За час повномасштабного вторгнення Росії в Україну понад тисяча біженців подолали шлях від України аж до Аляски. Сьогодні, 15 серпня, у спробах завершити війну президент США Дональд Трамп зустрінеться з лідером РФ Володимиром Путіним. Суспільне розпитало українських мешканців Аляски, як вони туди потрапили й освоїлись, як живуть поряд із російською діаспорою та як ставляться до зустрічі політиків, за якою зараз спостерігає весь світ.
Донеччанка Юлія Майба переїхала до Аляски з Ірпеня. Саме там її застало повномасштабне вторгнення. Першу ніч мати-одиначка з двома дітьми провела в підвалі будинку неподалік мосту, який невдовзі стане одним із символів початку повномасштабної війни: українські військові підірвали його, щоб зупинити напад росіян.
“Вибухова хвиля дуже струснула будинок, і ми вирішили, що пересидіти в підвалі не вийде”, – згадує Юлія. Вона залишила Ірпінь, а після звільнення регіону від росіян повернулася. Під кінець року, коли блекаути через російські обстріли стали особливо жорсткими, Юлія наважилась поїхати за кордон, хоч і не хотіла цього. “Було дуже страшно виїжджати з України: на мені двоє дітей, у чужій країні доведеться виживати”, — каже.
Зараз на Алясці вона допомагає українцям вивчати англійську. За два роки їй вдалося облаштувати життя на новому місці, але про Україну вона згадує щодня. Батьки Юлії залишилися в Костянтинівці Донецької області. “Більше половини міста зруйновано, — ділиться вона переживанням. — Батьки ще тримаються, але не знаю, як надовго їх вистачить”. Тому доцільність переговорів між Трампом і Путіним на Алясці для неї очевидна: “Я дуже хочу, щоб закінчилась війна й перестали гинути люди. Щоб мої батьки не загинули, під уламками, під бомбами. І зупинилися кровопролиття”.
Зоряна Опанасевич переїхала до США наприкінці 1990-х, коли їй було лише 7 років. Більшість свого життя вона прожила на Алясці: тут і навчалась, і вийшла заміж — за українця. Каже, із початком повномасштабного вторгнення Аляска відчутно змінилася. “До приїзду українців на Аляску громада тут була не українська, а слов'янська – люди з різних країн, – пояснює. – Коли почалася війна, приїхали багато українців, уже можна робити більше культурних заходів разом”.
Із початком війни Зоряна започаткувала організацію, яка допомогла тисячі українських біженців квитками на літак, річною орендою житла й пошуком роботи. Прибулі українці відповідали на це працелюбністю, чим здобули прихильність місцевої влади. “Наш губернатор мені сказав: “Зорі, привези мені ще тисячу українців, вони дуже класні”, — усміхається Зоряна.
Із приходом до влади адміністрації Трампа гуманітарну програму для новоприбулих українців закрили. А для тих, хто переїхав сюди після початку повномасштабної війни, продовжити право на перебування й роботу стало складним викликом. Саме через нестабільну ситуацію з документами українці, що приїхали на Аляску після повномасштабного вторгнення, не надто поспішають публічно висловлюватися щодо зустрічі Трампа з Путіним чи долучатися до оголошених у звʼязку з цим протестів.
“Деякі українці, може, не вийдуть на мітинг, тому що в них може закінчуватись гуманітарний дозвіл [на перебування в США] й вони не почуваються безпечно”, – розповідає Зоряна. Вона з приводу зустрічі очільника Кремля із президентом США сподівається, що “Трамп вплине на Путіна” і “щось позитивне з цього вийде”.
Для Тетяни Вишневської, яка родом із Рівненщини, зустріч Трампа й Путіна теж видається "нібито шляхом до миру”. Тільки її бентежить на зустрічі з приводу України відсутність української сторони. "Мені здається, це напряму з Україною треба обговорювати, а не вони двоє між собою вирішать і тоді скажуть Україні, що робити", — міркує вона.
Тетяна переїхала на Аляску вслід за матір'ю, якій після початку повномасштабної війни запропонували покрити витрати на переїзд. Тетяна виїхала не одразу, адже двоє її дітей з аутизмом потребують постійної реабілітації. Рішучості додали відключення електрики, наближення зими та третя вагітність.
“Мій запис до лікаря щодо вагітності скасували, бо ракета влучила недалеко від лікарні, — розповідає вона. — Це було останньою краплею. Ми зрозуміли, що варто поїхати, аби вберегти дітей від цього всього”. Рятуючись від російського вторгнення — родина Тетяни, зрештою, опинилася в центрі російськомовної громади Аляски. Єдина церква в її місті – російськомовна. Однак це тут не означає недружнього ставлення.
“Усі росіяни, яких я зустрічала, підтримують Україну, — каже Тетяна. — Багато з них виступали спонсорамиОфіційно поручились за те, що забезпечать новоприбулих необхідною підтримкою. для українців, збирали фінансову допомогу, допомагали облаштовуватися тут із роботою, з житлом”.
Максим Король із Дніпра спершу вивіз дружину й трьох дітей у Чернівці, звідки ті виїхали до Німеччини. Максим кілька тижнів намагався волонтерити, однак дружині потрібна була допомога з дітьми, тож зрештою виїхав за кордон і він. Каже, що обрав Аляску передусім через природу. Для нього цей штат — “ідеальне місце, щоб зустріти старість у тиші й спокої”. Під тишею Максим має на увазі відсутність війни та конфліктів. “Аляска від континентальних штатів далеко, всі заворушки проходять десь там, у континентальній Америці”, — каже він.
До зустрічі Трампа й Путіна Максим ставиться неоднозначно. Факт відсутності Володимира Зеленського йому не подобається, хоча йому зрозуміла логіка цього. “Виходить, що Трамп, а не народ України вирішує, що має відбутися. Хоча Путін і Зеленський навряд чи дійшли б якоїсь згоди самі”, – міркує Максим.
Микола Таран — один із тих українців Аляски, хто вийде на вулиці протестувати проти зустрічі Трампа й Путіна. “І це несправедлива політика, це [дії] проти нашої України. Я не можу просто так сидіти”, — каже він.
Таран уперше потрапив на Аляску півтора місяця тому. Прилетів на марафон із Нью-Йорка й, коли побачив, що “природа — як в Україні”, залишився. “Мені сподобалося, що ти біжиш — і наче в Карпатах. Дерева, гори ті самі”, – говорить Микола.
