Де б ви не опинилися, туристичні путівники обіцяють унікальну атмосферу, багато історичних пам'яток, культурних знахідок і музеїв. Але певно, що згадати кожен романтичний куточок і класне місце не лише неможливо, а й некорисно – це вбиває дух авантюризму, який супроводжує мандрівника в його пригоді. Як же розповісти про місто, щоби текст не нагадував вижимку зі статті у Вікіпедії, не був сухим і беземоційним переліком фактів?
На заході існує жарт, що називається "Florida Man" (Чоловік з Флориди). Мем з'явився у 2013 році, коли в американських ЗМІ можна було досить часто зустріти новинні замітки про вчинки жителів Флориди різного рівня божевілля – все тому, що журналісти Флориди за законом мають доступ до поліцейської бази даних. Образ типового жителя цих місць жартома створювався на основі газетних заголовків. Наприклад: "Чоловіка з Флориди збив кіт на машині" або "Чоловік із Флориди роздягнувся перед натовпом черниць". Через це "чоловіка з Флориди" називають "найнезграбнішим супергероєм Америки".
По-перше, такий гумористичний підхід личить українському характеру: нас хлібом не годуй – дай розказати дотепний жарт. По-друге, наші люди не претендують на звання супергероїв – залишимо ці амбіції американським персонажам з їхнім Голівудом. Тому в новому форматі ми аналізуватимемо новинні заголовки регіональних філій Суспільного (уникаючи кримінальної хроніки) та узагальнюватимемо характер місцевих жителів, аби передати атмосферу міста за допомогою невеличкої історії. Другий на черзі – Чернігів.
Читайте також: "Людина з Рівного: розповідаємо про місто на основі новинних заголовків"
Одне з найстаріших міст Київської Русі, одне з найбільших міст Русі та одне з найголовніших міст Русі – так найчастіше описували Чернігів у давньоруський час. Але не тільки цим славиться Чернігівська земля. Тут, біля залізничної станції "Крути", у 1918 році українські офіцери, козаки та курсанти вступили в бій з підрозділами російської Червоної гвардії, які вдесятеро переважали їх за чисельністю.
Людина з Чернігова з 2002 року досліджує підземелля Ніжина, що розташовані під Храмом всіх Святих. Міський голова хоче зробити з підземних приміщень Ніжинського грецького магістрату туристичний об'єкт. Зауважте це, перш ніж вирушити досліджувати Чернігівщину.
Гостинність і приязність – візитні картки Чернігова, якому давно вже час відвоювати у Львова звання "туристичної столиці на зимові свята". Уявіть, як приємно було б вирватися з робочих буднів і поїхати (десь на тиждень) на фестиваль українських традицій "Де коза ходить, там жито родить". На сцені співають колядки етноколективи "Баламути", "Щука-Риба", "Кросна", юнацький гурт "Ясно-Красно" із села Ходосівка та студентській гурт "Придане". Взагалі не соромлячись натовпу, між людьми розгулює коза.
А чоловік і жінка з Чернігова вирішили не задовольнятися книгою рекордів Гіннеса, а створити власну збірку місцевих досягнень. Першим рекордом стало приготування 200 літрів Сіверського борщу, яким традиційно нагодували гостей фестивалю.
Тому що новорічна святкова атмосфера для чоловіка і жінки з Чернігова – це найголовніше. У грудні Діди Морози на велосипедах роз'їжджають містом Мена та вручають подарунки дітям і дорослим, а в січні жителі села Буда-Вороб’ївська з шостої ранку ходять по сусідах – тут звичаї засівання та щедрування збереглись найкраще. Можна і цукерок двісті штук назбирати, і гривень триста. Не кажучи вже про сам Чернігів, де 250 людей на площі заспівали головну українську колядку – "Щедрик".
Зі співом (та й з іншими видами мистецтва) тут взагалі все чудово. У нацвідборі на пісенний конкурс Євробачення-2020 візьмуть участь аж двоє місцевих учасників - чоловік з Чернігова, який у 15 років переміг у четвертому сезоні музичного талант-шоу "Х-фактор", та жінка з Чернігова, вокалістка гурту GO-A. Вона взагалі дізналась про участь у нацвідборі Євробачення з інтернету.
Є ще одна історія про неймовірно самобутній колектив, який складається з трьох чернігівських бабусь – тріо "Журавка" з Петрушина. Співають бабусі народні пісні та твори місцевих авторів, виступають завжди в українському вбранні, яке залишилось їм від мам. За 70 років сестринське тріо зібрало більше сотні фольклорних пісень, які знають на пам’ять. Якщо це не історія в дусі ДахаБраха або Онуки, то що ми взагалі знаємо про наш рідний український фольклор?
Починати творчу кар'єру в такому поважному віці для людини з Чернігова – не новина. Чоловік з Новгород-Сіверського, колишній вчитель фізики та трудового навчання, в 54 роки відкрив свою першу виставку картин. Технікам малювання навчався самостійно. За основу для картин використовує тонкі листи фанери. Фарби – акрилові або емаль. Пише пейзажі – з натури та вигадані. Картини свої автор не продає, дарує друзям. Бажання малювати пояснює так: "Багато людей шукають у чомусь сенс життя. Сенс життя – в тому, щоб жити. Жити і намагатись зробити іншим людям краще. Я своїми малюнками намагаюсь зробити, щоб людям було якось світліше".
Найстаріший гончар України також живе на Чернігівщині – йому виповнилося 94 роки. Каже, що гончарством почав займатися з шести років. Чоловік взяв приклад з батька, який заробляв цим на життя, та не займався гончарством, тільки поки був в армії, під час Другої світової. За словами майстра, основам гончарства він зміг навчити онука та правнука. Каже, час від часу до нього приїжджають різні люди на екскурсії, частину виробів дочки їздять продавати до Києва.
Традиційно хочеться побажати Чернігову та його прекрасним жителям чогось дуже приємного. Наприклад, щоб вони не боялися реалізувати свій творчий потенціал навіть у літньому віці. Щоб Книга рекордів Чернігівщини частіше поповнювалася гастрономічними досягненнями на кшталт мініатюрного містечка з імбирного печива. І щоб у всьому регіоні частіше траплялися новини, які викликають позитивні емоції.
