"Кролик Джоджо" став одним із найбільш обговорюваних фільмів рубікону 2019-2020 років. Головний приз на Міжнародному фестивалі в Торонто і кілька номінацій на премію "Оскар" (зокрема "Найкращий фільм") тому підтвердження. Підливає масла у вогонь і зірковий склад: Роман Гріффін Девіс, Томасіна Маккензі, Сем Рокуелл і Скарлетт Йоханссон. Світова прем'єра "Кролика Джоджо" відбулася 8 вересня 2019 року, але до українських кінотеатрів новий фільм Тайки Вайтіті ("Тор: Рагнарек", "Що ми робимо в тіні?") дійшов тільки 23 січня.
Суперечки виникли навколо висвітлення жахів фашизму, нацистської Німеччини та війни — тем, до яких завжди намагаються ставитись обережно. Наскільки доречно показувати уявного друга Гітлера, який підтримує хлопчика у скрутні хвилини? Чи це не занадто? Цим переймалися голлівудські студії, які відмовляли режисерові у фінансуванні. Це питання ставили собі актори, які проходили проби на роль Гітлера — зрештою Тайці Вайтіті довелося самому перевтілитися в цей образ. Добре, що акторського досвіду в комедіях йому вистачає.
Читайте також: "10 фільмів, за якими треба стежити, щоб бути в темі. Розклад прем'єр до квітня"
Так, головний герой "Кролика Джоджо" — одержимий ідеями нацизму 10-річний німецький хлопчик Йоганн Бетцлер. Його батько зник на війні (за чутками — втік з фронту, за фактом — пішов у підпілля), друзів мало, а відчуття ізоляції зростає щодня. Він намагається виявити хоробрість у тренувальному таборі Гітлер'югенд, але куди маленькому Джоджо до старших і жорстокіших "товаришів". Не дивно, що порожнечу всередині на якийсь час заповнює уявний Гітлер, що символізує ідеї, в які хлопчик (до певного часу) вірить. Але з кожною сценою голос уявного Гітлера звучить усе тихіше. Та й варто визнати, що він займає не так багато екранного часу, як могло здатися з трейлерів до прем'єри.
Головним каталізатором майбутніх змін і конфліктів є не поразка Німеччини, а єврейська дівчинка Ельза, яку мати Джоджо ховає у себе в будинку. Після знайомства з нею хлопчик починає писати книжку про євреїв, щоби зробити свій маленький внесок у спільну справу. Але стикається з тим, що всі забобони про євреїв, у які він вірив раніше — брехня. А якщо вони виявилися брехнею, то що ще може бути неправдивим? Інші ідеї нацизму? Авторитет самого Гітлера (навіть уявного)?
"Кролик Джоджо" — це сатира. Місцями вигадлива, місцями безстрашна, і лише в останню чергу провокативна. Усе це не більш ніж гротеск, легка й невинна іронія, яка нічого не пропагує і не покликана когось образити. Трагікомічна казка про дорослішання, де примітивні жарти ділять хронометраж фільму з серйозними темами. Схожий прийом свого часу використав Чарлі Чаплін, знімаючи "Великого диктатора". У ньому драматичний персонаж (безсмертний, хоч би яким важким предметом не прилетіло по голові) потрапив у комедійну ситуацію, але все для того, щоб у декораціях Другої світової порушити теми хоробрості, доброти і співпереживання, що особливо актуальні на тлі військового конфлікту.
"Сумні/смішні фільми про самотнього героя, що не вписується в рамки суспільства" — під ці критерії підпадає не лише "Кролик Джоджо", а й попередні роботи новозеландського режисера — "Полювання на дикунів" або "Орел проти Акули". Та й візитна картка Тайки, фільм "Що ми робимо у тінях", розповідає історію вампірів-вигнанців у сучасному світі.
Читайте також: "12 серіалів, які відображають життя у 2010-х"
Вайтіті неодноразово у своїх стрічках зачіпає тему того, як ізоляція може впливати на людей психологічно. Фільм змушує співчувати Джоджо і показує, як його самотність та невпевненість змушують прийняти ненависну ідеологію. Режисер руйнує образ нацистської Німеччини зсередини, показуючи всю її абсурдність і надуманість, при цьому уникаючи демонстрації реальних жахів війни, які у цьому сеттингу були б зайвими. Ще до фіналу персонажі доходять думки, що любов і доброта, а не переваги білої раси — це єдине, чого потребує людина.
Якщо ви з жахом закриєте вуха від багаторазового повторення "Хайль Гітлер" або "жидівка", то ризикуєте пропустити дійсно важливе послання. У такий безглуздий спосіб — багаторазовим повторенням лайки — режисер намагається нівелювати їхнє значення, знищити образливий меседж. У сучасного глядача часто прокидаються пуританські настрої, коли йдеться про кінематограф, але "Кролик Джоджо" не намагається нікого шокувати.
Головний недолік "Кролика" — він недостатньо смішний, як для фільму Тайки Вайтіті, але чудово працює як трагікомедія. До того ж це рідкісний випадок, коли можна сказати, що діти-актори грають не гірше за дорослих колег, навіть коли перебувають на одній сцені зі Скарлетт Йоханссон і Семом Роквеллом.
Але фільм "проти всього поганого — і за все хороше", заперечувати це після перегляду досить важко. Водночас йому вдається сказати нове слово в розмові про фашизм. Адже сам гумор, як і уявний друг Гітлер — зовсім необов'язкові для фільму.
Харизматичність Тайки Вайтіті (неважливо, чи вампір він, Гітлер або режисер) простягається далеко за межі людської чарівності. У нього сформувався авторський стиль, який здалеку нагадує Уеса Андерсона. Тому наважуся припустити, що такий фільм як "Кролик Джоджо" може (і це було б непогано) стати культовим і життєствердним серед молоді.
Тієї молоді, яка у підлітковому віці починає відкривати для себе новий світ сірої моралі, літератури бітників, філософії екзистенціалізму. Які вперше побачать фільм "Піаніст" з Едрієном Броуді, "Готель Гранд Будапешт" Уеса Андерсона і весь європейський кінематограф. Для них "Кролик Джоджо" стане точкою відліку для важких роздумів про війну.
Читайте також: "Пояснюємо, чому ви маєте піти на фільм Антоніо Лукіча "Мої думки тихі""
Читайте також: "Фільми, з яких може початися ваша любов до сучасного українського кіно"
