У селі Скорики на Тернопільщині збереглася дерев’яна церква 17 століття. Це пам’ятка архітектури державного значення, яка є в списку ЮНЕСКО. Храм діючий, нині його настоятелем є Михайло Осадчук.
Священник розповів Суспільному, що в 1989 році дерев’яну церкву відреставрували. Для цього привозили деревину з українських Карпат.
Окраса храму — старовинний іконостас, центровою іконою якого є Богородиця з Ісусом у вишиванці.
"Наша православна церква України в селі Скорики є пам’яткою архітектури національного значення 17 століття. Збудована 1644 року. У ній побував гетьман Богдан Хмельницький. Він прийшов у село Скорики, тут разом із козаками отаборився, причащався і сповідався. А згодом подарував гроші на купівлю іконостаса, який зберігся до наших днів", — говорить Михайло Осадчук.
Дерев’яний храм святого апостола Іоана Богослова відреставрували в 1989 році за кошти місцевого мецената. Для цього, за словами Михайла Осадчука, привезли дошки з Ворохти, що на Івано-Франківщині. До ремонту долучилися й місцеві жителі.
"Наш храм є повністю дерев’яним, покритий гонтомце покрівельний матеріал у вигляді тонких дерев’яних дощечок, якими криють дахи й інколи стіни будівель, бруси не мають жодного цвяха. Таких на Тернопільщині збереглося надзвичайно мало. Є три бані над храмом із хрестом. Ці бані поставлені в честь Пресвятої Трійці. Приїжджала комісія і заборонила вносити будь-які зміни в його архітектуру. І навіть, коли хотіли замінити дерев’яне вікно, то комісія заборонила це робити. Реставрація — це була дуже велика та клопітка робота. Особливість старовинного храму в тому, щоб увійти, необхідно схилити голову. Лише тоді зможемо зайти у святиню".
Як відкривали відреставрований храм, пам’ятає місцева жителька Зоя Хемій.
"Це була велика радість, що ми дочекалися у селі своєї церкви. Бо коли бігли до Медина, то завжди казали: "Чому маємо йти так далеко, коли маємо у своєму селі церкву?" Мій чоловік був головою церковної двадцятки, пропрацював тут багато років, від першого бруса тут був, допомагав. Багато місцевих жителів допомагали. Пишаємося нею і думаємо, що наші діти, онуки та правнуки, наші нащадки будуть мати цю церкву", — сказала Зоя Хемій.
Згідно з хронологічною запискою від священника Івана Ярмуся, яку знайшли під час перекриття даху, церкві — 382 роки, каже настоятель храму. Ця записка датується 1957 роком.
"У ній Іван Ярмусь описує, що дійсно, наша церква має історичний зв'язок з походом Богдана Хмельницького на Збараж в 1649 році. Коли перекривали баню над храмом, то знайшли записку. Наприкінці записки священник Іван пише: "Кому дістанеться наша українська церква у спадщину, шануйте її і зберігайте, як історичну пам'ять церковної культури та мистецтва наших дідів і прадідів", — каже Михайло Осадчук.
У храмі зберігся старовинний іконостас. Багато образів відреставровані, деякі ще потребують відновлення.
"Іконостас був куплений за кошти Богдана Хмельницького і привезений з Києва через Вінницю волами. Він має надзвичайно цікаві та унікальні ікони. Зокрема, центральною є ікона Пречистої Діви Марії, яка посміхається і немовби дарує надію, любов, радість кожній людині, яка до неї звертається.
На руках Пресвята Богородиця тримає маленького Ісуса, який одягнений у вишиванку і полотняні штани. Саме так, як одягалися козаки у 17 столітті. Іконостас був реставрований у 1999 році. Однак є багато ікон, які потребують реставрації. На них осипалася фарба, є тріщини в деревині. Кожна ікона цікава та унікальна, їх не зустріти по всій Україні точно. Лики святих зображені так, як художник бачив у 17 столітті".
За словами Михайла Осадчука, в 1920 році іконостас хотіли купити американці, однак місцеві жителі не погодилися його продати:
"Сюди приїжджала американська делегація і хотіла купити іконостас. Навіть встановили ціну, на той час це було 45 тисяч умовних одиниць. Але наші люди іконостасу не продали, тому він наразі милує нас і всіх українців".
Іконостас шестиярусний. На одному з рядів на іконах зображені святі апостоли, на іншому — відомі події із земного життя Ісуса Христа. Михайло Осадчук розповідає, в 1999 році до храму приїхав тодішній президент України Леонід Кучма. Настоятель храму Степан Кебало вмовив його виділити гроші на позолоту іконостасу. Їх виділили з держбюджету.
"Він промовив у потрібному місці в потрібний час чудові слова: "Один гетьман подарував гроші на купівлю іконостаса, а інший гетьман, сучасний, нехай дасть гроші на його позолоту. І діватися тодішньому президентові було нікуди. Він пообіцяв перед людьми, перед священником, що виділить гроші на позолоту.
Гроші надійшли. Всі обрамлення, листя аканту навколо ікон є повністю позолоченими. До нас приїжджає багато людей з різних куточків України, з-за кордону на екскурсії, щоб подивитися на храм і, зокрема, на сам іконостас", — сказав Михайло Осадчук.
Дерев'яними є й царські ворота іконостасу.
"Ці двері є північними. На них зображений святий Архистратиг Божий Михаїл, який скинув із неба диявола, перемігши його. Також на царських воротах зображений святий великомученик і архідиякон Лаврентій та святий першомученик і архідиякон Стефан. Це рідкість, що такі ікони зображують на царських воротах іконостасу. На південних дверях — святий Ангел Хоронитель веде людину по житті. Також на іконостасі зображений преподобний Антоній і преподобний Феодосій", — зазначає настоятель храму.
Деякий час церква була закрита, згодом її ремонтували, пригадує місцева жителька Галина Делик. Жінка каже, в той час ходили до храму в іншому селі.
"Відколи церкву відкрили, так і я ходжу до церкви, мої діти, внуки, моя сім’я. На свято Володимира настоятелем у нас був призначений отець Михайло Осадчук. Молодий, гарний та енергійний священник", — сказала Галина Делик.
Зберігають у церкві й старовинне Євангеліє.
"Це святе Євангеліє видано Ставропігійським інститутом в 1934 році. З того часу воно зберігається в нашому храмі. Євангеліє на старослов’янській мові".
У церкві Іоана Богослова в Скориках служив і прадід Михайла.
"Мій прадід Василь Мерещак теж був священником, служив у цьому храмі певний час, на початку керував хором. Тато теж став священником. У 2022 році я став настоятелем цього храму, фактично, в час повномасштабного вторгнення російських окупантів на нашу українську землю.
І з цього моменту наші молитви, бажання лише про одне — щоб закінчилася війна й запанував справедливий мир на нашій землі. Всі наші прохання звернені до Бога, щоб усі захисники, захисниці повернулися додому якнайшвидше живими і неушкодженими", — сказав Михайло Осадчук.
