Листівки-валентинки, шоколадні цукерки, мереживна білизна, повітряні кульки. Що ви даруєте коханим на День святого Валентина? Спробуйте додати в комплект до шоколадки книжку – хоч із перцем, хоч із ваніллю.
До Дня святого Валентина Суспільне Культура підготувала добірку з 7 книжок, які зможуть стати не тільки чудовим подарунком коханій людині, але й розповісти про любов що-небудь новеньке.
Сара Уотерс, "Оксамитові пальчики"
Перфектна стилізація вікторіанського роману про гетеросексуальні злочини і лесбійську любов (або навпаки)
Джентльмен, який непогано влаштувався водночас і у вищому світі, і у людській клоаці Лондона, має високу ймовірність бути шахраєм. Він наймає сімнадцятирічну сироту, що її виховує родина злодюжок, аби та виконала роль служниці при багатій спадкоємиці, яка живе з опікуном у зачиненому для візитерів маєтку. Мета акції – змусити спадкоємицю закохатись у джентльмена. Який відсоток, що план піде шкереберть? 100%. Ні, 300%, бо сюжет роману Сари Уотерс щонайменше тричі перевернеться з ніг на голову. Для початку одна в одну закохаються дівчата.
Вікторіанський роман сповнений штампів, які ми добре знаємо: таємничий чоловік із темним минулим перевиховується під впливом чистої любові; сирітки виявляються загубленими аристократками; злобні опікуни – насправді милі дідусі, яким не пощастило вміти любити, на горищах переховують безумних жінок тощо, тощо. "Оксамитові пальчики" теж ті штампи знають і витворяють з ними бозна-що нам на подив і радість.
Неймовірної потужності любовно-еротичні сцени між дівчатами впритул дивляться на вікову традицію експлуатації жіночого тіла в любовних романах: хай тепер у цій ролі трішки побуде чоловік. "Оксамитові пальчики" – назва дуже двозначна: так звалися дрібні кишенькові злодюжки, але це ж словосполучення стосується конкретної сексуальної практики. Такою є і книжка: секс і злочини, Олівер Твіст зустрічає Кетрін Ерншоу.
Мері Енн Шеффер, Енні Берроуз, "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння"
Життєствердна історія про нацистську окупацію Нормандії
Англія, щойно закінчилася Друга світова, люди потребують розради і втіхи, плекають свої втрати і міркують, як жити далі. Джулієт відома як авторка гумористичних книжок про Іззі Бікерштафф (це одна з літературних масок Свіфта), але нині її гнітить слава гумористки, і вона мріє написати серйозну книжку. Новий твір не пишеться, зате починається роман із заможним американцем.
Одного дня на лондонську адресу письменниці надходить лист із Нормандії. Їй пише книжник Доусі, який виховує малятко Кіт, чию матір заарештували під час окупації. Поступово Джулієт знайомиться з усіма учасниками таємничого читацького клубу – ерзац-родиною, що утворилась, аби вижити і зберегти психічне здоров’я.
Епістолярний роман Шеффер і Берроуз має ідеальну для такого сюжету форму: листи об’єднують людей, із рук у руки, від адресанта до адресата. Лист – значить довіра, значить почути іншого. "Клуб", перемикаючись з одного голосу на інший, змушує міняти ставлення до чогось, що здавалося незмінним. От скажімо, англійка народжує дитину від німецького офіцера – це історія про любов чи про зраду? Дід відсилає онука з дому – він рятує дитину чи занапащає? Чоловік, який любить жінку, але мовчить про це двісті сторінок роману, – прибити його чи освідчитися першою?
Елізабет Ґілберт, "Місто дівчат"
Чесний роман про жінку, у якої було багато чоловіків і єдиний "той самий"
89-річна жінка отримує листа від дочки чоловіка, з яким колись була близькою. Чоловік помер ще сорок-із-чимось років тому, а зараз не стало його дружини, і тепер донька питає: "Ким був для тебе мій тато і ким була для нього ти?" А в сюжеті "Міста дівчат" – це два різних питання.
Юнкою Вівіан переїхала у Нью-Йорк до тітки, яка володіла маленьким театром. Ві – чудова швачка, тож знайшла собі в бурхливому театральному світі затишну нішу: стала відомою костюмеркою. Час минає в нестримних пиятиках і поганому сексі з незнайомцями, поки на роль молодого хулігана в новій комедії не беруть Ентоні. Ентоні молодий, талановитий, харизматичний і байдужий до всіх і вся, що, звісно, робить його ідеальним коханцем, особливо для ревнивої дівчини у вирі вільного кохання. Бути біді.
Ві отримує урок: любов є катастрофою, тож краще не кохати; помилки, які не можна виправити, болітимуть до самої смерті. Через двадцять п’ять років в житті успішної власниці салону весільних суконь з’явиться той чоловік, дочці якого вона і розповідає свою історію.
Ми говоримо, що досвід, сексуальність, саме тіло конструюють. Ґілберт пише цікаву історію, яка показує, як ми це робимо і як це роблять з нами. Є жінка, яка скоїла велику помилку, що осіла в ній порожнечею – ту порожнечу вона заповнює випадковим сексом і вчиться не соромитися "негодної поведінки". Є чоловік, який перебував на межі смерті, і відтоді його тіло не терпить жодного дотику, сексуальність для нього – поза тілом і дотиком, та він учиться не винити себе за таку "лякливість". Кохання цих двох справжнє, бо нічого не навчає, просто існує.
Джоджо Мойес, "Подаруй мені зірку"
Британський вестерн про сексі-бібліотекарку
У 1930-х роках в Кентуккі відкривають спецслужбу: кінна доставка бібліотечних книжок у віддаленні куточки штату. Однією з таких ковбойок-бібліотекарок стає Еліс, англійка, що переїхала до США за чоловіком. Одружилась Еліс поспіхом, аби лише втекти з батьківського дому.
У неї є кілька колег: Мардрежі, яка боїться одружуватися з коханим, бо має досвід насилля в сім’ї; Ізі – дівчина з інвалідністю і величезними через те комплексами; паливода Бет, якій тісно у маленькому містечку; темношкіра Софія, якій несолодко в расистському Кентуккі; Фред – розлучений чоловік, конюх, що допомагає бібліотекаркам, і не лише з кіньми.
Кожен герой формує в романі свою сюжетну лінію, але головною залишається Еліс. Їй доведеться прийняти складне рішення, бо – як виявляється – її шлюб є фіктивним, спати з нею чоловік не може і не хоче, зате обличчя молодої дружини почали прикрашати синці.
Історії кількох жінок, які вчаться почуватись корисними і відтак відчувати свою цінність. Проста істина: полюбиш себе – і тебе полюблять. По суті, це книжка-дорослішання на зразок "Маленьких жінок". Між іншим, в романі Мойес стається убивство, і саме том "Маленьких жінок" є його знаряддям. Жінки виросли.
Давід Фоенкінос, "До краси"
Французький роман про старих майстрів і молодих студенток
Відомий мистецтвознавець пережив болісний розрив стосунків, втрату, важку депресію, переоцінку цінностей. І от Антуан опинився на посаді доглядача музею і подумки веде довгі розмови з портретом Жанни Ебютер, дружини і музи Модільяні. Він знайшов спокій, який начебто шукав. І одразу ж почав виробляти речі, що його самі здивували: знову і знову наражався на конфлікт із тамтешнім екскурсоводом, щоб його викликали на розмову до відділу кадрів. Просто кадровими питаннями в музеї керує Матільда, розлучена мати двох дітей, і жінка дуже сподобалася ексцентричному страждальцю. Любовна історія почалась, але Матільда не знає, що в історії цій – троє людей.
Жанна, вдова Модільяні, покінчила з собою за кілька днів після смерті чоловіка, будучи вагітною другою дитиною. Цей сюжет в романі Фоенкіноса іде таким собі контрапунктом до історії Антуана і Матільди. Інтригою роману є якраз те, що Антуан пережив зовсім не той розрив, в якому нас намагаються переконати половину роману. І Матільді доведеться лікувати рани не покинутого чоловіка, а цинічного спокусника. Вирують пристрасті, люди помирають задля одне одного. Люди лікують рани одне одного і стають джерелом розради для інших. Це ж усе про кохання? Або про красу.
Джеймс М. Кейн, "Листоноша завжди дзвонить двічі"
Жорстка книжка для скептиків про те, що кохання убиває, буквально
Слава до цього роману прийшла у 1930-х. "Пропаганда насилля, – стверджувала публіка, – і порнографія". Неперевершений кримінальний роман Джеймса Кейна – це таки не про ігри поні на ромашкових полях, він має жорсткий сюжет, відверті описи сцен убивств і сексу. Але це одна з нечисленних книжок, де кохання між чоловіком і жінкою постає як щось, що перевершує здатність людини бути людиною. Пристрасть перетворює на звіра: красуня поцілувала чудовисько і сама стала монстром. "Листоноша" – не рожева казочка, а чорна бувальщина.
24-річний Френк влаштовується на роботу у придорожню закусочну. Кафе належить греку Ніку. Так само як і молода дружина – расистка і мазохістка з розкішним тілом. У Кори і Френка починається інтрижка. "Поцілуй мене! Зроби боляче. Укуси мене!" – одна з найкращих постільних сцен взагалі, притому всю її я і процитувала. Пристрасть молодих тварин, не обтяжених мораллю. Законний чоловік у це рівняння ніяк не вписується. Оскільки назва роману означає погану новину, то нічого доброго кожній зі сторін трикутника ця історія не несе.
Відчужений холодний голос Френка, який оповідає про свою пригоду, не кажучи вже про кримінальний сюжет, не мають відволікати від навдивовижу оптимістичного послання "Листоноші". Кохання – це коли інша людина бачить тебе справжнього, такого, яким ти був створений. Білим сміттям, покидьком, дешевою повією, зрадником, убивцею. Просто люблячих очей не треба гратися в кращого, ніж ти є насправді, – тебе уже люблять.
Джон Грін, "Провина зірок"
Сльозлива історія про першу любов без хепі-енду
Гейзел шістнадцять, і вона хвора на рак, прогнози невтішні. На засіданні групи підтримки для важкохворих вона знайомиться з Огастасом. Хлопцю сімнадцять, мав у перспективі видатну спортивну кар’єру, нині – гостру форму саркоми й ампутовану ногу. Вона ледь дихає, він ледве ходить, але обидва мають здорові серця: зароджується кохання. Зближує їх книжка: дівчина радить хлопцю почитати свій улюблений роман про діточок, що помирають від раку. Роман недописаний, хлопець докладає всіх зусиль, щоб знайти автора і відвезти Гейзел до Європи, щоб та сама дізналась у письменника, чим закінчиться твір. Роман же самого Гріна завершать похорон і мотиваційна промова про цінність життя.
Експлуатація дітей на порозі смерті – не новий, але дієвий літературний прийом. Ніщо не здається настільки схожим на подію-на-межі-смерті, як перше підліткове кохання. Гейзел читає книжку про Анну, чий досвід хвороби нагадує її власний. Роман Грін названий цитатою з Шекспіра (але не з "Ромео і Джульєтти", що вже добре). Підступна смерть і віддане кохання у світі "Зірок" поступово стають витвором літературної уяви, а в реальності залишається підтримка іншої людини саме тоді, коли вона таки необхідна. У цьому романі є один безкінечно чесний і важливий момент: герої знайомляться на засідання групи підтримки. Нащо називати коханням акт людяності? Слів забракло?
Читайте також
- Спитай у класиків дитячої літератури. Як знайти відповіді на дорослі питання у дитячих книжках
- Що робити, якщо святкуєш День святого Валентина на самоті. 10 порад
- Поглянути збоку. Добірка серіалів про аб'юзивні стосунки
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
