Віцепремʼєр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка дав інтервʼю в етері виїзної студії Суспільного на Конференції з питань відновлення України (URC) у Гданську. Він розповів, чи реалістично відкрити найближчим часом всі шість переговорних кластерів з ЄС і до кінця року завершити реформи, які передбачає перший, уже відкритий кластер. Зокрема, це стосується реформи судів та прокуратури, посилення антикорупційних інституцій та підвищення ефективності державного управління, яке показало свою слабкість у випадку з корупційним скандалом довкола Енергоатому. Скорочену версію розмови наводимо текстом.
За два дні конференції Україна підписала з Європейським Союзом десятки угод різного плану. Чи можете підсумувати й пояснити, які з них допоможуть Україні прискорити свою євроінтеграцію?
Справді, підписали 160 угод — це фактично підсумок річної роботи. Більшість проєктів, які ми реалізуємо з Європейським Союзом щодо вступу в нього, — багаторічні. Вони вимагають взаємодії сотень тисяч людей із різних держав. Те ж стосується програм відновлення України. А конференція — момент підсумку всіх цих речей.
Вчора ми отримали перший транш на 3,2 мільярда євро в рамках макрофінансової допомоги з 90-мільярдної угоди позики ЄС. Досягли цієї угоди у грудні минулого року, завдяки зусиллям президента України реалізували, зараз на практиці отримали. Також учора запустили European Flagship Fund. Це фонд прямих інвестицій, рік тому анонсований, зараз реалізований. Це гроші кількох держав-членів ЄС, підтримані гарантіями Єврокомісії — і проєкт будуть реалізовувати інвестиційні компанії з кількох країн Європейського Союзу та українські. Вони інвестуватимуть у приватні компанії. Це прямі інвестиції, які здійснюються під час війни, — що саме по собі є дивом. І таких угод дуже багато. Плюс є чимало елементів співпраці, яка допомагає, наприклад, у гендерній політиці чи з використанням цифрових технологій для європейської інтеграції. Це більше бюрократична робота — а здебільшого фокус іде на залучення бізнесу в допомогу тут і зараз, а також на довгострокові інвестиції.
Президент Польщі висловив застереження, що українське сільське господарство, складатиме конкуренцію для польських фермерів на ринку ЄС. У зв'язку з цим виникає запитання: ось усередині червня відкрили перший кластер переговорів про вступ до Європейського Союзу, але мають відкрити ще пʼять (кожен кластер — це набір вимог до України, переважно щодо адаптації законодавства до норм ЄС). Угорщина, як і Польща, висловлює застереження щодо швидкого відкриття всіх кластерів. Коли реалістично ви зможете відкрити всі кластери й повноцінно запустити процес перемовин із ЄС?
Переговори з Європейським Союзом — це переговори з державами-членами ЄС. Всі 27 держав-членів мають в один момент сказати "так" для відкриття кластерів — як це сталося 15 червня. Коли ж одностайності не було, протягом минулого року, держави-члени визначили, чого саме вони від нас хочуть. Ми всю підготовчу роботу зробили. І зараз питання щодо відкриття кластерів — це питання до 27 держав-членів ЄС, у який момент вони всі зможуть підняти руку "за".
І деякі держави-члени висловлюють застереження щодо цього.
Застережень щодо політичної підтримки ніхто не висловлює. Деякі держави-члени вважають, що все відбувається дуже швидко. І тут треба постійно нагадувати, що український кейс — особливий, тому що ми повністю відповідаємо методології вступу. Ми не робимо собі жодних поступок. Але, з другого боку, ми — у війні, й вступ до ЄС потрібен нам також і для геополітичних цілей. Це закріплено в Конституції. І це зараз і є предметом дискусій між Україною та окремими державами-членами. Питання швидкості.
Ми очікуємо на виконання обіцянки більшості держав-членів та інституцій ЄС щодо відкриття всіх переговорних кластерів до середини липня — тобто до початку літніх канікул у Європейському Союзі. А до того часу ми будемо чути чутки, що та чи інша держава має якісь застереження. Цього не варто боятися, тому що в цьому і є процес вступу в Європейський Союз — це постійний пошук єдності між 27 його державами-членами. Навіть коли 27 людей збираються йти в один ресторан, це майже неможливо з'єднати в якусь одностайність. Але тут ми знаємо точно, що жодна країна не виступає проти власне відкриття кластерів.
Далі чимало залежатиме від того, як Україна виконуватиме реформи і взагалі всі вимоги, потрібні для вступу в ЄС. Ви нещодавно говорили, що необхідні фундаментальні реформи зараз на завершальній стадії. Зокрема, це реформи з того першого кластера, який нещодавно відкрили. Хочу запитати конкретно про кілька реформ — посилення антикорупційних органів, реформування суддівського самоврядування, і зміну процедури відбору призначення генерального прокурора, щоб ця посада була деполітизована й не залежала від персоналії. Наразі цих реформ не виконано. Тож чи можна говорити, що Україна в цих питаннях наближається до вимог Європейського Союзу?
Щоб зрозуміти, чому я говорю про завершальну стадію реформ, можемо взяти як приклад вашу інституцію. Суспільний мовник — це багаторічна робота над створенням інституції, і, на моїй пам'яті, це триває вже десь близько 10 років. Ми маємо успішну, гарну інституцію, яка працює за європейськими стандартами. Та це зайняло тривалий час. Дуже багато експериментів, законодавства, фінансового забезпечення, реорганізації — і, нарешті, гарний продукт.
Те саме, абсолютно в тих самих часових параметрах відбувається із судочинством, тому що ми почали [реформу] з перегляду Конституції в 2016 році. Ми створили інституції для відбору суддів, для контролю над суддями — інститут перевірки доброчесності суддів існує вже 10 років. Ми постійно удосконалюємо ці механізми, й зараз немає жодного елементу, який відсутній. І це досить добре висвітлено в оцінці Організації економічного співробітництва, опублікованій минулого тижня. Тепер нам потрібно завершити всі ті речі, які ми почали. Зокрема, цього року відбувається один із найбільших конкурсів на дві тисячі посад суддів першої інстанції. Це системна зміна.
Те ж з антикорупційними інституціями. Треба нагадувати собі, що ці інституції в Україні працюють стабільно й системно. З 1 січня 2025 року й до кінця травня НАБУ відкрило 1038 справ. ВАКС видав 140 вироків. Це вже кінцеві вироки проти 190 осіб, які винні у вчиненні корупційних злочинів. Тобто це системна, постійна робота. Все, що нам потрібно зробити, — це далі підтримувати цю незалежність і доналаштовувати ті деталі, які в процесі цієї роботи з'явилися. Їх не так багато. І насправді це дуже технічні речі, нічого революційного немає.
І те ж стосується прокуратури. Це інституція, яку ми реформували з пострадянської прокуратури, досить репресивної, в бік дотримання прав людини. Але і в самому ЄС за останні 15-20 років відбувається еволюція розуміння ролі прокуратури. Вона, з одного боку, має ефективно розслідувати порушення, а з другого — дотримуватись прав людини. Зараз перед нами стоїть питання посилення елементів меритократичного відбору кандидатів на посаду генерального прокурора.
Разом із Мартою Кос ви склали план реформ, які Україна має завершити до кінця цього року, принаймні позначили ключові моменти в рамках цих реформ. У цьому плані йдеться, зокрема, про Генеральну прокуратуру. Чи встигне Україна виконати всі ці вимоги?
Хочу наголосити, що більшість реформ, про які йдеться в нашій спільній декларації, — це акцент на тих заходах, які є у вимогах Європейського Союзу в рамках першого кластера. Там 16 бенчмарків (конкретних завдань — ред.) щодо верховенства права, антикорупції та прав людини. На цій основі створено дорожню карту зі [зміцнення] верховенства права в Україні — це понад 500 заходів. І щоб чіткіше спрямувати увагу, ми зробили декларацію, яка підкреслює найважливіші з цих заходів. Тут немає нічого нового, це скоріше консолідація роботи.
Усі ці заходи стосуються дуже делікатних моментів, де підготовча робота, формулювання деталей цієї реформи важливіше за остаточне волевиявлення в парламенті. Тому що в нас було, на жаль, багато прикладів, коли поспіхом зроблена реформа потім вела до її дискредитації в українському суспільстві та певної недовіри до, наприклад, європейських стандартів. Тому для нас дуже важливо, щоб усі заходи, які ми плануємо цього року зробити, не потребували додаткового доопрацювання. Тому станом на сьогодні ми разом з Європейською комісією провели дуже велику технічну роботу з підготовки законопроєктів, а другу половину року присвятимо, власне, роботі над цими законопроєктами. Вони будуть дуже детальними. І буде нагода про це поговорити у вашому ефірі теж.
Зараз нагода запитати вас про іншу реформу. На конференції у Гданську представлено різні фінансові інституції та донори. Вони тут говорять про те, що Україні вкрай потрібна реформа корпоративного управління — завершити її, заклавши туди всі антикорупційні запобіжники та інструменти ефективності. Зараз тривають антикорупційні розслідування щодо Енергоатому, і вони ще раз демонструють проблеми з прозорістю й ефективністю корпоративного управління на українських державних підприємствах. Чого конкретно ЄС очікує нині від України в цьому напрямку і що Київ робить, щоб змінити ситуацію?
Це дуже делікатне питання через те, що корпоративне управління в державних підприємствах України на сьогодні є результатом багаторічної реформи за європейськими лекалами, пропозиціями, ідеями, які дуже часто оновлювались із метою знайти якийсь ефективний інструмент. Ми в цьому сенсі дуже просунулись. І, з другого боку, розуміємо, що є певні недопрацювання, які потребують уточнення. Це якраз приклад того, що в багатьох реформах потрібно велику увагу приділяти дизайну цих реформ. Думати: а що може піти не так, а які мають бути нюанси?
Історія з Енергоатомом — лише один із прикладів. Але для нас як для уряду було дуже важливо одразу після викриття [зловживань] налагодити ефективне корпоративне управління. Можу сказати, що дотримання всіх стандартів відбору наглядової ради, підбір менеджерів займає багато часу, бо там дуже багато гравців. А суспільство очікує, що це можна зробити миттєво. І це якраз той приклад, коли ми разом з європейськими колегами розуміємо, що треба максимально зважити, оцінити і досягти тих цілей, які ми закладаємо. Бо правила ж усі є. Тепер питання в практиці й у тих очікуваннях, які закладає держава як власник цих підприємств, партнери, які хочуть інвестувати, і суспільство, яке хоче прозорого й ефективного управління. Є очікування, що ми спільно завершимо цю реформу, тому що всі основні елементи вже давно реалізовано.
Останнє запитання — щодо війни та очікуваного в майбутньому миру для України. Як нещодавно дізнались медіа, ЄС — а конкретно офіс президента Європейської Ради [Антоніу Кошта] — намагалися встановити дипломатичний комунікаційний канал із Кремлем. Ви також маєте справу з політичним виміром української співпраці з ЄС. Наскільки прямі контакти можуть бути ефективними для мирного процесу?
Є чітка позиція, яку висловив президент [Європейської Ради] в нещодавньому інтерв'ю, де він наголосив, що саме Україна вирішуватиме, хто допомагатиме в переговорах із Російською Федерацією. І це ж сказали держави-члени Європейського Союзу. Зараз триває активна робота всередині ЄС [щодо підтримки України в переговорах], і всі новини, що з'являються в публічному просторі, — це відгомін цієї роботи. Але всі ключові рішення на потенційних переговорах будуть приймати разом з Україною і на її підтримку.
