Топ-7 книжок про мандрівки від письменника Андрія Любки

Топ-7 книжок про мандрівки від письменника Андрія Любки

Топ-7 книжок про мандрівки від письменника Андрія Любки

Є книги, з якими ти реально відчуваєш себе подорожуючим разом з героєм. А є книги, які надихають залишити за плечима побутові турботи і самому вирушити у захоплюючу пригоду. Поет, перекладач і есеїст Андрій Любка знається на мандрах – були навіть роки, коли він витрачав усі заощадження на те, щоб сісти в машину та вирушити у подорож. Тож кому як не йому в ефірі Радіо Культура радити сім мандрівних книжок, одна з яких – його авторства.

Топ-7 книжок про мандрівки від письменника Андрія Любки

Юрій Косач, "Володарка Понтиди"

Цю книжку складно назвати тревелогом і віднести до мандрівної літератури, але я настільки захопився цим романом, що тепер всіляко намагаюся популяризувати творчість Юрія Косача. Для мене це мандрівка не в буквальному сенсі, а передусім історична мандрівка у добу, яку ми погано знаємо. У якій не бачимо державної України, але Косач фіктивно її створює.

Це дуже насичена на пригоди розповідь, авантюрний роман, в якому є красива жінка. В українській літературі є мало сконденсованих пригодницьких текстів, які читаєш, бо не можеш відірватися від сюжету. Але найголовніша подорож у цьому романі – мовна, тому що найбільше вражає багатство словника Косача.

Світлана Ославська, "Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії"

У цій книжці Світлана Ославська їде в нетуристичні та непопулярні регіони Туреччини, в Месопотамію, райони, де живуть курди. Там не звикли бачити самотніх жінок, і це до певної міри може бути небезпечно. Хоча потім авторка розказує про курдів, де жіночий рух настільки сильний, що вони формують окремі бойові загони для армії, ведуть свої громадські організації, мають політичні партії. Насправді, становище жінки у затурканій курдській провінції не таке однозначне.

Мені подобається книжка Ославської – вона вражає вибором провінцій, куди літає. Цей фокус дуже цікавий. У книзі частково відчувається питомо жіночий погляд на речі, тому що Світлана пояснює, наскільки може бути небезпечно, але на свій лад провокаційно, з’явитися десь ввечері білій жінці – з нею часто навіть не хочуть говорити. З іншого боку, для України це дуже важливо, тому що в нас жанр репортажу лише з’являється.

Читайте також: "Необхідний контекст. Катерина Бабкіна про улюблені післямови до книжок"
Топ-7 книжок про мандрівки від письменника Андрія Любки

Йозеф Рот, "Міста і люди"

Рот – це фундатор, та людина, яка щось створює, але не розуміє, що вона робить. І у його творчості, ми, сучасні українці, будемо шукати для себе підґрунтя, щоб бути центральноєвропейцями. Тому що він описує свої броди, описує прикордоння. Рот один з моїх улюблених письменників, і його життя репортера класне. Зараз би не знайшлося репортера, який міг жити місяцями в готелях, харчуватися лише в ресторанах – це вже вимерла культура. Він дивний мандрівник: попри те, що він як репортер мав би писати нестереотипні речі, викривати, показувати правду, він підіграє стереотипам.

Якщо почитати його розповіді про Балкани – то це суцільна екзотизація. Він, пишучи про екзотичні країни, розмовляючи з Албанським королем, наголошує, що для нього це дуже дивно виглядає і йому смішна така пихатість. Його репортажі про Балкани більше фікція, ніж репортажі. Опис реальних зустрічей чи міст – це однаково художня література. Метафори та образи, де дуже багато описів деталей.

Олег Криштопа, "Останні українці Польщі"

По-перше, я вважаю, що це найкраща українська репортерська книжка з усіх, які я читав. Бо вона має абсолютну легкість стилю, тоді як в інших книжках ти, читаючи, відчуваєш, що ось розказують про пригоди – а потім йде вставка з Вікіпедії. Криштопа як репортер, який сам працював у кадрі, і як журналіст навчився усуватися з цього матеріалу і давати голос іншим. Він дуже вдало сконструював цю книжку, бо в нього вона звучить різними голосами – і саме ці голоси розповідають те, що міг би сказати цей закулісний автор.

Крім того, він не просто описує депортованих українців у Польщі. Він описує корінне українське населення Польщі. Він показує людей, які досі там живуть і мають певну спадкову українську ідентичність – яких батьки виховали українцями. Він показує культуру іншості та як ці люди самі себе сприймали у Польщі. У кожній історії від Криштопа ми маємо не просто історію про українців, які живуть споконвіку в Польщі, а це завжди драматична історія конкретної людини, завжди пригодницька біографія.

Топ-7 книжок про мандрівки від письменника Андрія Любки

Анджей Стасюк, "Дорогою на Бабадаґ"

Бабадаґ – це місто, яке розташоване на південному сході Румунії біля дельти Дунаю. Це місто цікаве, тому що воно одне з небагатьох у Румунії, де є мечеті. Саме завдяки Анджею Стасюку я познайомився з мандрівною літературою. І колись я повторив цей маршрут. Це одне з моїх найбільших задоволень – приїхати і побачити на власні очі те, про що колись читав. І завдяки Стасюку відкрив цікаву штуку, що румунські українці – нащадки Задунайської Січі.

Юрій Андрухович, "Лексикон інтимних міст"

Юрій Андрухович – мій улюблений український письменник. "Лексикон інтимних міст" – етапна для української літератури, тому що саме разом з Андруховичем ми відкрили тему мандрування і відкритості світу. Він як письменник побував у багатьох країнах, описав 111 своїх міст. І в 2011 році подорожувати було значно важче, ніж тепер.

Для мене книжка символізує початок буремної епохи космополітизму. Ти можеш сказати, що ти з Черкас, але твоє улюблене місто – Барселона. Бо Черкаси більше не мають бути улюбленим містом. Наше життя теж перетворилося на створення лексикону власних міст. Ця книжка, звісно, не роман, але вона є сигналом змін, які почали відбуватися тоді у суспільстві і зараз набирають обертів.

Андрій Любка, "У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани"

За другою освітою я балканіст, вивчав сербську мову, тому довго думав написати про Балкани і поділитися цими знаннями. Хотілося написати книжку, яка була би нараційно пов’язана, щоб оповідь лилася. І тут є наратив машини. Я сідаю в машину і кудись їду. А варвари – це такий концепт, ідея пов’язати ці народи. Тому що найкраще і найлегше їх описати у кількох словах через те, як вони ставляться до своїх сусідів і як їхні сусіди ставляться до них самих.

Я почав приїжджати у ці країни і говорити з людьми про те, як вони самі себе бачать. Перша балканська країна, в яку я заїжджаю – це Сербія, і я розповідаю, що тут живе народ, який через те, що дуже довго був частиною Османської імперії і втратив своє царство середньовічне, вважає, що вони втратили земне царство, але натомість здобули царство небесне, що вони найкращі, бо заплатили за всю Європу велику ціну.

Читайте також: "Які книги останнім часом читала Ірена Карпа і що вона про них думає"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди