Понад тиждень Іран охоплений надмасштабними протестами. За даними інформаційного агентства Human Rights Activists News Agency (HRANA), 36 людей загинули у масових акціях, зокрема двоє — представники сил безпеки Ірану. Понад 2 тисячі людей затримали. Це далеко не перші антиурядові протести в Ірані за останні роки, але зараз вони охопили всі регіони країни й не схоже, що найближчим часом вщухнуть. Тож західні медіа пишуть про них як про "найбільший виклик для клерикальних правителів Ірану з часів Ісламської революції 1979 року". Чи виправдається таке тлумачення і чи зможе чинний владний режим в Ірані впоратися з таким викликом чи варто чекати, що зовнішні сили скористаються із ситуації в країні — розповідаємо в цьому тексті.
Про що ці протести для іранців?
Нинішні протести почалися 28 грудня: того дня власники крамниць та торговці на Великому базарі Тегерана виступили проти проблем в іранській економіці. Станом на тоді іранський ріал упав до 1,42 мільйона за долар США — це рекордне просідання національної валюти аж на 56% буквально за пів року. Інфляція сягнула небачених розмірів: зокрема, ціни на продукти порівняно з 2024-м зросли в середньому на 72%. Уже до Нового року протести поширилися на 17 провінцій Ірану з 31. До акцій долучилися студенти, а згодом і представники інших прошарків суспільства. За тижні протести виросли до масштабів усієї країни.
Взагалі економіка Ірану останніми роками страждає постійно. Великим ударом стало відновлення американських санкцій проти Ірану у 2018-му, за першої адміністрації Дональда Трампа. Тоді Трамп оголосив, що США виходять з укладеної з Іраном та іншими західними державами угоди під назвою "Спільний всеохопний план дій", яка суттєво обмежувала ядерну програму та запроваджувала суворий контроль в обмін на подальше послаблення санкцій. США оголосили, що угода більше не має сенсу, адже, мовляв, не стосується програми балістичних ракет Ірану. Тоді Тегеран у відповідь продовжив роботу над своєю ядерною програмою — навіть в умовах санкцій.
Восени 2025-го проти Тегерану знову застосували хвилю нових обмежень. Так, у вересні Рада безпеки ООН відновила санкції, які діяли щодо Ірану ще до ядерної угоди 2015-го. Це сталось на тлі відсутності прогресу в переговорах з Іраном, який відмовився надавати конкретні зобовʼязання щодо відмови від створення ядерної зброї. Згодом до санкцій долучився і Євросоюз, заборонивши країні торгівлю сталлю й металами. А в листопаді на тлі новин, що Іран відновлює свою програму з виробництва балістичних ракет, США теж запровадили нові санкції для зупинки виробництва ракет та ударних дронів (тоді в переліку підсанкційних компаній опинилися й дві підставні компанії з України, — ред.).
Поглибили економічну кризу в Ірані й спільні удари Ізраїлю та США по іранських ядерних обʼєктах у червні минулого року. І саме цей фактор директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у розмові з Суспільним називає ключовим тригером "ідеального шторму" і початку масштабних протестів. "Є таке поняття як "відкладений протест". 12-денна війна, програш Ірану в ній і оце приниження, яке відчули іранці після поразки в цій війні, спричинили протест, який був відкладений через те, що на момент поразки іранське суспільство було доволі шокованим. І очевидно, що сам факт поразки не міг бути ключовим тригером. Але в поєднанні з економічною кризою, екологічною кризою (в країні великий дефіцит води й це теж велика проблема, — ред.), — став ним", — пояснює Семиволос.
Врешті, Іран виявився однією з найбільш ізольованих держав світу: через низку міжнародних обмежень країна має труднощі з доступом до фінансових ринків. Тотальна залежність від імпорту лише загострює ситуацію та ще більш підживлює інфляцію. "Кілька днів тому піднос з яйцями коштував 280 тисяч томанів (близько 96 гривень), а тепер ціна зросла до 500 тисяч томанів (понад 170 гривень)", — ділиться в розмові зі Sky News Ширін, 45-річна мешканка міста Керманшах на заході Ірану.
Але ж річ, мабуть, не лише в грошах?
Так, ці протести складно назвати суто економічними: зараз вони переросли у протести за глобальні зміни в Ірані. На відеозаписах із мітингів чути антиурядові заяви й заклики. Так, минулої неділі демонстранти пройшли вулицею Джомхурі в Тегерані, скандуючи "Смерть диктатору!" і "Цей рік – рік крові!". Раніше, 30 грудня на протести в Тегерані разом з торговцями й власниками крамниць вийшли студенти, які вигукували: "Спочивай з миром, шах Реза!". Йдеться про шаха Мохаммеда Реза Пехлеві — останнього представника монархії в Ірані, якого повалили лідери Ісламської революції 1979-го. Тоді ж було закладено основи теперішньої іранської вертикалі влади. Варто коротко нагадати, як саме це працює.
На чолі владної вертикалі в Ірані стоїть аятола. Саме його вважають головою держави й головнокомандувачем. Він впливає на все: від зовнішньої політики до економіки та судової системи, ЗМІ й силових структур. Саме аятола каже останнє слово щодо визнання результатів виборів та призначень і звільнень чиновників. А ще він контролює Корпус вартових ісламської революції (КВІР) — основну військову, політичну та економічну силу в країні, у складі якої є піхота, флот та авіація, а також волонтерське крило — Сили опору Басідж, яке використовується для придушення інакомислення в країні. Також в Ірані діє Рада вартових: це близькі соратники аятоли, які затверджують нові закони або накладають на них вето. Президент — друга людина в країні, після аятоли, найвищий виборний посадовець.
У цій структурі останнім часом усе помітнішим стають внутрішні розбіжності, зазначає Ігор Семиволос. "Розкол еліт значною мірою повʼязаний зі станом здоровʼя верховного лідера Алі Хаменеї (йому вже 86 років, — ред.), і плюс тиск із боку США. На цьому тлі виникає декілька центрів сили: Масуд Пезешкіан (президент Ірану, — ред.), який уособлює більш поміркованих ісламістів, та консервативно-радикальні групи, як-от Корпус вартових Ісламської революції. Але КВІР станом на зараз також не монолітний, перебуває під тиском США, відчуває брак ресурсів. Усе це й призвело до того, що після понад 10 днів протестів в Ірані створюється революційна ситуація", — каже Семиволос.
Крім того, на вулицях країни можна почути й інші звернення до шаха, на зразок: "Хай живе шах!" Це вже відсилка до старшого сина Пехлеві, шаха у вигнанні. Реза-молодший нині мешкає за кордоном, він намагався боротися проти Ісламської республіки й виступав за проведення в Ірані виборів, а не відновлення класичної монархії. Як відзначає Deutsche Welle, частина протестувальників бачать його реальним перехідним лідером Ірану, якщо нинішній режим вдасться повалити. Сам Пехлеві у своїй колонці для The Washington Post запевняє, що має план "національного переходу до демократії" і готовий очолити його. Каже, що зможе обʼєднати різноманітні демократичні сили Ірану, які хочуть бачити країну стабільною та суверенною.
"Люди стурбовані тим, що перехід Ірану до демократії може призвести до хаосу, фрагментації або тривалої нестабільності, як в Іраку чи Афганістані. Це занепокоєння є законним — і саме тому важлива підготовка. Протягом кількох років я розробляв "Проєкт процвітання Ірану" разом з мережею з понад сотні іранських експертів у галузі економіки, права, енергетики, управління, охорони здоров'я та інфраструктури. Разом вони розробили детальні, секторальні плани для впорядкованого переходу, який зберігає основні послуги, стабілізує економіку та відновлює довіру в країні та за кордоном", — пише Реза Пехлеві.
За словами Семиволоса, раніше Резу Пехлеві сприймали як чергового опозиційного політика, який живе десь на Заході й особливо на події в Ірані не впливає. Але тепер у пошуку альтернативних сценаріїв розвитку Ірану все більше людей почали замислюватися про потребу зміни форми правління. "І багато хто бачить ту частину історії, яка була раніше — тобто шахський Іран", — додає експерт.
Як на все це реагує іранська влада?
Як відзначає Al Jazeera, перша реакція влади в Тегерані на протести була доволі незвичною: раніше, щойно спалахували антиурядові заворушення, мітингарів жорстко розганяли і практично завжди це позначалося смертю протестувальників. Цього разу внаслідок зіткнень між протестувальниками та силами безпеки теж є смертельні випадки, та все ж уряд Пезешкіана поки що утримується від відвертих репресій і, схоже, готовий вислухати вимоги протестувальників. Влада навіть вдалася до кроків назустріч: реагуючи на економічні вимоги протестувальників, уряд минулого тижня призначив нового керівника Центрального банку, який пообіцяв відновити економічну стабільність.
Виступаючи на церемонії, присвяченій вбивству старшого командира Корпусу вартових Ісламської революції Касема Сулеймані під час атаки США п'ять років тому, Пезешкіан наголосив на відданості свого уряду економічним реформам та боротьбі з корупцією. "Ми всі повинні об’єднатися, щоби розв'язати проблеми людей і захистити пригноблених та знедолених", — наголосив президент. Крім того, влада шукає й інші способи заспокоїти населення. Так, 5 січня Пезешкіан пообіцяв виплачувати близько 6 доларів на місяць 80 мільйонам громадян у межах плану "економічної допомоги" — для заспокоєння протестів.
Аятола Алі Хаменеї у своїх заявах різкіший: він закликав владу протистояти демонстраціям та придушувати їх, якщо ті перетнуть межу. "Протести є законними, але вони відрізняються від заворушень. Ми розмовляємо з протестувальниками, але розмовляти з бунтівниками немає сенсу. Бунтівників потрібно ставити на місце", — заявив Хаменеї. І додав,, що, на його погляд, частина учасників протестів діє за підбурюванням з-за кордону. Так, начальник поліції Ахмад Реза Радан теж повідомляв, що протягом останніх двох ночей влада розпочала “цілеспрямовані арешти лідерів, які підбурювали людей”, і ці заарештовані лідери нібито зізналися в отриманні грошей. Правозахисники заявляють, що такі зізнання зазвичай вибивають у мітингарів силою і вони не є достовірними.
З даними видання The Times, Алі Хаменеї так перейнявся протестами, що встиг розробити план втечі, якщо ті посилюватимуться. Тікати він збирається разом зі своїми помічниками та членами родини до Москви, де нібито вже готові засоби для його безпечного переїзду. Якщо це станеться, там він складе компанію ще одному близькосхідному лідеру-втікачу — Башару Асаду, експрезиденту Сирії, який втратив владу у грудні 2024-го. За даними розвідки, аятола “ослаб як фізично, так і психологічно" після минулорічної війни з Ізраїлем, а його план втечі передбачає збір активів та майна за кордоном для гарантування безпеки соратників та родини.
Тим часом протести лише масштабуються й стають більш рішучими. “Все більше й більше людей долучаються до протестів і виходять, зокрема, й ті групи населення, які раніше точно не брали в такому участі. Це свідчить про те, що протестний потенціал Іранської революції зростає”, — каже Ігор Семиволос. Відео з протестів, що ширяться соцмережами, засвідчують акції по всій країні — від Тегерана до містечок та університетських поселень. У столиці сидячий страйк на Великому базарі на початку тижня сили безпеки розганяли сльозогінним газом і тимчасово закрили ринок. За даними курдсько-іранської правозахисної групи Hengaw, західні провінції, зокрема Ілам, Керманшах, Лорестан і Хамедан, стали свідками найбільш смертоносних зіткнень протестувальників та сил безпеки.
Чого чекати від США та Ізраїлю?
Президент США Дональд Трамп на тлі антиурядових протестів в Ірані пригрозив іранській владі готовністю "діяти", якщо та вбиватиме мирних мітингувальників. А речник Державного департаменту США наголосив, що уряд Ірану "марнує багатства країни на тероризм, і тому гнів іранського народу зрозумілий". За його словами, Ісламська Республіка десятиліттями ігнорувала потреби людей, аби "витрачати мільярди доларів на своїх терористичних посередників та ядерну діяльність". Обіцянки США реагувати на ситуацію в Ірані не видаються голослівними на тлі нещодавніх подій у Венесуелі, де внаслідок спецоперації у столиці вдалося захопити і вивезти до США диктатора Ніколаса Мадуро.
При тому, що 12-денна війна у червні закінчилась запевненнями США: по ядерних об'єктах Ірану завдано вирішального удару, у міжнародній пресі зʼявляються спекуляції про те, що Ізраїль разом зі США готується нині до нових атак. За даними Axios, Трамп та прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу нещодавно обговорювали подальші удари по Ірану, а також потенційну атаку на ліванського союзника Тегерана — угруповання "Хезболла". За словами Ігоря Семиволоса, по всьому Близькому Сходу зараз відбувається підготовка до подібного втручання, водночас не до кінця зрозуміло, у якому форматі готові втрутитися США.
"Є така собі видима частина айсбергу, коли можуть бути завдані удари по цілях, що повʼязані з КВІР або Басідж. Це одна частина операції. А інша — таємна, де відбуваються консультації з частиною іранських політичних еліт, які в перспективі могли б забезпечити транзит влади. Це, можливо, найважливіше, тому що завжди є оце відчуття: хто зробив революцію — ми самі, чи її зробили за нас? І з цієї точки зору, бажано, щоб прямого втручання в процес [зміни влади] не було. Але в разі, якщо ситуація піде шкереберть і інших варіантів не буде, американці можуть завдати цих ударів. Мабуть, на фінальному етапі", — додає Ігор Семиволос.
