Змерзлий трилер. Рецензія на “Пік страху” про туристів на грузинському курорті

Змерзлий трилер. Рецензія на “Пік страху” про туристів на грузинському курорті

Змерзлий трилер. Рецензія на “Пік страху” про туристів на грузинському курорті

Українське кіно не може принести дохід його творцям в українському прокаті. Саме з такою думкою автори фільму “Пік страху” (прем'єра в Україні відбулась 28 січня) шукали підтримки в американських студій для світового прокату, адже жанр трилеру в снігах Грузії може зацікавити глядача і за кордоном. Їх почули Lionsgate – компанія, яка найбільш відома горорами, де “Пила” посідає чи не найперше місце у пантеоні стрічок, якими можна пишатися.

Для того, щоб тебе підтримали в Голлівуді, твоє кіно мусить мати відомих актора або акторку. Для Іванни Сахно це перша головна роль, але завдяки сиквелу до “Тихоокеанського рубежу” та комедії “Шпигун, який мене кинув” вона вже впізнавана. Тому “Пік страху” і складався як бізнес-модель. Іванна Сахно виступила також копродюсером фільму, який вийшов на цифрових носіях у США, матиме прокат в Японії, Австралії та у кількох країнах Європи.

Але те, що може продаватися на носіях за кордоном, часто показують в українських кінотеатрах. Копродукція між Україною, Грузією та США прем’єрувалася на кінофестивалі “Молодість” і ризикнула вийти в кінопрокат наприкінці січня. До речі, січень зазвичай вважається урожайним місяцем для касових зборів горорів у США. Можливо, цією логікою керувалися і прокатники цього фільму.

Змерзлий трилер. Рецензія на “Пік страху” про туристів на грузинському курорті

“Пік страху” ще від трейлера теж позиціює себе горором, але це враження перетворюється на хибне під час перегляду. Направду стрічка Станіслава Карпалова – це типовий трилер категорії B, що постійно норовить спровокувати безуспішний переляк.

Двоє сноубордистів приїжджають на гірськолижний курорт в Грузію. Макс збирається тут зробити пропозицію Мії. Вони заїжджають в зловісний готель, де з порогу адміністраторка попереджає про небезпеку на Чорному хребті – туди і прямують вперті герої. Три роки тому на цьому місці сноубордист збив доньку рятівників на смерть та зник разом зі своєю подругою. Відтоді якась таємнича сила забирає одне за одним життя туристів, які хочуть потрапити на Чорний хребет. Втім, містичні вбивства дуже швидко знаходять пояснення, тому на жодне потойбіччя та привидів розраховувати не варто.

Найперше, що впадає у вічі в кіно, – краєвиди грузинських гір. Завдяки оператору Євгену Усанову можна розгледіти їх в усій красі, багатстві ракурсів та відчути атмосферу відчаю. Допомагає в цьому і досвід режисера Станіслава Карпалова, який в минулому був тревел-блогером.

Змерзлий трилер. Рецензія на “Пік страху” про туристів на грузинському курорті

Але на цьому реклама гірськолижних курортів закінчується і починається кіно, що не може запропонувати нічого нового в жанрі або ж переосмислити його. Заселяючись в готель, Міа та Макс жартують про “Сяйво” Стенлі Кубрика, мовляв, чи не чекають їх близнюки на велосипедах у коридорі. Але саме такого химерного та непояснюваного жаху і бракує стрічці.

Не виходить побудувати і переконливі взаємини між головними героями. Їхні емоції сценаристи оформлюють у сентиментальні “Я тебе люблю” та “Я хочу, щоб ти була зі мною назавжди”. Коли Макс зникає у третій частині фільму, йому дають ще трохи екранного часу у вигляді флешбеків у ліжку з Мією. Але й вони не допомагають відчути емоційного контакту пари.

Змерзлий трилер. Рецензія на “Пік страху” про туристів на грузинському курорті

Власне, зникнення Макса перетворює кіно з трилера в драму про виживання. У цьому жанрі кіно діє якнайкраще, бо не потребує сценарного новаторства. Все тримається суто на акторці, гримі та операторі, якому є куди розвернутися в пошуках блискучого кадру.

Навіть при схематичності та впізнаваності сюжету автори фільму припустилися низки нелогічностей. Іванна Сахно мало не вмирає від холоду, але не одягає капюшон. Снігоходи пересуваються фактично без шуму, лякаючи головну героїню своєю появою. А у пораненій руці достатньо сили, щоб функціонувати, наче у здорової людини. Ці недоречності заважають перегляду та не дозволяють поринути у атмосферу тривоги, яку марно підкреслюють скрипки у саундтреці.

Змерзлий трилер. Рецензія на “Пік страху” про туристів на грузинському курорті

У результаті “Пік страху” здається таким же оригінальним, як і його англомовна назва “Let it snow”. Стрічки з такою назвою виходили у 2019, 2013, 2008 роках, якщо згадувати лише це тисячоліття. Залишаючи відкритим фінал, кіно не досягає кульмінації. Антагоніст вгадується вже на половині фільму – у стрічці не так багато персонажів, щоб загубитися у здогадках. Тому шоку від зняття маски не з’являється. “Пік страху” може похвалитися хіба що здобутками як бізнес-проєкт. Це показовий кейс, як продати кіно у світі, але з подібним художнім наповненням воно не може претендувати на високі оцінки IMDB та RottenTomatoes.

Читайте також

Секс, фемінізм та наречені на видання: кому сподобаються “Бріджертони” на Netflix

“Перші ластівки: Залежні”: огляд серіалу з коментарями креативного продюсера Євгена Туніка

“Секс, Інста і ЗНО”: назад до школи. Огляд серіалу з коментарями шоуранерки Ірини Никончук

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше