Серія дитячих книжок про подорожі хлопчика Джорджа у космосі, написана Стівеном Гокінґом і Люсі Гокінґ, має всі потенції стати науково-популярною франшизою… Ні, це я твій батько, Джордже!
Якщо хлопчик і дівчинка подорожують космосом (і обидва при тому ґіки), то виникне чимало відсилок або до "Зоряних воєн", або до "Зоряного шляху" чи до обох разом, як-от у цьому випадку. Раз-по-раз вибухова Енні згадає стриманого доктора Спока, знову і знову боязкий Джордж маритиме про світловий меч джедая. Добре, що з гранд-майстром тут визначилися від початку і винесли його ім’я на обкладинку. (Позаяк союзник мій – Сила, і союзник могутній вона є.)
"Коротка історія часу" – наукова розвідка з теоретичної фізики Стівена Гокінґа – стала світовим бестселером і досі тримає цей статус. Автор "адаптував" для нефахового читача одну з найскладніших нині наукових теорій, настав час припасовувати її і для малят.
Серія книжок про Джорджа, написана дочкою Стівена Гокінґа у співавторстві з батьком, почала виходити 2009-го, привернула до себе увагу (чого не скажеш про попередні книжки Люсі), розійшлася в більш ніж сорока країнах на майже сорока мовах. Ні, успіху "Короткої історії часу" "Джорджу" не повторити, але свою нішу він зайняв. Книжки про Джорджа є фактичним продовженням "Короткої історії часу" і ще однієї роботи Стівена Гокінґа "Чорні діри і молоді всесвіти". Молоді – в обох сенсах! (Ні. Не пробуй. Роби.)
Люсі охоче згадує історію, яка стала поштовхом до написання книжок про Джорджа. На дитячій вечірці вона почула, як Стівен пояснював другу її сина, що таке чорна діра. "Якщо наблизишся до неї, то її вплив витягне твоє тіло, як спагетину, і всмокче в себе, як Бродяга з мультику" (моторошна картинка взагалі-то). Маля ж зайшлося сміхом. Це пояснення – розширене і стилістично причесане – є в першій книжці "Джордж і таємний ключ до Всесвіту", де чорна діра постає однією з локацій квесту.
Люсі Гокінґ до серії про Джорджа написала уже пару книжок прози, нині вона – відома і відзначена як популяризаторка науки в дитячій літературі. Легко було б припустити, що ім’я її батька на обкладинці слугує для привернення уваги читачів до книжок доньки. Але це насправді не так. Щоб переконатися в тому, достатньо порівняти перші п’ять книжок серії і фінальну шосту, яка писалася вже без участі Стівена. Останній книжці бракує стриманості і розсудливості, вона втрачає головну фішку серії про Джорджа: про які б чудасії не йшлося в книжках, вони є науково обґрунтованими, раціоналізованими і потенційно-припустимими. Серія про Джорджа – дитячий наукпоп в ідеальній пропорції "інформація плюс розвага".
Читайте також: "Спитай у класиків дитячої літератури. Як знайти відповіді на дорослі питання у дитячих книжках"
Шостий "Джордж і корабель часу" (а почасти і п’ятий "Джордж і блакитний супутник") перетворюються на лівацьке фентезі на кшталт "Голодних ігор", але не таке видовищне. Джордж потрапляє у спеціальну програму для дітей-астронавтів, яка має – як виявляється – силоміць відправити колонізаторів у космос, а для того діти проходять жорсткий відбір. В останній книжці Джордж, який втік у космос, повертається на Землю і опиняється у майбутньому, де влада захоплена тираном. Джордж впрягається в революцію (смерть батьків і, очевидно, сестер пройшла повз його увагу, ну бо революція кличе). І це все, що треба знати про останні дві книжки серії про Джорджа. Їх писали за мінімальної участі Стівена і вже без нього, тож завершення серії є відверто невдалим. (Завжди є як, двоє їх, не менше і не більше: учень і учитель.)
Чотири книжки серії мають ту саму структуру (наближену до ідеальної, правду кажучи, як для жанру дитячого наукпопу). Є основна пригодницька історія. Є кілька брошурок-вставок кожні 50-60 сторінок: на них пояснюють щось про час, Великий вибух, чорні діри, космологію, біохімію, розказують про зірки і планети; часом це окремі й цікаві, дуже цікаві есе відомих науковців типу математика Пола Дейвіса, який пояснить, нащо в космосі математика, чи хіміка Тобі Бленча, котрий розкаже, як і чому людські тіла склалися з речовин, що утворилися від вибуху зірки. До того ж у книжках є ще й фото-додатки (це окрім безпосередньо ілюстрацій): на фото фіксоване те, про що зараз йдеться у книжці. І якщо в фантастичній пригоді когось занесло на темний бік Місяця, то прошу пана – відповідне фото 1972 року з детальною паспортизацією. (Звідки ви знаєте, звідки ви знаєте, учитель Йода? Учитель Йода речі знає такі. Його робота це є.)
Тільки ж книжки десятирічні малята (такою є рекомендована цільова аудиторія – і їхні батьки, чого вже гріха таїти) читають не задля інформації, а задля цікавої історії. І що у нас там з історією? Ніхто тут велосипед не вигадував, автори пішли за перевіреною схемою дитячої пригодницької прози: є кілька яскравих героїв, які протидіють не менш колоритним злодіям, позаяк мусять виконати певне завдання і, бажано, у видовищних локаціях.
Герої
У передмісті Фоксбриджа живе родина Джорджа. Вони – еко-активісти і свідомі споживачі, тож у будинку нема електрики (окрім тієї, що генерують сонячні батареї та вітряки), телефона, комп’ютерів, родина харчується тільки тим, що виростила на своєму городі, а мама й тато часто втікають на тривалі еко-протести. Згодом у Джорджа народяться сестри-близнючки, які остаточно поглинуть увагу батьків. Але малий вундеркінд (а це так) не почувається самотнім. По сусідству поселилася компанія диваків – науковець Ерік, його суперрозумна донька Енні, яка має дислексію, їхня мама-музикантка, що весь час працює і не втручається в життя доньки. А ще є Космос. Космос – це суперкомп’ютер, що має змогу відкривати портали в будь-яку точку цієї галактики (і не тільки цієї) і переносити туди Еріка, Енні і Джорджа. Треба уточнювати, що малі бешкетники воліють зазвичай вештатися космосом без супроводу дорослих? Сюжет, у якому протиставлені еко-свідомий побут і побут максимально технологізований, складений коректно і послідовно, висновки про переваги кожного з них читач робитиме самостійно.
Читайте також: "Розсекречене життя єдинорогів. Як з'явилась мода на кислотні кольори і чарівних конячок"
Злодії
Чи зауважимо тут певну тенденцію? Перша книжка: у ролі злодія – вчитель зі школи Джорджа, який виявляється невдахою-суперником Еріка в їхні університетські часи (тому він тільки вчитель). Друга книжка: той самий учитель, який взяв у посіпаки таємну спілку невдоволених неуспішних науковців. Далі: вчитель самого Еріка, що роздратований успіхами видатного учня. І нарешті головна "немезіда" Джорджа, що і сам поступово перетворюється на супергероя: Мерак – дивна напівлюдська істота, видатний комп’ютерник, якому підпорядковується армія роботів. Прогрес у науці (ми це знаємо) пов’язаний із моцною стабільною конкуренцією: кожен наступний науковець ставить під сумніви здобутки попередників. Гокінґи роблять цю засадничу конкуренцію на науковому полі дуже зримим елементом пригодницького сюжету.
Локації
О! Місяць, Сатурн, супутники Юпітера, Марс, комети, чорні діри, таємні підземелля під студентським містечком, секретні лабораторії НАСА, сусідні галактики – до кольору до вибору. А ще – молодша форксбидська школа, і часом так здається, що на темній стороні Місяця більше адекватних людей, ніж у молодшій школі.
Квести
У кожній книжці Джордж має отримати нове знання, яке допоможе його подолати злодія. Наприклад, дізнатись, як пишуть і ламають комп’ютерні коди чи як поводитися поблизу чорної діри, якщо не любиш італійську кухню, або як знешкодити вибухівку, що вона має знищити Великий адронний колайдер (і що це таке) чи нащо допитливій дванадцятилітці знати про бозон Хіґґса, щоб підвищити свій соціальний статус, або як запобігти кібер-цькуванню.
Найцікавіше завдання насправді триває всі шість книжок і залишається нерозв’язаним. Родина Джорджа і родина Енні бачать майбуття людства у докорінно різний спосіб – батьки Джорджа певні, що треба рятувати Землю, яка ще довгий час спроможна бути для людини затишною домівкою; Ерік і його колеги шукають можливостей скерувати людство до нових планет, здатних до експансії. Це питання таки вирішити буде складно, хіба що Люсі Гокінґ спроможеться на сьому книжку: "Джордж і велика таємниця Грети Тунберг".
Наразі ж серія про Джорджа закінчується оптимістичною реплікою, що цей світ належить дітям і буде таким, яким вони його с(п)отворять. Ця оптимістична конструкція трішки похитнеться, якщо звернути увагу, що в одному з додатків перших книжок є покрокова інструкція "Можливі варіанти гибелі планети Земля". (Сили темна сторона скриває все. Наше передбачити майбутнє неможливо.)
У серії про Джорджа є один момент, який бентежить дорослих читачів і який припав до душі малятам. В сюжетах, націлених пояснити основи космології і теоретичної фізики, є чимало суто розважальних фантастичних елементів. Як діти – непокояться дорослі читачі – зможуть відфільтрувати, що є можливим і реальним, а що – веселими нісенітницями? Як? Про кота Шредингера чули? От так і визначити: може, все є правдою, може, все є брехнею, може, дурниці і наукові факти обоє за раз. Тільки коробки не відкривай. (Випробування старість приносить важке: пам’ятати, в чиї молоді вуха говорив я що, повинно.)
Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ. 1) "Джордж і таємний ключ до всесвіту", 2) "Джордж і скарби космосу", 3) "Джордж і великий вибух", 4) "Джордж і незламний код", 5) "Джордж і блакитний супутник"; 6) Люсі Гокінґ, "Джордж і корабель часу". Львів: ВСЛ, 2019. Переклад Ганни Лелів.
Читайте також: "У що повірив Малдер? Розповідаємо про дві круті книжки Девіда Духовни"
