Зв’язатися із мешканцями Казахстану, аби розпитати про їхні спостереження або й безпосередню участь у протестах, минулого тижня було вкрай складно. Кілька днів поспіль Інтернет в країні був повністю відключеним, мобільний зв'язок майже не працював. Час у мережі влада видавала людям кількагодинними порціями — щоби уникнути "вільного розміщення домислів, наклепів, підбурювальних закликів", як відзначав сам президент Касим-Жомарт Токаєв. Багато хто, втім, уже опанував способи обходу блокувань через VPN.
Тепер, коли, відповідно до заяв Токаєва, порядок відновлено по всій країні, підрозділи ОДКБ Президент Казахстану звернувся до Ради колективної безпеки ОДКБ (Організації Договору про колективну безпеку), до якої входять представники шести країн, зокрема Росії. 6 січня іноземні війська почали прибувати в Казахстанвиконали свою функцію і мають залишити країну вже 13 січня, а люди нарешті мають доступ до інших джерел інформації, крім державних телеканалів, казахи намагаються збагнути: що ж саме сталося? Чи справді ґрунтом для подій останнього тижня слугувала боротьба місцевих кланів за владу? І ким були насправді агресивно налаштовані протестувальники, які виходили поруч з мирними казахами? Питань залишається ще багато.
П'ятеро казахів з різних регіонів країни поділилися із Суспільним побаченим та своїми міркуваннями.
Рауль Упоров, журналіст та активіст з Уральська — міста на заході Казахстану, регіону, який найпершим охопили протести.
В Уральську протест був достатньо організованим: на головній площі міста у перший день стояло близько 2,5 тис. людей. Спершу вони перебували на околицях, потім через усе місто пройшла хода до центральної площі. Були незначні сутички з поліцейськими, які брали в оточення ходу, але хода їх проривала і рухалась далі. Значних бійок не було.
Чесно кажучи, усіх дивувала поведінка поліцейських. Ми чудово знаємо, як у нашій країні розганяють мітинги, а тут під час подальших загострень поліцейські просто стояли й чекали незрозуміло чого. Потім хода дісталась площі, люди почали скандувати "Шал, кет!", що можна інтерпретувати як "Назарбаєв, геть!". Частина людей, тисячі півтори, стояли окремо. Вони поставили юрту, буржуйку, щоби зігрітися у мороз. Ще десь чоловік 500 стояли біля будівлі обласної адміністрації, акімату (місцевої адміністрації, — ред.) — вони були дуже агресивно налаштовані, заряджені
Пізно ввечері я вже поїхав, не дочекавшись десь годину до того часу, як світлошумовими гранатами розігнали увесь натовп. Наступного дня в Уральську оточили центральну площу, і всіх чоловіків, які підходили до площі, забирали у поліцейські відділки. Мого друга, журналіста, спакували в автозак, побили — попри те, що у нього було посвідчення преси й відповідний жилет. Затримували навіть чиновників, які йшли на роботу в акімат. Але потім відпустили. Будівлю адміністрації оточили колючим дротом.
В Актюбинську, поруч з Уральськом, люди теж захопили акімат, але одразу ж взяли на себе відповідальність за збереження будівлі цілою. Вибрали волонтерів, які стримували охочих щось зіпсувати чи побити. Мені розповідали, що в Актюбинську були хлопці, які збиралися помародерити, але їх швидко осаджували на місці й попереджали про наслідки самі протестувальники.
Зарплати на заході Казахстану у нафтовидобувному секторі вкрай низькі.
Мої друзі в Алмати розділяють думку, що протест почався радше як щирий, людей справді дістало усе, особливо в Мангістау (місто у південно-західній частині країни). Там у родинах по 5-6 дітей — звісно, що зарплатні там не вистачає. Та й взагалі зарплати на заході Казахстану у нафтовидобувному секторі вкрай низькі. До мене навіть на площі в Уральську підходили молоді хлопці й казали: "Це все уже просто нестерпно, ми усі в кредитах, нам потрібно сплачувати іпотеку".
Влада робила усе, щоби протести стались.
