Перейти до основного змісту
Тернополянка після загибелі чоловіка на війні продовжує їхню спільну справу

Тернополянка після загибелі чоловіка на війні продовжує їхню спільну справу

Тернополянка після загибелі чоловіка на війні продовжує їхню спільну справу
Олена Федорків. Фото: Суспільне Тернопіль

Чоловік тернополянки Олени Федорків Андрій пішов воювати добровольцем у перші дні повномасштабної війни. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. У травні 2022 року він загинув. Олена продовжує розпочату з чоловіком спільну справу – організовує роботу ветклініки та магазину, а також сама лікує й оперує тварин. Жінка сама виховує двох доньок.

Олена Федорків розповідає, вони з чоловіком були знайомі ще зі школи. Згодом одружилися і розпочали власну справу.

Військовий
Андрій Федорків. Фото: Олена Федорків

"Я працювала ще на іншій, основній роботі, і ми з чоловіком спочатку відкрили зоомагазин. Просто люди приходили консультуватися і у вільний час від своєї основної роботи, я спілкувалася з ними, як лікар. Так і виникла ідея відкрити ветклініку".

Дружина
Олена Федорків. Фото: Суспільне Тернопіль

За словами Олени Федорків, коли почалася повномасштабна війна, чоловік записався у військкоматі добровольцем. Воював на Запорізькому напрямку. Загинув 28 травня минулого року. Зараз Олена продовжує їхню з чоловіком справу.

"Він мені казав, що ніколи не буде допомагати в тому, бо це не його справа, але допомагав. Чоловік займався зоомагазином, а я ветклінікою. Коли він загинув, мені довелося на себе це все взяти".

Зоомагазин
Працівниці зоомагазину. Фото: Суспільне Тернопіль

Її зоомагазину та ветклініці вже 5 років. Жінці допомагають дві працівниці. Олена за освітою – лікарка ветеринарної медицини.

"Робота лікаря ветеринарної медицини – дуже важка робота. Тварина не скаже, що її турбує, а всю інформацію ми отримуємо від власників".

Олена розповідає, що за день у неї буває 20 оглядів і декілька операцій.

"В собачки було новоутворення на хвості. Його видалили. Оскільки хвіст не має багато шкіри, то ми робили автотрансплантацію шкіри. Собака ж не розуміє, що це чіпати не можна і все здер. Тому намагаємося зберегти хвіст. Через збільшення кількості пацієнтів, звичайно, місця бракує".

дружина
Олена. Фото: Суспільне Тернопіль

Олена часто сама і за прилавком, і в амбулаторії.

"Виникають не те, що сумніви, просто, коли втомлюєшся від роботи, від всього, то думаєш, що то не твоє, але це проходить".

У магазині Олени живе кицька Маркіза. Її власниця померла, а доглядальниця від неї відмовилась.

"Хотіла, щоб ми евтаназували Маркізу, але ми цього не зробили, бо вона нормальна здорова кішка і потребувала просто лікування. Ми її пролікували і вона у нас залишилась".

Кицька
Киця Маркіза. Фото: Суспільне Тернопіль

З роботи Олену чекають двоє доньок: семирічна Саша і п’ятирічна Аліна. З ними завжди разом собака Масько.

"Спочатку було дуже важко, бо виховувати доньок допомагав чоловік, все робили разом. Набагато легше було, звичайно. Діти дуже швидко стали самостійними. Вони просто моментально подорослішали. Раніше я не тільки сама на себе розраховувала. Якось спільно з чоловіком ми все вирішували і радилися. Мені було важко спочатку без його поради, без того плеча, яке мало підтримати. Я завершую те, що ми почали".

Сім'я
Сім'я Федорків. Фото: Суспільне Тернопіль

Олена каже, повномасштабна війна змінила її життя назавжди.

"Відбулася дуже велика переоцінка цінностей. От навіть дивлюся, як люди по вулиці йдуть там, щось сваряться, от на дітей сваряться. Я вже на це зовсім по-іншому дивлюся. Просто вони витрачають час на дурниці. А цей час можна зовсім інакше провести".

Сім'я
Сім'я Федорків. Фото: Олена Федорків

На початок