6 років тому, 12 лютого були укладені домовленості, які отримали назву "Другої мінської угоди". Суспільне поспілкувалося з експертами та учасниками переговорного процесу з метою дізнатися, які перспективи у "мінського формату" та чи можливо його переформатувати.
Наскільки ефективним є Мінський процес сьогодні
Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України: "Свого часу Мінськ допоміг у розв'язанні гуманітарних питань, на зразок постачання води. Я б не назвав його ефективним, але так або інакше якісь рішення в рамках Мінська приймалися. А от щодо інших питань, як звільнення полонених, якусь особливу роль Мінськ не відіграв. Саме тому рішення про передачу політичних питань з нормандського формату на мінський майданчик однозначно було помилковим і завадило всьому процесу"
Сергій Гармаш, член української делегації в Тристоронній контактній групі: "Засідання ТКГ відбуваються що два тижні, а отже, формально, переговори у Мінську тривають вже 6 років. Інше питання — це їх ефективність. На мою думку, її досягти не можливо. Головна проблема мінського процесу це те, що в ньому не означена друга сторона. Росія вважає себе не учасником конфлікту, а посередником, і це блокує вирішення політичних питань. Наступна, це наявність в у процесі двох реальностей: документальної, що виражена у меморандумах та протоколах та реальної, яка зараз відбувається у режимі онлайн-конференцій. І ці реальності не завжди стикуються. Наразі головним завданням України є привести Мінський процес у відповідність його документам. Тільки в такому випадку формат зможе стати ефективним. Бо наразі він розвивається відповідно до якихось малозрозумілих традицій".
Степан Гавриш, колишній перший заступник секретаря РНБО: "Мінські домовленості – це не конвенційний документ, перетворений, на жаль, в гібридну і досить потужну зброю проти України. Нещодавно Європарламент в резолюції визнав домовленості безальтернативними, а сьогодні Лавров, який пригрозив ЄС розірвати з ним відносини, назвав його не убієнним документом. Логіка світу і Росії цілком співпадає, але проблема в тому, що сторони - Росія, Україна та наші союзники - читають його по-різному. З точки зору Москви, в тексті угод є дві сторони - Україна і ОРДЛО. З точки зору України та наших союзників, Росія несе відповідальність за війну на Донбасі та анексію Криму. Як наслідок, мінські угоди не служать способом пошуку ані майданчику для перемовин, ані формули миру чи завершення війни. У зв'язку з цим, вони не мають майбутнього. Це тупик"
Як активізувати переговори у Мінську
Клімкін: "Зараз будь-які результати відсутні, бо Росія їх за визначенням не прагне.Їй вони просто не потрібні, вона вже давно готується торгуватися з новою американською адміністрацією і готова підвищувати ставки. Тому все залежить від політичної волі Росії"
Гармаш: "Коли буде чітко визначена роль Росії як сторона конфлікту, тоді процес зрушить з місця. Коли ми змусимо Росію це зробити спільно з нашими партнерами, тоді будуть можливі позитивні зрушення. Але це залежить від політичної волі Росії".
Гавриш: "Ясно лише одне: нам треба називати причину, чому ці мінські угоди були прийняті. І вона, скоріш за все, одна: угоди мали торпедувати і пробити Будапештський меморандум. Не випадково Лавров заявив, що мінські угоди стали міжнародним документом й визнані резолюцією Ради безпеки ООН. Це гібридний, складний і невизначений документ, на який буде спиратися Росія. І змінити щось дуже складно".
Чи варто змінювати формат
Клімкін: "Можна прив’язуватися до будь-якої локації. Я вважаю, що на фоні подій у Білорусі варто було б перенести майданчик, і це був би дійсно символічний крок.Але потрібно вибрати локацію, для якої не потрібно виходити з санкційного режиму. Що ж стосується зміни формату, то Росія буде тільки рада такій можливості, адже вона прагне вийти з формату, як учасник конфлікту і закріпитися в статусі медіатора. Саме тому я б обережно ставився до перелаштування цього майданчика".
Гармаш: "Наразі перемовини ведуться в онлайн-режимі, і я не бачу перспективи повернення їх у офлайн формат. Але допоки у Мінську не буде вирішене питання законності влади, а Україна, як відомо, не визнала інавгурацію Лукашенка, то наша делегація у Мінськ не поїде".