29 серпня о 21:00 під час фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage 2021 відбудеться прем’єра музичного перформансу "Місто", над яким працювали українські саунд та медіаартисти Алла Загайкевич, Ujif_notfound (Георгій Потопальский), Edward Sol (Едуард Соломкін).
За допомогою цього проєкту вони спробують подивитися на Київ очима інших митців — українських поетів доби футуризму — та з'ясувати, як тоді у 20-ті роки українська столиця звучала для них, яким є рух нашого міста, де його межі та яким є цей простір для сучасної людини.
Сайт "Суспільне Культура" поспілкувався з композиторкою, кураторкою міжнародних проєктів електроакустичної музики Аллою Загайкевич, яка розповіла про роботу над цим перформансом, необхідність легалізації футуризму в українському музичному мистецтві та як кожна людина зробити простір міста музичним, а не агресивним для себе.
Ноти футуристів досі не знайти в бібліотеці консерваторії
Алло, розкажіть, будь ласка, про проєкт, прем'єру якого ми незабаром побачимо.
Місто ми готували з моїми колегами, з якими я співпрацюю дуже давно - близько 10 років. Нашою ідеєю, надзадачею була легалізація футуристичного напряму в українському музичному мистецтві. Нам цього дуже бракує. І мені особисто, як композитору і викладачу Національної музичної академії. Я не можу зайти просто так в бібліотеку консерваторії і знайти там партитуру "Дніпрельстан" Юлія Мейтуса або взагалі футуристичний відділ музики.
А чому так відбувається?
Тому що у нас взагалі не має документів, не має джерел. Цю музику ми вивчали інакше. У нас був російський авангард, а український авангард ми не могли описати навіть, що це таке. У літературі дуже активно діють молоді дослідники як, наприклад, Ярина Цимбал, з'явився цикл "Наші 20-ті" — і ми з захватом дивимося на відкриття цього світу, то в музичному мистецтві це поки що тільки початок.
Нещодавно вийшла велика книга документів "Український авангард", яку упорядкував Дмитро Горбачов. У вступній промові він пише, що українськими авангардовими композиторами був Лятошинський, Рословець, Мосолов. Але ми не так вивчали Лятошинського, тобто нам всього цього не вистачає.
А ще нам не вистачає міста, яке було у футуристів. Ми захотіли зробити проєкт, в якому можна було би почути музику міста, якою її міг би почути Семенко, Підмогильний і так далі. Це ідея діалогу, в якому ми стаємо на позицію футуристів, але 100 років потому.
На які зразки, на яких композиторів ви спиралися під час створення свого "Міста"?
З тих справжніх елементів музичного футуризму, про який ми можемо говорити, це була співпраця українського кінематографіста Євгена Деслава з італійським футуристом Луїджи Руссоло. Це було 20-ті роки. І це перший зразок використання шумових інструментів українцем. На жаль, ці записи не збереглися, але у нас є описи інструментів, ми знаємо, як вони звучали.
Далі, припустимо для мене, важливою є робота з текстами Михайля Семенка. Я працювала з ними пишучи цей твір і не тільки. Припустимо, вже "Місто" Семенка для голосу з електронікою, який ми кілька разів виконували. Я була композиторкою для документального фільму "Будинок "Слово", одним з героїв якого був Семенко.
Цього року ми попрощалися з нашими київськими митцями, філософами - Сергієм Проскурнею, Олексієм Босенко. І їх враження від Києва, від міста, певна дієва історія для нас теж важлива.
Всі ці люди були для мене дуже близькі. Мені хотілося в чомусь продовжити, в чомусь закінчити цю історію.
Звук міста може бути агресивним, але почуйте його інтонування
Якими були звуки міста тих часів?
Там були такі досить агресивні штуки. Місто — це одночасно і простір для поезії, і простір супротиву, і простір загибелі, і простір відродження. У нашому перформансі ми використовуємо стіну. Спеціально створили цю межу між простором саду (ми хотіли, щоб нашою локацією був сад в Софії і нам дали це місце) і містом. І на цій межі ми з нею граємося.
Як ви відчуваєте звуки сучасного міста? Чи вони вам подобаються та на що вас надихають?
Коли композитор потрапляє в місто, воно починає звучати для нього музично. І не тільки композитор. Якщо довго посидіти в навушниках або побути в активному яскравому звуковому просторі, наприклад, на концерті, а потім вийти в метро — ти теж починаєш чути музику. Вона починає збиратися у фрази. Шум тролейбусу теж є музичним. У мене є такий досвід — і, я вважаю, що це прекрасні звуки.
Якщо людина хоче чути музику — вона буде чути її скрізь. Не те, що вона хоче. Вона може, вона мусить. Цей звуковий простір здається іноді дуже агресивним, страшним і відлякуючим, але всередині його є ці інтонування. Коли ми активні слухачі — ми можемо це почути.
Тобто якщо людина буде цьому вчитися — звуки міста можуть справляти на неї навіть такий терапевтичний ефект?
Якщо людина часто ходить на концерти, вона скрізь буде чути музику. У Києві, завжди було дуже багато води — річок, просторів, пагорбів. Річка — це теж частина міста.
Як казав поет Олег Лишега: "Подивись, це верба. Верба росте на березі. Туди збігаються птахи. Там вода". Консерваторія теж по суті на річці стоїть.Так що ці підземні ріки, підземні води — вони є. І [у звуках міста] їх теж можна почути.
Що відомо
- Фестиваль Bouquet Kyiv Stage започаткований культурним центром "Дом Майстер Клас" у 2018 році. Проходить в останні дні літа в саду Національного заповідника Софія Київська. Поєднує різні напрямки мистецтва: музику, візуальне мистецтво, кіно, театр, літературу тощо.
- Цього року фокусна тема фестивалю "Ми. Між минулим та майбутнім". Усі події будуть так чи інакше пов’язані з темою часу і проживанням життя "тут і зараз".
- Організатори підготували 63 заходи, 35 годин музики, 10 мистецьких спецпроектів створених лише для фестивалю; 8 мистецьких напрямів, 1 балет, 1 фешн-перформанс.
- Ознайомитися з повною програмою фестивалю.
