Є стереотипи, що класична музика, по-перше, нудна, а по-друге, вона "тільки для естетів", тож звичайним людям її не зрозуміти. Звісно, це все повна маячня. Розповідаємо, чому вам варто почати слухати класику вже сьогодні: в цьому немає нічого складного і це заняття кардинально змінить ваше життя на краще (без жартів та перебільшень).
Що слухати?
Johann Sebastian Bach — Toccata and Fugue in D Minor, BWV 565
Твір Баха для органа з двох частин, написаний у проміжку з 1703 до 1707 року. Одна з найвідоміших його композицій, яка чарує своєю величчю, надзвичайною драматичною структурою та рушійним ритмом. У наш час стала дуже популярною в 1940 році, коли вийшла "Фантазія" — повнометражна анімаційна картина Волта Діснея, яка складається з дев’яти номерів під музику Філадельфійського оркестру під керівництвом Леопольда Стоковскі. У західній популярній культурі початок твору дуже сильно асоціюється із фільмами жахів.
Читайте також: "Сила мистецтва чи наука? Як впливає на людину класична музика"
Ludwig van Beethoven — Symphony No. 9 in D Minor
Один із творів Бетховена, який виконують найчастіше. Уявіть собі цілком глухого композитора, який змішав усі свої страхи, відчай та надію і створив останню симфонію, водночас дуже особисту й універсальну, дух якої зрозуміє будь-який слухач, незалежно від віку, національності та інших особливостей. У завершальній частині симфонії можна почути трохи перероблений вірш Фрідріха Шиллера "Ода до радості", в якому звеличується єдність усіх людей.
Dmitri Shostakovich – Piano Concerto No. 2, second movement
Бути композитором у Радянському Союзі — ще те випробування для життя і психіки. Найскладніше було досягати компромісу між творчою свободою та політичною доцільністю: музика не мала бути надто "вільною" і дошкуляти політиці партії. Дуже багато творів Шостаковича філігранно відображають те надзвичайно напружене становище навіть на рівні перкусії та військових рефренів у творах. Але він писав й іншу музику, незбагненно красиву та емоційну. Запис його Другого концерту для фортепіано — син композитора диригує, онук грає за інструментом — це щось дуже близьке до ідеальної "небесної музики".
Leonard Bernstein – Symphonic Dances
Ключовим словом у цьому творі є "танці". Леонард Бернстайн перетворює партитуру знаменитої Вестсайдської історії на оркестрову сюїту, під час прослуховування якої дуже важко втриматись від пританцьовування. Характерні для Бернстайна латинські та джазові мотиви поєднуються з мелодіями, від краси яких розривається серце — це і є фірмовий "пафос" класичної музики, від якого не верне, а навпаки, переповнюють надзвичайні переживання. До того ж тут можна почути всю багатогранність можливостей оркестру.
Читайте також: "Чому українська музика 90-х така дивна (і така прекрасна)"
Pyotr Ilyich Tchaikovsky – Romeo and Juliet Fantasy Overture
Універсальна історія кохання та одна з її найкращих музичних адаптацій у всьому світі. Майже всі знають сюжет, тому інтерпретувати композицію дуже легко та цікаво. Струнні інструменти звучать схвильовано, перкусія — дуже дивно? Це, напевно, бійка між Монтеккі та Капулетті. Струнним інструментами акомпанують мідні? Це акт любові Ромео та Джульєтти, дуже болісна мелодія, зрозуміла кожному, хто колись хоч раз кохав (адже ми знаємо, чим усе це скінчиться).
Wolfgang Amadeus Mozart – Piano Sonata No.16 in C Major
Навіть дуже далекі від класичної музики люди знайомі з цим твором, вершиною творчості не лише Моцарта, а й фортепіанної музики взагалі. Можливо, навіть дуже добре знайомі: годі перераховувати, де ви могли чути цю композицію. Але нагадаємо, що ми не у світі популярної музики і деякі твори мають таку шалену популярність за певних об’єктивних причин. Як ця соната, яка випромінює радість простого життя, чіткість її непогрішних форм і духовний блиск. Вона написана для початківців, тому з цієї композиції дуже легко починати натхненний шлях не тільки прослуховування, а й виконання класичної музики.
Philip Glass – String Quartet No. 5
Можна дуже довго розповідати про сучасних творців класичної музики, заглиблюватись у напрямок мінімалізму, переказувати авангардні теорії Штокхаузена. Але краще ми виберемо та послухаємо одну визначну модернову постать, яка сповідує "класичні" ідеали — композитора-мінімаліста Філіпа Гласса. Сам він не любить термін "мінімалізм" і часто повторює, що пише "музику з повторюваними структурами". Цей живий та грайливий квартет — найкращий спосіб познайомитись з творчістю Гласса.
Читайте також: "Розстріли під музику. Чому танго стало символом Голокосту"
Як слухати?
Для того, щоб інтерес до класичної музики не виявився просто імпульсом, який швидко виник і моментально згас, потрібні тренування. Так, прослуховування класики — це радше дисципліна, аніж розважальна практика. Є певні вимоги й особливості, якщо ви маєте на меті серйозно заглибитись. І це, скоріш за все, може навіть призвести до змін у вашому характері та світосприйнятті — тільки не лякайтесь, змін на краще.
Слухати, слухати і ще раз слухати. Наданий нами перелік — трохи прочинена кватирка у палац класичної музики. Вашим першим завданням буде слухати якомога більше творів. Не соромтесь переглядати інші списки "класичних творів для початківців" — у цьому немає нічого ганебного і це не означатиме, що ви, так би мовити, чайник. Забудьте про своє его. Річ у тім, що на початку цього шляху важливо відчути усю велич такої музики, яка сильніше проявляється у найбільш доступних для широкої аудиторії творах. Ви ще встигнете заглибитись.
Розуміти ключову ідею. Основна концепція класичної музики, якщо дуже схематично її змалювати, звучить так: композитор створює музику на папері за допомогою спеціальної музичної нотації. Пізніше це читає та відтворює наживо музикант або група музикантів для аудиторії. Композитор, як правило, не займається відтворенням власної музики. Натомість для слухачів його творів старається висококваліфікований ансамбль. І хоча виконавець має грати композиції "так, як написано на папері", виконуючи волю композитора, він має простір для інтерпретацій. Цінується свобода та "нове життя" того чи іншого твору. Саме тому вам доведеться зіткнутись із десятками та сотнями різних виконань однієї композиції — і самостійно вирішувати, яке для вас краще. Це дуже відрізняється від популярної музики, де існує тільки одне оригінальне відтворення тієї чи іншої пісні, записане в альбомі чи синглі.
Класика — не для всіх. Побутує стереотип, що класичну музику слухають лише сноби й естети, які зневажають усе доступне та популярне мистецтво. Це неправда. "Не для всіх" означає, що для деяких людей музика — лише звукове тло, яке вони не сприймають серйозно, бо в них є інші, нагальніші інтереси. Це нормально. Але класична музика вимагає цілковитої уваги і не може сприйматись як саундтрек до миття посуду. Вона також потребує повторних прослуховувань, адже коли ви слухаєте симфонію вперше ще не тренованим вухом, вона може здатись просто какофонією звуків — десь голосніше, а десь тихіше. Внутрішня логіка твору розкривається далеко не одразу.
Нагорода. Важливо пам’ятати, що прослуховування класики — це не тільки серйозна дисципліна, яка забирає багато часу й уваги, але нічого не дає натомість. Це "гра в довгу". За певний час ви почнете розрізняти дуже тонкі моменти в симфоніях і відчуєте, як ваш емоційний апарат став глибшим і витонченішим, здатним на неймовірні вияви почуттів. Словом, ваше внутрішнє життя після класичної музики сильно збагатиться — і вам це сподобається. Це можна умовно порівняти з відчуттями курця, який палив багато років, а потім кинув — йому відкриваються давно забуті відтінки ароматів і смаків.
Будьте відкриті. Нам відведено дуже небагато часу на цій планеті. Навіщо витрачати його, живучи лише за певними стандартами? Багато людей вирішують, що класика — це занадто нецікаво та складно для них. Можливо, цей стереотип тягнеться з часів шкільних уроків музики, де непосидючих дітлахів змушували слухати Моцарта на касеті зі старенької магнітоли. Але немає жодної об’єктивної причини, яка б віддаляла від вас — саме від вас — класичну музику. Як і немає певної групи людей, які "просто не сприймають класику на слух", це все маячня. Стереотипи щодо класики, скоріше за все, пов’язані з іншими забобонами та хибним сприйняттям себе, які заважають впускати у своє життя новий досвід. Світ цієї музики занадто прекрасний та чарівний, щоб прожити осторонь, так у нього і не занурившись.
Щоб закріпити ці знання на практиці та започаткувати нове хобі на практиці, приходьте 20 лютого в Будинок звукозапису Українського радіо. У день вшанування Героїв Небесної сотні Симфонічний оркестр Українського радіо та Національна капела "Думка" виконають П’яту симфонію Бетховена та "Страсті за Тарасом" Євгена Станковича. Це шанс поринути у надзвичайний світ класичної музики. Якщо сумніваєтесь, ми наводили декілька причин позитивного впливу класики на людину.
Читайте також: "Головні пісні, кліпи та альбоми січня. Добірка для меломанів"