Повстав увесь Казахстан. Несподіванкою стало те, що навіть на півдні країни люди виходили на акції протесту, а цей регіон — найбільш тихий і стабільний. Насправді останнім часом влада робила усе, щоби це сталося: подавляла будь-яке інакодумство, розганяла мітинги, навіть одиночні пікети. І є думка, що цим просто потім уже скористалися якісь сили "нагорі" — і почали розгортати операцію "гра престолів".
Я говорив з людьми, які були у нас протестах, коли знімав, фіксував події. Машини сигналили назустріч мітингувальникам. Люди казали, що вийшли, бо їх дістала корупція. Якщо первісно виходили на протести, щоби знизити ціни на газ, то швидко цей протест з економічними вимогами набув політичного відтінку, лунали вимоги до зміни влади.
Нині ж протести повністю затихли в усіх містах Західного Казахстану. В Уральську зараз теж тихо, але у нас геть "чисті" банкомати. Люди бігають по місту у пошуках готівки, скуповують продукти.
Читайте також: Аеропорт Алмати відновить роботу 13 січня. Хроніка подій у Казахстані
Водночас почалися арешти. У нас в Уральську кілька активістів прийшли в редакцію місцевої газети "Уральський тиждень", щоби заявити про свої вимоги — що протест мав мирний характер, що вони вимагають нових виборів і зміни курсу влади. Вони не змогли цього зробити, тому що поліція там і пов’язала усіх. В Атирау, в сусідньому місті, теж людей поодинці заарештовують. Сайти незалежних видань заблоковані. Але інформація доходить усе одно — через соціальні мережі та месенджери.
Ми усі плутаємося у здогадках щодо того, що далі — тим паче, перебуваємо у цьому Інтернет-вакуумі. Люди дуже стривожені, насторожені, не знають, як усе це оцінювати. Тридцять років незалежного Казахстану влада робила так, аби люди стали аполітичними. Люди в Уральську та регіонах здебільшого політикою не цікавилися або навіть лякалися її.
Вимоги протестувальників були комплексними, головне — це зміна влади загалом. Потім — чесні вибори, причому хтось говорив про парламентські вибори, хтось про президентські. Люди вимагали, щоби Назарбаєва не було при владі взагалі, хтось кричав, щоб і Токаєв ішов геть. Звичайних людей зараз турбує, що буде з цінами, коли ми повернемося до звичного життя. А тих, які цікавляться політикою, обурило введення військ ОДКБ та звернення Токаєва, де він змів до однієї купи якихось терористів, бандитів, журналістів, громадських активістів — геть усіх.
Зараз багатьох турбує, на яких умовах ОДКБ буде виходити.
Очевидно, що нині Токаєв витісняє ставлеників Назарбаєва у владі. Він поміняв уряд одразу ж — для них усіх це було шоком. І всі думали, що Токаєв змінив Назарбаєва: стався такий собі маленький держпереворот. Дехто навіть почав лояльно ставитися до того, що Токаєв це робить. Мовляв: ми підтримаємо Токаєва, головне, що Назарбаєва не буде взагалі.
Зараз риторика трохи змінилася у зв'язку з військами ОДКБ. На яких умовах ОДКБ тепер буде виходити? Дуже турбує це питання, і Токаєва зараз багато хто засуджує через те, що це — пряма загроза суверенітету Казахстану. Але я задаюся іншим питанням: 30 років ми годували нашу армію і силовиків із власних податків, вони закуповували собі купу обладнання, якісь камери стеження, — а тут у такий напружений момент усі вони втекли і не намагалися втрутитися. Чому?
Підписуйтесь на розсилку Суспільного — головні новини та тексти тижня в одному листі.
Дідар Марданов, підприємець, мешканець Алмати — культурної столиці країни, а нині — найбільш постраждалого міста.
В Алмати 4 січня рівно о десятій вечора десятки тисяч людей зібралися на західній околиці міста, де ніколи раніше ніхто не збирався. Вони єдиним маршем рушили у бік центру, запитуючи: "Де акімат, що це за вулиця, у який бік іти?" Вони точно не місцеві, і не говорять ані російською, ані казахською. Утім, важливо розуміти, що серед цих людей справді були ідейні мітингувальники, які приєдналися до них дорогою. Вони не розуміли, що це насправді організована група, яка прямує у бік акімату із чіткою ціллю.
Були й ті, хто усвідомлював, що швидше за все це провокація, вирішили усе ж взяти участь у протесті. Бо, на жаль, у Казахстані немає нормальних адекватних інструментів для реалізації своїх політичних поглядів. Усі спроби вийти мирно на вулиці провалювалися: людей розганяли, лідерів опозиції знищували, дискредитували. Зрозуміло, що навіть коли відбуваються ось такі заворушення, частина протестно налаштованого населення вийде навіть на це. І засуджувати їх за це в жодному разі не можна.
У Казахстані немає нормальних адекватних інструментів для реалізації своїх політичних поглядів. Усі спроби вийти мирно на вулиці провалювалися
Алмати — це таке собі місто-бульбашка, доволі благополучне, цивілізоване і по європейських мірках хороше. В Алмати протестні настрої не виникають через те, що чогось не вистачає, вони радше більш ідейні, мовляв: ми знаємо, що відбувається в державі — це неадекватно, неправильно, і погоджуватися з цим неможливо.
70-80% бюджету Алмати формується за рахунок малого та середнього бізнесу. І люди з таким бекґраундом менше всього хочуть якихось погромів, потрясінь, вони готові працювати із державою інтелектуально, готові передавати їй свої знання, просто держава не готова була приймати це і слухати.
ОБСЄ закликає владу Казахстану повернути населенню доступ до інтернету
Саме Алмати виявилось в епіцентрі протестів. Півроку тому було змінено акімат Алматинської області, яка завжди була дуже важливим регіоном для сім’ї Назарбаєва. Сім’я вважає це своєю вотчиною, і неможливо призначити акімом області людину без її погодження. Він завжди більше підпорядковувався не уряду, не президенту, а молодшому братові президента. Але з якихось причин його змінили. Нинішнього акіма, я гадаю, змінять, бо він, як виявилося, не може взаємодіяти з мітингарями.
У людей, незалежно від того, хто вони, на підході до площі почали стріляти без розбору замість найменшої спроби налагодити діалог.
Казахстан — це східна політика. Тут усе, що на поверхні, немає до реальності жодного стосунку, усе відбувається підкилимно, і далі Токаєв лише продовжує цю підкилимну гру. Чинний президент називає те, що сталося, терористичним актом, держпереворотом, організованим ззовні. Але населення розуміє, що відбувається боротьба Сім’ї з Токаєвим, члени Сім’ї намагаются повернути владу собі. Усі знають цю родину, знають, на що вона здатна, і що ці люди підуть до кінця.
Щойно Токаєв оголосив про введення військ ОДКБ, соцмережі вибухнули, мовляв: ні, не треба!
Токаєв у будь-якому разі орієнтується на Путіна. А для Путіна важливо, щоби Токаєв поважав пам’ять Назарбаєва. Це свідчення для Путіна, що політик уміє дотримати свого слова. Токаєв не буде вихваляти свого попередника, але й не буде ніякого розвінчання культу особистості, жодного перейменування Нур-Султана в Астану знову. Він Назарбаєва не зрадить.
Читайте також: Газ, "допомога" ОДКБ і надії повалити авторитаризм. Що відомо про протести у Казахстані
Усі розуміють, що обмеження інформаційних ресурсів, обмеження Інтернету — це обґрунтовано. Щойно Токаєв оголосив про введення військ ОДКБ, соцмережі вибухнули, мовляв: ні, не треба! Але згодом реакція змінилась: заговорили, що введення ОДКБ було правильним рішенням. Члени Сім’ї, які намагалися відібрати владу, також мають серйозний вплив на армію, на поліцію, на нацгвардію, не згадуючи уже про спецслужби. Відповідно, сподіватися на наші силові структури було дурницею.
ОДКБ було не для протестувальників, це був сигнал для армії, що Путін і Росія підтримують Токаєва у цій боротьбі.
Ніхто не бачить ОДКБ у місті (Алмати було одним з міст, куди направили "миротворців"), більшість хлопців з ОДКБ охороняє наші військові бази, себто наших солдат по суті. Вірні Токаєву підрозділи самі усе розчищають, вони не гірше, ніж ОДКБ, розстрілюють наповал. ОДКБ було не для протестувальників, це був сигнал для армії, що Путін і Росія підтримують Токаєва у цій боротьбі.
Казахи — такий собі пасіонарний народ, для якого тисячоліттями було важливо жодним чином не дозволяти над собою правити. Бували, звісно, провали, коли ми опинялися під кимось, але Путін розуміє: якщо він якимось чином хоче утримувати нас при собі, йому треба вигадати якусь іншу стратегію, ніж захоплення. Казахстан уже і так до неможливості інтегрований з Росією. У нас великий спільний кордон, чимало спільних інтересів, але все одно це не дружба, а радше партнерство.
Ілля Бароховський, правозахисник, місто Семей у східному Казахстані.
Первісно в Семеї усе починалося мирно, зібралося близько 1,5 тис. людей. Це не зовсім стандартна ситуація, адже до цього, щойно збереться мітинг, наші правоохоронці одразу ж його блокували, а людей розганяли. А це був найбільший мітинг за останні 20 років.
Однак в іншому місці у той же час на стадіоні збирався ще один мітинг, більш агресивний. Мирний почався десь пообіді на площі біля акімату, там усе довкола було очеплене поліцейськими, а десь до 20-21 години прийшли люди з іншого місця, де збиралася агресивна меншість, і усе змінилося. Були виламані двері в акімат і акімат зайняли годин на 15.
Куди б ми не під’їжджали, люди з автоматами нас завертали.
Наступного дня відбулася військова операція — так її називають, але не знаю, це були військові чи поліція. Я намагався потрапити на площу, однак вона була перекрита в усіх напрямках: куди б ми не під’їжджали, люди з автоматами нас завертали. Під час протестів спалили 13 автівок. Коли ми запросили офіційну інформацію з органів, кілька днів тому нам повідомили про 500 затриманих, тепер говорять уже про тисячу. Я їздив містом, бачив, що усюди все було мирно, за винятком площі. Протести були локальними.
Є люди, яких ми не можемо знайти. Активісти, які 10 років брали участь у мітингах тепер вони зникли.
Є моменти, які мені як правозахиснику здаються незрозумілими. Є люди, яких ми не можемо знайти. Активісти, які 10 років брали участь у мітингах, але якось так сталося, що тепер вони просто зникли, їх немає, і поліція не дає інформації журналістам, де вони. Є люди, у яких немає родичів або родич уже літнього віку і не може сходити в поліцію. Проблеми виникли із потужним блокуванням Інтернету — перші два дні ми отримували інформацію лише з телебачення, причому лише ті, у кого збереглося кабельне телебачення, або таке, що працює за звичайною антеною. Працювали насамперед канали "Хабар" і "Хабар24" — це державні телеканали і вони транслюють найбільш офіційну точку зору. Була інформація, що офіси інших телеканалів були розграбовані.
На основі того, що відбулося, влада може зробити жорсткішим Закон "Про ЗМІ".
Незрозуміло, хто все організував, від влади лунають водночас звинувачення на адресу колишнього голови основної спецслужби Каріма Масімова, якихось найманців. Говорять і про зовнішній терористичний вплив, що доволі дивно. При тому ще й звинувачують незалежні ЗМІ. Виходить, це лебідь, рак і щука. Виходить, залежно від того, куди далі поведе розслідування, можуть вдарити у будь-яку сторону.
Вони можуть нині на основі того, що відбулося, зробити жорсткішим Закон "Про ЗМІ". Я багато років працюю у галузі медіа і розумію, що це було б вкрай погано, адже у Казахстані є багато корупційних проблем, і незалежна журналістика ще якось урівноважувала цей момент.
Щодо того, що буде з Комітетом нацбезпеки, керівника якого нещодавно заарештували: може відбутися чистка кланів, які причетні до присвоєння державних активів. Президент у своєму нещодавньому виступі натякав на те, що це все організували внутрішні сили, і ми очікуємо, що, ймовірно, буде якийсь новий "закулісний переділ".
В агресивно налаштованої частини протестувальників якісь організатори були, я їх бачив, і мене це дуже дивувало. У нас, коли відбувається якийсь мітинг, збирається 20-30 людей, люди не доходять до площі, їх забирає поліція. А цього разу ніхто їм не завадив. З боку площі стояли якісь кремезні хлопці, кричали: "Підтримайте мітинг! Ви мужики чи ні? Нумо за Казахстан! Що, не можеш за свою рідну землю постояти?". Це тривало годинами.
Після введення частин ОДКБ я не бачив, щоби хоч щось змінилося у нашому місті — ані ОДКБ не помічав, ані активних дій нашої поліції.
Я не бачив внутрішньої структури організації, але певна спроба акумулювати, зібрати людей була. Такого раніше не було.
Після введення частин ОДКБ я не бачив, щоби хоч щось змінилося у нашому місті — ані ОДКБ не помічав, ані активних дій нашої поліції. Тобто після того, як було очищено акімат, усе відбувається ніби за межами видимості. Мовби й не було нічого: люди займаються своїми справами. Мені відомо, що є затримані і їх багато, є зниклі, але я особисто не бачив, як затримуть людей на вулицях. Єдине — черги перед банкоматами. Якщо щось і відбувається, то дуже тихо.
Очевидно, в результаті цих подій у закуліссі щось дуже сильно змістилося. І це не піде на користь багатьом із правлячої верхівки. Схоже, ці події мали своїх архітекторів, і якась частина дуже впливових казахстанських сил буде відсторонена від фінансових потоків.
Упродовж тижня стане більш зрозуміло, чи справді хтось в Казахстані підтримував те, що відбувалося, а якщо підтримував, то хто — який клан, яка сторона, якщо це взагалі правда. За напрямком удару стане зрозуміло, хто з ким боровся. Це як кажуть, що політика схожа на сутичку бульдогів під килимом — невидима сутичка невидимих собак. Невдовзі стане зрозуміло, яка собака перемогла.
Діана Окремова, правозахисниця, мешканка столиці країни, Нур-Султана.
У столиці усі ці дні було найбезпечніше — очевидно тому, що її найкраще охороняють. Але до того я поїхала до подруги відпочити на зимові канікули з дітьми в Алмати — епіцентр подій. У нас повністю закритий аеропорт Алмати, і мої квитки на літак були вже не дійсними — рейси по всіх напрямках скасували з 6 січня. Однак поїздом додому ми доїхали абсолютно нормально, хіба що поліція ходила по поїзду. Усі міста нині під блок-постами. Нещодавно я їздила за місто — кілометрів за 30, бачила, що на в’їзді в Астану стоять військові, техніка, усіх, хто прибуває в місто, перевіряють.
Казахстан можна географічно поділити на регіони за рівнем "температури". Тобто завжди у нас Захід був більш радикально налаштованим та вибухонебезпечнішим. І ось якраз усе почалося в Жанаозені, як і з десять років тому. Астана – найблагополучніший регіон. І протести тут швидко гасять.
Мітинги, які почалися на заході країни проти підвищення цін на газ, не віщували нічого поганого. Одразу зреагував президент, практично одразу й знизили ціни на пальне. Швидко ці мітинги поширилися по всій країні, але в Алмати та низці інших регіонів це переросло у терор: почали бити машини, трощити, підпалювати будівлі, окупувати лікарні. І стало зрозуміло, що жодні правоохоронні органи з цим не справляються. Коли почали все трощити, по суті Комітет із нацбезпеки не робив жодних спроб захищатися. Люди перебували у стані страху і стресу, тому що ніхто не розумів, що відбувається.
Одна з версій свідчить, що це просто політична боротьба, а ми в ній стали "гарматним м'ясом". Інша версія, що це все ж таки терор ззовні. Знову ж таки не зовсім зрозуміло, хто ними керує і що вони хочуть. Тому що жодних вимог вони не висувають. Але й офіційні повідомлення влади теж не дають особливого розуміння.
Мітинги справді починалися мирно. Люди стояли на площі, вони наголошували, що вони не збираються вдаватися до жодної агресії.
Я думаю, що ті люди, які брали участь у мирних мітингах і ті, які усе трощили — це абсолютно різні люди.
Ще для нас велике питання, де ж подівся перший президент. Було б логічно, якби Назарбаєв виступив, підтримав народ, якщо він справді перебуває в країні, як каже його прессекретар.
Корупція просто зжерла все в Казахстані.
Коли президент відправив у відставку уряд, а згодом заарештували начальника КНБ, звинувативши його в держзраді, звичайно, люди очікували якоїсь зміни режиму. Щоби те, чого ми чекали всі ці роки, нарешті сталося: щоб ми справді почали демократично розвиватися, щоби була викорінена корупція. У такий важкий період, здається, стало дуже помітно, як за ці десятиліття вона просто зжерла все в Казахстані. А поліція виявилася нездатною до опору, до якихось активних дій. Тож люди сподіваються, що все-таки президент надалі проводитиме реформи, але оптимізм у цьому плані поки помірний. Я, наприклад, взагалі дуже боюся, що ми просто стали іграшкою у цій політичній боротьбі і що ми ніколи не дізнаємося правди — чому і як усе це сталося.
Читайте також: Правозахисники закликали українську владу підтримати народ Казахстану
Олена, працівниця кіноіндустрії, мешканка Алмати.
У нашому мікрорайоні в Алмати було досить тихо. 3-го січня я поїхала на роботу, здивувалася, що багато поліції в місті, а на роботі мені сказали, що в Жанаозені, виявляється, відбуваються демонстрації, мітинги. Коли я приїхала додому, відкрили інтернет, подивилися – дійсно в Жанаозені почалися демонстрації щодо підвищення цін на газ, і наступного дня, це було 4-е число, почались масові виступи. Сильно ми на вулицю не виходили, це були ще новорічні свята, й робота була домашня. Потім почали в інтернеті з'являтися пости, що різні міста Казахстану підтримують мітинг у Жанаозені, і вийшли на мітинг.
У нас, на мою думку, перші хвилювання почалися ввечері 4-го числа, коли біля "Алмати Арена" почали збиратися люди. Те саме відбувалося на Об'їзній дорозі, і тоді стало зрозуміло, що це дуже великий мітинг. 5-го числа ми відслідковували через Інтернет, що справді почалися якісь заворушення, мітинг переслав бути мирним, до того ж, вночі люди не мітингують. Будівлю акімату оточили ще до того, як почалися напади, виставили охорону – мітингувальники, якщо вони були мирні, бачили, що вона там є. Проте, вони себе проявили не дуже мирно.
5-го січня інтернет заглушили, а 6-го ми побачили сліди заворушень. Того ж дня ми чули страшний гул – мабуть, йшла техніка Об'їзною дорогою. У наступні дні було оголошено надзвичайний стан, ми не виходили з дому.
Нині я майже не пересуваюсь містом – у мене є діти, і я за них боюся.
Комендантська година у місті діє із 23 години. Близько десятої спрацьовує сирена, і комендатура дає об’яву із нагадуванням про те, що невдовзі починається комендатнська година, людей просять дістатися дому та не виходити.
Коли я ввечері визираю у вікно, то справді не бачу жодної людини, жодної машини. У місті дуже тихо.
Проблем із харчами у місті немає, але минулого тижня у нас не працювали деякі великі магазини. Закінчився хліб, потім розібрали борошно, молоко – на щастя, є молоко тривалого зберігання. Ферменські магазини 6-7 числа привозили яйця, молоко, іншу продукцію. Поставки хлібу були, але не повню мірою – я знаю, що наш хлібозавод був пошкоджений.
Я сподіваюся, що з уряду "спитають".
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
