Акціонізм, NFT, медіа-арт: словник термінів зі світу сучасного мистецтва

Акціонізм, NFT, медіа-арт: словник термінів зі світу сучасного мистецтва

Акціонізм, NFT, медіа-арт: словник термінів зі світу сучасного мистецтва

Продовжуємо складати словник запозичень, які з'явилися в українській мові за останні роки. Це третій випуск – про терміни зі світу сучасного мистецтва. Із запозиченнями зі світу музики можна ознайомитися за посиланням, а другий випуск був присвячений мові режисерів, продюсерів та акторів.

Нагадаємо, що за останнє десятиліття в українській мові з’явилося чимало англіцизмів, які, за деякими джерелами, складають 75-80% усіх запозичень. Голова Товариства української мови КНУ ім. Шевченка Віталій Радчук стверджує, що чимало англіцизмів витісняють з обігу питомі українські слова, а це вже є проявом мовної агресії. Проте, як вказано на офіційному сайті української мови, мова збагачується не лише завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лексем, а й шляхом запозичень.

Акціонізм (лат. "actio" – діяльність, дія, діяння): узагальнена назва для ряду форм, що виникли в авангардистському мистецтві. Представники акціонізму вважають, що митець повинен займатися не створенням статичних форм, а організацією подій, процесів.

Сформувався він у 1960-і роки в мистецькому середовищі Західної Європи. Початок акціонізму, де творчий художній процес превалює над результатом зусиль художника, поклали дадаїсти з їх ірраціональністю, цинізмом і запереченням канонів в мистецтві.

Зокрема, у творчості американського художника Дж. Поллока чільним був спонтанний процес розливання або розбризкування фарб по полотну, а утворена картина розглядалася лише як доказ того, що акція відбулася.

Гепенінг (англ. happening – випадок, подія): різновид мистецтва "дії", один із проявів акціонізму, що відбувається за участі художника, але не контрольований ним повністю. Зазвичай є імпровізацією і не має, на відміну від перформансу, чіткого сценарію. Одне із завдань гепенінгу – подолання кордонів між художником і глядачем.

Основоположником гепенінгу як вистави з елементами випадковості є композитор Джон Кейдж, який здійснив перший гепенінг під назвою "П'ять хвилин тридцять три секунди. Тиша" у 1952 році. Відповідно до його уявлення про значення випадку в художній творчості гепенінги іноді називають "спонтанними безсюжетними театральними подіями". Сам термін у 1958 році був запропонований Алланом Капроу, учнем Кейджа.

Перформанс (англ. performance – виконання, подання, виступ): форма сучасного мистецтва, в якій твором мистецтва є дії художника або групи в певному місці та в певний час. Поява перформансу пов'язана із запереченням модерністської ієрархії мистецтва, згідно з якою художником може вважатися тільки живописець, графік або скульптор.

До перформансу можна віднести будь-яку ситуацію, що включає чотири базові елементи: час, місце, тіло художника і стосунки між художником і глядачем. У цьому полягає відмінність перформансу від таких форм образотворчого мистецтва, як картина або скульптура, де твір визначається виставленим об'єктом.

Іноді перформансом називають такі традиційні форми художньої діяльності, як театр, танець, музика, циркові виступи й т.п. Однак в сучасному мистецтві термін "перформанс" належить зазвичай до форм авангардного або концептуального мистецтва, які наслідують традиції образотворчого мистецтва.

NFT (англ. "non-fungible tokens", що можна перекласти як "невзаємозамінні токени"): їх особливість полягає в назві – кожна така монета унікальна. За допомогою NF-токенів розробники розв'язали проблему забезпечення прав власності цифрових об'єктів. Грубо кажучи, це спосіб забезпечувати цифрові твори унікальним підписом, щоб потім торгувати ними так, ніби це фізичні об'єкти.

Перші експерименти з NFT почалися у 2013-2014 роках, а у 2021 році вперше матеріальний твір мистецтва був перетворений на цифровий актив – компанія Injective Protocol придбала за $95 тис. трафарет "Morons (White)" художника Бенксі та спалила його під час прямого ефіру в Twitter. Таким чином з картини зробили віртуальний актив – невзаємозамінний токен (NFT).

Нет-арт (англ. “мережеве мистецтво”): течія в сучасному мистецтві, в якій митці створюють твори, що існують тільки в інтернеті, за допомогою комп'ютерних технологій.

Мережеве мистецтво, або online-based art, почало набирати обертів з 1990-х років, коли художники активно винаходили шляхи для репрезентації своїх ідей поза стінами галерей. Нет-мистецтво використовує Інтернет як матеріал і засіб. Тобто тканина мережі стає основою для мистецького твору, а власне Інтернет – експозиційним простором.

Як не дивно, перші зразки нет-арту існували ще до появи інтернету – вони називалися ASCII-графіка, і розміщувалися в мережах Фідонет і BBS. Попередниками нет-арту можна вважати художників, які тоді працювали з комунікаційними технологіями: факсом, відеотексом, телефоном та іншим. Першим значущим об'єднанням мережевих художників є голландська артгрупа Jodi (Joan & Dirk), в проєктах якої часто обігрується тема глобалізації та політики великих корпорацій.

Акціонізм, NFT, медіа-арт: терміни зі світу сучасного мистецтва

Медіа-арт артгрупи Jodi (Joan & Dirk)

Реді-мейд (англ. ready “готовий” і made “зроблений”): техніка в різних видах мистецтва (головним чином – в образотворчому мистецтві і в літературі), коли автор представляє як свій твір деякий об'єкт, створений не ним самим і (на відміну від плагіарту) не з художніми цілями.

Термін ready-made в контексті образотворчого мистецтва вперше використав французький художник Марсель Дюшан у 1913 році. Він створив в цій техніці кілька робіт: "Велосипедне колесо" (1913), "Сушарка для пляшок" (1914) та скандальновідомий "Фонтан" (1917). Хоча Дюшан уникав давати будь-які визначення, про ready-made він говорив як про твори мистецтва, створені без втручання художника.

У своїх класичних реді-мейдах середини 1910-х – початку 1920-х років Дюшан зводить в абсолют не створення художником об'єкта мистецтва, а його вибір уже виготовленого (причому фабрично) предмета, речі, яка в новому контексті (виставки, публікації в художньому журналі тощо) має поставити питання, чим взагалі є твір мистецтва і його автор, що сьогодні може відрізняти копію від оригіналу, та які взагалі існують межі мистецтва.

Акціонізм, NFT, медіа-арт: терміни зі світу сучасного мистецтва

"Фонтан" (1917), реді-мейд Марселя Дюшана

Інсталяція (англ. install — встановлювати, влаштовувати): жанр сучасного мистецтва, головним елементом якого є простір. Основоположниками інсталяції вважаються Марсель Дюшан і сюрреалісти, проте широке поширення жанру пов'язано з 1960-ми роками, а затвердження поняття – з 1970-ми.

Інсталяція може бути просторовою композицією, створеною з готових матеріалів і форм, але, на відміну від асамбляжу, інсталяція сприймається як цілісний простір, що взаємодіє з архітектурою і втягує самого глядача в себе. Найчастіше інсталяція безпосередньо пов'язана з архітектурою виставкового простору, специфікою місця і контексту, в яких вона експонується.

Медіаарт (лат. medium – середина, посередник і англ. art – мистецтво): це жанр, який охоплює твори, створені за допомогою нових медіатехнологій. До нього відносять цифрове мистецтво, комп'ютерну графіку, комп'ютерну анімацію, віртуальне мистецтво, інтерактивне мистецтво, комп'ютерну робототехніку, а також біотехнології.

Медіамистецтво часто передбачає інтерактивність, тобто взаємодію художника та спостерігача, а також спостерігача та твору мистецтва. Як зазначають деякі теоретики, такі форми взаємодії, участі та трансформації розширюють межі медіаарту і відносять його до одного з напрямів сучасного мистецтва.

Початок медіаарту як жанру можна простежити до перших винаходів з рухомими фотографіями в пізньому 19 столітті, як-от зоотроп (1834), праксиноскоп (1877) і зоопраксископ Едварда Мейбріджа.

Куратор (лат. curare – опікати, піклуватися): спочатку кураторами називали музейних хранителів, відповідальних за ту чи іншу колекцію або відділ. Однак уже у 1920-1930-х роках відбувся перехід від поняття зберігача, що працює з колекціями всередині музею і відповідає за їх цілісність, до розширеного розуміння ролі куратора як автора, відповідального за весь процес створення художньої виставки. Тобто він трактується як провідник між ідеями художника, інституцією та публікою.

Куратор не тільки вигадує концепцію і тему виставки, вибирає художників і обговорює з ними спосіб показу їх робіт, але часом і переосмислює саме поняття експозиції, організовуючи її в таких несподіваних місцях, як готельний номер або чоловіча лазня, або перетворюючи виставку в дискусію, кінотеатр, гуртожиток або школу. Однак, крім внутрішньої свободи, куратором рухає необхідність забезпечити баланс інтересів – художника, інституції та публіки.

Читайте також

Мистецтво, створене для Інтернету та з Інтернету: що ми знаємо про нет-арт

Чому “куратор” одна з ключових фігур у мистецтві, та які кола треба подолати, щоб відкрити виставку

Ринок цифрового мистецтва: як він працює і чи зможуть на ньому розбагатіти українські художники

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше