. Початок обнадіяв, ну й кінцівка доволі феєрична. А от усередині чогось бракувало. І я знаю, чого: сюру, в якому опиняється наївний іноземець в радянській Москві. Так, звичаї готелю капіталіста шокують, так, розмова з "добрими друзями Сталіна" задає потрібний тон. Але все це м'яко. Чи, може, то вже я Тайки Вайтіті передивилась?
Віра в кіно
А загалом, сприйміть це кіно як незвично веселий лікнеп про страшну епоху. У ньому немає відверто садистських сцен, як у серйозних фільмах про репресії, чи надцинічної сатири, як у "Кролику Джоджо". Зате є атмосфера готелю, який весь час і синхронно підмітають: бабці з відрами й енкаведисти з прикладами. Метафора просто очевидна.
І хоч як пручайтесь, ваша уява промалює деталі. У фільмі "Готель Люкс" важливі не сюжет і не документальність, якої, можливо, бракує. Ця стрічка руйнує міф про "менше зло". Гітлер і Сталін знову на одному щаблі.
Читайте також: ""Кролик Джоджо". Чому варто побачити новий фільм Тайки Вайтіті"
