Дмитро Шуров: "Українці, які так люблять свободу, можуть її отримати й на цьому відборі"

Дмитро Шуров: "Українці, які так люблять свободу, можуть її отримати й на цьому відборі"

Дмитро Шуров: "Українці, які так люблять свободу, можуть її отримати й на цьому відборі"

Музичний продюсер Національного відбору на Євробачення-2023 Дмитро Шуров (Pianoбой) дав інтерв’ю ведучій Першого каналу Суспільного Мовлення Олені Ремовській про Євробачення-2023 та свою роботу над відбором, а також дав поради майбутнім учасникам конкурсу та розповів про власну творчість.

"Я мрію і дуже хочу, щоб Україна дала світові нового артиста, якого полюблять люди через музику, через його унікальність. Я знаю, що в Україні є люди, які вже готові бути частиною світової музики, які вже є її частиною музично, але про них просто не знають. Для мене велика честь бути музичним продюсером Євробачення-2023", — сказав Шуров.

Нижче наводимо скорочений текст розмови.

— Дмитре, вітаю вас на Першому каналі Суспільного Мовлення і вітаю вас із такою відповідальною посадою — музичний продюсер Національного відбору Євробачення. Які у вас відчуття й емоції переважають через таку роль?

— Це велика відповідальність, тому що в Україні є багато талантів і завжди було багато творчих людей. Мені подобається перебувати всередині музичного процесу, подобається можливість працювати з музикантами. Когось послухати, комусь чимось допомогти, можливо, когось направити. Я знаю, наскільки важлива взаємодія в принципі: між музикантами, між продюсерами і музикантами, — і мені дуже хотілося б, щоб між нами не було бар'єрів, щоб ми комунікували. Ця перспектива мене надихає.

І також надихає можливість представити Україну на міжнародній арені, брати у цьому участь і в цей історичний, надзвичайно важкий момент, бути частиною підготовки. Для мене це важливо і для мене це честь.

— Що означає посада "музичний продюсер Нацвідбору Євробачення"? Яке головне завдання перед вами стоїть?

— Зараз головне завдання — це Відбір. Він триватиме два місяці, і це момент, коли всім музикантам України, дуже різним: інді-музикантам, рок, поп, етнічним музикантам, усім треба консолідуватися і створити пісню. Пісня має бути новою, це має бути прем'єра. Це складне завдання. В принципі, творчі люди так не працюють, ви не можете сказати людині: "Піди напиши пісню". Людина має її пережити.

А моя роль у цьому наступна: я відслуховую всі заявки, потім за результатами цих двох місяців я маю створити лонглист із 30-40 артистів, музикантів, яких ми будемо прослуховувати наживо в місті Києві. Тобто це роль, мабуть, що смакова, і роль музична в першу чергу, не адміністративна.

— Це супервідповідальна роль, бо від вас насправді залежить, за кого в фіналі ми будемо голосувати?

— Не тільки від мене. Від мене залежить, хто в нас опиниться в лонглисті, але є також Оргкомітет, є керівництво Суспільного, яке теж братиме в цьому участь.

Зараз цікавий момент. Ви ж знаєте, Євробачення — це завжди був досить форматний і хайповий естрадний конкурс. Дуже багато артистів, зокрема як я, інді-артистів, незалежних, які не звикли до такого, знаєте, "шоубізнесу" кривавого по-справжньому, не хотіли йти туди, бо знали, що їх будуть дуже сильно міняти, форматувати.

Але зараз, через те, що сталося в останні роки, через Революцію Гідності, війну, увагу до України, і через вдалий попередній досвід артистів, які поїхали на Євробачення від України, — а ми вже дали світові чимало цікавих неординарних артистів, є вже певна репутація, — від нас, на мою думку, чекають несподіванок, несподіваних рішень, нових форматів, нових трендів, і тому мені здається, що в нас буде певна свобода на цьому конкурсі, я сподіваюсь на це.

Українці, які так люблять свободу, зможуть її отримати й продемонструвати на цьому відборі теж. І саме тому я закликаю музикантів, дуже різних, можливо, тих, хто грає ще по підвалах, десь у себе в спальні сидить, як Біллі Айліш, потихеньку починає щось творити, — не боятися, братись за інструменти і долучатися.

— Що б ви порадили виконавцям? Між тим, я думаю, що все одно десь є якийсь такий внутрішній блок "Чи можу я змагатися із зірками першої величини?" Ви, я бачу, рекомендуєте сміливо пробуватися.

— Так. Бо я хочу і я мрію, щоб Україна дала світові нового артиста, якого люди полюблять через музику, через його унікальність, а не тільки через якийсь тренд. Це моя певна мрія. І я знаю, що в Україні є люди, які вже готові бути частиною світової музики, які вже стали нею музично, але про них просто не знають. Тобто я хочу, щоб нішеві артисти максимально долучались до відбору.

В усьому світі саме андеграунд підживлює тренди, і продюсери користуються цим, вони всі теж ходять маленькими клубами і майданчиками. На Євробаченні теж були прецеденти, коли абсолютно неформатні люди, як-от, наприклад, Сальвадор Собрал з Португалії. Джамала теж була великою несподіванкою: і музично, і з усіх точок зору, — такі люди створюють нові тренди. Я хочу бачити людей, які живуть музикою, не артистів, штучно створених продюсерами. Знаю, що їм важче прийти на Відбір. Я свою функцію як продюсера теж вбачаю в цьому: хочу, щоб вони не боялися і знали, що принаймні на початковій стадії, а, може, й у фіналі, хоча вже і меншою мірою, але вони будуть співпрацювати безпосередньо зі мною.

— Ви, напевно, знаєте, що на Євробаченні щороку відбувалися якісь скандали. Може, знаєте, як зробити, щоб цього року до фіналу Нацвідбору не було ніяких запитань?

— Я відповідатиму за музичну складову. Але вважаю, що це колективна відповідальність музикантів, конкурсантів і Суспільного, тому що Суспільне створює правила, які є на сайті, вони відкриті. Там все абсолютно чітко написано, і музикантам треба уважно ознайомитись, щоб потім не здивуватися, коли їм скажуть: "Ви опублікували цю пісню десь для своєї дівчини, тепер вона не є прем'єрою", або ще щось. Я вважаю, що до цього конкурсу дуже принципово мають поставитися як музиканти, так і працівники Суспільного, і тоді все буде добре. Кожен просто має зробити свою роботу, і тоді в нас не буде ніяких "зашкварів".

— Так, тут я скористаюся нагодою і, мабуть, вкотре скажу глядачам, що охочі подаватися на Нацвідбір мають дуже уважно ознайомитися з правилами. Це також певною мірою попередить негаразди під час Нацвідбору. Насправді цього року буде новація Нацвідбору — журі обиратимуть українці. І журі Нацвідбору, і того журі, яке пізніше представлятиме на Євробаченні країну. На вашу думку, як артиста і музичного продюсера Євробачення, отаке журі, воно з кого має складатися? Продюсери, колишні учасники Євробачення? Що потрібно для того, щоб адекватно судити такий конкурс?

— Думаю, що треба відчувати момент, у якому ми перебуваємо зараз, і в принципі орієнтуватися в тому, що відбувається у світі й в Україні. Треба мати достатньо широкий світогляд і музичний, і чисто людський. Журі — це в першу чергу людські якості. Ми відправляємо представляти Україну не просто музиканта, ми відправляємо людину, яка має на сто відсотків відчувати, що вона представляє Україну, і бути абсолютно готовою до цього. Тобто це дуже комплексне питання. Так, в журі має бути крутий спеціаліст або спеціалістка, який або яка має авторитет у всіх. Буде круто, якщо в журі потрапить колишній учасник Євробачення. Це така собі м’ясорубка, і не побувавши там, важко зрозуміти, що чекає на конкурсантів. Це справді потребує дуже великої сили й готовності людини, тим паче сьогодні. Зараз йде війна, процеси в країні змінюються дуже стрімко. У нас є військові, які створюють музику та грають на інструментах. У нас відбуваються концерти в чистому полі, десь по шпиталях, і іноді ці концерти музично навіть цікавіші, ніж звичні концерти у звичних залах. Тобто взагалі музична ситуація в країні дуже буремна, і людина, яка вийде на авансцену, має бути готовою відповісти всім, закрити всі питання. Це я зараз, можливо, дещо налякав усіх, хто йтиме на Відбір. Але, повірте, той, хто не ризикує, потім не їздить в тури Україною і світом.

