Майже в усіх нацистських концтаборах існували оркестри, в'язні добровільно та примусово грали у театрах і писали музику. Найпопулярнішим серед усіх музичних напрямів було танго. Дослідниця єврейського фольклору Міхаль Стамова розповіла в ефірі Радіо Культура про пісні, написані в концтаборах, та композиції, присвячені трагедії Голокосту.
Після буму в Західній Європі танго досягло Сходу наприкінці 1910-х років. Однак, на відміну від таких країн, як Франція та Німеччина, які часто відвідували аргентинські Orquestas Típicas, більшість східноєвропейських країн познайомилися з танго лише з платівок, радіо та журналів. Цей опосередкований зв'язок може пояснити характер, якого набула ця музика в таких регіонах.
Зі зростанням популярності та появою нового потоку місцевих варіацій танго стиль поступово віддалявся від південноамериканської моделі. Польща, яка відновила свою незалежність після Варшавського договору 1919 року, швидко стала однією зі столиць європейського танго в той час, коли більшість її музикантів як на класичній, так і на популярній сценах були євреями.
Становище євреїв у великих містах сприяло зустрічі між традиційним єврейським світом і сучасністю, яка їх оточувала. Цей обмін відбувався і на мовному рівні, оскільки багато євреїв спілкувалися мовою своїх неєврейських сусідів. Музиканти єврейського походження, які були активними на "універсальній" сцені, як правило, самі були асимільовані та інтегровані в домінуючу культуру.
У цьому контексті з'явилися східноєвропейські популярні музиканти, пов'язані з танго, такі як скрипаль Поль Ґодвін, композитори і керівники свінгових оркестрів Генрик і Артур Ґолд, а також композитори Зиґмунд Бялостоцький, Оскар Шток і Петерсбурський.
У той час, як реальність для євреїв почала змінюватися з наближенням ШоаТермін, яким позначають систематичне знищення європейського єврейства нацистами під час Другої світової війни, пісні в'язнів гетто і таборів відображали їхні почуття. Вони відтворювали музичний стиль країн, звідки походили їхні автори, використовуючи модні тоді ритми, такі як джаз і танго. Їхні тексти, як правило, були написані мовою, яка була спільною для більшості в'язнів: їдиш, а також івритом, російською, польською, французькою, румунською, угорською та німецькою мовами.
За словами Міхаль Стамової, для нацистів це була своєрідна моральна зброя, насилля над інтелігенцією, адже вони змушували людей грати у складних умовах, усвідомлюючи, що в той час, доки вони грають, їхніх друзів та знайомих катують і вбивають. Утім, чимало євреїв займалися музикою та творчістю добровільно, зазначає дослідниця.
"Серед євреїв є така традиція, що якщо сталося щось погане, ми маємо використовувати це для нашого блага. Усе дається для блага. І виявилося, що людям, які грали в цих оркестрах, це рятувало життя. І не лише їм, а й тим, хто це слухав. Люди тікали від реальності: співали, грали в театрах", — розповідає Стамова.
Одним із прикладів пророчих пісень епохи Голокосту стала пісня "Наше містечко горить", написана Мордехаєм Гебіртигом задовго до масових знищень.
"Ця пісня була написана у 1938 році про погром у невеличкому чеському місті. У ній співається: "Наше містечко горить, а ви стоїте і нічого не робите". Пісня була написана як пророча, вона оповідає про те, що від людини може залежати спасіння іншої душі. А якщо стояти і нічого не робити, може початися катастрофа", — поділилась дослідниця.
Читайте також: "Витоки ненависті та поява нацистів: фрагмент з книги "Голокост. Нова історія" Лоренса Ріса"
Більшість цих пісень загинула разом з їхніми авторами, тож із сотень пісень лише кілька збірок збереглися в опублікованому вигляді. Найбільш значущою є збірка "Lider fun di getos und lagern" ("Пісні з гетто і таборів"), укладена віленським поетом Шмерке Качергінським (1908-1954) і опублікована в Нью-Йорку в 1948 році.
До цієї книги увійшли пісні з ритмом танго, які з'явилися в гетто Вільнюса (Вільно), Каунаса (Ковно), Лодзі, Білостока, Шауляя (Шавлі) і в Освенцимі. Не виключено, що в інших таборах були створені й інші їдишські танго, але документів, які б це підтверджували, не збереглося. Слід вважати, що танго-дух цих пісень походить від характеру танго, який розвинувся у Східній Європі до війни і який суттєво відрізнявся від аргентинського танго.
Деякі з цих композицій були оригінальними за музикою та текстом, як-от "Friling" ("Весна"), написана Качергінським після смерті його дружини Барбари у віленському гетто і покладена на мелодію ліричного танго Аврома Брудно (?-1943), або "Kinder yorn" ("Дитячі роки") та "Makh tsu di eygelekh" ("Закрий свої маленькі оченята"), написані в Лодзькому гетто композитором і диригентом оркестру Давидом Бейгельманом.
Міхаль Стамова розповіла, що у той період митці не обмежувалися якимось єдиним жанром: творилися марші, побутові пісні. Люди продовжували жити, тож поряд із соціалістичними та партійними виконувалися весільні й релігійні пісні, а інколи на мелодію партійних пісень накладали зовсім інші слова.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!