Женя Толочний переріс статус "вокаліста на заміну" гурту "Скрябін" і вже кілька років активно розвиває свій сольний проєкт. Наразі в його активі — повноформатний альбом і кілька EP. Влітку 2022-го він повернувся з новим максісинглом "Місто", який презентував в ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь".
Яке місто Женя вважає своїм рідним і де йому найкраще пишеться — про це музикант розповів у інтерв’ю Ксенії Івась.
Як створювався твій максісингл "Місто"?
З цієї пісні почалася нова генерація проєкту Tolo4nyi. І саме з цієї пісні стався перехід від року до джазу. На жаль, вона дуже довго чекала свого часу – цілих шість років. Ми планували реліз кожної весни, але завжди з’являлися інші релізи. Та і в мій звичний репертуар вона не підходила. Але ось двері відчинилися! Минулого року була пісня про весну, сьогодні – про місто, в якій теж є природня генерація.
Ми почали записувати "Місто" за 4-5 днів до війни. А завершили вже, коли я повернувся з сім’єю додому в Київ. Потім познайомився з чудовою режисеркою Мар’яною Роговських, яка запропонувала зняти відео. Усе поєдналося — ми в перший тиждень записали лайв і все зняли.
Дуже дивні події відбувалися в плані міксингу самого трека. Записали основну версію, потім вимкнули все, окрім вокалу і піаніно, і зрозуміли, що це тягне на якусь іншу версію. Потім я зустрів свою подругу, яка сказала – блін, ніхто не видає мінуса для пісень! І зараз, коли контент російськомовний заборонено навіть в караоке, я подумав, що то класна ідея – випустити максісингл та віддати всі матеріали, які є: піановерсію, основну версію і "мінус".
І за попередні декілька днів кілька людей надіслали мені відео, на якому вони співають мою пісню. Зі мною таке відбувається вперше. А пісня ця вистраждана і складна. Мені здається, до війни я нічого не писав у такому контексті, але зараз слова знайшлися дуже швидко.
Твоє рідне місто — Горлівка. Вона в окупації з 2014 року. Як там зараз?
Я не був там з 2012 року. Наразі мені важко зрозуміти, що там відбувається. Близьких людей у Горлівці в мене не залишилося. Колись там було класно, я сподіваюся, що колись ми зможемо туди поїхати. Буде безпечно, і мої батьки зможуть зайти до свого дому, на який вони заробляли все своє життя і який довелося просто залишити. За ці роки локально я вже більше звик до Києва, скоро я, напевно, вважатиму себе киянином.
Ти людина, яку війна наздогнала вдруге. В тебе був план на випадок повномасштабного вторгнення Росії?
Я пам’ятаю, що коли почув ці історії від крейзі діда (Путіна, – ред.), я вийшов на вулицю і купив пачку сигарет. Я зрозумів, що щось йде не так. Як і всі, хто на той момент залишився в країні, я не вірив, що буде війна. І кожного ранку після 24 лютого я прокидався з відчуттям – невже це не сон?
Ти евакуйовувався з Києва?
Тиждень був у Києві. Потім не витримав психологічно і зрозумів, що мені треба забрати звідси своїх батьків. Ми поїхали до Львова, але згодом повернулися. Перші тижні у Львові мене як людини, як персоналії не було. Я був закритий. Мені не хотілося виходити на вулицю, спілкуватися. Я моніторив новини.
Але в якийсь момент я зрозумів, що життя продовжується. Ми продовжуємо залишатися усі в небезпеці. Але є вибір, є наші рішення. Коли я повернувся додому в Київ, я почав знову писати. Я вдома відчув себе, як у п’ятизірковому готелі, – це мої умови, поруч мої люди.
У лютому ти казав, що плануєш освоїти кілька музичних інструментів. Чи вдалося реалізувати ці плани ?
Ні. На жаль, саксофон лежить й досі, а дівчинка, з якою я займався, поїхала в Туреччину. Але обіцяє повернутися, і я з радістю поновлю ті заняття – у нас добре з нею виходило. Перед цим я самостійно вивчав гітару. Вчився грати на піаніно. Але цього разу вирішив взяти викладача.
Ти хотів видати 4 російськомовні пісні та дві українськомовні. Що зараз з цими планами?
Після 24 лютого я зрозумів, що російськомовних пісень не буде – все буде перекладено українською. Пісня про місто теж мала виходити російською. У мене не було практики перекладу, але друзі вмовили спробувати. Мені хочеться зберігати настрій, який я хочу дарувати людям. І я хочу, щоб цей настрій був оптимістичний.
Про що буде твоя наступна пісня?
Я написав три пісні про любов. Вони всі позитивні, і мені хочеться цим ділитися, бо нам саме зараз цього і не вистачає. Ми маємо величезну кількість новин, аналітики, багато горя людського. Але я вірю в те, що любов усе переможе.
Редакторки текстової версії – Світлана Берестовська, Міла Кравчук.
Підписуйтеся на “Радіо Промінь” у SoundCloud, щоб першими почути нові епізоди подкасту “Вікенд Нової Музики” та дізнаватися про найяскравіші новинки від українських артистів.
Більше про нову та класичну українську музику
- До бою: 15 нових пісень війни
- З чого почати знайомство з класичною музикою та як її слухати
- Як росіяни 30 років формували залежність українського музичного ринку від Москви
- Що може статися з українською музикою після війни – пояснює Юрій Береза
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
