Був один хороший проєкт, або Чим запам'ятається Ткаченко на посаді міністра культури

Був один хороший проєкт, або Чим запам'ятається Ткаченко на посаді міністра культури

Був один хороший проєкт, або Чим запам'ятається Ткаченко на посаді міністра культури

Олександр Ткаченко повертався в Київ з Парижа, коли дізнався, що на засіданні Кабміну з-під сфери впливу Міністерства культури та інформаційної політики вивели Державне агентство з питань кіно. Його під час прийняття рішення не було завершував відрядження у Франції, куди літав на засідання ЮНЕСКО.

Пройшло ще декілька годин, і телефон голови Держкіно Марини Кудерчук почав швидко втрачати зарядку від кількості повідомлень і дзвінків. "Ткаченко подає у відставку джерело, починалися повідомлення новин. Причина відокремлення Держкіно".

Увечері того ж дня, як уряд прийняв рішеня, журналістам почали порційно "зливати" інформацію, що Ткаченко зранку напише заяву на звільнення. Мовляв, зараз Держкіно, а перед тим було фінансування культури у 2022 році – бюджет на 10 мільярдів менший, ніж потрібно. А ще раніше прем'єр Дмитро Шмигаль відмовився створювати Держслужби та Держінспекції з охорони культурної спадщини, а ще є питання Українського культурного фонду, Довженко-Центру, фінансування структур та ініціатив.

Словом, пригадали, що гуманітарний напрямок великий і складний, тому перед тим, як призначити Ткаченка 4 червня 2020 року, міністра культури шукали три місяці – черга охочих пустувала. І Володимир Бородянський відмовився від своєї посади у березні 2020 року фактично через те, що від Мінкультури відрізали Міністерство спорту. Тобто втрачати сфери впливу нікому не подобається, особливо, якщо рішення приймаються без присутності міністра на засіданні.

Ранком 11 листопада Олександр Ткаченко звернувся до своїх підписників у Фейсбуці – опублікував фотографію заяви про відставку та сказав, що рішення Кабміну щодо Держкіно є нелогічним і приймалось без погодження з міністерством.

"Це як забрати у компанії транспортний відділ і передати його в управління раді директорів. Такі стиль та підходи щодо управління процесами мене дивують – не мій концепт та цінності"
Олександр Ткаченко

21 міністерство

Під радою директорів міністр має на увазі Кабінет міністрів, оскільки Держкіно вивели з-під підпорядкування Мінкульту і підпорядкували напряму Кабміну. Але це не все: Держкіно наділили функцією формувати державну політику кіногалузі, що раніше також було за Мінкультом.

"По факту створили міністерство кіно", – сказав Суспільному Культура у коментарі колишній очільник Держкіно Пилип Іллєнко. Єдине, що таку назву ніхто не прописав у документах.

Іллєнко, який п'ять років керував Держкіно і створив його таким, яким ми його любимо – прозорі, хоча і не без скандалів конкурси, збільшення фінансування кіногалузі, сплеск фільмування і перемоги на міжнародних фестивалях, – не підтримує міністра.

www.facebook.com/uafilmacademy
Він вважає, що відокремлення Держкіно піде на користь кіногалузі, оскільки скорочується бюрократичний шлях для реалізації рішень.

Йому такої незалежності, яку зараз отримала керівниця Держкіно Марина Кудерчук, не вистачало у свій час, сказав він, згадуючи, як одного разу направив документ на погодження у Мінкульт, і чекав рік. Рішення не розглядалося, поки Іллєнко не влаштував скандал під час колегії міністерства.

Подібні випадки ставалися і з Кудерчук та Ткаченком. Як дізналося Суспільне Культура з власних джерел у Мінкульті, ідея відокремлення виникла не на порожньому місці. Керівники двох установ постійно знаходили причини перебувати на ножах.

І закінчилося протистояння тим, що у вересні цього року вийшов указ президента про консолідацію в єдиному центральному органі виконавчої влади – тобто Держкіно – функцій із формування та реалізації державної політики у сфері кінематографії (указ від 10 вересня 2021 року №464).

Окрім цього, рік триває процес передачі під юрисдикцію Держкіно державних кіностудій з-під управління Міністерства культури. "Тобто логічно, – сказав в ефірі Радіо Культура колишній директор Довженко-Центру Іван Козленко, – якщо Держкіно передаються цілі майнові комплекси, має якось змінитися статус агентства". І Ткаченко це розумів, тому на подібне рішення уряду очікував.

Інша справа, що міністр хотів його прийняття відкласти на невизначений строк – на колись і потім, а воно з'явилося тут і зараз, ще й за його відсутності.

"Кабмін в абсолютно непристойний спосіб за відсутності міністра в Києві вирішує вчергове реструктуризувати міністерство. Це абсолютно непристойна історія. Але не перша", – сказала в коментарі Радіо Культура Ірина Подоляк, колишня заступниця міністра культури, молоді та спорту, яке очолював Володимир Бородянський.

Вона згадала, що після відставки уряду Олексія Гончарука від Міністерства "відкромсали Міністерство спорту", потім забрали туризм і перевели його під Міністерство економіки. Зараз Держкіно забирають без погодження, без координації.

Facebook Ірини Подоляк
"Про яку командну роботу ми можемо говорити? Про яку візію ми можемо говорити, що, наприклад, базисом є не економіка, а культура, як це є у всіх нормальних країнах?"
Ірина Подоляк

Влада і ресурси

Заява Ткаченка, відокремлення Держкіно, місце у цьому процесі Офісу президента – однозначно історія не про кіно, вважає Подоляк. На її думку: "Це історія про державні ресурси, про кошти платників податків, і про можливість ними розпоряджатися без зайвих ланок, таких як міністерство, умовно кажучи".

Кіно, продовжує Козленко, не було у зоні великого впливу міністра, бо останні півтора-два роки є у полі зору Офісу президента.

УНІАН
"Держкіно напряму керується з Офісу президента, пані Кудерчук є ставленицею (голови Офісу президента Андрія, – авт.) Єрмака, Рада з підтримки кінематографії сформована з його бізнес партнерів, тому до цього йшло".
Іван Козленко

"Але, – визнає він, – момент підпорядкування Кабміну – дражливий, бо тепер з боку Держкіно певні процеси спростяться, такі як збільшення обсягу фінансування, погодження бюджету тощо".

Бюджет Держкіно – це близько 500-600 мільйонів гривень на рік, рахує Козленко. Також конкурси на вироблення патріотичних сералів – 50 млн грн на рік. Далі – власність чотирьох кіностудій: імені Довженка, Одеська, "Укркінохроніка" та "Кінематика". "Коли вони будуть остаточно підпорядковані агентству, а це великі майнові комплекси та земельні ділянки, очевидно, передбачається їх приватизація, що є логічним. Думаю, – говорить Козленко, – міністр не дуже хотів впровадити приватизацію державних кіностудій, тому схвально ставився до моменту їх передачі під юрисдикцію Держкіно".

Може, все блеф?

Олександр Ткаченко буде звільнений від роботи міністра лише після того, як за це проголосує парламент 226 голосами. Найближче пленарне засідання – 16 листопада. Тому поки заява міністра – лише наміри і публічна реакція на дії Держкіно та уряду.

Микола Княжицький. Фото: zbruc.eu
"Я знаходжуся в опозиції до влади, яку представляє Олександр Ткаченко, але в цій ситуації підтримую його", – сказав в ефірі Радіо Культура народний депутат від "Європейської солідарності" Микола Княжицький.

За його словами, в партії "Слуга народу" та в Офісі президента є багато течій і груп, між якими точаться суперечності. Наприклад, йде боротьба за те, хто контролюватиме дозволи на забудову міст – чи це буде робити державна інспекція ДАБІ, яка ближча до Офісу президента, чи Міністерство культури.

"Ткаченко хотів створити центральні органи влади в різних сферах, а Кабінет міністрів не давав на це погодження, – додав депутат. – Між ними давній конфлікт". Тому багато людей всередині монобільшості підтримують Ткаченка, не так просто буде зібрати голоси за його відставку, вважає Княжицький.

"Олігархічні групи, які традиційно підтримують голосування за ті чи інші відставки, можливо, не в повному складі, зараз підтримують відставку Ткаченка. Він до цього керував каналом "1+1", власником якого є пан Коломойський. Є народні депутати в залі, які на нього орієнтуються", – сказав депутат.

