Цьогоріч Харківська область прощалася з військовими, які загинули в зоні ООС, скульптором Сейфаддіном Гурбановим, який помер внаслідок коронавірусу, льотчиком Михайлом Карпєєвим, в'язнем концтаборів Ігорем Маліцьким, диктором Юрієм Вірченком та музикантом Міськом Барбарою. Суспільне згадує втрати 2021 року.
14 лютого: старший солдат Дмитро Мироненко
14 лютого неподалік Новолуганська, що на Донеччині, під час переміщення на позиції загинув 26-річний харків'янин Дмитро Мироненко разом з двома побратимами з Полтавщини.
"Це був його другий військовий контракт. Дмитро був хоробрим, він з гідністю та честю виконав свій професійний обов'язок, захищаючи свою вітчизну. Шана його батькам, у нашому батальйоні він навічно залишиться завжди усміхненим та бадьорим", — розповідав під час прощання заступник командира 122 окремого аеромобільного батальйону Ігор Сук.
Вибух, внаслідок якого загинули військові, стався від п’яти мін, встановлених у шаховому порядку: чоловіки йшли вздовж дороги та підірвалися близько 9:30 ранку. На місце прибули медики, однак жодного із трьох врятувати не змогли.
В Офісі президента називали три ймовірні причини підриву військових: порушення правил поводження із боєприпасами, теракт окупантів із дистанційним підривом міни, а також недбале ставлення до служби. У березні у справі про загибель Мироненка та його побратимів оголосили про підозру колишньому начальнику інженерної служби. За версією слідства, чоловік знав про боєприпаси, але нічого не зробив, щоб їх позначити чи розмінувати.
У Дмитра Мироненка залишилися батьки. Чоловік служив за контрактом з 2017 року, його поховали на Алеї слави 18 кладовища у Харкові.
5 квітня: молодший сержант Віктор Гелебрант
Військовий 92-ї бригади Віктор Гелебрант загинув на Луганщині поблизу Золотого-4 під час обстрілу 5 квітня. Напередодні останнього чергування Гелебрант казав дружині, що дуже хоче додому — обійняти її та сина, бо від осені бачив їх лише по відеозв’язку.
"Казав, що після розмови поїсть, відпочине та піде на бойові позиції. Вийшов — і не повернувся. Знаєте, він мені казав, що дуже скучив, так хочеться до нас, побачити, обійняти. Коли вони виїхали восени туди, на передову, лише телефоном говорили. Він казав, що когось із хлопців відпускали. "Може і мене відпустять, бо я дуже-дуже скучив за вами, хочу додому", — казав. І приїхав додому...", — розповідала Суспільному вдова військового Світлана Цал-Цалко.
Віктора Гелебранта мобілізували у 2015 році, за контрактом служив з 2016 року. До 92-ї бригади приєднався у 2018 році, щоб бути ближче до родини, яка живе у Краснокутську: до цього служив у складі 24 ОМБр, що базується на Львівщині.
10 квітня: старший солдат Андрій Теперик
24-річний Андрій Теперик був снайпером та служив за контрактом. Андрій народився у Мартовому Печенізької громади. Служив з 2017 року на Луганщині та Донеччині. Побратими називали його "Беба".
"Його "золоті руки" на службі дуже допомагали. Наприклад, взимку, коли заготовляли дрова, дуже допомагав з ремонтом бензопил. Розумівся у техніці. Людина слова, скромний, відповідальний і розумний, за це його дуже поважали. В колективі зі всіма знаходив спільну мову", — розказував Суспільному заступник командира роти Олексій з позивним "Югович".
Андрій Теперик загинув від кулі снайпера неподалік Золотого на Луганщині 10 квітня, його поховали у рідному селі.
26 листопада: старший солдат Алі Наіб Алхаслі
29-річний Алі загинув на Донеччині від кулі снайпера 26 листопада. До кінця контракту військового залишалося близько пів року.
"Спрацювала снайперська пара, він отримав дві кулі, одне з поранень було несумісне із життям — снайпер поцілив у спину нижче бронежилету, інша куля була в ногу. Снайпери застосували тактику поранити людину, а потім її добити. Це була не миттєва смерть, він помер за 20 хвилин на шляху до медпункту. Це сталося у Новомихайлівці Мар'їнського району Донецької області. Алі перебував на бойовому чергуванні, ворог був на 450-600 метрах", — розповідав Суспільному побратим загиблого з позивним"Кеп".
У Харкові в Алі зашилася дружина.
7 червня: останній Герой Радянського Союзу Харківщини Михайло Карпєєв
Ветеран Другої світової війни Михайло Карпєєв, якого називали легендою авіації, помер 7 червня на 99 році життя. За даними обладміністрації, Карпєєв був останнім Героєм Радянського Союзу як у Харкові, так і Харківської області.
Звання Героя Радянського Союзу Михайло Карпєєв отримав у неповні 23 роки. За даними міської ради, під час Другої світової війни він виконав 350 бойових вильотів, з них 110 — на штурмовику Іл-2, знищив 25 танків, 27 гармат, 40 автомобілів, понад 300 солдатів і офіцерів нацистської армії. Карпєєв брав участь у визволенні Харкова. У 2005 році отримав звання генерала-майора авіації. Почесний громадянин міста Харкова.
11 жовтня: музикант Місько Барбара
11 жовтня на 50-му році життя у Харкові раптово помер музикант Місько Барбара. Він був співзасновником гурту "Мертвий півень", що виник у Львові у 1989 році. Впізнаваною рисою гурту стали пісні на вірші українських поетів. Місько Барбара грав у харківському театрі "Арабески".
"Пам'ятаю таку пригоду: у Львові ми виступали на відкритому майданчику, і почалася злива, гроза, вибило всю електрику, привезли генератор, і в мене постійно обладнання вимикалось, постійно якісь трабли були. І це був такий фантастичний імпровіз від Міська. Концерт — це постійна імпровізація. В нас не було концертів, які б були схожі один на одного. Місько як та сонячна батарея, ходив, збирав енергію, а потім — вибух енергії або на виставі, коли він грав, або на концерті. Я міг взагалі нічого не грати чи грати на одній ноті, на одній струні", — розповідав про Міська Суспільному музикант Юрко Єфремов.
14 листопада, у 50-річчя з дня народження, у Харкові та Львові презентували альбом Барбари "13 пісень про любов".
"Коли тільки альбом був записаний, ми його слухали, я стала фанаткою трьох останніх пісень. Це пісня на вірш Михайля Семенка про папіроси. Друга — абсолютно щемка пісня на вірш Сергія Жадана про поетів на наших купюрах, в країні, де постійно інфляція. І остання — цей бонус-трек, теж на вірш Жадана. Пісня про те, що щастя не оминеш", — розповідала Суспільному дружина Міська Світлана Олешко.
16 листопада: скульптор Сейфаддін Гурбанов
Сейфаддін Гурбанов помер від коронавірусу у Туреччині 16 листопада. Гурбанов є автором скульптур "Скрипаль на даху", "Перша вчителька", "Інспектор ДАІ", "Сім чудес Харкова" та інших.
Серед останніх робіт Сейфаддіна Гурбанова — скульптури у сквері Мислителів, який відкрили у жовтні на Полтавському шляху, а також пам'ятник щуру, який встановили у дворі медико-біологічного корпусу Національного фармацевтичного університету.
"Я мав честь познайомитися з ним 10 років тому, коли гостював у Харкові. Саме у Харкові я познайомився з його творчістю, бачив багато його скульптур. Мене брала велика гордість за свого земляка, бо він робив багато чого для відносин між Азербайджаном та Україною", — розповів Суспільному на церемонії прощання з митцем радник Посольства Азербайджанської Республіки Сабір Рзаєв.
23 листопада: в'язень концтаборів Ігор Маліцький
У ніч проти 23 листопада помер 96-річний Ігор Маліцький — в'язень чотирьох концтаборів, учений та громадський діяч. Після Другої світової війни Маліцький займався наукою, викладав. З початком війни на сході України неодноразово їздив на фронт, підтримував українських військових.
"У 91 рік він вирішив, що хоче згадати, як сісти на коня, він це зробив. У 95 років він захотів поїхати на фронт, і це була його не перша поїздка. Для нього не було нічого такого, щоб він не міг зробити, коли хотів. А найбільше він хотів жити цікавим життям, робити щось важливе, навчати людей", — розповідала Суспільному онука Маліцького Аліса.
28 листопада: диктор Юрій Вірченко
Диктор Юрій Вірченко, чиїм голосом лунали оголошення у харківській підземці до 2016 року, помер на станції метро "Київська" 28 листопада. 1 січня Юрію Вірченку мало б виповнитися 72 роки.
"Для нас метро і голос батька в метро — це нероздільні речі. Метро — це тато, а тато — це метро", — сказала Суспільному донька диктора Тетяна Кузнєцова.
"З татом йде ціла величезна культурна епоха. Це люди, які прагнули досконалості. Люди твердих переконань і водночас люди, відкриті новому. Це дивовижно: бути твердим у своїх позиціях та бути готовим прийняти будь-яке нове слово, творче втілення", — говорить Тетяна.
Читайте також
Протести, опера, квартирники: огляд культурних подій Харківщини у 2021 році
Зі ставків, вогню та колій у метро: як на Харківщині рятували тварин у 2021 році
