Ексклюзивне інтерв'ю українського фігуриста для Суспільне Спорт.
Збірна України з фігурного катання виступила на чемпіонаті світу, команда у складі п'яти спортсменів змагалася у трьох дисциплінах - танцях на льоду (Олександра Назарова та Максим Нікітін), спортивній парі (Софія Голіченко та Артем Даренський) та у чоловічому одиночному катанні (Іван Шмуратко). Прокати усіх українців виходили емоційними, вони зривали овації залу.
Усі українські фігуристи добиралися на чемпіонат світу з війни в Україні, вони переживали обстріли та авіаудари Росії в різних містах України. У фігуристів не було нормальної підготовки, вони не тренувалися майже місяць, а в деяких стартах узагалі виходили на лід у тренувальній формі. Та навіть попри це, на світовій першості усім українцям вдалося пройти коротку програму та кваліфікуватися до фіналу (довільних змагань). Разом з тим, обидві пари знялися зі змагань після першого старту, свою довільну програму прокатав лише Іван Шмуратко.
20-річний українець втретє в кар'єрі виступав на світовій першості, але цю запам'ятає найбільше. "Ніколи раніше після мого виступу зал не підіймався", - каже Іван в інтерв'ю Суспільне Спорт, який двічі зібрав аплодисменти усіх присутніх на трибунах. Він зазначає, що їхав на світову першість не за результатом, а з конкретним бажанням - розповісти про війну в Україні.
Суспільне Спорт поспілкувалося з Іваном Шмуратком після його виступу на чемпіонаті світу.
- Коли і як було прийняте рішення про поїздку на чемпіонат світу?
"Перші дні, коли почалася війна, навіть ніяких думок чи роздумів не було про жодне фігурне катання, про чемпіонат світу. Просто потрібно було зробити безпечним місцем свого перебування, допомагати сім'ї, близьким, робити все від себе залежне. Потім, коли поставили запитання, що є можливість поїхати на чемпіонат світу, чи хочу я цього, ми з ним сім'єю вирішили, що буде добре, якщо я виїду і представлю Україну на міжнародних змаганнях. Буду доносити те, що зараз ми всі відчуваємо і розказувати, що у нас насправді відбувається. Звісно, мені дуже не хотілося розлучатися із своїми рідними у такій ситуації. Але гадаю, що якщо кожен робить те, що він вміє найкраще, то від цього ми всі виграємо".
- Наскільки велика увага була прикута до українців на цьому турнірі?
"Як тільки ми приїхали сюди, відчуваємо величезну підтримку усього світу, і спортсмени, і тренери, і волонтери. Коли ми виходили на арену, зал і увесь світ з нами, вони за нас, вони нас підтримують. Це те, для чого важливо українським спортсменам виїжджати на міжнародні змагання, представляти Україну, підіймати український прапор. Це показує, що світ з нами, світ на нашому боці.
Ніколи раніше після мого виступу зал не вставав, а тут таке - і на короткій програмі, і на довільній. На довільній програмі, коли мене представляли перед програмою, то зал зірвався. У нас є 30 секунд на старт, але мені здається, що гучні аплодисменти були довше 30 секунд: судді могли зняти [бали] за те, що я довго вставав на початкову позицію, але не зняли. Це було неймовірно. І звичайно, ці овації - вони не тільки нам, ми каталися з кожним українцем, з усією Україною разом, нам усім аплодували".
- Як було справлятися з такою підвищеною увагою та переживанням за події в Україні?
"Мені багато питань ставили зі словом "важко" [про складність виступу на чемпіонаті світу в умовах війни]. А я казав, що "важко" зараз взагалі не те, чим можна описувати життєві побутові моменти. Це фігурне катання. Важко – це коли людина дізнається, що хтось з її близьких був вбитий. Ось це важко. Інше – це життя, можна так чи інакше вирішити. Те, що було проблематично, зараз зовсім не здається проблематичним, а це просто завдання, яке потрібно вирішити.
Емоції такі, що я пишаюся бути українцем, бути представником настільки сильної країни, настільки бойового і щирого народу. Дуже важливо було у такий час, в час війни, на чемпіонаті світу показати, що Україна та українці сильні, що ми все здолаємо і переможемо".
Читайте також: "Ми боремося за свої життя". Інтерв'ю українського фігуриста Максима Нікітіна - про війну та майже зруйнований Харків.
- У короткій програмі виступали у тренувальній футболці, а не костюмі. Це був прояв позиції чи не вдалося взяти речі з собою з України?
"Покласти у рюкзак костюм – не проблема. Просто ми [командою] вирішили, що хочемо кататися з українським прапором біля серця. І ще у мене на коротку програму костюм з якимись різними кольорами, котрі під час війни зовсім недоречні. Тому я зі свого боку вирішив катати в українській формі, а Макс [Нікітін] з Сашею [Назаровою] тим ж шляхом, але у них і сам танець був зовсім іншим. Це була свідома позиція, що я хотів виступати так.
AP PhotosУ нас можуть зніматися бали за деякі речі, костюм - одна зі складових програми. І один з суддів проголосував за те, щоб зняти з мене один чи кілька балів за відсутність костюму. Але я на це ніяк не відреагував, тому що мені нічого не зняли. А навіть якби зняли, то я не для балів. Зовсім була суть не в цифрах [виступу на чемпіонаті світу]".
- Ви командою, по суті, були тренерами один в одного під час змагань. Фактор підтримкиУ Івана, а також у пари Назарова / Нікітін не було тренерів на чемпіонаті світу. Тому вони підтримували один одного і під час змагань, разом очікували на оцінки та заміняли тренерів. в команді – наскільки він є важливим?
"Найкраще, що ми один з одним виходили у такі надважливі моменти, разом, пліч-о-пліч. Зараз для всієї нашої країни важливо триматися разом, є у цьому така символічність, що ми командою виходили разом. Це дуже надихає, підштовхує і нам так дуже допомагало, що ось ми такою командою стояли".
- Чи треба українським спортсменам виїжджати на міжнародні змагання під час війни?
"Так, вважаю спортсменам треба виїжджати та представляти Україну. Для нас цей чемпіонат світу був не про змагання, а про програми – передати відчуття, емоції. У нас такий вид спорту, що у нас не тільки цифри вирішують, але й презентація, хореографія, ось цей емоційний посил. Тому і світ, і Україна це відчула. Мені дуже багато пишуть, що це прямо до сліз пробирало. Це було чутно по залу, і взагалі за реакцією".
- Чи вдалося реалізувати особисту мотивацію – показати Україну зараз – під час виступу на чемпіонаті світу?
"Я гадаю, що оцінюють люди, а по відгуках людей і близьких, і незнайомих – усі дуже й дуже підтримують наш вибір бути тут, кажуть велике дякую. Ми їх надихаємо, даруємо надію. Мені писав іноземець, що подивився прокат, перейшов на нашу сторінку і зробив донейшн для української армії. Такі моменти – це дуже важливо для України.
Також важливо давати інтерв'ю, розказувати, що у нас взагалі відбувається – те, що ми бачили самі, а не те, що хтось далеко чув. Для мене важливі відгуки людей – те, що люди пишуть і відчувають після наших програм - воно того варте. І хочеться звичайно продовжувати тренуватися, показувати Україну і надихати далі".
"Важко" зараз взагалі не те, чим можна описувати життєві побутові моменти. Це фігурне катання. Важко - це коли людина дізнається, що хтось з її близьких був вбитий. Ось це важко. Інше - це життя, можна так чи інакше вирішити", – Іван Шмуратко.
Усе про виступ України на ЧС з фігурного катання
- Українська пара виступила на чемпіонаті світу з фігурного катання і знялася з фіналу змагань.
- Українець Шмуратко у тренувальній футболці виступив на ЧС з фігурного катання і пройшов у фінал.
- Українська пара без підготовки і в тренувальній формі змогла вийти у фінал ЧС з фігурного катання.
- "Російський фашизм може досягти інших країн". Українські фігуристи - про ЧС на тлі вторгнення РФ.
- Українець Шмуратко закінчив виступ на ЧС з фігурного катання емоційною програмою.
- "Ми боремося за свої життя". Інтерв'ю Максима Нікітіна - про війну та майже зруйнований Харків.
