"Це найбільша інсталяція, яку я створила в житті". Абрамович про "Кристалічну стіну плачу" в Києві

"Це найбільша інсталяція, яку я створила в житті". Абрамович про "Кристалічну стіну плачу" в Києві

"Це найбільша інсталяція, яку я створила в житті". Абрамович про "Кристалічну стіну плачу" в Києві

6 жовтня у Бабиному Яру відбудеться церемонія вшанування пам’яті жертв трагедії за участі президента України Володимира Зеленського та президентів Німеччини й Ізраїлю – Франка-Вальтера Штайнмаєра та Іцхака Герцога. Також представлять новий об’єкт Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" – "Кристалічну стіну плачу" сербської художниці Марини Абрамович.

Інсталяція складається з кварцових кристалів, які привезли з Бразилії, та антрацитівського вугілля з Донбасу. Вона заввишки три метри, у довжину – 40 метрів.

Напередодні відкриття інсталяції, 5 жовтня, художниця провела перформанс біля "Кристалічної стіни плачу", після чого Суспільне поставило пані Абрамович декілька запитань.

Про поєднання кристалів та вугілля

Коли я робила цю інсталяцію, я пригадувала Стіну плачу в Єрусалимі. Я думала, як я можу перенести цю роботу в Бабин Яр і створити стіну молитви, стіну зцілення, стіну для медитації та рефлексії за пам'яттю про минуле. Виникла ідея створити її з двох дуже важливих матеріалів — вугілля з України і кристалів. Ця інсталяція про темряву і світло. І ці дві речі продовжують існувати в Бабиному Яру.

"Це найбільша інсталяція, яку я створила в житті". Абрамович про Кришталеву стіну плачу в КиєвіМеморіальний центр Голокосту Бабин Яр

Тут трапились справді жахливі події і водночас тут є життя, тут є діти, сюди приходять молоді пари. Все це відбувається тут, дерева ростуть. Тут є і життя, і дуже темні спогади. Ось, чому це про світло і тьму водночас.

Про взаємодію інсталяції та відвідувача

І я не хотіла, щоб ця стіна була чимось на кшталт скульптури. Я не хотіла, щоб люди просто приходили і дивились, я хотіла, щоб люди приходили, дивились і взаємодіяли. Підходили, ставали перед стіною, торкались лобом, серцем і животом, закривали очі, осмислювали минуле та думали про майбутнє.

"Це найбільша інсталяція, яку я створила в житті". Абрамович про Кришталеву стіну плачу в Києві

Для мене дуже важливий персональний досвід. Ніхто не може змінитись, читаючи чужу книгу чи проходячи шлях когось іншого. Ти маєш сам пройти власний шлях. І з цією інтерактивною інсталяцією ти можеш пройти цей шлях.

Це найбільша інсталяція, яку я створила в житті. І вона — для людей, я все-таки перформерка. Тож я відчуваю велику честь бути запрошеною зробити цю інсталяцію тут і надіюсь, я виправдаю очікування, зробивши це місцем пам'яті, осмислення та зцілення.

Про минуле та майбутнє

Я думаю, спогади — це не просто те, що залишається у пам’яті, також спогади залишаються в природі — в деревах, у листі, в землі. Усе це спогади. Я справді думаю, що це місце якось було приховане протягом 80 років. І зараз час відкривати це місце і осмислювати. Я думаю, зараз найкращий час. І ми справді маємо бути тут і протиставити себе минулому. Не тільки, щоб залишитися в минулому, а й щоб створити краще майбутнє.

Дробович: "Незрозуміло, що там робить "Стіна плачу"

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, коментуючи діяльність приватного Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", говорив: "Незрозуміло, що там робить "Стіна плачу".

За його словами, приватний центр не погоджував свого проєкту розвитку: "Єдина чинна концепція комплексної меморіалізації, яка була написана і презентована, не співпадає з тими ідеями, які презентував Хржановський (російський режисер та директор Центру, — авт.). Є державний заповідник, який діє і розвивається багато років. Також є приватна організація, або громадський проєкт Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр", де створюють інсталяції — це хаотична меморіалізація. Поки що це має вигляд "вигадали і побудували". Немає комплексного документу, який розкаже: що, де, як, навіщо, як це пов’язано з історією. Вони намагаються його розробити, але наразі його немає".

Що відомо

  • У 2021 році — 80 роковини розстрілів у Бабиному Яру, де, за оцінками істориків, нацисти вбили 100 тисяч людей, з яких приблизно 70 тисяч — євреї.
  • Марина Абрамович — сербська мисткиня. Вона займається мистецтвом витривалості, досліджуючи відносини між художником і аудиторією, межами тіла і можливостями розуму. За 50 років роботи її прозвали "бабусею перформансу". Вона відкрила нове поняття ідентичності, роблячи спостерігачів учасниками і зосереджуючись на "протистоянні болю, крові і фізичних меж тіла".
  • Абрамович зіграла епізодичну роль у фільмі "ДАУ" артдиректора Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" і російського режисера Іллі Хржановського.
  • Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр" — приватна ініціатива. Центр започаткували у 2016 році за підтримки головного рабина Києва та України Якова Дов Блайха, музиканта Святослава Вакарчука, боксера Володимира Кличка, колишнього президента Польщі Александра Квасневського та інших відомих людей з Німеччини, Ізраїлю, США.
  • Центр фінансується російськими та українськими бізнесменами. Зокрема, російськими бізнесменами Павлом Фуксом, який знаходиться у санкційному списку України, Михайлом Фрідманом та Германом Ханом, які перебувають у так званому "списку Путіна" Міністерства фінансів США.

Читайте також

Джонатан Літтел пише другу книгу про трагедію Бабиного Яру. Інтерв'ю з письменником

Там загинули "мирные советские граждане" — Дробович про пам'ять Бабиного Яру у радянський час

Як примиритися з провиною за нацистське минуле: історія німецької ілюстраторки Нори Круґ

Мистецтво після Освенцима: як художники працюють з темою війни, насилля та пам'яті

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше