Перше інтерв'ю уже ексстаршого тренера жіночої збірної України з біатлону.
Урош Велепець - словенський біатлонний тренер, що упродовж останнього сезону був старшим тренером жіночої збірної України. Це був уже другий повноцінний прихід Велепця в український біатлон: він також був тренером збірної з 2015 по 2018 рік, після чого залишався особистим тренером Юлії Джими.
Навесні 2021-го року Велепець в інтерв'ю Суспільне Спорт казав, що його ціль - створити "агресивну команду", підтягнути рівень юніорського біатлону та команди "Б". Однак рік потому - у квітні 2022-го року - Урош перейшов до тренерського штабу збірної Німеччини.
Читайте також: Урош Велепець покинув збірну України з біатлону, він став тренером чоловічої команди Німеччини
Суспільне Спорт поспілкувалося з Урошем Велепцем, аби зрозуміти мотивацію його відходу зі стану збірної України, а також для його власної оцінки своєї роботи упродовж олімпійського сезону 2022-го року.
- Як з'явився варіант зі збірною Німеччини, та чи розглядався варіант продовження роботи в Україні?
"У першу чергу, хочу сказати, що я не шукав роботи. Останні півтора місяці я займався тим, що допомагав облаштувати умови тим дітям і тренерам, що прибули до Словенії [з України]. Це була моя зайнятість, коли почалась війна в Україні, тому я не сильно думав про біатлон. Але з початку квітня треба було щось вирішувати. Із Україною у мене завжди був контакт, але здебільшого не по роботі, а в плані різних паперів, як організувати допомогу [українським] спортсменам у Словенії.
На початку квітня дві команди запитували мене, чи буду я продовжувати працювати з Україною, чи ні. До 15 квітня зі мною з України ніхто не контактував, я навіть не знав, із ким про це варто було б говорити. Адже Володимир Михайлович [Бринзак] подав у відставкуНайімовірніше, мова йде про заяву Бринзака не балотуватися на наступних виборах президента федерації біатлону. Вибори мали відбутися 18 травня 2022 року, але будуть перенесені через воєнний стан в Україні, до того часу Бринзак залишається на посаді президента., тому я не знав, із ким спілкуватись про майбутню роботу. Коли ж подзвонили німці, запитали, чи цікаво про це поговорити, то я погодився. Це був хороший шанс продовжувати тренерську кар’єру. Я вже в Німеччині на зборах.
В Україні мене був контракт «1+4», що після року [роботи] ми мали б обговорювати все наново. Тобто з 15 березня до 15 квітня є шанс знайти собі роботу або ж тобі в цей час дзвонять. Із України не було жодних пропозицій. Думаю, там поки що хаос у федерації. А чекати не можна. У мене вдома так само родина, яку треба нагодувати.
Мені дуже важко піти, почуваю себе нелегко, бо покинути команду в такій ситуації… Але треба розуміти, що не було ніякого контакту з приводу роботи до 15 квітня в Україні, тож треба було думати над тим, щоб їхати кудись до іншої команди. Так і сталось.
Ми багато говорили, в мене був план зробити системну роботу в Україні. Під час підготовки до Олімпіади в нас є ці кілька місяців, але роботи багато, треба багато уваги приділяти розвитку. Це вже буде хтось інший робити. За ці роки в Україні я зробив усе, що зміг. Не все склалось так, як хотілось. Але сподіваюсь, що той жах, який творить Росія, скоро скінчиться. Буде нормальне життя, а з нормальним життям прийде і нормальний спорт".
НОК
- Одне з завдань, про яке казали минулого року, – розвиток українських тренерів. Хто от зараз, на вашу думку, може очолити жіночу збірну?
"Знаю, що Олександр Кравченко готовий керувати командою, він тренер із досвідом. Правда, він більше спеціалізується на стрільбі, але все одно його результати вже хороші. Сподіваюсь, що Саша Біланенко залишиться. Ігор Ященко є, він молодий тренер. Скажу так, що трохи агресивний. У нього багато знань, постійно працював асистентом. Коли хочеш стати тренером, треба просто брати команду і відповідальність на себе, набирати досвід. Думаю, ці троє точно в жіночій команді зможуть спрацювати.
Буде дуже важко. Наскільки я знаю, то [на біатлонній базі у Чернігові] все згоріло – і гвинтівки, і лижі. Усе починатимуть наново, будуватимуть. Я сподіваюсь, що ця трійка зможе далі вести жіночу команду в хорошому ритмі".
- Зі збірною України відпрацювали лише один повний сезон зараз, олімпійський. Яку оцінку поставите за цей сезон?
"Договір з федерацією полягав у тому, аби грати на одну карту – це Олімпіада. Тому ми не думали про інші старти, думали лише про Олімпіаду, готувались до неї. До Ігор ми були готові, але потім щось сталось. Спочатку були проблеми з Ірою та Настею, що лежали з пневмонією цілий грудень, не тренувались, їх якось повернули плюс-мінус на рівень. Потім Валя захворіла, потім Олена і Даша просиділи цілу Олімпіаду на карантині.
У нас вийшло, що було три дівчини на стартах. Юля мала шанси на медалі, найкраща спортсменка за очками, бігла всі гонки в топ-10. Просто один постріл не вистачило за медаль. Іра Петренко – 11-та на Олімпіаді. Перед сезоном усі б сказали, що вони тільки «за» такий результат. І Настя, яка приїхала, уже на самі Ігри, пробігла чудово естафету, спринт. Думаю, усі були готові, але всі ці проблеми з COVID. На мій погляд, у кінці сезону ми могли показати хороші результати, але почався цей ідіотизм Путіна, тому на цьому і закінчилось".
Суспільне- Упродовж останніх семи років ви постійно працюєте з Юлією Джимою - як особистий тренер. Як біатлоністка сприйняла ваш відхід і чи будете працювати далі разом?
"У принципі, Юля лише з офіційної інформації дізналась про те, що я перейшов [до іншої збірної], адже про це не можна було говорити публічно до підписання контракту. За ці два місяці ми зустрілись кілька разів, поговорили щодо тренувань.
Чи будемо й далі працювати разом? Треба в неї запитати, чи будемо продовжувати. Треба поспілкуватись, подивитись, які є подальші варіанти співпраці в цьому сезоні. Якщо буде можливість і бажання, то, авжеж, я за те, щоб з нею і надалі працювати. Потрібна мотивація. Потрібно говорити про це, ми цього ще не робили. Я буду вдома за два дні, будемо зідзвонюватись.
Чи буде Джима продовжувати кар'єру? Це залежить від Юлі. Вона може ще тримати рівень, багато чого показати. Думаю, тим спортсменам, що були на Олімпіаді та одразу прилетіли у війну, буде важко розпочати тренування з чистою головою, просто думати про спорт. Адже вдома не все в порядку. Треба з нею поговорити, запитати, які в неї цілі, і вже далі дивитись".
- Чи підтримували ви контакт з натуралізованими росіянками зі складу збірної України з початку війни? Чи знали ви, як вони виїжджали з України?
"Мені було неприємно читати про це, як спортсмени наїхали на Володимира Бринзака. Це неправильно та некрасиво – вирішувати на емоціях проблеми. Треба спочатку поговорити, уже потім приймати рішення. Вони просто наїхали на Володимира Михайловича, який зробив те, що вважав за правильне на той момент. Знаю, як він допомагав. Мені стільки разів дзвонили щодо дітей [у Словенії], він теж із цим допоміг. Це було некрасиво. І це [відреагували] спортсмени, я не можу бути точно впевненим, але я думаю, що він їм сильно допоміг у їхніх кар’єрах. Вони почали писати в соцмережах. Як у спорті, так і в нормальному житті це так не робиться".
Читайте також: Три натуралізовані росіянки виключені зі складу збірної України з біатлону
- Наступні чотири роки - контракт зі збірною Німеччини. Чим саме ви будете там займатися?
"У збірній Німеччини я буду тренером чоловічої команди, будемо працювати з Марком Кірхнером. Німеччина – велика, тут багато біатлонних центрів, тож немає старшого тренера, є просто дві групи. Він [Кірхнер] буде готувати групу з Обергофа, а я – з Рупольдинга. На зборах будемо працювати разом, створюватимемо програму, на своїх же базах будемо працювати за своїми програмами. Це дуже відповідальне завдання. У німців цьогоріч чемпіонат світу буде і влітку, і взимку, тож відповідальність велика. Але я не боюсь її. Я з хлопцями вже працював, це виходило, тому, думаю, що впораємось.
У Рупольдингу живуть Філіп Наврат і Йоганнес Кюн. Напевно, ще буде переходити Філіп Горн. Подивимось. Ще є Маттіас Дорфер, він у команді В, але претендує на А. Я буду ще певний час працювати у Шварцвальді, де є Бенедикт Долль. У них [спільних] зборів мало – 8 днів на місяць, 12 днів на висоті. Тому всі інші дні будемо працювати в Рупольдингу або у Шварцвальді".
Урош Велепець та український біатлон: хронологія
- 2015-2018. Урош Велепець став тренером жіночої збірної України з біатлону після сезону 2014/15, працював на цій посаді три роки - до кінця олімпійського циклу. На Олімпіаді-2018 в Пхьончхані Україна показала незадовільний результат, у команді виникали скандали, контракт з Велепцем не було перепідсано.
- 2018-2021. Працював зі збірною Словенії, та увесь час залишався особистим тренером Юлії Джими.
- 2021-2022. Велепець повернувся у збірну України і працював на посаді старшого тренера жіночої команди в олімпійський рік. На Олімпіаді-2022 жіноча збірна України показала п'ять фінішів у топ-20.
Сезон 2021/22 для українського біатлону було перервано через вторгнення Росії, на постолімпійських етапах збірна України не виступала. Утім, Україна взяла участь в юнацькому олімпійському фестивалі - і там тренером команди був саме Урош Велепець.
