99-річна жителька села Облітки Потіївської громади Ганна Серденюк зі сльозами і страхом згадує роки Голодомору. У розмові з кореспондентами Суспільного вона розповіла, як на її очах вимирали цілі родини сусідів і як її сім’я намагалася врятуватися від голоду.
Ганна Серденюк родом із села Пединка на Любарщині. За її словами, їй було вісім років, коли в людей почали відбирати продукти.
"Я бачила, як дорогою їде хура і збирає померлих. У кожну хату заходять, а для померлих ні трун, ні чогось іншого не робили. За ноги, за руки — і на хуру, на віз. Накладуть, як снопів, і везуть на цвинтар. А там стоять чотири дядьки, копають великі ями. Привозять хурою, дядьки підкладають плечі і перекидають у яму. Ми, малі, бігали дивитися на це. В одній хаті вимерли діти, в іншій — батьки. Землею позасипали. Та найбільше жахало, коли земля ворушилася, бо в яму потрапляли ще живі люди. Вони благали їсти, просили про допомогу. А ті їм: "Ще буду через десять хвилин за тобою їхати", — за ноги і кидали на хуру", — пригадала Ганна Серденюк.
99-річна пенсіонерка згадала, як її батьки, залишившись без продуктів, намагалися врятувати її та молодшого брата, ховаючи квасолю для юшки.
"У людей позабирали все. Це не через неврожай було, все ж вродило, як ніколи. Просто забрали всі продукти — і хліб, і все інше. Хати тоді були вкриті соломою. Люди потайки начищали пляшку квасолі і ховали у снопах на даху, але навіть це знаходили й забирали", — розказала Ганна.
За словами Ганни Серденюк, її родину від голодної смерті врятували насіння та бур’яни.
"Все вивезли з села. А навесні і малі, і дорослі несли насіння до магазину. Видавали мішечки, тлумачки насіння. Коли висипаєш із мішечка, то тримаєш насіння в куточку, щоб хоч жменька залишилася. Потім удома мати розтирала насіння пляшкою і трохи заправляла цим бадьоху, яку варила. Бур’ян, який тільки знайдеться, виривали й їли. Бур’ян варився з водою, мати ложкою помішувала — усе зелене, як трав’яний суп. Отак і жили", — сказала 99-річна бабуся.
Пенсіонерка розповіла, що під час Голодомору дітей, які залишилися без батьків, влаштовували у прийомні сім’ї.
"Діти залишилися, то патронат зробили. Забирали дітей у патронат, а батьків ховали. Потім з кожним роком жити стало трохи легше. За трудодні почали давати хліб, гроші, а згодом і землю роздали. Таке життя було, що тільки працюй, працюй і працюй. І вдень, і вночі треба було працювати", — згадала Ганна Серденюк.
13 жовтня 2024 року Ганні Серденюк виповнилося 99 років. Окрім Голодомору, вона пережила Другу світову війну, народила шістьох дітей, має 19 онуків і 20 правнуків.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
