Дохід від блогу, погрози Шарія та притулок за кордоном — Сергій Стерненко в інтерв'ю Суспільному

Дохід від блогу, погрози Шарія та притулок за кордоном — Сергій Стерненко в інтерв'ю Суспільному

Дохід від блогу, погрози Шарія та притулок за кордоном — Сергій Стерненко в інтерв'ю Суспільному Нікіта Жеребцов

Починаючи з 2015 року колишній очільник “Правого сектору” Сергій Стерненко став фігурантом трьох кримінальних проваджень. Його звинувачують у причетності до наркоторгівлі, вбивстві під час самозахисту, викраденні людини і незаконному зберіганні зброї. Сам Стерненко називає ці справи політичною розправою над ним — в Одесі, де, за його словами, він боровся з проросійськими рухами, йому не лише погрожували, а й нападали зі зброєю. У політичному тиску проти себе звинувачує, зокрема, і Офіс президента.

За п'ять років суд ухвалив вирок лише за одним провадженням про викрадення й катування тодішнього депутата однієї з районних рад Одещини Сергія Щербича, який керував відділенням проросійської партії "Родіна". Стерненка засудили до 1 року позбавлення волі умовно. Інші суди тривають. Сам активіст вважає, що вулична підтримка сприяла такому вироку. Опоненти ж закидають йому негласну співпрацю із СБУ. Стерненко, як і голова СБУ Іван Баканов, відкидає ці закиди і називає себе звичайним блогером, а також переконує, що не планує йти у політику.

Ставлення українців до справи активіста Сергія Стерненка розділене. На початку березня, після того, як Одеський суд засудив екс-очільника одеського "Правого сектору" до 7 років позбавлення волі у справі про викрадення проросійського депутата в Одесі, 34% опитаних соціологами Центру Разумкова вважали, що рішення було об’єктивним, і стільки ж називали його політично вмотивованим.

Утім після акцій на підтримку Стерненка, зокрема, у Києві, де розмалювали двері Офісу президента, вже в іншому дослідженні групи “Рейтинг” 43% опитаних заявили, що не підтримують акції на захист активіста, а 23% - підтримують.

Як зараз живе Сергій Стерненко і чим планує займатися — в інтерв’ю Суспільному.

Перед інтерв”ю ти написав, що нам краще зустрітись після обіду, бо ти працюєш? Це робота в офісі, чи де?

— Ні, зараз я працюю над своїм відеоблогом. В основному знімаю про поліцейське свавілля, про російську пропаганду і всіляку агентуру. На цей час я займаюсь тільки цим, бо я недавно тільки звільнився з СІЗО, чимось іншим займатись не можу.

31-го травня апеляційний суд Одеси виніс рішення відпустити тебе умовно, що сьогодні входить в обов'язки, чи контролює тебе поліція?

— Це було 31 травня, сьогодні в нас 17 червня станом на сьогодні зі мною не зв'язуватися органи пробації, в яких я маю бути як особа на обліку, яку засудили до одного року умовно за один патрон, за дуже серйозний злочин. Я з'явився сам в київський орган пробації, але там сказали, що вони ще не отримували матеріалів справи. Тому, поки ще нічого не входить в мої обов'язки. Я маю з'являтись до них і казати, що я хороша людина і зі мною нічого не сталось.

Стерненко СергійНікіта Жеребцов

Сергій Стерненко: Зараз я працюю над своїм відеоблогом, знімаю відео про поліцейське свавілля

Згадаємо 2015 рік, коли Сергія Щербича обирали депутатом райради Одещини. 30 квітня він мав отримати свій мандат. Він телефонував в поліцію, говорив, що його викрали, били, катували. Які в тебе стосунки з Сергієм Щербичем? Яким був цей вечір, чи ви були разом?

— Там дві версії чи він звертався в поліцію, чи поліція приїхала до нього. В одному суді він сказав, що в нього був знайомий в поліції, він йому зателефонував і ті приїхали. А за іншою версією, поліція ніби сама приїхала до нього додому, після події про яку він говорить. З Сергієм Щербичем я не пригадую, щоб колись зустрічався. Перед рішенням суду першої інстанції я спілкувався з Русланом Демчуком, він каже, що десь бачились (про Щербича) зустрілись за кілька місяців до події про яку він говорить, що ніби його хтось викрав. Що він хоче зі мною зустрітись.

Сергій ЩербичСуспільне Одеса

Сергій Щербич на засіданні суду по справі Стерненка

— Тоді я пригадав, що так, ми зустрічались, він щось казав, що хоче допомагати з волонтерством, але він мені не сподобався одразу. Я з ним поговорив 2 хвилини і попрощались. А потім через сім місяців до мене приходить поліція і повідомляє мені про підозру.

Сергій Щербич був депутатом партії “Родіна” вона виступала за російську мову як другу офіційну. Коли Щербич дав показання, говорив що його били, катували. Як ти вважаєш такі методи боротьби з проросійськими, в нашому демократичному суспільстві є лояльними?

— Я вважаю, що такі люди мають нести відповідальність, виключно за нормами кримінального і процесуального кодексу. Вони повинні відповідати за законом. Щодо Щербича, мені здається правоохоронні органи мали б дослідити його діяльність з 2014 року. З відкритих джерел відомо, що він брав участь в поїздці на антимайдані 19 лютого, в дні коли відбувались масові розстріли на Майдані. А пізніше він був причетний до антимайдану в Одесі, який займався блокуванням техніки в зону АТО.

Сьогодні ти Русланом Демчуком спілкуєшся?

— Спілкувались пів год тому, я йому складав заяву для повернення суми застави.

Ти є фігурантом ще кількох кримінальних справ, розгляд яких досі не завершили. Найбільш резонансна з них — справа про вбивствоКоли Сергій повертався додому на нього і його дівчину напали двоє чоловіків, одного він смертельно поранив 28-річного Івана Кузнєцова. Це був третій напад на тебе. Якщо повернутись в ці події, чи можна було уникнути смерті людини захищатись?

— Не думаю, що можна було чинити інакше. Коли на тебе вчиняється напад, це чисто рефлективна штука, в людини вмикається захисний механізм бийся або тікай. В критичній ситуації людина має обрати або вона буде тікати від нападу, небезпеки або вона буде битись. Я був не сам, я був зі своєю дівчиною, я не міг собі дозволити її залишити, вона б не бігала так швидко, як я. Тому в мене лишався варіант битися, відбиватись.

23 лютого тебе відправили в СІЗО в Одесі, твій адвокат Масі Найєм написав, що тебе переводять в окрему камеру, оскільки тобі погрожували Анатолій Шарій та народний депутат України Ілля Кива. Як проявлялись ці погрози?

— Вони публічно в соцмережах погрожували, Шарій передавав привіт, викладав фото в'язнів в футболках партії Шарія. Це дуже смішна ситуація, Шарій підставив своїх партійців, їхнє фото опублікували з в’язниці, де заборонено мати телефони, скоріш за все до них прийшли і забрали ті телефони. По-друге, коли партійці Шарія в таких установах це не так вже погано. Щодо Киви в нього теж була публікація з погрозами. Мені особисто, поки я там ніхто не погрожував, мені забезпечили безпеку, все було спокійно.

Я бачу, що ти з охоронцем, це приватна охоронна?

— Мені тривалий час оплачували друзі приватну охоронну, але пізніше охорону мені надала СБУ, яка розслідує кримінальне провадження. Це державна охорона. Він коли один, коли декілька. Найбільше було чотири, це в суди.

СтерненкоНікіта Жеребцов

Стерненко: приватну охорону мені оплачували друзі

На акціях на твою підтримку в Києві приходили тисячі людей, хто їх організував?

— Можна довго сперечатись про межі необхідної оборони, про те як людина повинна захищати своє життя чи не повинна. Але для будь-якої людини є очевидним, що в цій справі є несправедливість. Мені здається люди побачили очевидну несправедливість. Крім, того напад така річ яка може статись з кожним. Ти можеш йти додому тебе перестрів пара гопників, які хочуть забрати в тебе телефон або гроші. Кожна людина, мабуть, приміряє на себе, тому людей це обурило.

Хто організував акції підтримки в соцмережах?

— Я писав від свого імені, мої друзі дуже багато роботи зробили, щоб ці акції відбулись, як рік тому, так і нещодавно, коли мене ув”ув'язнювали. Це багато людей з ініціативи “Хто замовив Катю Гандзюк?”, ці люди мені сильно допомагали, ми сильно здружились коли я переїхав до Києва наприкінці 2018 року.

Про Одесу, "Правий сектор" і СБУ

З дитинства я жив в Одеській області. В Одесі я жив з 2010 по 2018 рік. У 2014 вступив до "Правого сектору". Мені 18 років було, я був зовсім малий. Тоді, я прийшов на одеський Майдан, взяв участь у кількох акціях протесту, здружився там з моїми однолітками, а потім нам запропонували створити в Одесі осередок. Це не було цілеспрямовано, що я йшов, щоб вступити в "Правий сектор".

Читайте також: Двоє суддів у справі Стерненка про "300 гривень" подали у відставку

Які відносини у активістів Правого Сектору в Одесі були з СБУ протягом подій 14-15 років, чи була співпраця або навпаки? Твої опоненти неодноразово натякали, про те, що СБУ допомагає тобі.

— Про співпрацю йти не могло в жодному разі. Це була комунікація як і будь-якими правоохоронними органами, коли ти бачиш, що хтось вчиняє злочин і про нього треба повідомити, щоб людину притягнули до кримінальної відповідальності. Одеса була неспокійна протягом 2014 року, події 2 травня це вже апогей. Потім, протягом 2014-2015 років в Одесі було понад 40 терористичних актів організованих проросійськими колаборантами та російськими бойовиками які приїздили з Придністров'я.

Бажання повернутись в Одесу є?

— В Одесі залишатись небезпечно, її контролює Труханов, якого я вважаю замовником нападів на мене і на інших моїх друзів. З міркувань безпеки я був змушений звідти поїхати. Зараз в мене немає бажання туди повертатись. Поки Труханов не в тюрмі, бажання повертатись до Одеси немає.

Одна з кримінальних справ проти тебе стосується саме, начебто, "кришування" наркоточок в Одесі.

— І про притони ще розказували, кришував усе на світі. (усміхається)

Був такий досвід?

— Я чув, що я грабежами займався і кришував наркопритони, борделі і багато чого на світі. Є одне кримінальне провадження проти мене, відкрите одразу після акції протесту проти забудови того ж літнього театру в Одесі. При чому в день коли я знаходився в СІЗО, бо мене "закрили" за участь акції протесту. Зараз ця справа в суді, і вона не слухається 2 роки, тому що суди футболили між собою, не хотіли її розглядати. Зараз вона зайшла в суд Приморський, зрештою прокурор каже, що вони загубили десь частину доказів.

Об”єктивно мені дуже смішно це слухати. У 2014 році, до Майдану я працював у “Вконтакті”, ще до російсько-української війни. Коли почався Майдан я вже не зміг там працювати.

У “Вконтакті” як ти заробляв?

— Я продавав рекламу, в мене було кілька своїх спільнот, і декілька в яких я був адміністратором. В основному це були сторінки гумористичного спрямування. Я непогано заробляв, мав близько 1000 доларів на місяць, при тому, що мені 18 років це величезні гроші. Через початок війни я був змушений цю роботу покинути.

Читайте також: Резонансні справи та незадеклароване майно: що відомо про суддю, який оголосив вирок Стерненку

Про блог і допомогу друзів

В юридичній фірмі твого адвоката навіть звичайна консультація коштує від 3500 гривень. Як ти оплачуєш адвокатів, хтось допомагає?

— Я не знаю, які ціни в компанії Масі Найєма, бо мені він допомагає безкоштовно. І так само безкоштовно зі мною працюють інші адвокати. Бо, наприклад, Андрій Писаренко був зі мною у правому секторі. Масі — у нас була спільна подруга Катя Гандзюк, взагалі багато спільних друзів, та й і ми з Масі друзі. Микола Ореховський та Віталій Коломієць, ми в принципі теж дуже здружилися. Вони займаються дуже цікавими справами по необхідній обороні та що стосується зброї. А це було як і в справі щодо Щербича, так і у справі щодо моєї необхідної оборони. Тому їм цей кейс цікавий. І в Одесі мене ще захищає Вадим Оксюта. Та й і я сам юрист, тому я знаю їх багато. І нікому з них я нічого не плачу.

Дохід від блогу, погрози Шарія та притулок за кордоном — Сергій Стерненко в інтерв'ю СуспільномуНікіта Жеребцов

Сергій Стерненко, Ліля Гончарук, Суспільне

В тебе є прихильники, і ті, хто тебе не люблять. Ми, коли готувалися до розмови, перечитали дуже багато коментарів. Людей, дуже цікавить, як заробляє Стерненко, що він одягає, і хто з політиків стоїть за Стерненко?

Я не є членом жодної партії. Так, знаю багатьох політиків з різних політичних сил. Багато хто приходив брати мене на поруки. На мою підтримку, коли мені повідомили про підозру по справі щодо необхідної оборони, вийшли представники всіх фракцій, крім ОПЗЖ, слава Богу, бо їх підтримка мені не потрібна. Тому казати, що хтось із політиків може за мною стояти, це не відповідає дійсності.

За мною стоять мої друзі, які власне й організовували акції, я їм дуже вдячний за це. За що я живу? На цей час, за рахунок з YouTube. Це виплати по монетизації. І за рахунок Патреона, це сервіс, куди мені налаштували щомісячний платіж за контент, який я роблю. За мої відео. Плюс, іще частина доходів йде з продажу футболок в моєму магазині. Щодо одягу. От сорочка за 600 гривень, джинси вже й не пам’ятаю, за скільки я купив. Це було десь рік тому.

В мене у планах, якщо мене виправдають, і Верховний Суд також, бо ми будемо оскаржувати ще у Верховному Суді рішення по апеляції стосовно справи Щербича. Я хочу отримати адвокатське свідоцтво. На початку наступного року я завершую Інститут міжнародних відносинІнститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хочу скласти адвокатський іспит, отримати адвокатське свідоцтво і займатися виключно політичними справами.

Скільки часу ти приділяєш блогу?

— Якщо рахувати від пошуку теми, написання умовного сценарію, потім запису, потім монтажу, створення обкладинки, я все роблю сам. То це, мабуть, три-чотири години. Патреон — це взагалі публічна інформація. Там заробіток зараз чотири з половиною тисячі доларів, а дохід від монетизації по-різному буває. Від двох до чотирьох тисяч доларів.

Чи бачить себе Стерненко в політиці?

— Зараз ні. Хоча я певною мірою в ній. А якщо про якусь посаду, то зараз ні. Не хочу. А загалом, то мої справи політично вмотивовані. Партія ОПЗЖ кожну третю заяву присвячує мені. Вони постійно вимагають мене посадити, і ще щось. Тому мої справи очевидно вплинули на політичне життя України. Зокрема протести, викликані моїм засудженням. Тому я і так в політиці.

Тобі пропонувала нинішня влада якусь посаду?

У 2019-му Зеленський пропонував очолити Одеське СБУ, але я не впевнений, що це була прямо якась грунтовно серйозна пропозиція. Ми не поверталися до її обговорення, бо я власне і не хотів цього.

Чи ти бачився з Олегом Татаровим (заступник керівника ОП, якого підозрюють у фальсифікації експертизи у справі заволодіння майном Національної гвардії — ред.)

— Ні. Татарова я знаю, тільки заочно. Чому? Тому що він представляв інтереси дружини мого нападника. Так, він підписував клопотання про те, аби мені дали довічне ув’язнення у справі щодо необхідної оборони. А зараз адвокати з його адвокатської фірми у моєму процесі по цій справі вимагають фактично того самого, і знаходяться з прокурором за моїм столом.

Читайте також: Злочинні накази я не виконував: заступник голови ОП Татаров прокоментував своє призначення

Тобто він безпосередньо ніяк не причетний зараз до цієї справи?

— Ну, тут як дивитися насправді. Люди, які зараз у суді представляють потерпілих, це Бівалькевич і Свериденко, вони обидва колишні працівники міліції. При чому не просто представники міліції, вони підлеглі Татарова, які після Революції Гідності пішли працювати у фірму, де він був керівником. Вони зайшли у справу разом із Татаровим, коли він ще не був заступником голови офісу президента. Потім він пішов працювати. Вони залишилися у справі. Тому я думаю, що прослідковується прямий зв’язок. Якби Татаров не хотів торкатися моєї справи, то, мабуть, його адвокати не займалися би нею. Бо очевидно, що їх не винаймали дружини моїх нападників. Вони самі говорять, що ходять в суд з ідеологічних міркувань для того, щоб змушувати суддів мене ув’язнити.

Про вандалізм і плани на майбутнє

На твій день народження в Києві відбулася найгучніша акція підтримки це розмальовані двері офісу президента, фаєри. Чи ти знав, що буде такий сценарій акції, чи безпосередньо в новинах дізнався?

— Я був в СІЗО. Про акцію знав із новин. І плюс мені сказали друзі, коли я був на одному із судових засідань по справі щодо необхідної оборони. Я не знав, яка буде акція. Але я спостерігав за нею наживо по телевізору.

Багато говорили, що це вандалізм. Як ти до такого ставишся?

Нормально. Я ставлюся лише не нормально до того, що людей доводять до такої ситуації, коли немає іншого вибору достукатися до влади. Коли відбулася ця акція протесту, я рахував, її обговорювали ще понад десять днів. Це була топтема новин. Носили двері на телеефіри. Хлопцям потім ще давали підозри. Дуже багато супутніх подій пов’язаних з тією акцією відбулося. Крики. Істерика. Ну, люди ж виходять на такі протести не тому що їм хочеться це робити. А тому що їх не чують. Якщо тебе не чують раз, два, три, чотири, п’ять. Ти очевидно робитимеш щось, аби привернути увагу. Я вважаю, що акція цілком досягла поставленої мети. Про справу почали говорити.

Акція на підтримку Сергія СтерненкаУНІАН

Акція на підтримку Сергія Стерненка завершилася сутичками між протестувальниками та правоохоронцями

Ти думаєш, що ця акція повпливала на рішення суддів?

— Мені складно оцінювати, бо я не знаю, що відбувалося в нарадчій кімнаті. Не думаю, що вона вплинула на рішення суддів. Але я впевнений, що вона привернула увагу міжнародної спільноти. І можливо змусила владу забезпечити відсутність тиску. Або хоча б не так сильно тиснути на суддів, як це було під час рішення першої інстанції. Зрештою, двоє із трьох суддів, які виносили рішення по мені подали у відставку.

Після того, як ти повернувся з Одеси, бачимо тебе на акціях підтримки і Антоненка, Кузьменко, Дугарь. Коли відбуваються судові процеси стосовно Каті Гандзюк. Як ти взагалі плануєш виражати свою позицію, як активіста?

— Ну, мені треба подумати. Бо, як на мене, досить я вилетів із простору взагалі соціального. Плюс, в мене ще було навчання. Коли йшла апеляція, я складав іспити. Тому в мене часу не було просто чимось цікавитися. Зараз насправді я багато роблю інформаційно. Після тих же моїх випусків про громадян країни агресора, які незаконно відвідували окупований Крим. Інколи їхні концерти скасовуються в Україні, я вважаю, що це позитивний результат. І таких прикладів ще багато. Плюс участь в акціях протесту. Я робитиму це й надалі. Бо поки що кращого способу висловлення своєї громадської позиції я не бачу.

Чи пропонували тобі поїхати закордон?

— Були пропозиції, навіть від доволі провідних західних країн, з метою надання мені політичного притулку.

Хто це?

— Я б не хотів казати, бо некоректно буде. Але пропозиції були. І мої друзі навіть казали, їдь з країни, веди блог з-за кордону. Тобі тут може бути погано, ув’язнять. Я прийняв рішення нікуди не тікати? Чому? Бо моя громадська діяльність буде позбавлена сенсу, та й це буде несправедливо стосовно моїх друзів, які тут залишаються. Це не країна Зеленського, Венедіктової, Портнова чи Авакова. Це країна громадян. Тому віддавати країну їм не хочу.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди