Джонатан Літтел пише другу книгу про трагедію Бабиного Яру. Інтерв'ю з письменником

Джонатан Літтел пише другу книгу про трагедію Бабиного Яру. Інтерв'ю з письменником

Джонатан Літтел пише другу книгу про трагедію Бабиного Яру. Інтерв'ю з письменником

У Київ прилетів американсько-французький письменник Джонатан Літтел. У 2006 році він отримав Гонкурівську премію і Гран-прі Французької академії за роман "Благоволительки", який присвячено Голокосту та Другій світовій війні.

Письменник 27 вересня відкрив у Києві виставку "Бабин Яр як Зона відчуження", де разом з французьким фотографом Антуаном д’Агатом є співавтором, а 6 жовтня презентує перший український переклад "Благоволительок".

Напередодні презентації Суспільне зустрілося з Літтелем, розпитав про книгу.

Події у романі "Благоволительки" розгортаються на Східному фронті: в Україні, на Північному Кавказі, в Сталінграді. Чому ви вирішили написати у романі і про трагедію Бабиного Яру?

Бабин Яр - один із пунктів, куди приїздить герой і один із найважливіших епізодів, бо тут сталося масове вбивство. Книга починається з погрому у Львові. Я намагався показати приклади того, як відбувалися ті події: повішення в Харкові, вбивства в селах, події на Кавказі - різні етапи одного процесу.

В серпні 41-го армія СС в Україні почала перші масові вбивства, зокрема, дітей та жінок недалеко від Вінниці, а те, що сталося у Бабиному Яру у вересні, - перший раз, коли вбивства були настільки масштабними, коли вони вирішили зачистити місто.

Це дуже важливий момент в історії Голокосту. Це перше повне викорінення єврейського народу в місті. В наступні роки Бабин Яр залишався місцем розстрілів і людей інших національностей, наприклад, ромів, а також військовополонених. Але саме перші вересневі розстріли - важливий момент розвитку Голокосту.

Книга написана від лиця офіцера СС, що відчував ваш персонаж?

Прочитайте книжку. В тексті все пояснюється. Я не хочу відкривати те, що вкладав в книгу, я хочу, щоб люди самі зробили висновки. Я не хочу говорити про психологію чи думку головного героя. Моя робота полягала у тому, щоби показати його реальним, і я з цим впорався. В мене не було якогось плану. Все залишається за читачем.

Ви спілкувалися з тими, хто вижив у Бабиному Яру?

Дуже важливий момент для мене - це ті, хто вижив. Тут я знайшов людину, яка вижила. Це чоловік, він був вже дорослим і все пам’ятає. Йому було 15 в той момент. Я ходив з ним тут, він показував де саме були розстріли, як людей вели від мотозаводу, як його маму і сестру вели, а він втік через Лук'янівський військовий цвинтар - там де зараз дорога. Він сховався в каналізації, над ним постійно проходили, це там де зараз телевежа, а тоді був ліс. Вони проходили там. Йшли сюди, а далі їх розстрілювали у яру. Він сидів там 2 дні, а потім побіг через Лук'янівське кладовище і вижив.

Це дуже цікаво, що через багато часу я зустрів людину, яка вижила і розказала мені історію, свої емоції, почуття.

Як вам зараз ця місцевість? Вона змінилася.

Це те, над чим я працюю зараз. Я пишу про це книжку. Треба трохи почекати. Але це дуже дивне місце, дуже цікаве, але дуже дивне.

Що ви маєте на увазі? Що стерли пам‘ять?

Так, але це нормально. Тепер тут гарний парк, кав'ярні. І повсюди є пам'ятники, які присвячені різним жертвам. Вони розкидані по парку. Наприклад, в концтаборі Аушвіц ви відчуваєте, що знаходитесь у таборі смерті. А у Бабиному Яру гуляєте парком, де повсюди пам'ятники. Це дивні речі. Як ця будівля, яку побудували в місці наймасовіших розстрілів у Бабиному Яру. Ця будівля на тому самому місці. Метро теж. Воно проходить через землю, де лежать кістки. До того ж тут багато об'єктів, наприклад, нелегальна церква, психіатрична лікарня. Це дивне місце.

Чи можливо, щоби щось схоже сталося з подібним місцем в іншій країні?

Напевно так. В Польщі ви можете відвідати Аушвіц, Собібор. Коли приїздиш туди, то бачиш, що Аушвіц I та II доглядаються та захищаються законом, а Аушвіц ІІІ - поле навпроти фабрики. Там нічого. Якщо ви знаєте, то можете помітити деякі бетонні бункери. Саме там сидів італійський поет та прозаїк Прімо Леві, але там нічого немає. Поле і все. Тобто є різні ситуації: коли все зберігається і коли нічого не залишилося. У Бабиному Яру щось середнє. Є і пам’ятники. Я чекаю на проєкт, що тут буде. Хотів би, щоби це місце стало більш вагомим для історії.

Що відомо

  • Собібор - концентраційний табір нацистів поруч з селом Собібор, де до 1947 року жили українці. Діяв з травня 1942 до жовтня 1943 року, вбито близько 250 тисяч євреїв. У 1947 році, з 21 на 22 травня, відбулося масове виселення українців з села в Україну.
  • Аушвіц - один із найбільших нацистських концтаборів, існував з кінця травня 1940 до січня 1945 року біля польського міста Освенцим. Комплекс об'єднував групу з трьох концтаборів: Аушвіц I, II та III. Історики вважають, що в Аушвіці знищили від 1,1 до 1,6 млн. людей, значна частина з яких - євреї.
  • Бабин Яр - урочище у Києві, де під час Голодомору 1932-1933 роках ховали загиблих від голоду. У 1941—1943 - місце масових розстрілів мирного населення і військовополонених: євреїв, циган, партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації українських націоналістів. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941 нацисти розстріляли майже 34 000 євреїв. За даними історика Віталія Нахмановича, за час німецької окупації у Бабиному Яру розстріляно 90–100 тисяч людей, з них приблизно 65–70 тисяч євреїв.
  • Джонатан Літтел – американо-французький письменник. Напередодні написання роману "Благоволительки" Літтел працював у міжнародній гуманітарній організації Action Against Hunger, заснованій у Франції з метою подолати голод у світі. Щоби написати роман він вільнився з організації.
  • Антуан д’Агата – французький фотограф, художник і режисер, член агентства Magnum Photos. Лауреат нагороди Niépce Prize. У своїй творчості д’Агата досліджує табуйовані теми.
  • Виставка "Бабин Яр як Зона відчуження" працює з 27 вересня до 10 жовтня на станції метро "Дорогожичі" у Києві. Вона складається із коротких текстів американо-французького письменника Джонатана Літтела та робіт французького фотографа Антуана д’Агати.
  • Виставка створена Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр" в межах заходів до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.
  • "Благоволительок" на українську переклав Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр". Це перший переклад на українську. У 2020 році це хотіло зробити "Видавництво Старого Лева". Працювати над перекладом мав Леонід Кононович. Проте видавництво повернуло права на випуск книги правовласнику в зв'язку з категоричною відмовою автора давати дозвіл на післямову від українського науковця з поясненням подій роману з точки зору історії України.
  • Меморіальним центром Голокосту "Бабин Яр" - приватна ініціатива. Центр започаткували у 2016 році за підтримки головного рабина Києва та України Якова Дов Блайха, музиканта Святослава Вакарчука, боксера Володимира Кличка, колишнього президента Польщі Александра Квасневського та інших відомих людей з Німеччини, Ізраїлю, США.
  • Центр фінансується російськими та українськими бізнесменами. Зокрема, російськими бізнесменами Павлом Фуксом, який знаходиться у санкційному списку України, Михайлом Фрідманом та Германом Ханом, які перебувають у так званому "списку Путіна" Міністерства фінансів США.
  • Центр очолює російський режисер Ілля Хржановський, відомий за фільмом "Дау. Дегенерація".
  • Окрім приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" є державний проєкт: Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр", створений у 2010 році.
  • У червні 2020 року голова Міністерства культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко пообіцяв, що у 2021 році меморіал у Бабиному Яру буде збудовано на базі проєкту Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр", а не приватного проєкту МЦГБЯ. А 29 вересня 2020 року уряд України та МЦГБЯ підписали меморандум про співпрацю, який передбачає створення музею у 2025-2026 роках на місці Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".
Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше