У Тернополі попрощалися із Сергієм Коновалом з позивним "Норд" і Тарасом Петришиним з позивним "Химера".
Про це повідомили кореспонденти Суспільного.
У Домі печалі попрощалися з командиром "Сталевої сотні" Сергієм Коновалом та його заступником Тарасом Петришиним. Заупокійну службу відправили священники.
Похоронна процесія від Дому печалі направилася до Микулинецького кладовища.
Прощання із воїнами на Микулинецькому кладовищі.
Грамоту пошани і скорботи, а також прапор України вручили рідним бійців
Сергія Коновала посмертно нагородили "Залізним Пластовим Хрестом", нагороду вручили батькові загиблого військового.
Донька загиблого Тараса Петришина Анастасія заспівала на похороні батька та хрещеного Сергія Коновала.
Сергій був командиром 2-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, а Тарас Петришин його заступником.
Чоловіки загинули під час виконання бойового завдання 6 квітня поблизу Часового Яру на Донеччині.
З прощальними словами виступили друзі загиблих військових.
"Під час повномасштабної війни він був моїм першим командиром, робив усі кроки для того щоб жодне життя не було втрачене марно. Усі вишколи, які він провів, "Дім ветерана", яким він горів. Ми маємо продовжувати його справу, допомагати його підрозділу тому що, на жаль, "Сталева сотня" втратила двох бойових офіцерів, але країна втратила двох бойових офіцерів рівня Шухевича", — сказав командир роти вогневої підтримки Назар Сарабун.
"Це були ті люди, які боролись за нас із вами, дуже усвідомлено, вони присвячували цьому свої життя. Тут є дуже багато людей, які знали "Норда" і "Химеру", вони можуть розповідати про них добами, я прошу сьогодні ділитись цими спогадами, усе своє життя. Говорити про них дуже важливо", — розповіла посестра загиблих героїв з позивним "Ластівка".
Дружина Тараса Петришина каже, чоловік пішов на війну заради їхньої 8-річної доньки Анастасії.
"Він наш всесвіт. Він для нас, а ми для нього завжди були такими. Ми прожили із ним 11 років щасливого життя. Татко завжди робив все для того, щоб у нас все було. Він казав: "Я іду туди, щоб вони не постукали в наші двері". Сергій був нашим хресним, а тепер не має їх обох".
"В 5 років я бігла до тата, коли він повертався із війни. Раніше він в АТО їздив, а 2024 лютого він поїхав і за два роки його не стало", — говорить дочка Тараса Петришина Анастасія.
Ольга Коновал — дружина Сергія Коновала. Вона волонтерка, яка забезпечує потреби "Сталевої сотні". Пара познайомилась на війні, а в січні цього року одружилися.
"Він загинув, як справжній командир, Тарас також. Як справжній командир на своєму місці, в своєму бліндажі, керуючи своєю ротою та боєм. Він загинув, як справжній воїн, обоє вони. Сиділи вони один навпроти одного і робили свою роботу. Ми не усвідомили, що відбулось, але основна мрія у військовому напрямку Сергія — це були дрони. Він формував біля себе дронщиків. Завжди говорив, що дронщики зможуть виграти цю війну. Наша рота має своє виробництво FPV дронів. Ми поговорили з Танею, ще буду мати розмову із нашим підрозділом, і думаю, що швидше за все, ці кошти, які ми вчора зібрали і сьогодні — на помсту, ми зробимо дуже велику кількість FPV-дронів".
Дмитро Стула був під командуванням Сергія Коновала.
"Друг "Норд" був неймовірно приємним командиром, був неймовірно добрим до нас, він завжди цінував життя кожного з нас і старався зробити все можливе і неможливе, щоб ми виконали завдання і повернулись живими й цілими. Тарас був більш жорстким, але одночасно справедливим. Вони обоє цінували життя особового складу і були для нас дуже близькими друзями".
Військовий з позивним "Вікінг" — брат загиблого Сергія Коновала. Чоловік каже, брат ішов захищати Україну без вагань.
"Помер не лише мій брат — це втрата для всіх нас. Ми можемо спостерігати, що сьогодні ми втратили частину нашого майбутнього, активного громадського діяча, людину, яка відповідала за свої вчинки, яка робила все, що від неї залежить. Якщо сьогодні кожен з нас візьме щось для себе, то стане кращим".
10 квітня в Тернопільській громаді оголосили днем жалоби в пам'ять про загиблих військовослужбовців.
Нагадаємо, вчора, 9 квітня, у Тернополі "На щиті" зустріли тіла загиблих військовослужбовців. Зранку з ними попрощалися на Майдані Незалежності в Києві.
