Українські кінодебюти: про кого говоритимуть на фестивалі "Молодість"

Українські кінодебюти: про кого говоритимуть на фестивалі "Молодість"

Українські кінодебюти: про кого говоритимуть на фестивалі "Молодість"

Попри пандемію та перерву у світовому кіновиробництві ювілейний кінофестиваль "Молодість", який пройде з 29 травня по 6 червня, назбирав цього року гідну добірку українського кіно.

"Молодість" завжди спеціалізувався на відкритті нових імен, показі дебютів і уникав конкурсу українських повнометражних фільмів. Цей феномен склався через відсутність достатньої кількості стрічок, які можна було б взяти до програми. Зараз ситуація змінилася, але правила – ні. Повний метр, зроблений в Україні, тепер має позаконкурсну програму "Україні прем’єри". У національному конкурсі досі залишаються лише короткометражні роботи.

Пандемія та локдаун унеможливили зйомки в Україні на якийсь час, але на кількість фільмів "Молодості" це ледве вплинуло. Серед представлених у програмах фільмів є документалістика, ігрове та анімаційне кіно.

Міжнародний конкурс і українська стрічка

Серед дебютів найбільша помітним видається "Я працюю на цвинтарі" режисера Олексія Тараненка. Він потрапив у міжнародний конкурс через копродукцію з Польщею. Новини про його виробництво з’явилися у 2018 році. За сюжетом стрічки, головний герой Саша працює менеджером фірми, що займається встановленням пам’ятників на кладовищі. У нього багато клієнтів, кожен із яких переживає горе. Однак Саша сповнений іронії та цинізму. Фільм знятий за мотивами однойменної книги оповідань Павла Белянського.

Кладовище і смерть – не найприємніші теми для розмови. Тому режисер розповідає, звідки у нього з’явилася зацікавленість до цієї ідеї: "Коли мені було 15-18 – це був початок 90-х – навколо було дуже багато смерті. Померли батьки кількох моїх друзів, померла моя бабуся. Саму смерть близьких людей неможливо було відрефлексувати, адже були жорсткі рамки традицій, похорони, поминки, якісь дати, якісь слова, які все проговорювали, але справжні емоції, здається, залишалися всередині непроговорені. І тоді страх перед смертю, який був цілком природний і нормальний, перетворювався в страх перед життям".

Прем’єри українських повнометражних фільмів

Найпотужнішим у цій секції є фільм Сергія Чеботаренка "Пульс", який скоро з’явиться у кінопрокаті. Це історія про легкоатлетку з маленького міста, яка прагне потрапити на Олімпійські ігри, але втрачає зір. Стрічку кілька разів переносили у прокаті через пандемію, але на "Молодості" український глядач побачить її вперше.

Є місце і фільмам, доля яких у кінопрокаті невідома. Режисер Віктор Придувалов покаже експериментальний артдок "Місто, яке зникає" – про Київ та його мешканців. Кінокритик Дмитро Бондарчук зняв своє "Боксерське кіно" – 12-раундовий фільм, що імітує різні жанри та епохи кінематографу протягом одного поєдинку. Режисерка Маша Кондакова взяла в руки камеру і поїхала на схід України знімати фільм "Моя війна". Документальна стрічка простежує життя трьох жінок на фронті.

Ще один фільм про війну, щоправда про Другу світову, зняла Олеся Моргунець-Ісаєнко. "Депортація. 44-46" розповідає про 480 тисяч українців, яких виселяють з Польщі.

У програмі прем’єр також покажуть нову роботу Вінсента Меттеля. Він встигає знімати кілька повнометражних фільмів на рік. Цього разу прем’єрують "До щастя" – історію маленького хлопчика з церебральним паралічем, який не має родини та друзів.

Що подивитися у національному конкурсі короткого метру

"Молодості" пощастило стати першим фестивалем у 2021 році, який відбудеться водночас онлайн та офлайн. Тому для "Нетерпимості", "Території пустих вікон" та "Слави", які показували на Одеському міжнародному кінофестивалі та DocuDays, це можливість зустрітися з глядачем на великому екрані. Це теж певний дебют, особливо для режисерів, які піклуються про звук та зображення свого фільму, але були змушені погодитися на онлайн-покази.

Організатори "Молодості" поділили український короткий метр на три блоки. З усього різноманіття ми обрали найцікавіші фільми та запитали режисерів, чому їхнє кіно варте уваги.

"Нетерпимість"

Режисер Станіслав Битюцький

У 1890 році в одному з поліських сіл загадково помирає чоловік. Місцеві звинувачують в цьому його дружину, молоду знахарку, і виганяють її з села. Коли ж приходить сильна негода, селяни вирішують, що це знахарка наслала прокляття, знаходять її і спалюють як відьму. Проте перш ніж зробити це, вони відправляють до неї священника на останню розмову.

Режисерський коментар: "Нетерпимість" – це історичний фільм, заснований на реальній історії, що відбулася на Поліссі наприкінці XIX сторіччя. Проте звернення до історії для мене було важливим в першу чергу для того, щоб дослідити певні відголоски тієї споконвічної нетерпимості до інакших, що колись знайшло своє відображення в полювання на відьом, а сьогодні доволі гостро відчувається в українському суспільстві з його нетерпимістю до будь-яких форм інакшості. В цьому сенсі “Нетерпимість” – це ще й певна спроба продовження, або радше переосмислення, класичного монументально-релігійного кіно типу Бергмана чи Дреєра, режисерів, які в своїх фільмах намагалися отримати підтвердження або заперечити існування Бога. Дивним чином, саме через подібну тематику та подібні питання колись з’явилося те саме кіно, яке сьогодні прийнято називати постгорором."

"Останній день юності"

Режисери Антон Чистяков та Роман Краснощок

Старі та сварливі працiвники сiльського телеканалу "Юнiсть" проводять останній ефiр перед закриттям каналу. Пiд час ефіру вони переосмислюють 25 років свого життя.

Режисерський коментар: "Якби у фільму "Останній день юності" був склад, як, наприклад, у жуйки "турбо", то серед основних інгредієнтів там би був: гострий стьоб над регіональним телебаченням, передозування ретро-стилістики, культові пісні 80-х та 90-х, які подарували фільму самі виконавці, фрагмент, відзнятий на доісторичну VHS-камеру, безліч посилань на попкультуру і навіть Брюс Вілліс в туалеті. Все це – лише невелика частина 40-хвилинного фільму".

"Паперушка"

Режисерка Лілія Остапович

Іва приїздить у самобутню гірську провінцію, де забуті місця розпалюють бажання повернути перше кохання — Бориса. Він саме готується до одруження. Іва йде на святкування весілля і всупереч соціальному устрою наважується на рішучий крок.

Режисерський коментар: "Разом з командою ми створили історію про людину, котра шукала світла у темряві і усвідомила, що темрява – це відсутність світла. Питання спроб та помилок в процесі пошуку і, як результат, особистісні зміни актуальні завжди".

"Фаза"

Режисер Микола Засеєв

Гуляючи в лісі, 10-річний Ярік бачить, як підліток начебто вбиває дівчину. Марно намагаючись поговорити про це із матір’ю, хлопчик починає шукати докази злочину.

Режисерський коментар: "Фаза" з’явилася після запитань до самого себе: "В який момент моє дитинство закінчилося? Що це за мить або знання, після якого я наче втратив щось важливе?" Це відбувається, коли ми вперше стикаємося з поняттями сексуальності і смерті. Ми починаємо щось відчувати, і в цьому присутні тривога, сором і очікування чогось, що нас лякає, але водночас приваблює. В ці моменти ми сам на сам з невідомим, і пройти через це повинні самотужки. Це і називається дорослішанням. Саме цю мить кінця дитинства я хотів зобразити у фільмі і нагадати глядачам про їхнє дитинство, і що ті відчуття, які проживає головний герой – те, що нас поєднує".

"Слава"

Режисери Марина Нікольчева та Максим Васянович

У документальній стрічці йдеться про київського вуличного співака Мстислава. Він вважав, що Христос був гомосексуалом і що дружба між чоловіком і жінкою неможлива. Цей фільм — остання пам’ять про нього, доказ його сміливості, гідності та глибокої вразливості.

Українські кіно-дебюти: про кого говоритимуть на фестивалі "Молодость"

Режисерський коментар: "Мстислава запам’ятовували всі. Настільки він був магічною і сильною людиною. Не змогла пройти повз нього і я. А він віддячив – провів мене у свій одночасно жахливий і прекрасний світ. Світ, наповнений сумними обставинами та неймовірною жагою до життя. Об’ємність і неоднозначність – найцінніше, що є у цьому фільмі для мене".

"Чотири розмови"

Режисер Назар Онуфрів

Намагаючись відновити звʼязок, розʼєднані містом близькі телефонують один одному. Засоби комунікації перетворюються на наріжний камінь, що заважає близькості.

Режисерський коментар: "Чотири розмови" з'явилися з роздумів про те, як життя у містах впливає на зв'язок між людьми. Я хотів зафіксувати обмеженість та умовність близькості, якої можна досягти користуючись технічними засобами зв'язку. При цьому наративний елемент мав скоріше вторинне значення, натомість дуже важливими були структура та ритм фільму".

"20-11-7.mp4"

Режисерка Аліна Панасенко

Батько з сином вперше за декілька років вирішили разом повечеряти. Чи зможуть вони знайти спільну мову? Ця студентська робота Аліни Панасенко візьме участь водночас і в національному, і в студентському конкурсах.

Режисерський коментар: "Мій маленький фільм дуже важливий для мене, по-перше, через те, що мені треба було закрити гештальт з темою сімейних відносин, підняти питання важливості діалогу. А, по-друге, форма, в якій він знятий, (лаконічність, певна документальність, відсутність експозиції та фіналу), дала мені зрозуміти, що мені близьке з точки зору режисури. Ми, вважайте, відпочивали на зйомках, і це видно, я думаю, що все зроблене просто. Цей фільм став невеличким тренажем для мене і, сподіваюся, буде цікавим для глядача. Було б круто, як би хтось із залу потім подзвонив батькові або матері, почавши свій власний діалог".

"Глибока вода"

Режисерка Анна Дудко

Анімація

Самотня товстенька русалка полюбляє за допомогою магії підглядати за людьми через труби водопроводу. Одного разу вона закохується в чоловіка і, спʼяніла від пристрасті, являється до нього в квартиру, щоб задовольнити свої нестримні потяги.

Режисерський коментар: "Це історія про сильну жінку, що обожнює своє пишне тіло, не має ніяких комплексів і жадно вишуковує собі нових втіх. Віддавшись пристрасті, вона, як весняна вода, несеться, крутить і може погубити все, що потрапляє в її стрімкі потоки, навіть своїх коханців. Вона ненавмисне, просто ще не навчилась бути чутливою до інших істот, ще не навчилась любити".

"Мажорка"

Режисерка Маргарита Лукіч

Саші 13 років. Вона розбещена дівчина з багатої родини. Саша – не найкраща учениця в класі, але найбільше її турбує дружба з Віленою. Вілені 14, усі нею захоплюються, але ніхто не знає, де вона живе і чим займається. Одного разу Саша запрошує подругу додому на вихідні. Дівчата гарно проводять час, поки Вілена не починає займати Сашине місце.

Режисерський коментар: "Мажорка" – це не про наявність грошей, це про світогляд та стан по життю. Так коротко можно охарактеризувати головний лейтмотив фільму. А взагалі це історія дорослішання двох головних героїнь. Це маленький епізод з життя дівчат, який змінює їх та залишає в точці неповернення. Мені дуже хочеться, щоб фільм нагадав про людяність та милосердя, і хто, як не діти, повинні допомогти нам знайти ці забуті почуття? Адже всі ми дорослішаємо та проходимо цю трансформацію – з дитини в дорослого".

"Територія пустих вікон"

Режисерка Зоя Лактіонова

Про що: Війна і занедбана екологія — дві теми, якими пронизана буденність жителів Маріуполя. Це особиста історія Зої Лактіонової, що здається умовним продовженням її попереднього фільму "Діорама".

Режисерський коментар: "В "Території пустих вікон" я розповідаю про вплив війни та екології на життя середньостатистичної жительки Маріуполя – моєї мами. Це прояв любові не тільки до неї та міста мого дитинства, а й роздум про жах ситуації, коли війна стає буденністю".

"Одні"

Режисерка Валентина Черкашина

Юрко живе в дитячому будинку, але вірить, що його батько живий. Нічний сторож та аутист Богдан однієї ночі говорить з Юрком так, ніби в нього вселився дух хлопчикового тата. Інші діти б’ються, щоб Богдан прийшов і до них. Випадкова смерть сторожа примирює дітей.

Режисерський коментар: "Короткометражний фільм "Одні" – соціальний твір, який ілюструє дитячий біль, боротьбу за право бути щасливою дитиною та мати повноцінну сім’ю. Тривожною тенденцією зараз є активне зростання чисельності дітей, які позбавлені батьківського тепла. В нашому фільмі жорстока війна позбавила головного героя люблячої та щирої посмішки батька. Творча команда показала, як прогресує ця проблема. Життя змалку змушує наших героїв виборювати своє дитяче щастя. І надія їх не полишає".

"Кімната Батіка"

Режисерка Марія Халпахчі

Події стрічки відбуваються в наш час на сході України — на Донбасі, у "сірій зоні" на кордоні двох ворожих сторін. Батік — батько головного героя — пішов у магазин сорок днів тому й зник.

Режисерський коментар: "Наш фільм розповідає історію трьох підлітків, які живуть в "сірій зоні" Донбасу на тимчасово окупованій території України. Я – мама підлітка, і тому хочу привернути увагу саме до їхньої проблем. У фільмі я в першу чергу прагнула показати, який вплив має оточуюче середовище на становлення юних характерів та який відбиток війна залишає в їхніх серцях".

Фільм-закриття кінофестивалю "Егрегор"

З 2017 і далі щороку з’являлися новини про довгобуд Любомира Левицького "Егрегор". Бюджет стрічки виріс до 66 мільйонів гривень і нарешті є новини про прем’єру. Вона трапиться на "Молодості". Щоправда, два роки тому Левицького у режисерському кріслі замінив Станіслав Капралов ("Пік страху"). Тому поки невідомо, яке кіно ми отримаємо в результаті.

Пригодницький трилер розповідає про містичний орден, який бореться за свідомість людства та можливістю керувати світом. Творці фільму обіцяли, що це буде українська відповідь "Коду да Вічні" Рона Говарда. Тож відповідно з масштабним задумом зйомки відбувалися не лише в Україні, але й у Франції, Німеччині та Ізраїлі.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше