Ти з якого району, малий? Різні книжки про різні райони Києва

Ти з якого району, малий? Різні книжки про різні райони Києва

Ти з якого району, малий? Різні книжки про різні райони Києва

Про міста пишуть багато і переважно добре. Про міста охоче читають. Уважно читаємо ми про ті міста, де живемо самі: тішимося, впізнаючи локації і перехожих, дратуємося, коли не впізнаємо. Так, наче раптом відшукав себе на задньому плані чужого фото – і ти там такий красивий! Ми розділяємо любов і нелюбов авторів до міст, про які вони пишуть.

А от як щодо району? Бо ж мало сказати: "Я живу в Києві", треба уточнити принагідно, за якою версією ти є киянином/киянкою: з Борщаги чи з Виноградаря, з Печерська чи з Трої. Такі книжки – річ уже зовсім інтимна, тут ти просто назирці ходиш з автором своїм рідненьким районом і звіряєш за ним карту. Нумо топографувати київський сучукрліт.

Ти з якого району, малий? Різні книжки про різні райони Києва

"Клавка" Марини ГримичЄвбаз

1947 рік. Ще жива пам'ять про війну, ще оплакують свої втрати сироти і намагаються адаптуватися до мирного життя ті, хто повернувся з фронту. Клавка працює секретаркою у Спілці письменників і щоранку жваво бігає туди зі своєї комуналки на Євбазі. Вона має вдома таку собі ерзац-родину: сліпу стареньку і старого інваліда, що підробляє, жебракуючи на великому базарі, за яким район і названий. А в письменницькому осередку є жіночка-фронтовичка, у якої Клавка підпрацьовує, передруковуючи рукописи. До молодої дівчини залицяються двоє чоловіків, обидва небезпечні. А ще в середовищі літераторів почали моцно закручувати гайки: ось-ось почнеться доленосний з’їзд письменників і чергова хвиля репресій. Повоєнний Київ, що почав ділитися на елітний центр і занедбані околиці, – більше ніж декорація у "Клавці" Гримич, він – повноцінний герой роману.

"Шизґара" Сергія Батурина – теж Євбаз, але з перспективи Печерська

У назві – спотворена пісня "She's got it", хіт 1970-х. Цю пісеньку наспівують під гітару у дворі чи коли валандаються літнім містом, чи коли ідуть район-на-район підлітки з 1970-х, про яких роман написаний. Сюжет простий, дуже: Олекса вподобав двох дівчат, з одною мав стосунки, але не любив, розійшлися; з іншою мав стосунки і любив, але розійшлися. Через сорок років він випадково бачить в метро свою першу юнацьку любов і починає згадувати те літо і той Київ. Малята насправді живуть на Старому Печерську, але періодично здійснюють вилазки на Євбаз. Там недавно відкрився ресторан "Інтурист", куди за малу грошову компенсацію пускали і юнь, спраглу до пригод. Це Євбаз, чуваки, будуть вам пригоди! Мажори 1970-х, got it.

Читайте також: "Стівен Гокінґ як майстер Йода. Огляд серії книжок про хлопчика Джорджа у космосі"
Ти з якого району, малий? Різні книжки про різні райони Києва

"Душа" Ївги ВесничВиноградар

У тихому затишному Виноградарі, зелененькому і зручному для "острівного" життя бракує тільки одного – Сатани. В давнішньому романі Ївги Веснич Сатана виходить на поверхню через браму пекла, що якраз у Виноградарі спішно організувалася. Початок 2000-х, над Києвом – аномальна спека: квітнуть орхідеї, колосяться ліани, кактуси захоплюють житлові масиви. Пекло настало. Всі кияни розділилися на дві рівні групи: біси-спокусники і ті, хто продали їм душу. Серед всього цього бедламу залишилась одна відносно чиста душа – продажна журналістка Гонората. До неї на Виноградар завітає сам Сатана (зви мене Сат, мала). А ця мантелепа чомусь вирішила від короля пекла забажати істинної любові.

"Колекція недопитих вин" Юрія Строканя Оболонь

В останні дні року чоловік відсвяткував черговий день народження, прокидається зі страшним похміллям, а попереду – відрядження, що припадає просто на новорічні свята. І робота нудна, працює якимсь клерком-реєстратором водного транспорту в той час, як друзі щось таємниче роблять в секретних спецслужбах. Життя минає, поки ти дихаєш у подушку. Але щоранку, ідучи до метро, серед багатоповерхівок вітряної Оболоні герой зустрічає нереально прекрасну, неземну дівчину. Він уже багато місяців наважується з нею поговорити і от-от, либонь, заговорить. Щоб колекціонувати недопиті вина (вишукане мистецтво), пляшку треба нарешті розкоркувати. Зроби щось нарешті!

"Лазарус" Світлани Тараторіної Труханів острів

Благословенний 1914 рік. В імперії – тиша, спокій, достаток. На всіх язиках все благоденствує, включно з мовою водяників, перелесників, вампірів, мавок, бо вони тепер живуть серед людей. Про інклюзію говорити рано, позаяк напруження між "меншинами" і "більшістю" відчувається. А ще питання стосується грубих грошей: Київ поставляє імперії специфічний наркотик "сухе варення". До того ж хтось вирішив зреалізувати давнє пророцтво й оживити могутню істоту, а для цього треба кілька сакральних жертв принести. Починаються вбивства. Першого убитого знаходять на Трухановому острові. Людей на острові катма, це вотчина водних істот – мирних і злегка загальмованих. Серед них не так легко буде сховатися тому, хто вбив людину. Бо вбили таки людину. Бути біді.

"Хроніки туманної Трої" Олега ПоляковаТроєщина

Оповідач цього роману чемно попередить від початку: якщо у вікнах якоїсь квартири на Троєщині до ранку горить світло, значить, мешканці померли ще ввечері. Роман схожий на детектив, хоча ним не є. В одній такий квартирі, де горить світло, знайшли кілька трупів. Хазяйку житла отруїла орендаторка Мавра (і ще сусідів під шумок). Свідком злочину став волоцюга Вася-Австралія, який, до того ж, колишній чоловік жертви. Але Маврі забезпечує алібі викладач – теж близенько живе, – бо вона йому нагадує колишню дівчинку, що покінчила з собою. Але Мавра і Васю, і викладача ігнорує, бо досі любить померлого хлопця. Що теж тут неподалік. Ой… Троя густозаселена, напхалися в неї "елементи різні самі", а втекти звідти важко через проблеми з транспортом. Буде метро – будуть і історії про Троєщину "пряміші".

Читайте також: "Топ-7 книжок про мандрівки від письменника Андрія Любки"
Ти з якого району, малий? Різні книжки про різні райони Києва

"The Ukraine" Артема Чапая – так само Троя, але персонально Троєщинський ринок

В одному з текстів збірника оповідань і репортажів Артема Чапая автор занурюється в життя оптового базару "Фермер". Прокинутися треба якомога раніше, бо о п’ятій на ринку вже вирує життя. Базар ніколи не спить (так оповідка і називається, до речі). Надокучати людям зайвими питаннями не варто – тут працюють і не питають, чим і ким. А от слухати слід уважно, бо поки зійде хвиля елітних покупців з ресторанів і прийдуть пересічні "мені щось подешевше, трішки бите", буде час потеревенити про непросте базарне життя і складну систему людських стосунків у ній. Троєщинський ринок виявляється не просто державою-анклавом на тлі Києва, він іще всередині має чітку ординацію суверенних республік. Сполучені Штати Троєщини. І хтось бігає вздовж тих державних кордонів і викрикує: "Тачка! Тачка!"

"Victory Park" Олексія НікітінаДарниця

1980-ті. Розбили Парк Перемоги, організували Комсомольський масив, який починає приростати своїми героями і міфами. До розпаду Союзу ще сім років, а поки що треба знати, у кого купити фірмові джинси, де дістати дефіцитні консерви, як відкосити від армії (бо Афган!) і не потрапити до психлікарні, якщо не можеш язика за зубами тримати. В романі Нікітіна кружляє добрий десяток історій, у кожної – свій головний герой. Валя живе фарцою і любовними пригодами, останні забезпечують йому схожість з Боярським. Проворачує свої мутні діла Льоня. Мріє про акторську кар’єру Федя. Шукає чергового залицяльника Ірка. Крутиться поруч кдбшник Галицький. Алабама контролює все у своєму районі (початки криміналітету 90-х виписані так красиво!). Полковник МВД будує кар’єру на кістках. І називають ветеранами хлопчиків, які щойно повернулися з Кабулу. У кожного своя історія. Всі стежки зійдуться в Парку Перемоги.

"Світ не сотворений" Мирослава ЛаюкаКирилівка

Герої Лаюка стрибають між часом і простором. Перехід відбувається через портал, портал схований у воді, вода схована у лісі. Кирилівський ліс і річка Смородина є таким порталом. Там борониться від Змія Горинича Добриня, лякає тупий нарід Чудо Юдо, проводять масові розстріли і затирають по живому історію. Ці стрибки мають на меті... сам стрибок. Переходи покращують життя героїв, особливо однієї з них – художниці, непідробно схожої на Марину Абрамович. Але ці стрибки руйнують не лише цільність історії, а й цільність всесвіту. Світ не сотворений, але може бути зруйнованим. Тримайтеся берегів річки Смородини, коротше.

"Темний бік будинку" Марини МакущенкоЛипки

Старі райони надійно боронять своїх давні таємниці й своїх таємних істот. Ярка – Покруч, яка живе в родині домовиків. Покруч – значить, народилася вона від самого Дому і людини. Ярка заселилася в дім Підгорського на Ярвалу. У неї є ніжний друг, він теж домовик, але дуже давній (Ярці всього чотирнадцять). Хлопця звати Шоколадкою. Бо він живе в Шоколадному домі на Липках, а ще у нього є "солоденькі" наркотичні суперсили. Домовики мають захищати дім від руйнацій, які спричиняють люди. І домовики ж зберігають пам'ять про будинки, що охороняють. Тож у цьому підлітковому фентезі буде чимало історій про архітектуру Липок. Дім Удовиці, Дім з Химерами, Банкова-2. А тут ще в місті з’явилася ворожа Нічниця і коїть зло у всіх цих пам’ятках архітектури.

Ти з якого району, малий? Різні книжки про різні райони Києва

"Так чи інакше" Гєника Бєлякова – Воскресенка

Якому з районів найменше доводиться бути оспіваним у віршах? Воскресенка вирине в трійці лідерів. Між тим, вірші Бєлякова про Воскресенку виявилися не просто вдалими, а й справді ліричними. Він гуляє районом – вночі, за цигарками, з похмілля; він спостерігає – за сусідками на лавці біля під’їзду, за знову вагітними молодими мамами на ігрових майданчиках, за дівчам на зупинці поблизу. Ділиться сигаретою з незнайомкою, ділиться з нами їхніми історіями. Коли довго гуляєш в пошуках похмілля, історії завжди знаходяться. Сильно питущій телемайстер Франт люрить щомісяця з п’ятого поверху вниз на сходові майданчики хрущовки і залишає записку: "Варто хоч іноді прибирати під'їзд". І так щоразу. Бо Воскресенка – це стабільність.

"Мондеґрін" Володимира РафєєнкаЗолоті ворота

Переселенець з Донецька обживається потроху в Києві, знайшов роботу вантажника у продуктовому маркеті, вивчає українську – і бесідує з Кобилячою Головою, такою собі марою-шизофренією у своїй уже голові. У романі Рафеєєнка є кілька версій подій, в одній із них герой іде на зустріч з племінницею приятеля. Там і приятель дайбо’: цитує східну філософію серед коробок з овочами, а небога – взагалі жінка екзотична. Утім, побачення вона призначає в найтривіальнішому для того місці у Києві: біля станції метро Золоті Ворота, і парочка іде пити чай в кафе "Ярослава". Любов. Одна з найглибших станцій метро і банальність туристичних об’єктів натякнуть на несподіваний фінал. У приятеля того і племінниці-то немає, є небіж, правда.

Бонус:

  • "Квартира київських гріхів" Маргарити Сурженко – Борщагівка;
  • "Київські канікули" Наталі Тисовської – Сталінка;
  • "Пригоди великої дівчинки в пласкому світі" Юлії Пілявської – Університет;
  • "Празька химера" Євгенії Кононенко – Щекавиця і вали;
  • "Кохання в стилі бароко" Володимира Даниленка – Лиса гора;
  • "Б-52" Анатолія Дністрового – кнайпи Львівської площі і Подолу;
  • "Андріївський узвіз" Володимира Діброви – Андріївський узвіз;
  • "Лук’янівка" Бориса Гуменюка – Лук’янівка;
  • "Біси з Володимирської гірки" Лади Лузіної – Володимирська гора;
  • "Вертеп на Куренівці" Вано Крюґера – Куренівка.
  • Щиро перепрошую мешканців Харківського масиву.
Читайте також: "Прохасько, Забужко, Жадан. 8 українських книжок, про які соромно не знати"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди