"Щось мені підказує": розповідаємо всю правду про інтуїцію

"Щось мені підказує": розповідаємо всю правду про інтуїцію

"Щось мені підказує": розповідаємо всю правду про інтуїцію

У 1997 році суперкомп'ютер Deep Blue компанії IBM переміг найкращого шахіста світу Гаррі Каспарова. Дехто відразу ж помітив, що людина досі перевершує штучний інтелект у древній китайській грі "го".

Донедавна вважалося, що комп'ютер не здатен грати на рівних із професійним гравцем – через високий рівень абстракції та неможливість прорахунку всіх доступних варіантів розвитку подій. Точне число допустимих комбінацій в го на стандартному гобані (дошці для гри) більше, ніж число атомів у спостережуваному Всесвіті.

Однак у 2015 році програма AlphaGo обіграла чемпіона Європи, а в березні 2016 року продемонструвала високий рівень гри, перемігши Лі Седоля, одного з найсильніших гравців в го у світі.

Читайте також: "Як опанувати мистецтво короткої розмови — швидко і безболісно"

Що успіх AlphaGo говорить про людську інтуїцію?

"Щось мені підказує": вся правда про інтуїцію

З одного боку, це доводить, що "інтуїція" – не особливе містичне відчуття, а несвідоме розпізнавання шаблонів. Але це не повною мірою описує природу цього явища. На жаль, людська поведінка і без того формується автоматично, на основі генетики і звичок, а не свідомого мислення.

За словами Герда Гігеренцера, психолога з Інституту розвитку людини в Берліні, "інтуїція – це форма несвідомого інтелекту, яка необхідна так само, як і свідомий інтелект". Під час складних ситуацій ми дозволяємо інтуїції бути вирішальним фактором.

Але чи варто довіряти інтуїції та коли до неї можна прислухатися? Для створення Deep Blue і AlphaGo знадобилися не лише наукова раціональність, а й людська проникливість. Ми створили машину, здатну перемогти нас у власній грі – може, ми здатні зламати й свою інтуїцію?

Інтуїція ефективна, якщо не думати про неї надто багато

Інтуїція як "несвідомий інтелект" може бути не тільки швидше за "свідоме мислення", а й точніше. Ми навчилися судити про людей, ґрунтуючись на першому враженні, яке виникає за кілька секунд і закріплюється протягом пари хвилин.

Психологиня Налін Амбаді попросила групу учасників експерименту подивитися добірку німих 10-секундних відеороликів із професорами, а після того оцінити ефективність кожного викладача. Оцінки багато в чому збіглися з рейтингом, який сформували безпосередньо студенти навчального закладу. Друга група піддослідних при перегляді відлічувала від 1000 до 9, щоб зайняти свідому робочу пам'ять. Їхні оцінки виявилися не менш точними, що доводить практичну цінність (і точність) "першого враження".

Цікаво, що ситуація змінилась, коли другу групу попросили не лише виставити бали, а й обґрунтувати свої судження. Точність оцінок різко впала. Психологиня вважає, що ця вимога сфокусувала увагу піддослідних на яскравих, але оманливих підказках. Тож надмір думок може негативно позначитися на формуванні наших висновків.

Навіть обираючи автомобіль, люди були більш задоволені, коли їх просили зосередитися на емоціях, а не на конкретних деталях (але лише в тих випадках, коли рішення давалося складно і було багато інформації, яку потрібно обробити).

Ми занадто прив'язані до інтуїтивних переконаннь

"Щось мені підказує": вся правда про інтуїцію

Попри всю небезпеку упередженої поведінки, інтуїція може привести нас до забобонів або когнітивних спотворень – систематичних помилок у мисленні, сприйнятті або поведінці, які виникають на основі суб'єктивних переконань і стереотипів. Грубо кажучи, це обманки, за які ми чіпляємося автоматично.

На позначення цього існує термін "ефект якоря". Якщо вас запитають, скільки людей мешкає в Японії, ви замислитесь або розгубитесь. Але якщо сформулювати питання інакше – "Населення Японії більше чи менше ніж 200 мільйонів?", то мозок підсвідомо почне спиратися на зазначену в питанні цифру, навіть якщо вона названа навмання.

Щоб показати нашу прихильність до інтуїтивних переконань, достатньо результатів опитування, згідно з якими люди з більшою ймовірністю скасують політ на літаку, якщо їм насниться авіакатастрофа, ніж якщо уряд оголосить про терористичну загрозу. Навіть коли ми визнаємо абсурдність інтуїції, ми часто прислухаємося до неї. Наприклад, віримо в забобони, які психологиня з університету Чикаго Джейн Райзен називає "мовчазною згодою з інтуїцією".

Читайте також: "Всесвітній день подяки. Які науково доведені переваги є у відчуття вдячності"

Інтуїцію можна покращити

"Щось мені підказує": вся правда про інтуїцію

Для цього потрібна практика, і не у всіх областях це реально зробити. По-перше, щоб обґрунтувати "правдивість" інтуїції, повинні існувати закономірності, що пов'язують події з результатами. Гері Кляйн, психолог із Вашингтона, досліджує роль знання в інтуїції. За його словами, експерти, на кшталт пожежних командирів, здатні швидко оцінити розміри будівлі під час пожежі. "Тому що вогонь підпорядковується законам фізики", – говорить Кляйн, – "Тоді як світова економіка набагато хаотичніша, що негативно впливає на можливість передбачити її зміни".

Чи повинні ви довіряти інтуїції? Якщо її вияв відноситься до професійної сфери, то чому б і ні? Головна проблема полягає в тому, аби простежити, наскільки рішення, прийняті на основі інтуїції, були кращими за рішення, прийняті усвідомлено. Гері Кляйн стверджує, що синоптики, льотчики-випробувачі та шахові гросмейстери мають солідніший інтуїтивний досвід, ніж психологи або судді, результат роботи яких більш абстрактний.

Інтуїція відрізняється від осяяння

Інтуїція тісно пов'язана з проникливістю – вони обидві належать до процесів підсвідомості, але їхня природа кардинально різна. "Осяяння – це вміння бачити", – говорить Юджин Садлер-Сміт, дослідник в області менеджменту у Великій Британії, – "Тоді як інтуїція нагадує гіпотезу: ми не знаємо, чи спрацює вона, поки не перевіримо".

За словами Гері Кляйна, "інтуїція – це те, як ми використовуємо наш досвід для дії. Натомість осяяння не спирається на попередній досвід, а формує його". Вчені використовують творчу інтуїцію, щоб обирати шлях, яким варто рухатися до потенційного відкриття. Майкл Стюарт Браун (в 1985 році отримав Нобелівську премію за відкриття рецептора ліпопротеїнів низької щільності) сказав: "Мірою того, як ми робили свою роботу, ми іноді відчували, як щось нас скеровує".

Стрес допомагає інтуїції, а сум – заважає

"Щось мені підказує": вся правда про інтуїцію

У небезпечних ситуаціях – скажімо, коли за вами женеться ведмідь, – немає часу зважувати всі "за" і "проти". Є час тільки для реакції. І найчастіше людина в такі миті керується інстинктами й рефлексами (бігти). Стрес і тривога підштовхують нас до швидкої та найбільш ефективної реакції. Це корисно, якщо ви дійсно перебуваєте в небезпеці.

В одному з досліджень розглядався вплив стресу на прийняття рішень. До учасників кріпили електроди та під час тестування били їх струмом. Порівняно з учасниками, яких не били струмом, вони частіше намагалися відповідати наосліп, через що робили більше помилок.

Стресовий вплив на мозок частково пояснюється гормоном кортизолом, який допомагає краще реагувати, але не думати. Навіть якщо стрес призводить до покращення евристичного мислення, він руйнує складнішу інтуїтивну обробку ситуації. Тоді як печаль схильна змушувати людей думати аналітично.

Наше мислення впливає на віру в інтуїцію

Деякі дослідники вважають, що на загальні інтуїтивні здібності впливає наш стиль мислення. Ступінь, в якому ми покладаємося на інтуїцію. У багатьох дослідженнях загальною мірою є шкала "Віра в інтуїцію" – вона вимірюється згодою з одним із двох висловлювань: 1) "Я довіряю інтуїтивним відчуттям" або 2) "Я зазвичай приймаю рішення, які здаються мені правильними".

Люди з високим індексом цієї "віри" отримують кращі бали під час оцінювання інтуїції (за умови, що мають гарний настрій). Але вони гірше справляються з завданнями на логіку і частіше вірять у потойбічні явища – астрологію, привидів, фортуну, Бога тощо.

Інтуїція пов'язана з нашою мораллю

Мораль – це система наших переконань. Те (за нашим припущенням), як люди повинні ставитися одне до одного. І хоча наші моральні цінності можуть бути непорушними, як заповідь "не убий", вони багато в чому покладаються на інтуїцію. Особливо, коли справа стосується суперечливих або складних тем. Наприклад, ставлення до абортів – багато хто просто відчуває, що це неправильно, і на основі цього формує думку стосовно питання.

Ми також маємо глибші цінності, як-от справедливість і відданість, кожна з яких є абстракцією, що сформована на основі життєвого досвіду. Психолог Джонатан Хайдт з Нью-Йоркського університету виділив п'ять різних "моральних основ", які визначають нашу поведінку: справедливість, лояльність, авторитет, чистота й уникнення шкоди. Дослідження показують, що політичні ліберали віддають перевагу справедливості та уникненню шкоди; консерватори вважають за краще спиратися на лояльність, авторитет і чистоту.

Читайте також: "Що таке депресія і чому в ній не соромно зізнатися"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди