Конфлікт військовослужбовців СБУ та ГУР — чи не найгучніша новина цього тижня. Протистояння бійців двох спецслужб призвело до стрілянини на столичних Березняках, після чого набуло розголосу в медіа.
У ГУР звинувачують бійців СБУ у викраденні свого побратима — заступника командира Російського добровольчого корпусу Степана Каплунова. СБУ наполягає, що Каплунов спілкувався з російськими спецслужбами і мав підготувати теракт. Каплунов стверджує, що очільник СБУ Олександр Поклад намагався примусити його дискредитувати командира в ГУР та колишнього очільника розвідки Кирила Буданова.
Натомість СБУ неофіційно стверджує, що Каплунов мав убити лідера ічкерійської опозиції Ахмеда Закаєва. Обставини конфлікту представників двох спецслужб розслідує ДБР, а Офіс генпрокурора вже повідомив про підозри ГУРівцю Сергію Іванову та СБУшнику Назару Верхолі.
Суспільне поспілкувалося з командиром РДК Денисом Капустіним про причини та обставини конфлікту між СБУ та ГУР.
Почнімо з самого початку: 23 серпня, коли невідомі викрали у Києві вашого заступника з бойової роботи Степана Каплунова. РДК повідомило про викрадення 1 вересня, тобто через сім днів.
Я тут вас виправлю. Заява, яка була опублікована на каналі Російського добровольчого корпусу, — це не позиція Російського добровольчого корпусу. Це був скоріше крик душі мого начальника штабу Олександра «Фортуни».
Він друг Степана і просто так от вийшов у паблік, написавши це повідомлення. Ми всі з першого дня розуміли, що щось коїться явно не те. Ми дали певний час, щоб розібратися.
У всіх країнах у всі часи завжди була певна напруга між спецслужбами. Так, за старою радянською традицією, завжди МВС, КДБ, ФСБ, СЗР і ГРУ між собою щось з'ясовували. Тому спочатку теж ми думали, що протягом, можливо, одного, двох, максимум трьох днів отримаємо якусь інформацію: це було затримання чи все-таки викрадення? Які звинувачення і чи є вони взагалі?
Але час минав, ми почали підключати омбудсменів, писати запити в СБУ і МВС. Почали навіть поступово залучати громадськість. Але було відчуття, наче це не приносило якогось вагомого результату. Потім події почали стрімко прискорюватися.
Коли Степан Каплунов опинився на свободі, він записав відеозвернення і дав інтерв'ю виданню NV. Наскільки я зрозумів із заяв Степана, його тримали в якомусь невідомому місці і він в цей час спілкувався зі своїм командиром Дмитром Івановим. Чи я правильно зрозумів? Якщо так, то як вони спілкувались? Тобто йому давали можливість подзвонити?
Ні, ні. Він дев'ять днів перебував в абсолютній ізоляції без зв'язку із зовнішнім світом, тому якась інформація, яку ми отримували про нього, була досить суперечлива, і прямого контакту з ним не було точно.
Після звільнення Степана ви з ним спілкувалися? Що він вам розповідав?
Я досі не встиг з ним особисто переговорити, тому що події досить турбулентні. Степан зараз, по суті, свідок слідства, тому в ДБР постійно до нього якісь звернення, прохання взяти участь у слідчих діях, дати свідчення, ще щось. Тобто він дуже зайнятий участю безпосередньо в розслідуванні, яке веде ДБР.
Чи відомо вам станом на зараз, який процесуальний статус має Каплунов? Він потерпілий, підозрюваний чи свідок? Адже ви звертались із заявою про викрадення до ДБР. Що з цією справою?
Я так розумію, що наразі він насамперед є фігурантом розслідування власного викрадення. Як далеко в процесуальному сенсі зайшли звинувачення з боку ДВКР (Департамент військової контррозвідки. — ред.) Служби безпеки України, мені поки не зрозуміло.
Дуже багато якихось максимально метушливих рухів навколо цієї справи, яка, на мій погляд, досить недбало зліплена і від самого початку виглядає провокаційно.
СБУ оприлюднила відео, на якому Степан Каплунов в темних окулярах розповідає про те, що він нібито дійсно співпрацював із ФСБ РФ, а також скриншоти переписки. СБУ стверджує, що це переписка Степaнa Каплунова з російським куратором, який пропонує йому за гроші вбивати людей, зокрема і військовослужбовців Сил оборони України. З тих заяв, які були в публічному просторі, зрозуміло, що ви не вірите цим скриншотам і відео. На яких підставах?
Я не думаю, що без здійснення фізичного, психологічного чи навіть комбінації цих двох видів тиску на Степана він коли-небудь сказав би, вимовив уголос ці речі, які були на відео. Наскільки можна вірити «щиросердним» зізнанням і свідченням людини, на яку протягом дев'яти днів чинять тиск?
Я не буду зараз кидатися словами, називати це катуваннями, але будьмо чесні й відверті один з одним та вашими читачами. Якщо вас на вулиці викрадають міцні чоловіки, везуть у невідомому напрямку і протягом дев'яти днів ви перебуваєте десь, не бачите денного світла, не розумієте до пуття, що з вами відбувається, — безумовно, це дуже серйозний психологічний тиск.
По-перше, ДБР має в цілому підтвердити автентичність і авторство. Якщо ви згадаєте про операцію щодо мого «вбивства і чудесного воскресіння» в грудні, то вона почалася теж якраз саме з подібної переписки, з якимось замовником із Російської Федерації, який шукав виконавців, готових убити мене за гроші.Такі переписки не є чимось надзвичайним. Це часта практика в роботі спецслужб. Я впевнений, що і на ворожій стороні відбувається те саме.
Подібних повідомлень протягом року надходить досить багато. Це замах на мене, замах на інших бійців Головного управління розвідки. Я бачу в цьому початок класичної «радіогри». Я не думаю, що в цьому є щось погане.
По-друге, наскільки мені відомо, все проходило під кураторством безпосередніх оперативників зі спецпідрозділу «Тимура». Тому я сильно сумніваюся в тому, що у Степана Каплунова дійсно були наміри виконувати якісь злочинні замовлення.
Тобто ті скрини, які оприлюднила СБУ, дійсно з телефона Степана Каплунова?
Я це припускаю, але це не є для мене жодним доказом його провини. Я ж кажу, що саме з подібних листувань якраз почалася операція з мого «вбивства». Вийшов на зв'язок замовник, який запропонував ціну за мою голову. Далі оперативники ГУР вступили з ним у «радіогру». І була реалізована ця блискуча операція.
Якщо, звісно, слідство доведе зворотне і провину Степана, тоді це виглядатиме зовсім інакше, — але на цей момент особисто для мене це просто початок чергової гри з протилежною стороною.
Якщо до бійця з підрозділу ГУР звертається хтось із ворожої сторони, чи потрібно повідомляти про це контррозвідку СБУ і загалом Службу безпеки, як за протоколом потрібно діяти?
Усе залежить від того, до кого звернулися. Якщо ви простий громадянин — це одна історія. Якщо ви чинний співробітник однієї з українських спецслужб — це зовсім інший протокол дій. Якщо ви чинний військовослужбовець, то це третій протокол дій. Я б не вдавався в подробиці, але так, безумовно, є певний алгоритм, згідно з яким потрібно діяти.
Щонайменше, треба повідомити про це, напевно, свого командира?
Безумовно! Насамперед потрібно поінформувати відповідних офіцерів.
Степан Каплунов проінформував про такі контакти свого командира?
Наскільки мені відомо, так. Просто в цьому випадку не я виступаю в ролі його безпосереднього командира. Для оперативної роботи є інші офіцери ГУР. Я є його командиром винятково з бойової роботи. А для таких історій є інші офіцери. Наскільки мені відомо, вони були проінформовані.
Чи повідомляли ви про це, чи хтось із Головного управління розвідки в Службу безпеки України, і чи зверталась вона до вас із таким запитом?
Я, якщо чесно, не можу вам на це питання відповісти. Я не знаю, як виглядає протокол далі.
Як перевірити, що офіцер ГУР не є шпигуном ФСБ? Особливо враховуючи історію і специфіку Російського добровольчого корпусу, який є частиною Сил оборони України і бере безпосередню участь у відбитті російської агресії, однак складається з етнічних росіян, частина з яких, я так розумію, досі є громадянами РФ.
Більша частина, переважна.
То які є запобіжники, які гарантують, що ця людина, у якої з великою ймовірністю є родичі чи знайомі на території Російської Федерації, до якої прикута дуже прискіплива увага спецслужб РФ, не є російським шпигуном? Як це перевірити і як цьому запобігти?
Перш ніж ми відкриваємо двері Російського добровольчого корпусу для наших добровольців, які приїжджають в Україну, вони ще на стадії подачі заявки проходять досить серйозну перевірку. У сучасному світі взятися нізвідки дуже складно. Усі ми залишаємо певний цифровий слід, у всіх нас є якийсь електронний бекграунд. Звичайно, ми займаємося цими перевірками. Є відеоінтерв'ю, під час якого теж багато речей стають очевидними.
Окрім шпигунів і диверсантів, про яких ви говорите, досить часто нам пишуть хлопці, у яких якісь дуже романтизовані уявлення про війну, про життя. Хтось хоче вступити в Російський добровольчий корпус на зло своїй мамі, хтось хоче щось довести своїй коханій або добитися таким чином її прихильності.
Щойно ви пишете рекрутеру Російського добровольчого корпусу, з погляду російського законодавства, ви вже вчиняєте страшний злочин. РФ трактує це як акт тероризму. Тому це не має бути імпульсивне рішення. Багатьох хлопців ми відсіюємо навіть на цій фазі. Так само й тоді, коли хтось занадто нав'язливо себе продає, рекламує. Є певні маркери в бесіді, на які ми звертаємо увагу.
Після того як людина проходить усі ці дистанційні перевірки і приїжджає вже безпосередньо в Україну, настає час для різних технічних перевірок: того самого поліграфа, психологічних тестів. У нас досить складна система тестування, система допуску. Я не думаю, що можна проскочити якомусь російському агенту впливу. Ми чудово усвідомлюємо, що у більшості наших добровольців родичі перебувають на території Російської Федерації. Звісно, це завжди може бути важелем тиску, тому на подібний випадок у нас теж є певний протокол.
Здебільшого через це бійці РДК і приховують свою особу та обличчя. Багато хто навіть після смерті просить не оприлюднювати їхні дані, тому що їхні родичі перебувають у Російській Федерації або на окупованих територіях, наприклад. Безумовно, ми максимально серйозно ставимося до нашої безпеки, до безпеки наших бійців.
У відеозверненні Степана Каплунова, яке з'явилося вчора, він розповів, що співробітники СБУ тримали його у невідомому місці, але перші три дні з ним, цитую: «проводив роботу генерал Поклад» (Олександр Поклад — тимчасовий виконувач обов'язків голови СБУ. — ред.). До того Степан Каплунов давав інтерв'ю і не згадував Поклада. Чому? І що від нього хотів Поклад?
Як я вже встиг вам сказати, я не мав можливості поспілкуватися безпосередньо зі Степаном, тому можу судити винятково з його слів, з інформації, яка є у вільному доступі. Як я розумію, Степана схиляли до того, щоб він обмовив безпосередньо керівництво Головного управління розвідки, Тимура (командира спецпідрозділу «Тимура» ГУР МО з однойменним позивним — ред.), і щоб усе це виглядало як якась велика дискредитаційна історія.
Як Степан Каплунов зрозумів, що з ним спілкується саме Поклад? Він його впізнав?
Не можу відповісти на це запитання. Я, чесно кажучи, до сьогоднішнього дня навіть не знав, як зовні виглядає нинішній тимчасовий виконувач обов'язків голови Служби безпеки України.
Чи був після цього звернення якийсь фідбек від Поклада чи СБУ? Звернення Каплунова було опубліковано на офіційній сторінці РДК в Instagram.
Так і до цього теж не було жодної взаємодії чи навіть спілкування.
Я б вас тут трошки поправив. Ми говоримо не про СБУ як про величезну структуру, до якої, безумовно, і я особисто, і бійці РДК відчуваємо повагу. Неодноразово ми разом працювали на різних ділянках фронту, зокрема у них є оперативники, які працюють на території Російської Федерації. У нас є теж такі ж оперативники. Я глибоко поважаю Службу безпеки України за ту бойову роботу, яку вони проводять на фронті, за його межами.
Ми маємо звузити розмову до 5-го управління ДВКР, тобто служби контррозвідки. Я так розумію, що це вони мають претензію до Степана, а не, наприклад, «Альфа» СБУ чи якісь інші підрозділи СБУ.
Навіщо Департаменту контррозвідки схиляти заступника командира Російського добровольчого корпусу до того, щоб обмовити Кирила Буданова, який вже немає стосунку офіційного до ГУР і свого безпосереднього командира?
Ні для кого не секрет, що наш безпосередній командир Тимур перебуває в дуже тісних стосунках із Кирилом Олексійовичем Будановим. Безумовно, він у хороших робочих стосунках з Олегом Іващенком, який очолює Головне управління розвідки.
Дуже багато хто вважає, що Російський добровольчий корпус є протеже Кирила Буданова. Хоча я багато разів уже говорив, що Російський добровольчий корпус був створений мною навесні 2022 року, і до складу Головного управління розвідки ми вже увійшли таким невеликим, але злагодженим єдиним робочим організмом.
Тому, я думаю, що будь-який удар по нас, по нашій репутації має сприйматися ззовні як удар, можливо, якщо не безпосередньо по Кирилу Олексійовичу, то як удар по його спадщині, якою нас певною мірою несправедливо вважають. Тому тут я цей зв'язок простежую досить очевидно.
Що мається на увазі «обмовив»? Тобто щоб він дав свідчення, що його командир — це російський шпигун і що Буданов працює на ФСБ?
Це вже занадто божевільна здогадка. Але уявімо просту ситуацію: ви очолюєте певне військове відомство, і тут раптом з'ясовується, що один із ваших співробітників є завербованим агентом ворога. Звісно, це величезний скандал. Звісно, це кидає тінь на вас як на командира, як на начальника. Виникають запитання, наскільки ви компетентні?
І тут завжди відбувається досить некомфортна, говорячи мовою вулиці, «вилка». Тобто або ви не знаєте, чим займаються ваші безпосередні підлеглі, і ви їх не контролюєте, або ви знаєте про це і заохочуєте. Що гірше? Напевно, другий варіант у будь-якому разі. Тому що є прямим звинуваченням у зраді Батьківщини та державних інтересів. А перший варіант просто ставить під сумнів вашу компетентність як керівника. Тому в межах цієї схеми мені, в принципі, зрозуміла вся ця, досить все-таки, на мій погляд, незграбна комбінація.
Важко повірити, що такі серйозні слова можна сказати, не погодивши це з керівництвом. Чи було це санкціоновано керівництвом ГУР, чи Кирилом Будановим?
Ні, так говорити не можна. Я вважаю, що це була особиста ініціатива Степана як людини, яку поза правовими рамками викрали з-під під'їзду власного будинку. На нього чинили тиск, він напряму пов'язує це з постаттю Поклада, і логічно, що він напряму його й звинувачує у цій спеціальній дискредитаційній операції, назвемо це так.
Прозвучали доволі серйозні звинувачення на адресу Служби безпеки. З їхнього боку — не менш серйозні звинувачення стосовно військовослужбовця Головного управління розвідки. Це вже кінець чи це тільки початок?
ДБР веде розслідування. Я розраховую на те, що справедливість переможе. Я вже казав, що не можу уявити те, що звинувачення з боку ДВКР є правдивими. Так, я вважаю, що скрини, які ми бачили, є не що інше, як початок певної оперативної гри. А слова, сказані Степаном на відео, були отримані від нього під фізичним і психологічним тиском. Тому не думаю, що цим словам можна вірити. У звичайній життєвій ситуації за жодних обставин він би подібного не сказав.
Ось, тому, звичайно, я хотів би, щоб якомога швидше перемогла справедливість і, не те що звинувачення, але навіть підозри Степана в якійсь шкідливій діяльності були зняті. І всі ми повернулися до нашої бойової роботи, оперативної, кожен на своїй ділянці фронту.
Медіа з посиланням на джерела у Службі безпеки України поширили інформацію, що Степан Каплунов за завданням ФСБ мав убити лідера ічкерійської опозиції Ахмеда Закаєва. У оприлюднених фрагментах переписки це прізвище не згадувалось. Чи дійсно у переписці йшла мова саме про Закаєва?
На скринах, які опублікувала Служба безпеки України, прізвище Закаєв не фігурувало. Я думаю, що це знову-таки яскравий газетний заголовок. Тому що Ахмед Закаєв є своєрідним брендом. Це, по суті, емісар чеченців, які живуть за межами Чечні та Російської Федерації. Звідки це взято, мені не зрозуміло. Я з претензіями з боку 5-го управління ДВКР СБУ не знайомий. Наскільки мені відомо, Ахмед Закаєв дізнався про те, що він є ціллю замаху, з новин, і Степан Каплунов з ним особисто не знайомий.
Суспільне звернулось до помічника Закаєва з проханням прокоментувати інформацію про запобігання замаху на нього. На момент публікації редакція не отримала відповіді.
Щодо подій 1–2 вересня — перестрілки на Березняках. Сьогодні (інтерв'ю записано 4 вересня — ред.) Печерський райсуд Києва обирав запобіжний захід бійцю ГУР Сергію Іванову. Засідання відбувалося в закритому режимі, але згодом адвокат Іванова Тарас Боровський розказав журналістам, що, за версією слідства, Сергій Іванов стріляв у співробітників Служби безпеки України ще до опівночі 2 вересня. Чи змогли ви з'ясувати, що відбувалось вночі?
Слово «перестрілка», на мій погляд, не зовсім правильно підходить для опису цих подій, тому що для перестрілки потрібно щонайменше дві сторони, які в ній беруть участь. З боку Головного управління розвідки тих, хто стріляв, за моєю інформацією, не було. З боку ГУР є винятково троє поранених хлопців, наших товаришів зі спецпідрозділу «Тимура». Також мені нічого не відомо про поранених з боку представників Служби безпеки України. Тому хоча б із цього теж можна зробити висновок про те, що все-таки, напевно, стрілянина була в односторонньому порядку.
Я знаю достеменно, що Тимур особисто був присутній уночі на цих досить напружених переговорах із представниками СБУ. Він дав нам команду за жодних обставин не відкривати вогонь. Адже це відбувалось у спальному районі Києва, у житловій забудові.
За словами адвоката, слідство вважає, що Сергій Іванов стріляв о 23:16 1 вересня з відстані 100-150 метрів. Вам про це щось відомо?
Я з великими труднощами можу це уявити, тому що максимум, чим міг бути озброєний Сергій, — це власною нагородною або табельною зброєю. Стріляти з пістолета з відстані 150 або навіть 100 метрів досить нерозумно, тим паче в темний час доби. Максимум — можна стріляти в повітря, але вже точно не в напрямку противника. Я думаю, що якби такі тяжкі звинувачення були правдивими, то Сергія б сьогодні просто не відпустили із зали суду на поруки і він би вирушив у СІЗО, почалося б слідство. Я думаю, що це теж досить очевидно підтверджує його невинуватість.
