Олег Автомєєнко — ветеран російсько-української війни. До 2005 року він проходив дійсну військову службу в Збройних силах України, у 2014 мобілізувався й встиг побувати в зоні проведення АТО, у Бахмуті та Світлодарську.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів у місті Волноваха, де під час бойового завдання потрапив під обстріл та отримав поранення, внаслідок якого повністю втратив зір. Нині ветеран продовжує жити в Одесі, де налагоджує побут та працює начальником курсу в академії поліції.
Життя до війни та перший бойовий досвід
Олег Автомєєнко народився в Білорусі, але ще в дитинстві разом з батьками переїхав до України, у Запоріжжя. Там він закінчив школу, а продовжив навчатися вже в Одесі — вступив до Інституту сухопутних військ, навчання в якому завершив у 1999 році.
До 2005 року Олег Автомєєнко проходив дійсну військову службу в ЗСУ на посадах командира механізованого взводу, розвідувального взводу, командира механізованої роти. У 2014 році пішов добровольцем захищати українські території, а вже у 2015 опинився в зоні бойових дій на Донеччині. Встиг побувати у Світлодарську та Мар’янці у складі 92 бригади.
Початок повномасштабного вторгнення та отримання поранення
У лютому 2022 року Олег перебував у місті Волноваха на Маріупольському напрямку. Він розповів, що тоді російські війська почали активно використовувати різні види зброї.
"Вони почали наступальні дії в нашому напрямку. Використання артилерії всіх видів, починаючи від мінометної, крупнокаліберної, ствольної артилерії. Також гради, авіаційні удари по місту", — поділився ветеран.
Перші декілька днів після початку повномасштабної війни він перебував з механізованим батальйоном одного з підрозділів бригади та виконував завдання щодо введення резервів у бій та допомоги підрозділів, яких вивели в бойові дії. Також займався забезпеченням відходу основних підрозділів, маневрів на оборону.
Вночі 26 лютого, на третій день повномасштабної війни в Україні, Олег разом з побратимами отримав завдання зайти в місто Волноваха, вийти на околиці міста біля Донецької траси та допомогти підрозділам, які виходили з оточення. Саме в той день, за його словами, він отримав поранення та втратив зір:
"Я рухався з механізованим зведеним підрозділом, посиленим двома танками. Почалися обстріли, я з командиром розвідувальної роти пішов керувати діями танка, щоб направити його в потрібному напрямку. Ну і під час взаємодії, скажімо так, танк був уражений, а я отримав поранення. Мене і ще декількох поранених військових завантажили на цей танк, і ми вже вирушили на точку евакуації, де мене передавали медикам".
"Лікарка сказала, що праве око знищено, ліве — ушкоджено"
Ветеран розповів, що спочатку не усвідомлював втрату зору. Він думав, що йому забинтували очі, тому що промивали ті після забруднення, а згодом, на його думку, бинти мали зняти.
"Потім починаю розуміти, що ніхто нічого не миє, "все ок" не наступає. Підійшов лікар, я йому на пальцях показую, що розплющ мені очі. Він сказав, що з очима є проблеми. А потім вже були консиліуми, приходили лікарі, огляди зранку. Краєм вуха я вже чув, що лікарка сказала, що праве око знищено, ліве — ушкоджено, вибита сітківка уламками. Все дуже сумно", — додав він.
Пристосування до життя з порушенням зору
За словами Олега, пристосовуватися до життя з порушенням зору він почав у період, коли поїхав на реабілітацію до Хорватії. Там йому робили першу операцію для очей.
"Мені там треба було потрапити у вбиральню, а нікого в квартирі не було. Це перший був мій такий досвід, коли я сам знайшов туалет. Блукав, блукав, блукав, але прийшов. А коли всі повернулись, мене на місці немає. То довелося пошукати мене", — розповів він.
Станом на зараз ветеран пройшов реабілітацію. Зокрема двічі він проходив соціально-побутову адаптацію, де вчився орієнтуватися в просторі, рухатися та пересуватися самостійно.
"Щоб самостійно вийти і піти по вулиці, в мене пішло три роки. Але коли ти це зробив перший раз самостійно — це неймовірні почуття. Ти відчуваєш себе народженим заново, тому що зрозумів, що можеш ходити, можеш вийти і піти самостійно в магазин або куди тобі треба", — поділився Олег.
За його словами, людина з порушенням зору завжди має жити в чистоті й порядку, оскільки має чітко розуміти, де можна знайти, а пізніше покласти ту чи іншу річ. Він зазначив, що будь-яка зміна в організаційних питаннях викликає проблеми.
"Працювати з глиною — це психотерапія"
Вже понад пів року Олег Автомєєнко займається гончарною справою раз на тиждень та стрільбою з лука двічі на тиждень. Він розповів, що все почалося випадково, але швидко його захопило.
"Працювати з глиною — це психотерапія Ну, особисто для мене. Все, що ти назбирав за тиждень — якісь емоції, негарні думки — глина все це забирає і ти обнуляєшся", — додав він.
Зазвичай гончарством ветеран займається вечорами п’ятниці. Під кінець своєї роботи, коли новий виріб вже майже довершений і його залишається лише задекорувати, він проводить прямі ефіри у своїх соціальних мережах, де розповідає глядачам про те, що їх цікавить.
"Я почав вести блог у грудні 2023 року. Останнім часом показую більше гончарство і своє життя. З якими перепонами, з якими труднощами та негараздами стикаюся або які позитивні моменти зустрічаю", — поділився Олег.
Робота в академії поліції
У новому навчальному році ветеран почав працювати начальником курсу в Академії поліції при Одеському державному інституті внутрішніх справ. Основний напрямок його діяльності — це патріотичне виховання, проведення заходів і зміцнення обороноздатності.
"Пишу конспекти, як і всі. Сідаю за комп'ютер і набираю пальчиками конспект. Єдиний мінус, що треба все закладати у пам’ять. Тому що я не можу, як всі інші, взяти і прочитати. Тому вчу, а потім вже з голови розповідаю", — додав він.
"Треба відрізати минуле і рухатися вперед"
Ветеран поділився, що зараз, попри важке поранення, продовжує налагоджувати життя, займатися улюбленою справою та шукати себе. На його думку, потрібно завжди шукати щось хороше навколо себе.
"Життя — цікава річ, як не крути. Тому чим швидше сприймаєш самого себе і те, що з тобою сталося — тим швидше ти починаєш рухатись далі. Треба відрізати минуле і рухатися вперед. Тому що минуле нас вже не стосується, ми його вже не повернемо. Проте у нас є сьогодні. Як тільки ти приймаєш це рішення, як тільки ти встаєш на цей шлях, от тоді в тебе все змінюється", — додав ветеран російсько-української війни Олег Автомєєнко.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