— Не всі українці зрозуміли рішення все ж не проводити Євробачення в Україні, так, як це мало б бути завдяки перемозі Kalush Orchestra, і Євробачення відбудеться у Великій Британії. Як ви до цього ставитеся? Чи вважаєте, що це було б правильне рішення — Євробачення з питань безпеки перенести?

— Я був би щасливий, якби Євробачення пройшло у Харкові чи Миколаєві, але якщо ми не можемо його там провести... Наша країна — це єдине ціле. Маючи міста, в яких обстріли трапляються щодня, ми не можемо при цьому обрати якесь інше місто, побудувати там ілюзорно безпечний регіон, — я думаю, що це і неможливо. Думаю, що це буде несправедливо. Вважаю, що ми зможемо проводити в Україні Євробачення чи будь-які інші конкурси, коли в країні не буде війни, люди житимуть у безпеці й розумітимуть, що в них є адекватне майбутнє. А поки — Велика Британія наш партнер, і всі це розуміють. Із Джонсонюком чи без нього, вони є нашими друзями. Тому я думаю, що Велика Британія дуже круто підтримуватиме українського учасника, яким би він не був, і це дуже важливо.

— Дмитре, хочу запитати трохи про вашу творчість під час війни. У вас закінчилася перша частина акустичного туру артукриттями України під назвою «Триматись своїх» і, зокрема, я звернула увагу на те, що у складі вашого гурту був військовий-скрипаль. Розкажіть, будь ласка, про цього члена вашої команди.

— Його звати Мойсей Бондаренко, ми познайомилися з цим хлопцем випадково. У квітні я грав для поранених бійців у військовому шпиталі, і він просто посеред концерту підійшов до мене й сказав: "Я тут проходжу службу, у мене є скрипка, давай разом зіграємо". До цього вже траплялися схожі випадки, але я просто давав сцену людині, він виходив і грав. А тут він каже: "Я дуже хотів би зіграти з тобою, давай зіграємо "Алілуя" Леонарда Коена", я кажу: "Вау! Серйозний вибір!"

Пісня, яка підіймає питання віри. Ми зіграли, й вийшло дуже душевно і потужно. Після цього минув певний час, і ми зрозуміли, що буде круто час від часу зустрічатися і грати. Він військовий медик, але в нього дуже крутий командир, який розуміє важливість ситуації й відпустив його з нами в тур. Я вважаю, що зараз музикантам і військовим добре бути на одній сцені, це симбіоз енергетично дуже крутий і потужний. Коли люди бачать людину у військовій формі, яка феноменально грає на скрипці чи співає, вони вчергове розуміють, за що ми боремось, хто на нашому боці, хто в принципі тут воює на боці правди. Людям потрібно завжди пам'ятати, за що ми воюємо — за максимально прості речі: за мирне небо, за відпустки з друзями, за наших рідних, за те, щоб ми могли бути разом. Зараз половина країни перебуває в інших країнах, і пісня "Триматись своїх" теж про це — про можливість бути разом з рідними. І зараз, коли ми набагато більше цінуємо оці прості речі, яких багато з нас позбавлені, для мене важливо, що ми маємо змогу знову зіграти і з нашим гітаристом Сергієм, який теж служить (ми вперше за п'ять місяців з ним побачилися сьогодні вранці на зйомці), грати для людей. Виступати наживо для музикантів — це, по суті, зараз основний і такий важливий шанс віддати свою енергетику людям, які її потребують.

Більше новин про конкурс Євробачення

Читайте нас у Facebook та Telegram

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

На початок