Беньямін Нетаньягу стає за трибуну Генасамблеї ООН, тримаючи плакат зі схематично зображеною іранською ядерною бомбою. Премʼєр-міністр Ізраїлю застерігає: Тегеран може виготовити перші робочі зразки ядерної зброї вже наступного року, тож світ має запобігти цьому. За словами політика, "червоною лінією" має бути готовність іранської бомби на 90% ― і Тегеран, як ніколи, близький до цього.
Ні, це не свіжа заява: Нетаньягу зробив її ще 2012 року й відтоді нерідко повторював. Міжнародні експерти з ядерної енергетики та зброї стверджувати це так рішуче не наважувались. Щоб відмовити Іран від створення ядерної бомби, створили цілу міжнародну програму, яка спонукала країну розвивати лише мирне використання ядерних технологій ― в першу чергу, АЕС.
28 лютого Ізраїль спільно зі США завдав ударів по Ірану — це стало продовженням бомбардувань країни, що відбулись у червні 2025 року. Нетаньягу заявив, що "терористичний режим в Ірані не повинен отримати ядерної зброї". За словами президента США Трампа, операція має на меті знищити ракетну промисловість Ірану.
В Тегерані заяви про наміри створити ядерну зброю традиційно заперечують і наполягають, що їхня ядерна програма має винятково цивільне спрямування.
Наскільки обґрунтовані слова Нетаньягу про іранську ядерну бомбу, яка нібито ось-ось зʼявиться? Що про це знають міжнародні експерти й чи є шанси повернути Іран до мирного діалогу про його ядерну програму ― детально пояснює Суспільне.
Уперше матеріал був опублікований 22 червня 2025 року.
Ядерна енергетика зʼявилась в Ірані завдяки Заходу
Перші спроби розвивати власну ядерну програму в Ірані сягають 1950-х. Тодішній прозахідний уряд країни за підтримки Європи та США заснував програму "Атом заради миру". Усе почалося з реактора для досліджень потужністю п'ять мегаватДля порівняння, потужність найпопулярніших на сучасних українських АЕС енергоблоків типу ВВЕР-1000 ― тисяча МВт. ― його Іран отримав від США 1967-го. І за три роки, коли набув чинності міжнародний Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, встиг чимало розробити. Втім, країна тоді дотримувалась ідеї розробки атомної енергетики лише в мирних цілях ― Тегеран одним із перших поставив під угодою свій підпис.
За правління прозахідного шаха Мохаммеда Рези Пехлеві Іран уклав низку контактів із західними постачальниками, з французькими та німецькими компаніями домовилися про будівництво реакторів.
Як розповідав згодом "батькоФахівець із атомної енергетики, Ехтемад спершу отримав доручення від шаха розробити ядерну програму Ірану, а тоді заснував іранську Організацію з атомної енергії." іранської ядерної програми Акбар Етемад, Пехлеві бачив у ядерних технологіях спосіб "досягти індустріалізованої економіки та високих соціальних стандартів". Але у приватних розмовах з Етемадом шах не приховував: хоч пріоритет Ірану ― розвинути енергетику, все ж Тегеран враховує й можливі "зміни регіонального військового балансу". Як ідеться в документах Державного департаменту США, у червні 1974-го Пехлеві зазначав: "Якщо інші країни регіону розроблять ядерну зброю, Іран також це зробить ― без сумніву й швидше, ніж ви думаєте".
Стрімкий розвиток ядерної програми Тегерана пригальмувала Ісламська революція 1979 року: шах втратив владу. На чолі країни опинився аятола Рухолла Хомейні ― й відносно ліберальна країна стала глибоко консервативною. За рік почалася війна з Іраком, через яку було частково знищено, зокрема, кілька недобудованих ядерних реакторів. Лідери ісламської революції спершу взагалі не хотіли розвивати ядерну програму: мовляв, це і надто дорого, і ставить країну в залежність від західних держав. Однак руйнівні наслідки війни та чутки про розробку Іраком “брудної бомби” змінили позицію іранської верхівки: у 1980-х Тегеран повернувся до ядерних розробок і навіть почав перші спроби збагачення урану.
У 1990-х Іран знайшов нових спонсорів своєї ядерної програми ― Китай, Пакистан та Росію, які взялись відновлювати знищені війною реактори. Є гіпотези, що саме в цей період Іран отримав на чорному ринку технологію збагачення урану, яку почав розвивати пакистанський учений Абдул Кадир ХанЙого вважають засновником ядерної програми Пакистану. 28 травня 1998 року Пакистан випробував першу ядерну бомбу на основі збагаченого урану за технологіями Хана. У 2004 році Хан визнав себе винним у продажу ядерних матеріалів і обладнання на чорному ринку. Пакистанський суд покарав його домашнім арештом, але за кілька років звільнив.. Власне, історія розробки Іраном ядерної зброї тягнеться саме з цих часів: влада Ірану схвалила "План АмадаТаємний іранський науково-дослідний проєкт 2000-2003 років, метою якого була розробка та випробування ядерної боєголовки для балістичної ракети У 2018-му ізраїльська розвідка повідомила, що викрала документи щодо цього проєкту й надала їх як доказ, що Іран брехав про замороження своєї ядерної програми.", за яким країна мала до 2004 року створити пʼять ядерних боєприпасів. Керувати проєктом доручили фізику-ядернику Мохсену ФахрізадеВосени 2020-го Ізраїль убʼє його за допомогою оснащеного супутниковим звʼязком кулемета. Це було одне з перших у світі дистанційно керованих убивств.. Іран почав стрімко вдосконалювати технології.
Вже на початку 2000-х стало відомо про два іранські ядерні обʼєкти ― заводи зі збагачення урану та виробництва важкої водиВикористовується як сповільнювач нейтронів у ядерних реакторах ― це дозволяє контролювати швидкість реакції.. Це були обʼєкти подвійного призначення, а те, що спершу Тегеран приховав ці заводи від перевірок МАГАТЕ, лише посилило підозри. Міжнародні організації та окремі країни почали вимагати від Ірану призупинити свої ядерні проєкти. Той відмовився й отримав санкції, з якими живе й досі. Упродовж 2006-2015 років США та ЄС обмежили для Ірану експорт нафти, заморозили його закордонні активи, закрили доступ до міжнародної банківської системи та інвестицій у технології. Але все це не спонукало Тегеран зупинити роботу над ядерними проєктами. Він просто розділив її на два треки ― відкриту, показово цивільну діяльність, і приховану.
У вересні 2009 року західні лідери надали докази про існування ще одного таємного заводу зі збагачення урану поблизу Кума, нині відомий як Фордо. Попри санкції, до літа 2013 року Іран встановив понад 18 тисяч центрифуг першого покоління IR-1 та 1300 новіших, ефективнішихЕфективність центрифуги вимірюється за швидкістю, з якою вона відокремлює ізотоп уран-235 від урану-238. Це скорочує час, необхідний для виробництва ядерного пального або, потенційно, сировини для ядерної зброї.. А ще накопичив близько 9700 кілограмів урану, збагаченого до 5%У ядерній зброї використовується уран, збагачений до 90%. Цивільні АЕС використовують уран, збагачений до 3,5–5%., та 370 кілограмів, збагаченого до 20%. Уряд США застерігав, що до створення ядерної зброї Іраном залишилися лічені місяці.
Та все ж санкції подіяли, й за два роки Іран пішов на діалог. Він уклав угоду зі США та іншими західними країнами під назвою "Спільний всеохопний план дій". Ця угода суттєво обмежувала ядерну програму та запроваджувала суворий контроль в обмін на подальше послаблення санкцій. Утім, "мирова" проіснувала недовго: у 2018-му за свого першого терміну на посаді Дональд Трамп оголосив, що США виходять з угоди, адже, мовляв, вона не стосується програми балістичних ракет Ірану. У відповідь перестав дотримуватись умов угоди й Тегеран. Так, угода заборонила на 15 років проводити збагачення урану на заводі Фордо. Однак у 2021 році Іран відновив роботи на цьому заводі й проводив там збагачення урану до 20%.
То чи має зараз Іран ядерну зброю?
Упродовж трьох десятиліть Беньямін Нетаньягу наполягав, що найсерйозніша загроза від Ірану полягає саме в його програмі створення ядерної зброї. А обґрунтовуючи розпочату 13 червня воєнну операцію, премʼєр заявив, що Іран ще ніколи не був настільки близьким до того, щоб це сталося. За підрахунками Нетаньягу, Тегеран має достатньо збагаченого урану, щоб виготовити щонайменше дев'ять одиниць ядерної зброїЗа міжнародною класифікацією, одна одиниця ядерної зброї, залежно від виду, може включати в себе одну чи більше ядерних боєголовок., а ще — величезний запас балістичних ракет. Армія оборони Ізраїлю в офіційній заяві, опублікованій невдовзі після атаки, назвала її "превентивним ударом". Як пише видання Times of Israel, керівники служби безпеки Ізраїлю виявили: програма ядерної зброї Ірану досягла точки екзистенційної загрози з боку режиму, який відкрито прагнув знищити Ізраїль.
Раніше у своєму великому розслідуванні експерти Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) дійшли висновку, що Іран "здійснював низку видів діяльності, повʼязаної з розробкою ядерного вибухового пристрою" з кінця 1980-х до 2003 року. Коли Захід дізнався про Фордо, тривалість цієї "діяльності" продовжили до 2009-го. Після цього "жодних достовірних ознак" розробки ядерної зброї з боку Ірану нібито не було.
Втім, звинувачення ізраїльських посадовців небезпідставні. Як пише CNN, наразі невідомо, наскільки Іран реально близький до створення ядерної бомби, однак є докази того, що він досяг значного прогресу у виробництві ключового "інгредієнта" ядерної зброї ― високозбагаченого урану.
Тривожні знаки МАГАТЕ помітило вже у 2023 році: за повідомленням експертів, на іранських ядерних об'єктах виявили частинки урану, збагаченого до чистоти 83,7%, дуже близької до необхідного для створення ядерної бомби рівня в 90%. Напередодні атак Ізраїлю по Ірану рада керівників МАГАТЕ вперше за майже 20 років відкрито звинуватила Іран у тому, що країна не виконує своїх зобовʼязань щодо міжнародних гарантій ядерної безпеки. Ірану закидали приховування інформації від МАГАТЕ, зокрема щодо походження слідів високозбагаченого урану. Як зʼясували експерти агентства, Іран здійснював секретну ядерну діяльність на трьох обʼєктах, які були частиною "Плану Амада" і про які він міжнародним спостерігачам не повідомляв.
У травневому звіті МАГАТЕ йдеться: іранські запаси урану, збагаченого до 60% чистоти, зросли приблизно вдвічі — до 408,6 кілограма. За умови подальшого збагачення, цього якраз вистачить для створення дев'яти одиниць ядерної зброї. За даними МАГАТЕ, такий рівень "викликає серйозне занепокоєння", оскільки наразі Іран ― єдина країна, яка робить це, не виробляючи ядерну зброю явно.
У березні цього року директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард теж повідомила Конгресу, що запаси збагаченого урану в Ірані зараз ― "безпрецедентні для держави без ядерної зброї". Однак, за її оцінками, розвідка США "продовжує вважати, що Іран не створює ядерної зброї, і верховний лідер (Ірану) Хаменеї не продовжив програму ядерної зброї, яку він призупинив у 2003-му". Келсі Девенпорт, директорка з питань політики нерозповсюдження Асоціації контролю над озброєннями США, заявила ВВС, що прем'єр-міністр Ізраїлю у своїх заявах "не надав жодних чітких чи переконливих доказів того, що Іран перебуває на межі готовності створення ядерної зброї". За оцінками розвідувальних служб США, Іран справді може розробляти компоненти ядерної зброї, але "ключової роботи зі створення зброї Іран не проводить".
"Насправді Іран не має ядерної зброї. Немає жодного свідчення цього. Історія про ядерну загрозу з боку Ірану підживлюється Ізраїлем: скільки Нетаньяху перебуває при владі, він постійно про це говорить, це його, так би мовити, ідея фікс. Тому очевидно, що ключове для нього ― не допустити взагалі опції, щоб Іран у майбутньому за будь-яких обставин мав ядерну зброю", ― пояснює Суспільному директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Якими були наслідки ударів по Ірану в 2025 році?
На момент ізраїльського удару в червні 2025 року в Ірані працювали три заводи зі збагачення урану ― у містах Натанг, Фордо й Ісфахан. Натанг ― це переважно підземний комплекс, де наразі встановлено близько 17 тисячПрацювали з них не всі ― 13,5 тисячі. центрифуг для збагачення урану. Як заявив у пʼятницю голова МАГАТЕ Рафаель Гроссі, ізраїльські удари знищили електричну інфраструктуру в Натанзі, зокрема електричну підстанцію, будівлю головного джерела живлення та аварійне джерело живлення з резервними генераторами. Там же розміщено й пілотний завод зі збагачення палива ― наземний, значно менший, розрахований на меншу кількість центрифуг. Він зруйнований вщент, а ось точна доля підземної інфраструктури основного заводу невідома.
"Річ у тім, що в Ізраїлі наразі не існує зброї, яка може пробити бункери з реакторами для збагачення урану для ядерної зброї. Таку зброю мають лише Сполучені Штати. Ізраїль багато разів просив, пояснював, аргументував Вашингтону необхідність запобіжного удару, який би унеможливив подальший розвиток ядерної програми Ірану. Та США все-таки не погоджувались", ― пояснює у розмові із Суспільним Володимир Джиджора, дипломат, секретар посольства України в Ірані у 1997―2001 роках.
Це частково пояснює, чому особливо не постраждав завод у Фордо, хоч ізраїльтяни теж намагались його вразити. На ньому працюють лише близько 2 тисяч центрифуг, але він виробляє переважну більшість іранського урану, збагаченого до 60% ― і тому основні виробничі потужності сховані глибоко під землею. Лише за перший квартал 2025 року завод у Фордо виробив понад 166 кілограмів такого урану. За показниками МАГАТЕ, цього в перспективі достатньо для створення майже чотирьох одиниць ядерної зброї. А ось у ядерному комплексі в Ісфахані ізраїльтяни змогли частково зруйнувати чотири будівлі. Там проводились роботи з металевим ураном ― це теж важливий крок для створення ядерної зброї.
Не про всі наслідки операції Ізраїлю для іранської ядерної програми наразі відомо. Так, наприклад, Іран має великий запас урану, збагаченого до різних рівнів. За різними свідченнями, значна частина найбільш високо збагаченого урану Ірану зберігається в Ісфахані, однак МАГАТЕ цієї інформації не підтверджує, а також не уточнює, чи постраждав він від ударів.
Крім того, ізраїльські збройні сили назвали імена дев'яти іранських учених-ядерників, які загинули внаслідок ударів, заявивши, що вони "зіграли центральну роль у прогресі в розробці ядерної зброї" та що "їхня ліквідація є значним ударом по здатності іранського режиму отримати зброю масового знищення". Хоча іранська сторона не підтвердила, наскільки це вагома втрата. Та як зазначає Володимир Джиджора, це може значно вплинути на процес роботи над ядерною зброєю для Ірану.
"Адже можуть бути станки, можуть бути лабораторії, можуть бути засоби ― але якщо немає голови та рук, які це все роблять, то ти не зробиш ученого за місяць, за рік. Таких геніїв треба шукати й готувати десятки років. Або перекуповувати чи викрадати. І це — величезна проблема. Саме тому Ізраїль, коли ще десятки років тому почав протидіяти іранській ядерній програмі, починав саме зі знищення фахівців. Це відбувалось постійно ― як на території Ірану, так і за його межами. Ізраїль вважає, що вчені ― також злочинці, бо результат їхньої праці передбачає знищення мирного населення", ― каже дипломат.
