Переселенці з Костянтинівки долають труднощі за допомогою скандинавської ходьби

Керівниця костянтинівського клубу зі скандинавської ходьби “Крок за кроком” Тетяна Муравєй розповіла Суспільному історії тих, хто виїхав з міста й продовжує займатися улюбленою справою. А також про те, як скандинавська ходьба допомагає переселенцям підняти настрій та підтримувати фізичну форму.

Виїзд з Костянтинівки

Учасниці клубу "Крок за кроком" підтримують зв'язок один з одним та продовжують займатися скандинавською ходою, попри те, що зараз вони вимушено роз'їхалися по різних містах та країнах. Їх єднає спільне захоплення, каже Тетяна.

"Ми підтримуємо зв'язок один з одним у чаті нашого клубу “Крок за кроком”, допомагаємо один одному корисними порадами у цей складний воєнний час. І, звичайно ж, не забуваємо про наше улюблене захоплення – це скандинавська ходьба. Намагаємося, де б ми не перебували, підтримувати цей напрямок і займатися. Ба більше – розвивати його".

Історії тих, хто виїхав та продовжує займатися

Практично всі членкині клубу, хто виїхав з Костянтинівки, взяли з собою скандинавські палиці. Облаштувавшись на новому місці, вони майже одразу поновили свої заняття та ще й почали залучати до активностей нових знайомих.

"Людмила зараз в Дніпрі. Скандинавські палиці з нею, ходить там парком. Там відносно спокійно, хоча під час війни безпечного місця годі й шукати. Вона там займається зі своєю подругою. Я перебуваю в Києві й теж взяла з собою скандинавські палиці. Коли я гуляю у садочку з онуком, то і діткам, і їхнім батькам розповідаю про цей вид спорту".

Дехто із "скандинавочок" виїхали з рідного міста у справах.

"Алла Омельченко, наприклад, зі своєю дочкою Вікторією зараз живуть на Вінниччині. Вони взяли участь у конкурсі й виграли грант на підтримку переселенців. Незабаром куплять скандинавське знаряддя й організують уроки, куди запрошуватимуть людей, що також вимушено гостюють у тому регіоні. Скандинавська хода, за задумом авторів, має відволікти їх від думок про війну, полегшити емоційний стан".

Що з тими, хто лишився у Костянтинівці?

Ті, хто лишилися у Костянтинівці не кидають улюбленого хобі. Коли у місті тихо вони збираються групою і тренуються.

"Вони навіть зараз продовжують у парку Ювілейному зустрічатися по вихідних. Проводять заняття та спілкуються. Гуртом долати труднощі легше. Так вони підтримують один одного. У чаті потім викладають фото, а ми хоча б одним оком, маємо змогу побачити і друзів, і місто, за якими дуже сумуємо".

Змагання, які не відбулися через війну

У травні в Костянтинівці мали пройти змагання зі скандинавської ходьби, де мали виступати не тільки місцеві спортсмени, а й учасники з Покровська та Бахмута, – сумно констатує очільниця клубу.

"Плани були, але не судилося. Втім, ми сподіваємося, що все попереду, все буде добре, і ми продовжимо займатися та брати участь у таких змаганнях".

Про клуб “Крок за кроком”

Клуб "Крок за кроком" у Костянтинівці був заснований у 2018 році. Його учасниці неодноразово ставали призерками обласних та всеукраїнських змагань. Останнім часом до спільноти потяглися й школярі.

"Учасників клубу – понад 20. У нас чотири локації у місті було. Хтось регулярно займався, хтось приходив на вихідні. Найстаршому члену клубу – 75 років, найменшій – 10 років".

Про користь скандинавської ходьби

Скандинавська ходьба дуже добре впливає на емоційний стан. Люди зустрічаються, спілкуються, активно займаються. Має позитивний вплив вона й на загальне самопочуття, бо покращує кровообіг, зміцнює опорно-рухову систему, підвищує імунітет. А ще це нескладно і доступно для будь-якого віку.

"Коли на заняття приходять переселенці – сумні, невеселі, засмучені, після тренувань інструктори бачать зміни у їхньому загальному стані. Вони веселішають, стають бадьорими. Тобто скандинавська ходьба добре впливає на психоемоційний стан".