Новини та події Рівного та Рівненської області 6 грудня 2023 року: фото, відео, коментарі, які вдалось зібрати Суспільному.
Що відчуває армія: військові з Рівного у День ЗСУ розповіли про фронт та побратимів
Про службу на фронті, як змінилося життя після початку повномасштабного вторгнення та як допомогти військовим — 6 грудня, у День Збройних сил України, в етері "Суспільне. Спротив" розповіли бійці з Рівного Тарас Обоїста та Юрій Яцика.
Тарас Обоїста — ветеран АТО, боєць ЗСУ, депутат Рівнеради.
— Коли ви прийняли для себе рішення стати до лав ЗСУ? — Почав службу я ще у 2015 році, так звана четверта хвиля мобілізації. Після того, як я відслужив її, повернувся до лав ЗСУ 1 лютого 2022 року. Приїхали на курси оперативного резерву №1, так в армії і залишилися. У нас "курси" тривалістю другий рік.
— Як вас змінила військова служба? — Військова служба — вона специфічна. Вона має свої крайнощі, і інколи на них важко реагувати відповідно до тої чи іншої ситуації. Військова служба точно дає можливість побачити, що ти не один. Вона дає тобі зрозуміти справжні цінності людського життя та людського характеру. Вона дає зрозуміти тобі, хто є твій друг, хто є ворог. Вона чітко дає зрозуміти, що ми захищаємо. Ми тут захищаємо: свої сім'ї, родину, друзів, ту землю, на якій я ходив, пас корів, де мене вчили батьки, де я ходив у школу. Мені є що захищати, і за це я буду боротися.
— Як змінилося українське військо з початку війни та дотепер? — Важко воно змінюється і трансформується. Під час гострих заворушень ми отримуємо піднесення, підйом, мотивацію. Але, на жаль, в армії є свої проблеми, пережитки минулого. Буває все по-різному. Не змінюється підхід людей, а змінюються самі люди. На жаль, ми дуже багатьох втрачаємо. Не сектор, той резерв, який вийшов першим, який давав можливість втриматися, вони зараз лікуються або вже не повернуться.
Мінуси завжди будуть в будь-якій великій організації, незалежно від країни. Так достойно, як виступили Збройні сили України, навряд виступили б більшість армій інших країн. Проти північних сусідів могли встояти лише ми. Їх не втримали б поляки, країни Балтії, Азії. Україна — вона дійсно оберігає цивілізацію, тільки цивілізація цього не розуміє. Це моя суб'єктивна точка зору. Звичайно, є підтримка багатьох країн, але у них свої турботи. Єдиний наш шлях — це перемога. Наша задача — зробити максимум, щоб як більше людей повернулися додому.
— Як цивільні можуть підтримати військових? — Військовим потрібно кудись повертатися, тому громади повинні розбудовуватися, забезпечити достойний рівень життя для себе і сімей тих, хто воює. Громадяни повинні бути більш жорстокими й нетолерантними до корупції — це один із наших ворогів, її треба знищувати. Найбільше демотивує, коли дізнаєшся про вияви корупції в Україні. Наша задача — це сильне громадянське суспільство. Коли буде сильна громада — буде сильна армія.
— Що ви відчуваєте у День Збройних сил України?
— Біля мене завжди знаходиться плече моїх побратимів і посестер та плече тих, хто допомагає, навіть не одягнувши на себе піксельну форму. Цей день належить тим, хто зараз на фронті, тим, хто забезпечує тил, хто з нами й тим хто, на жаль, вже пішов, щоб охороняти нас з неба.
Юрій Яцика — військовий бригади спецпризначення Нацгвардії "Азов", концертно-оперний співак, президент ВО "Мистецький Вектор", керівник "Козацької лицарської школи"
— Як ви опинилися у лавах ЗСУ?
— Скільки не готуйся, завжди будуть такі нюанси, коли не будеш стовідсотково готовий до того, що тебе очікує. Я походжу з родини бандерівців, мій дід ще на початку незалежності переповідав: «Росія ніколи не відпустить Україну. Нам незалежність далася легко, але обов'язково буде війна». Останніх десять років я свідомо готувався до цієї боротьби.
Разом зі мною були створенні дитячі табори, де ми виховували українських патріотів у козацькому стилі. На початку березня минулого року мо**алі писали про мене, що ці десять років я займався вихованням нацистів. Була стаття: "Малєнькіє нацисти подрослі і пошлі на войну". Насправді я не виховував нацистів, я виховував українців, українок. Виховував у дітей повагу до старших, визначення себе у цьому світі, мудрості українського народу, до нашої спадщини й любов до України.
Щодо мене, життя змінилося як і до, так і після. Я готувався певними своїми випробуваннями. Скільки не готуйся — завжди будуть нюанси. Стільки часу не бачити рідних та близьких, не кожен витримує психологічно, особливо цивільні. У нас є певна сила братерства, яке ми загартовуємо не тільки в боротьбі, але перебуваючи у колі один з одним.
— Що для вас перемога?
— Сьогодні, коли скажений звір замахнувся на волю народу, який вирвався з його пазурів, Україна знову породила борців, які стали за її волю. Коли в мене запитують, коли закінчиться війна, я завжди кажу: війна завершиться тільки тоді, коли повністю відновимо українські кордони й звільнимо з полону всіх наших побратимів та посестер. За це ми готові платити кров'ю та своїм життям.
Жителі села неподалік Рівного скаржаться на запах ацетону від підприємства. Власник відповів
Жителі двох вулиць у селі Бабин, що на Рівненщині, 5 грудня звернулися до голови тергромади, щоб виділити гроші на адвоката, аби відстоювати свої інтереси в суді. Місцеві неодноразово скаржилися на запах ацетону, який, на їхню думку, походить від підприємства "Мегапак-Захід", яке займається друком.
Власник підприємства "Мегапак-Захід" Юрій Шеремета водночас запевнив, що вони дотримуються екологічних норм та пройшли усі перевірки.
У Рівному на Оствиці дітей приймає Поліський Миколай. Як це відбувається
У Рівному на Оствиці дітей приймає Миколай у поліських традиціях. Малечу знайомлять з традиційними для регіону іграми, пригощають млинцями з варенням, вчать колядок. Такий підхід у парку історичної реконструкції організували вперше.
На війні проти РФ загинули Андрій Місюкевич з Млинівської громади, Сергій Демчук з Корецької та Володимир Бойчук з Березнівської, що на Рівненщині.
Про це повідомили у Facebook громад.
Андрій Місюкевич
Солдат Андрій Місюкевич проживав у селі Владиславівка Млинівської громади. Чоловік народився 14 грудня 1995 року. Був снайпером аеромобільної роти.
Загинув 2 грудня під час стрілецького бою з росіянами на Луганському напрямку.
Про час та дату прощання повідомлять додатково.
Сергій Демчук
Сергій Демчук народився 8 березня 1978 року, проживав у селі Гвіздів Корецької громади.
Загинув ще 20 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Лисичанська Луганської області.
Про дату зустрічі військового та прощання додатково повідомлять.
Володимир Бойчук
Володимир Бойчук народився у 1980 році, проживав у селі Городище Березнівської громади. Чоловік був прикордонником.
Військовий загинув 19 липня 2023 року поблизу Андріївки, що на Донеччині.
Кортеж приїде до Березного 7 грудня орієнтовно о 10:40 – 11:00, час може змінитися. Проїзд через місто буде по вулицях Андріївська та М. Буховича у напрямку села Городище.
Поховання відбудеться у цей же день о 12:00 у Городищі на вулиці Незалежності, 168.
Заупокійна служба відбудеться у церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Городище. Поховання проходитиме на місцевому сільському кладовищі в урочищі Лізяно.
Найбільша в Україні поштова скриня: в етнопарку на Рівненщині встановили новий рекорд
На Рівненщині в етнопарку "Ладомирія" встановили найбільшу в Україні поштову скриню для листів Святому Миколаю. Вона увійшла до "Книги рекордів України". Відповідний сертифікат 6 грудня вручили офіційні представники книги рекордів.
Як повідомив Суспільному директор етнопарку Володимир Дзьобак, її висота 2 метри 60 сантиметрів. З його слів, скриню такого розміру вирішили зробити через те, що попередня не вміщала ту кількість листів, яку лишали діти.
Рік тому в "Ладомирії" відкрили оселю святого Миколая, куди приїздять діти не лише з Рівненщини, а й з сусідніх регіонів, розповів Володимир Дзьобак.
"У нас була звичайна скринька. До нас приїжджають групи дітей і вони привозять свої листи. Буває одна група опустить 50 листів — і вона вже під зав'язку. А листи бувають менші, більші. І ми вже думали, яку зробити скриньку", — зазначив директор етнопарку.
Він додав, що коли зробили розміри і запустили у виробництво, тоді вирішили подивитися, чи немає рекордів.
"І виявилося, що в "Книзі рекордів України" аналогічного виробу немає", — сказав Володимир Дзьобак.
