У Байройті триває найпрестижніший фестиваль оперної музики Ріхарда Вагнера, який 25 липня відкрила диригентка з України Оксана Линів.
Це історична подія не лише для України, а й світу, оскільки вперше за 145 років диригенткою фестивалю була жінка. Під орудою Линів оркестр зіграв новітню постановку "Летючого голландця".
Після прем'єри овації для диригентки тривали 12 хвилин ‒ шматок відео з подякою залу Линів виклала у Фейсбук.
На другий день події Оксана Линів записала відео для своїх підписників у Фейсбуці, де розказала про концерт та свої плани на найближчий місяць. Вона сказала, що другий день після відкриття – важливий, оскільки починають з'являтися відгуки світових критиків.
"Я отримую дзвінки з різних куточків світу. Вчора був цікавий, можна сказати тріумфальний, вечір", – сказала Линів.
На другий день диригентка була на прийомі у канцлерки Німеччини Ангели Меркель, яка була на відкритті фестивалю із чоловіком Йоахімом Зауером. На запитання, що вона думає про те, що диригентом уперше стане жінка, Меркель відповіла: "Нарешті!"
"Вона захотіла ще раз зі мною побачитися. Вона є вагнерянкою разом зі своїм чоловіком. Ми багато спілкувалися. Вона розпитувала і про мою сім'ю, і про навчання в Україні, і про перспективи, які отримала в Німеччині, де навчалася та отримувала стипендії, і де я наступним часом буду диригувати, ‒ сказала Линів. ‒ Було дуже цікаво поспілкуватися. Це дуже відповідально і престижно".
Оркестрова яма підкорилась
"Вчора (25 липня) був складний вечір. Байройтська оркестрова яма не так просто підкоряється кожному диригенту. Було багато випадків, коли диригенти замість аплодисментів отримували "бу". Це означає обурення аудиторії, бо диригенти не справлялися з акустикою. Різниця між звучанням між оркестровою ямою і сценою майже в 50 мілісекунд, тобто для цього потрібна спеціальна техніка, щоби докупи скоординувати, ‒ сказала Линів. ‒ Я радію, що вчора в нас був такий гарний успішний вечір, і навіть я проходжу по вулиці, і багато людей підходять і дякують. А я вам дякую".
Три рази вперше
"Ще раз хочу наголосити, що це дійсно історичний момент. Вперше диригент з України за 145 років відкривав фестиваль, і це була прем'єра. І я стала першою жінкою у світі, хто мав честь ступити в легендарну яму, яку побудував ще Ріхард Вагнер. Аналогів цьому театрові більше немає ніде. І тому це вважається найпрестижнішим фестивалем на міжнародному рівні".
Постановка – психологічний трилер
"Постановку "Останнього голландця" робив Дмитро Черняков (російський режисер, ‒ авт.). Є різні думки про неї, але я сама дивилася шматочки стріму, і мені було дуже цікаво. Дуже сучасна інтерпретація. Дуже цікава, дуже психологічна. Разом з музикою це все виглядає, як цікавий драматичний трилер. В Україні це все можна подивитися у записі або послухати".
Наступна зустріч у Львові
"Рівно через місяць стартує інший фестиваль ‒ LvivMozArt ‒ він відбудеться з 26 по 29 серпня, ‒ куди ми всіх вас запрошуємо. І сьогодні (26 липня) виповнюється 230 років Францу Моцарту (молодший син Амадея Моцарта, який більшу частину творчого шляху прожив на Львівщині, ‒ авт.). Культура є важливим чинником у справі міжнародної дипломатії та важливим національним трендом, тому підтримуємо також наші культурні цінності й українських, і міжнародних композиторів, щоби наша нація могла впевнено йти в ногу з іншими розвинутими європейськими країнами".
Що таке Байройтський фестиваль
Це щорічний і найпрестижніший фестиваль академічної музики, на якому виконуються вистави виключно опер німецького композитора XIX століття Ріхарда Вагнера. Класик сам його започаткував у 1876 році для того, щоб демонструвати свої твори, зокрема монументальний цикл "Перстень Нібелунга" і "Парсіфаль".
Фестиваль ‒ місце паломництва вагнерійців та любителів класичної музики. Він проходить у місті Байройт у Німеччині. Концерти йдуть в оперному театрі "Дім музичних свят", який побудували для першого фестивалю Вагнера. Особливістю театру є те, що оркестрова яма і диригент приховані від публіки. Вагнер особисто керував будівництвом і погоджував дизайн, оскільки керувався своїм відчуттям того, як хоче, щоб йшли його постановки.
"1872 року композитор завітав до невеликого містечка Байройт у Баварії, яке і обрав місцем для свого дітища. Архітектурний проєкт Готфріда Земпера врахував усі побажання композитора, зокрема, сховав оркестрову яму та диригента від глядачів. За таким амбітним задумом слідкувала вся тодішня музична спільнота, і фестиваль став відомим буквально з моменту його відкриття", ‒ розповідала продюсерка проєкту Наталія Попудрібко.
Фестивалем керують члени родини Вагнера. Наприклад, зараз директорка ‒ це правнучка композитора Катаріна Вагнер. А у часи Третього рейху в Німеччині його очолювала невістка музиканта Вініфреда Вагнер. Після війни її засудили за підтримку нацистської партії, заборонили керувати фестивалем, і так крісло директора перейшло до її двох синів – онуків Вагнера. Але у якийсь момент нащадки класика пересварилися між собою, тож керування фестивалем перейшло у 1973 році до "Товариства друзів Байройту" і "Фонду Ріхарда Вагнера", який створили під ці цілі.
Сім'я Вагнера передала Фонду театр у Байройті й архів Ріхарда Вагнера та подарувала містечку Байройт віллу Вагнера "Ванфрід". У 1976 році Національний архів Фонду Ріхарда Вагнера, відомий як Сімейний архів Ріхарда Вагнера або Архів Ванфрід, був переданий на зберігання Фонду.
Байройтський фестиваль 2021 року
Через пандемію у 2020 році фестиваль не проводився. Тож цьогорічна подія викликала ще більший ажіотаж у шанувальників опер Вагнера ніж зазвичай.
Квитки на відкриття фестивалю завжди користувалися попитом, але цьогоріч вони були у дефіциті ще й через карантинні обмеження. У залу театру допустили 911 глядачів замість звичайних 2000. При вході потрібно було показати довідку про вакцинацію, негативний ПЛР тест, або пускали тих, хто перехворів і має антитіла.
Три дебюти "Летючого голландця"
На відкритті фестивалю була представлена новітня постановка опери "Летючий голландець". Її поставив російський режисер Дмитро Черняков, для якого цей спектакль став дебютом на байройтській сцені.
Для Оксани Линів це теж був дебют на байройтській сцені. Партію Сенти виконала ще одна дебютантка Байройта ‒ сопрано Асмік Григорян з Вірменії. В інших партіях були задіяні: бас Георг Цеппенфельд (Німеччина), тенор Ерік Катлер (США) і меццо-сопрано Марина Пруденська (Росія).
Прем'єру "Летючого голландця" транслювали в прямому ефірі в кінотеатрах Байройта, Гамбурга, Ганновера, Бремена, Франкфурта, Аугсбурга, Дюссельдорфа, Мюнхена, Регенсбурга, Штутгарта, Берліна, Дрездена, Люцерна.
В Україні її наживо транслювало "Радіо Культура" (переслухати), у Львові був організований показ для охочих партнером заходу фестивалем LvivMozArt. За цим посиланням показ можна передивитися, але потрібно сплатити за вхід. Відео буде доступне для перегляду до 02.08.2021.
Інші постановки програми
До кожного байройтського фестивалю за традицією готують масштабну постановку опери "Перстень Нібелунга". Через пандемію у 2021 році проєкт перенесли на інший раз. Однак в програмі фестивалю все ж є відсилання до вагнерівської тетралогії.
Під орудою диригента Піетарі Інкінена прозвучить "Валькірія", яку поставив режисер Герман Ніч. Він влаштує перформанс на сцені під час виконання. Австрійський майстер лялькового театру Ніколаус Хабян покаже "Золото Рейну". Американець Джей Шейб придумав мультимедійний проект "Зігфрід", а Тіхару Сіота ‒ інсталяцію за мотивами "Загибелі богів".
На фестивалі також виконають "Парсіфаля", диригент ‒ Крістіан Тілеман. В межах проєкту "Вагнер для дітей" зіграють оперу "Трістан та Ізольда". Зі всією програмою можна ознайомитися за посиланням.
За даними видання dpa-international, у Німеччині вже обговорюють фестиваль 2023 року, у якому останню оперу Вагнера "Парсіфаль" повинен поставити американський режисер Джей Шейб.
Організатори фестивалю заявили, що професор Массачусетського технологічного інституту (Массачусетський технологічний інститут) Шейб використовуватиме технологію доповненої реальності, завдяки чому "Парсіфаль" стане для глядачів 3D-досвідом.
"У нас на нього великі плани, ‒ сказала директорка фестивалю Катаріна Вагнер, правнучка композитора. ‒ Весь світ говорить про оцифрування".
Українська академічна мрія
Оксана Линів – українська диригентка родом з Бродів Львівської області. Навчалася у Львівському музучилищі імені Станіслава Людкевича та Львівській державній музичній академії.
Починала музичну кар'єру Оксана Линів у Львівській опері. У студентські роки працювала асистентом головного диригента.
"Я побачив, як вона робить коралі з кристаликів маленьких, тобто людина така унікальна, цікава, творча. Окрім того, вона має такий залізний характер. Це поєднується із жіночим началом. Як для диригента, це є дуже потрібно", ‒ розповів диригент Львівської опери Мирон Юсипович.
У 2004 році вона взяла участь у першому конкурсі диригентів імені Густава Малера в Бамберзькій філармонії. Це була перша подорож Оксани за кордон, де вона здобула третє місце. Після цього у 2005 році вона стала асистенткою диригента Джонатана Нота при Бамберзькій філармонії.
За розвиток української культури Оксана Линів отримала звання Почесного Амбасадора Львова. У 2016 році вона заснувала Міжнародний фестиваль класичної музики LvivMozArt, і з того часу очолює його як арт-директор. На фестиваль приїжджають музиканти і солісти з різних країн світу. Виступає Оксана Линів і з львівським академічним симфонічним оркестром "INSO-Lviv".
Останні три роки диригентка очолювала оперу у місті Граца, що на південному сході Австрії. В Україні Оксана Линів готує одразу кілька проєктів: займається розвитком талановитої української молоді, заснувала Молодіжний симфонічний оркест України. Зараз вони готують онлайн-концерт та серію документальних фільмів.
Мріє Оксана Линів про те, щоб на все вистачало часу: на реалізацію всіх ідей та можливість побути з рідними, а ще ‒ поїхати у Карпати.
Також диригентка розповіла, що наступного сезону заплановані грандіозні події: "У листопаді я дебютую в лондонському театрі "Ковент-Гарден", а в травні відбудеться мій перший концерт з Берлінським філармонічним оркестром з програмою Стравінського".
Журналіст видання The New York Times запитала, чи відчуває Линів як жінка спортив у професійному колі. Линів відповіла, що за останні 15 років все дуже змінилося: "Я не відчуваю ніякої ворожості, навпаки. Є великий інтерес і підтримка: від публіки, від оркестрів, від менеджерів і від критиків".
Линів також розповіла The New York Times, що їй важливо випити каву та з'їсти солодке перед концертом ‒ інших потреб вона не має: "Для мене найголовніше ‒ натхнення. Я покладаюсь на те, що дізнаюся про композиторів заздалегідь так багато, що відчуваю, що знаю їх особисто, що вони майже мої друзі".
