Берковський: В УКФ працюють люди, з якими можна полетіти на Місяць

Берковський: В УКФ працюють люди, з якими можна полетіти на Місяць

Берковський: В УКФ працюють люди, з якими можна полетіти на Місяць Соцмережі Владислава Берковського

Три тижні тому, коли з Українського культурного фонду звільнилася голова Наглядової ради Лариса Мудрак, коли міністр культури та інформаційної політики закликав членів Ради самоусунутися, коли культурні діячі та експерти УКФ написали звернення з вимогою зупинити руйнування культурної інституції, Владислав Берковський, новий виконавчий директор Фонду, вийшов на роботу.

Він переміг на конкурсі у кінці квітня, більше місяця проходив спецперевірку, а коли прийшов у свій кабінет, то перше, що почули журналісти: "В УКФ немає кризи".

Три тижні Берковський відмовлявся спілкуватися зі ЗМІ, посилаючись на те, що розбирається в ситуації. І ось нарешті погодився дати інтерв'ю – в ефірі "Радіо Культура" виконавчий директор Фонду розказав, як зміниться робота експертів, коли Офіс президента та Мінкульт призначать нових членів Наглядової ради, та чому немає проблеми у тому, що його заступником став його кум.

Владиславе, минуло три тижні, як ви почали працювати виконавчим директором УКФ. За цей час зрозуміли, на якому світі знаходитеся?

Питання можна розділити на дві частини. Якщо брати з адміністративної точки зору, то воно нічим не відрізняється від адміністрування, яким я до того займався. До того я очолював Центральний державний кінофотофоноархів України імені Пшеничного. Це теж сфера і специфіка культури.

Але коли відійти від адміністративної частини і підійти до змістовної, це велика різниця: дуже багато до чого треба придивитись, дуже багато до чого призвичаїтись, дуже багато чого читати, піднімати, дивитися. Але я почну з найголовнішого позитива.

В УКФ суперовий колектив. Молодий, зараз модно казати "креативний", колектив, з яким можна полетіти на Місяць, з яким можна сформувати космічну програму Ілона Маска.

Директор УКФ Берковський: В УКФ працюють люди, з якими можна полетіти на МісяцьУКФ

Команда УКФ.

Ви історик за освітою, очолювали архів, спеціалізувалися на економічній історії України, і у мотиваційному листі, який подали на конкурс УКФ, вказали, що для вас важливий досвід збереження культурної спадщини, музейна справа. А УКФ – інституція, яка створює, а не зберігає. То чому вирішили податися у сферу створення культури?

Я трошки поправлю вас, дозволю собі таку річ. УКФ – це не стільки футуролог, скільки прагматичний футуролог. Це фінансування змін. Це головний державний інвестор у сфері культури.

Я працював у сфері охорони культурної спадщини та її поширення, тому маю бачення, що деякі речі потребують фінансування і державної допомоги, наприклад, формування напрямків, які дозволять і поширювати інформацію про наше надбання культурної спадщини, і забезпечити її охорону. Тому, коли говорять, що ви нібито не у сфері культури працювали, то ні, якраз це і є один з елементів сфери культури.

Другий елемент дуже цікавий. Установа, яку я очолював, безпосередньо пов’язана з кіно і з аудіовізуальною частиною. Тому хочеш – не хочеш, але за п'ять років мусив вивчити цю частину, і відповідно проблеми і ті напрямки, в яких можна рухатися.

Тому коли обдумував можливість прийти на керівника УКФ, то одним з мотиваційних аргументів було те, що якраз через УКФ є можливість реалізувати проєкти, побачити, як буде розвиватися культура, в якому напрямку, що формувати.

Якщо перший перший позитив за три тижні роботи – прекрасний колектив, то який негатив?

Негатив – це робота, яка вимагає 24/7. Зараз так вже сталося, що я прийшов в один з найскладніших періодів: завершення конкурсних програм, підписання договорів, оформлення документів, намагання зупинити, я так буду відверто казати, човен, який почав хитатися.

Вдається зупинити?

Здається, так. Принаймні ми почали фіналізовувати програми і підписувати договори. Практично 200 договорів підписано на виконання. Це значить, що 200 проєктів пішли вперед.

200 проєктів зі скількох?

У 2018 році до УКФ було подано 716 заявок на фінансування, з яких профінансовано 293. У 2019 році було 2059, у 2020 році 2500 заявок надійшло. В цьому році практично надійшло 4 000 заявок, з яких підтримано 440 проєктів і 47 стипендій.

Непогані показники.

І вони будуть зростати. Прогнози говорять, що в наступні роки буде ще більше заявок. Це вимагає великих зусиль зі сторони працівників Фонду. Тому що заяви обробляють 16 людей і у короткі терміни. А це – провести технічний відбір, перевірити змістовну частину, надходження всіх документів, переглянути бюджетування. Часом люди не зовсім правильні суми вказують у свої бюджетні запити, і з ними потрібно працювати, пояснювати, що на ринку, наприклад, ми перевірили, і ця послуга коштує в два рази дешевше, ніж те, що ви записали. То, можливо, ви переглянете свої суми? Зменшите трошки апетити? Це кропітка робота, яка вимагає 24/7.

"Є кандидатури на призначення в Наглядову раду"

Давайте про Наглядову раду поговоримо. Коли у травні через Раду пішла голова Ради Лариса Мудрак і міністр культури та інфомполітики заклива Раду саморозпуститися, то ви не висловлювалися з цього приводу. Чому?

Після того, як я переміг на конкурсі, мені надійшов лист від УКФ з проханням нічого не коментувати. І я прийняв це. Хоча моя особиста позиція була подібна до всієї культурної спільноти, але тим не менш. Якщо мене попросили не коментувати, я відповідно утримався від коментування.

Тим більше, що в цей момент проходив спецперевірку. Треба було звільнятися з державної служби, переходити на посаду недержавної служби. Дуже багато кумедних нюансів з цим, коли розсилаються твої документи на одинадцять установ. Дзвониш в Міністерство: "Де мої документи?", а документи ще не дійшли або дійшли, але ми їх відправили на розгляд. І оце все займало дуже багато часу з одного боку, з другого боку мені як керівникові Державного архіву потрібно було передати Державний архів.

Але не коментували, бо попросив УКФ?

Так, це одна причини. Друга – щоби коментувати, потрібно чітко розбиратися. Я весь травень займався тим, що розбирався, чому склалася така ситуація і що робити.

Розібралися?

Я категорично проти того, щоб говорити: "В УКФ криза". Кризи немає. Були певні проблеми, які уповільнили відбір та проходження конкурсних програм, і також наклали негативний відбиток на мотивацію, діяльність колективу, який не розумів, що, як і чому це відбувається.

Ситуація тривала у травні і на початку червня, мене призначили 14 червня. Тобто опинився в трошки іншому світі – у постпроблемному.

Проблема до певної міри ще триває, і сподіваюся, що найближчими днями вона вирішиться. Мені, насправді, дуже прикро, що пішли Катерина Чуєва та Лариса Мудрак, але це їхня громадянська позиція.

Троє членів Наглядової ради взяли самовідвід, замість них ніхто не призначений. Також член Наглядової ради пан Рибчинський не ходив на засідання. Тож УКФ працює зараз без Наглядової ради, і з цієї проблемою, як ви називаєте, треба щось робити.

Є місяць з моменту самовідводу, упродовж якого відповідальні особи мають прийняти рішення. З одного боку, є міністр культури та інформаційної політики (три члени та голова Наглядової ради призначаються за квотою Мінкульту), з другої сторони, президент має прийняти рішення (три члени Наглядової ради призначаються за квотою президента. Рибчинський став членом Ради за цією квотою).

Наскільки я знаю, зі сторони Олександра Владиславовича [Ткаченко] є кандидатури і я сподіваюся, що ось-ось їх призначать. Подібна ситуація і в Офісі президента, теж готуються призначення.

Я очікую, коли вже запрацює Наглядова рада, тому що у нас багато питань і проєктів, які висять на сьогоднішній день без руху. Чому? Тому що остаточне рішення – це по великих сумах – має прийняти Наглядова рада.

Рішення про проєкти, які Наглядова рада заблокувала навесні і через що був новий виток скандалу, можна переглянути?

На жаль, але в чинному законодавстві не передбачено нічого в цьому напрямку. Наглядова рада прийняла рішення, і враховуючи те, що вона більше не збиралася, то навіть опротестувати їхнє рішення чи просити їх переглянути ми не можемо. На сьогоднішний день кворуму Наглядової ради немає. Щодо того, що знаходиться в межах нашої компетенції, – моєї і колег, – то ми намагаємося пошвидше вирішувати.

До 10-11 липня фіналізуємо все по знакових подіях до 30-річчя Незалежності України. Але повторюся, цей період пертурбації призвів до того, що, по-перше, дуже багато проєктів, програм і лотів затрималось з розглядом. Відповідно терміни виконання посунулись, стали вужчими. І уявіть собі, коли я тільки прийшов на посаду – два дні на роботі, – а мені приходять відмови від проєктів. Тобто у мене перше питання було: "Чому люди відмовляються?"

І чому?

Бо побачили, що не встигнуть по часу реалізувати.

Це пов’язано з тим, що УКФ почала пізніше їх затверджувати через кризу з Наглядовою?

Звичайно. Якщо наші проєктанти бачать, що не встигають за три місяці зробити проєкт, який мав би тривати п'ять місяців, то відмовляються. Це дуже прикро.

"Я Дмитра Володимировича знаю давно"

Як виконавчий директор буде забезпечувати місію УКФ, дбати про широкий доступ громади до національного культурного надбання, якщо впродовж п'яти років, керуючи попереднім місцем роботи, не спромігся забезпечити навіть інтелектуальний доступ до однієї зі складових аудіовізуальної спадщини (питання від слухача)?

Дякую клубу шанувальників. Казати, що не забезпечив – це не є правдиво, це не відповідає дійсності, тому що доступ був забезпечений. Ми розробили з моїм попереднім колективом базу даних доступу. Було багато ідей, які не вдалося реалізувати з декількох причин.

Перше – відсутність фінансів. А це класично для любої бюджетної культурної установи. Друге – адміністративні проблеми. І третє – проблема авторських і суміжних прав. Дотримуватися їх ми зобов’язані, і якщо власники авторських та суміжних прав виступали проти того, щоб їх продукт вільно поширювали, то в нас іншого виходу немає. Хоча ми намагалися по максимуму поширювати, і була база даних. Ці проблеми дали мені підстави до того, щоби в УКФ ми розробили лоти, які спрямовані на поширення і пропагування.

Розкрию невеликий секрет: у нас є ідея, щоби в наступний рік виділити лот в одній з програм, який буде умовно називатися "Діджиталізація". Він буде спрямований на те, щоби за державні кошти проєктанти могли здійснювати діджиталізацію музейних, бібліотечних, архівних фондів і виставляти їх в онлайн-доступ.

Чи буде цього року програма інституційної підтримки (питання слухача)?

На цей рік це не було заплановано. Я прийшов на посаду, коли був сформований план роботи установи, кошториси, призначення. Я з 14 червня займаюся фіналізацією того, що було заплановано і готуюся до планування наступного року. І в планах, до речі, стоїть така цікава річ – зібрати інформацію від наших заявників. І ще одне: зібратися з експертами УКФ, бо є дуже багато питань. І як у експертів до мене, так і в мене до них.

Нещодавно ви призначили Дмитра Решетчинка своїм заступником з проєктної роботи, чи це етично, оскільки він ваш кум (питання читача)?

Оригінально, ну нехай. Я би рекомендував звернутися до закону про запобігання і протидію корупції, в якому поставлені всі вимоги, хто такі близькі особи і так далі. Я оцінюю людей за двома критеріями: професіоналізм і відданість справі – чи насправді людина зможе зробити те, до чого йде. Наскільки я можу побачити, то робота між проєктним відділом і Дмитром Володимировичем йде на нормальному рівні. Вони прийняли його, вони працюють. Давайте подивимося. До чого це питання, якщо він не брат, не близька особа?

Директор УКФ Берковський: В УКФ працюють люди, з якими можна полетіти на Місяць

Напевно тому, що в українській традиції кум може бути ближчим за брата.

Я Дмитра Володимировича знаю давно, і так вже сталося. Тут ще не згадали, бо мали б згадати і мені теж цим дорікнути, що Дмитро Володимирович був у свій час моїм підлеглим, працював начальником відділу формування Національного архівного фонду в архіві зарубіжної україніки. Ми, наприклад, з Дмитром Володимировичем пересікалися в 1998 році. Тоді ми познайомилися на спільній науковій конференції.

Я розумію прекрасно, що виконавчий директор УКФ – посада публічна, і під дуже великим контролем, але я був готовий йти під контроль. Суспільство і в першу чергу культурна спільнота активно дивиться і комунікую. Перед тим, як приймати певні рішення, намагаюся комунікувати з колегами з музейної сфери, з кіносфери, з інших сфер. За кадрові рішення я несу персональну відповідальність, і якщо виникнуть питання, буду відповідати.

"Експерт УКФ не може бути заявником в програмі, в якій оцінює"

Ви обіцяли, що стратегія розвитку УКФ на 2022–2030 роки буде затверджуватися при широкому громадському обговоренні. Але сорока на хвості принесла, що попередній драфт стратегії ви маєте, і навіть подали його до Міністерства культури, а громадськість про це не чула. Чому?

Це не стратегія в широкому розумінні. Це коротка записка до того, якою б ми хотіли бачити стратегію. Разом з колективом ми прийняли рішення, що зараз подаємо записку, завершуємо процеси по проєктам і переходимо до стратегування.

Коротка записка зроблена на наробках – це фактично 90%, які були підготовлені УКФ до березня 2021 року і які тоді направлялися на розгляд Міністерству культури та інформаційної політики. Ми просто їх до певної міри узагальнили і подали ще раз. А далі будемо комунікувати з суспільством, тому що є питання, які потрібно обговорювати.

Під час конкурсу УКФ ви казали, що треба переглянути роботу експертної складової, припускали, що можна залучати діаспору до формування експертного середовища. Як ви бачите модернізацію експертної спільноти УКФ?

Перші три тижні дещо змінили моє бачення на це питання. Коли почав працювати з експертами, то зрозумів, що в деяких моментах воно трошки по-іншому.

Потрібно розуміти, що таке експерти УКФ. Перше: це мають бути фахівці. Це мають бути педанти і люди, які розуміють, що таке часові рамки, тобто дотримуватися дедлайнів. Тому що недотримання експертом часових рамок призводить до того, що проєкт зависає. На жаль, ситуація є така, що дуже відомі наші особи, яких ми вважаємо знаковими, навіть до певної міри особами, що формують суспільну думку, коли доходить до конкретної роботи – оцінити проєкт, – то ми опиняємося в ситуації недотримання дедлайнів.

Потрібно чітко розписати те, що оцінюється, а людина обходиться всього двома реченнями. Ми опиняємося в ситуації, що ці два речення треба переслати проєктанту, а він з них нічого не розуміє і обурюється.

Відповідно ми починаємо працювати з експертом і пояснювати: "Ні, так не можна. Потрібно його детально розписувати".

На сьогоднішній день є певний пул експертів, які чітко працюють, а є ті, які…

Яке ваше бачення щодо ситуації, що частина експертів одночасно є подовачами заявок в УКФ? І хоча експерти не оцінюють власні заявки, але для Наглядової ради це була одна з причин конфлікту: чому люди тут подають заявку, а тут оцінюють інших? Ви б воліли залишити це так, як є? Чи виключити цю історію?

На мою суто суб’єктивну думку, експерт, який оцінює певну програму, може брати участь в іншій програмі як заявник. Він не може бути заявником в тій програмі, в якій оцінює. Ми будемо удосконалювати все це, хочу зустрітися з експертами, можливо, онлайн, і обговорити ці питання.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше