Людство увесь час свого існування розказує історії, в такий спосіб намагаючись краще зрозуміти себе та навколишній світ. Є дуже багато художніх засобів для таких розповідей, і один з найцікавіших та вічно актуальних — це іронія. Вона супроводжує нас ще з часів стародавньої Греції.
Більшість з нас інтуїтивно здатні помітити іронію та посміятись із неї. Але набагато менше людей правильно розуміють і використовують цей термін. Сьогодні ми покладемо край усім непорозумінням: розкажемо, що ж таке насправді іронія і які її основні типи.
Читайте також: "Використане минуле. Звідки взялась ностальгія та як вона може допомогти вам стати краще"
Що таке іронія
Це інструмент для розповідання історій (будь-яких), що використовується, аби показати контраст між тим, чим здаються ті чи інші речі, і чим вони є насправді. Термін походить від латинського слова "ironia", що означає "удаване неуцтво". В основному виокремлюють три типи іронії: драматична, ситуаційна та вербальна. Люди дуже часто неправильно розуміють визначення іронії і плутають її з сарказмом, несподіваними збігами в житті чи невдачею.
Усі ці концепти можуть мати іронічні властивості, але їх не слід плутати з іронією. Скажімо, якщо ви добігли на автобусну зупинку буквально через дві секунди після того, як від’їхав автобус — це не іронічно. Іронічно — це якби ви бігли і при цьому казали, що точно на нього встигнете. Саме цей комічний контраст між очікуванням та реальним перебігом події і є іронією в даному випадку.
Драматична іронія
Драматична іронія — це коли хтось вже знає наперед, що важливого станеться з героями тієї чи іншої ситуації, поки вони про це гадки не мають. Це створює напругу — і частіше за все використовується в літературі, щоб захопити увагу читача. Той спочатку лише і сам тільки здогадується, завдячуючи прозорим натякам письменника, що має статись, а фінал настає тоді, коли герой нарешті потрапляє в ситуацію, яку читач передбачав ще енну кількість сторінок тому. Улюблений прийом Вільяма Шекспіра, чиї класичні твори "Сон літньої ночі" та "Дванадцята ніч" цілком і повністю на ньому побудовані.
Із сучасніших прикладів — "Гобіт" Толкіна. Момент, коли Більбо випадково стає володарем кільця, яке означає все для Голлума — і той ще не знає, що його втратив. Тобто для переживання драматичної іронії подій потрібен посередник.
А от як пояснював цей тип іронії відомий маестро "саспенсу" та детективного жанру, режисер Альфред Хічкок: "У першій сцені ми бачимо чотирьох людей за одним столом, вони ведуть розмову, аж ось раптово вибухає бомба. У другій сцені ми бачимо, як до кімнати входить анархіст, встановлює бомбу під столом і заводить на ній годинник на 13-ту годину; пізніше ми бачимо тих же людей, той же стіл — і годинник: на ньому 12:45". У першій сцені ми маємо справу із несподіваною ситуацією, у другій — саме з драматичною іронією.
Ще один легендарний приклад: фінал восьмого сезону телесеріалу "Друзі", коли Джоуї бере пальто Росса, а звідти випадає каблучка, з якою Росс мав освідчитись Рейчел у коханні й запропонувати одружитися з ним. Він опускається на коліна, щоб його підняти, а Рейчел випадково приймає це за освідчення Джоуї — і одразу каже йому "так".
Ситуативна іронія
Коли реальний перебіг подій, "правда життя" суперечить очікуваному результатові, це — ситуативна іронія. Більш відома в народі як "іронія долі". Знову ж таки, наголошуємо, що "іронія долі" — це не те саме, що і випадковий збіг обставин чи погані співпадіння.
Якщо ви купили машину і під час першої ж поїздки врізались у дерево — це і випадковість, і невдача. А от коли професійний водій, який їде додому з церемонії нагородження "Водій року" зі статуеткою на задньому сидінні, врізається у дерево — це ситуативна іронія.
Пам’ятаєте кінцівку "Гаррі Поттера"? Гаррі, хлопчик-чарівник, має перемогти наймогутнішого злого чаклуна в історії, який сховав свої, так би мовити, шість життів у різних важкодоступних місцях. Правдами-неправдами їх знищивши, Поттер розуміє, що є сьома схованка чаклуна — і це він сам. Тобто щоб вбити ворога, Гаррі має померти сам. Ось ця ситуація за своєю конструкцією — також гарний приклад "іронії долі".
Гарна ситуативна іронія не просто створює "зіткнення" обставин, вона має під собою якесь підґрунтя, смислове навантаження, частіше за все — певний "урок долі" чи "вищу логіку, яку важко збагнути лише раціонально". Скажімо, всім відома історія про лайнер "Титанік" — найбільший корабель в світі, який усі вважали "непотоплюваним". Аж поки він не потонув.
Є й інша модель "ситуативної іронії" — це коли хтось отримує по заслугах. Кінцівки історій, де злодії врешті-решт гинуть. Правосуддя, кара за певні вчинки. Нічого не минає безслідно — ось на чому ґрунтується те, що ми називаємо "іронією долі".
Читайте також: "Як перестати тупіти: 8 альтернатив іграм на телефоні в метро"
Вербальна іронія
Найпоширеніша у повсякденному житті розмовна форма іронії. Тут усе просто: те, що промовляється, насправді означає геть протилежне. Дуже схоже на сарказм? Є суттєва відмінність: сарказм одразу має на меті когось боляче зачепити, в нього є конкретний адресат, тоді як в іронії це зовсім не обов’язково, вона є м’якшим інструментом.
Основні методи вербальної, усної іронії — це перебільшення та применшення. Останнє створює яскравий контраст, коли спеціально применшується значення того, про що йдеться мова. Скажімо, в книзі "Ловець у житі" Селінджера головний герой Холден Колфілд каже — так, ніби в цьому немає нічого особливого: "Мені доведеться зробити цю операцію. Нічого серйозного. Просто якась маленька, крихітна пухлина на мозку". Звичайно, Холден бреше, і за цією безцеремонною бравадою ми можемо відчути його справжній страх. Однак за характером це висловлювання є саме іронічним.
Перебільшення, як не важко здогадатись, називає щось мале великим з метою зробити наголос на незначущості. Ви купили лотерейний квиток, де розігруються мільйони гривень, а виграли всього десять. І коли приятель запитує про ваш виграш, а ви відповідаєте, що зірвали справжній джекпот — це іронічне перебільшення.
Бонус. Постіронія
Зараз багато говорять і пишуть про те, що насправді ми всі живемо в часи постіронії. Тобто в епоху, коли класична іронія скінчилась. Насправді це роздутий "поколінням інтернету" термін, але розуміти його також варто. Під постіронією частіше за все розуміють розмиті межі між "серйозністю" та гумором.
Коли хтось щось до вас говорить, а ви не можете зрозуміти, жартує він чи ні — це воно. Більше нагадує зняття відповідальності за власні висловлювання залежно від зручності ситуації. Пожартували — і ніхто не образився: чудово. Пожартували — хтось образився — ви витягуєте карту "постіронії" і кажете: "Це був просто жарт, не варто сприймати все так серйозно".
Читайте також: "Чому зникає любов і як вирішувати проблеми у стосунках"