Якщо Ткаченка не звільнять, то він продовжить працювати членом уряду. В історії української парламентсько-президентської республіки так бувало, що не знаходилися голоси за відставку. Питання в тому, як вибудовувати подальшу роботу і чи довго вона триватиме.

"Може, він буде виставляти умови. Просити більший бюджет [на культуру], – сказала Подоляк. – Але я не люблю гіпотез. Я волію прямо дивитися на процеси. Відбулася непристойна ситуація з Кабміном. Ткаченко написав заяву. Я сприймаю це так, що він не приймає таких правил гри, хоче йти, тому що з членами команди так не чинять. Я вважаю, що Верховна рада має задовольнити його заяву. Я не схильна думати, що це з боку Ткаченка якісь ігри чи інтриги".

Аби не людина з телебачення

Чутки про звільнення Ткаченка гуляють Києвом рік, говорить Іллєнко. Ті, хто цікавився станом справ, з минулої осені знають, що його називають першим кандидатом на ротацію. "Але хто може обійняти посаду – не уявляю, бо далекий від влади. Дочекаємося звільнення, потім почуємо імена претендентів", – пропонує він.

На думку Іллєнка, важливо, щоби Мінкульт втретє не очолив виходець з топменеджерів телебачення.

"Останні два міністри – Бородянський та Ткаченко – колишні топменеджери українського телебачення. Дуже дивно спостерігати, як люди, які популяризували шоу екстрасенсів, які стільки років створювали комерційне українське телебачення, яке серйозно доклалося до поширення в Україні російських наративів і маргіналізації української культури, тепер займаються інформаційною політикою, боротьбою з фейками і розвитком культури. Це театр абсурду", – говорить він.

У той проміжок часу, коли парламент звільнить Ткаченка і не призначить нового міністра, виконувачем обов'язків голови Мінкульту буде Ростислав Карандєєв. Зараз він перший заступник міністра.

Карандєєв, починаючи з 2014 року, побував заступником і радником трьох міністрів культури. Але чи не забракне йому сил та талантів стати міністром, призначеним парламентом, – ніхто не береться прогнозувати.

Відставка Ткаченка – ще не вирішена справа, бо черга з охочих зайняти це місце за півтора року не утворилася, а це аргумент за те, що міністр та президент можуть домовитися. Але не треба забувати, що президент Володимир Зеленський вже проживав схожу ситуацію, коли прем'єр Олексій Гончарук писав заяву про звільнення у січні 2020 року. У той же день з ним зустрівся президент, вони наче домовилися, але за два місяці монобільшість відправила уряд Гончарука у відставку.

Був один хороший проєкт, або Чим запам'ятається Ткаченко на посаді міністра культуриСайт Президента

"Я даю вам шанс": Зеленський поговорив з Гончаруком.

Ірина Подоляк нагадує, що українська влада багато років не цікавилася культурою, і почала це робити у той момент, як там з'явилися гроші. Наприклад, бюджет Українського культурного фонду у 2021 році – 695 млн грн, бюджет Держкіно – 583 млн грн. Взагалі у 2021 році на культуру виділили, як ніколи, – 12 мільярдів гривень.

"Всі важливі для країни рішення ухвалюються не в Кабінеті міністрів і тим більше не в міністерствах, а в Офісі президента. Тому очевидно, що з'явилися гроші, і з'явилася потреба цими грошима безпосередньо управляти", – говорить вона.

Тому кандидатурі на посаду міністра культури важливо мати багато компетенцій та рис, одна з яких, наприклад, – перебувати на одній хвилі з Офісом президента.

Він на 8 балів з 10

Ткаченко, звертаючись до підписників Фейсбуку, перелічив свої "перемоги" на посаді міністра, на якій перебував рік та п'ять місяців. Звичайно, член уряду думає про свої досягнення набагато краще, ніж експерти, яких опитало Суспільне Культура. Але все по черзі – спочатку тези міністра, потім – інших.

Собі в скарбничку Ткаченко відніс:

  • "Без жодної копійки запустили програму #МандруйУкраїною, повернувши традицію подорожей нашою країною";
  • "Навіть в умовах дуже обмеженого фінансування запрацювала програма "Велика Реставрація", й наразі 57 об’єктів культурної спадщини державної та комунальної форми власності отримали субвенцію з держбюджету на відновлення та реставрацію";
  • "Попри пандемічні обмеження вдалося зупинити секвестр бюджету на культуру, втримати закриті на карантин сектори на плаву завдяки пакету підтримки та грантам через УКФ та УІК в 2020 році, а також збільшити на 35% бюджетне фінансування культури та креативних індустрій (з 0,2% до 0,27% ВВП відповідно в 2020 та 2021 роках)";
  • "На національному рівні питання боротьби з дезінформацією перетворено в конкретні дії – розроблено стратегію інформаційної безпеки, запущено Програму медіаграмотності "Фільтр", функціонує Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, проводяться активні кампанії з підвищення медіаграмотності населення";
  • "Вперше в бюджеті з’явилася субвенція на створення/модернізацію центрів культурних послуг, пілотний проєкт в 7 областях вже генерує необхідний контент для масштабування";
  • "А ще розробка державної цільової програми по підтримці народних художніх промислів, зміни до закону про бібліотеку та бібліотечну справу, стратегія промоції читання, запрацювала Рада з розвитку креативних індустрій та багато іншого".

Директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький погоджується з міністром у його успіхах в книжковій галузі.

"Ткаченко – непоганий міністр для книжкової галузі. Скажімо, на 8 балів з 10.

По-перше, йому вдалося зупинити фактичне знищення книжкової сфери у 2020 році через коронавірус, бо спочатку він як голова комітету, а потім як міністр, провів інституційну підтримку галузі в той момент, коли вона конче її потребувала.

По-друге, під час його керування міністерством була створена велика робоча група, яка напрацювала підтримку програми читання, і її проєкт був прийнятий міністерством майже пів року тому і направлений на Кабінет міністрів.

І тепер лише від Кабміну залежить, чи вона буде прийнята. Вперше за багато років є шанс прийняти одну системну програму, яка описує все, що стосується книжкової сфери, і бібліотек, і видавництв. Я маю надію, що в листопаді це відбудеться.

І по-третє, був підготований у час його керівництва проєкт закону про бібліотечну справу, який, може, і не дуже революційний, але він намагається владнати значну частину проблем, які призводять до закриття бібліотек".

Списати книжку з бібліотеки – не злочин. Інтерв'ю з Красовицьким про бібліотечну реформу

Микола Княжицький, народний депутат і голова наглядової ради Українського інституту книги вважає, що головний успіх Ткаченка – реставрація національних пам'яток:

"Я ставлюся негативно до того, що "Велика реставрація" використовується як піар Зеленського, але до самого процесу моє ставлення позитивне. Те, що вдалося панові Ткаченкові вибити гроші в уряді і почати реставрацію багатьох закладів культури, зокрема, Національної академії мистецтв у Львові, якою я опікуюся, я можу це лише вітати".

Ірина Подоляк, колишня заступниця міністра культури і співзасновниця Коаліції дієвців культури говорить, що зміни при Ткаченку були доволі крапельними, але "Велика реставрація" – корисний проєкт.

"Ткаченко був її ініціатором, і це те добре, що залишиться після нього. Але є і погане. Він позалишав після себе великі інституційні хвости, багато криз. Він залишив абсолютно неспроможну, керовану, ручну, аморальну Наглядову раду в Українському культурному фонді, не ухваливши політичного рішення і не створивши умови, щоби Наглядова рада була перезавантажена. Він мав такі можливості. Він, наприклад, дотепер не підписав контракту з особою, яка виграла абсолютно чесно на конкурсі керівника Довженко-Центру – Оленою Гончарук. Вона дотепер в.о., хоча це порушення закону, вона конкурс виграла, і з нею повинен бути підписаний контракт.

Був один хороший проєкт, або Чим запам'ятається Ткаченко на посаді міністра культури

Олена Гончарук виграла конкурс на посаду директора Довженко-Центру, але досі у статусі в.о.

Насправді досить багато таких провалів, криз. Підозрюю, це тому, що Олександр не хотів іти на конфлікти з представниками старих еліт, тому що він не був зацікавлений в якихось напруженнях. Він був зацікавлений спускати все на гальмах, зализувати і казати: "Тут я не маю прав, тут не маю повноважень, тут не маю підстав, тут саме розсмокчеться". Відповідно, є багато "висяків", як кажуть на кримінальному сленгу, після нього".

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше